Ухвала

від 20.03.2024 по справі 140/8709/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №140/8709/22

адміністративне провадження № К/990/9565/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`яснов» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Волинській області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2023 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки останнім у становлений суддею-доповідачем строк не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області, Державна податкова служба України повторно подали апеляційну скаргу. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про відстрочення, розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області та Державної податкової служби України у справі №140/8709/22 залишив без руху та надав десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду кожним із апелянтів оригіналу документа про сплату судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2023 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та продовжено вказаний строк на 10 днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 липня 2023 року відмовив Головному управлінню ДПС у Волинській області у задоволенні повторного клопотання про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі №140/8709/22 повернув скаржникам.

15 серпня 2023 року Головне управління ДПС у Волинській області втретє звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року разом із заявою про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року, наведені Головним управлінням ДПС у Волинській області, а апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Вказану ухвалу суду отримано апелянтом 17 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету в ЄСІТС.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки останнім не усунуто недоліків апеляційної скарги.

22 листопада 2023 року Головним управлінням ДПС у Волинській області вчетверте подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 січня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Головного управління ДПС у Волинській області, апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 26 січня 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд».

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що вважає повторне звернення з апеляційною скаргою в найкоротші строки є вагомою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області; відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Волинській області та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі № 140/8709/22.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що скаржник в поданому до апеляційного суду клопотанні, не навів поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження за період з 31 березня 2023 року (дати прийняття оскаржуваного рішення) по 22 листопада 2023 року (дати звернення з апеляційною скаргою втретє).

12 березня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства (далі - КАС України) строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`яснов» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх