Ухвала

від 20.03.2024 по справі 520/12179/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №520/12179/23

адміністративне провадження № К/990/9418/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Державної установи "Диканівська виправна колонія (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 520/12179/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" (далі - відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, у розмірі 30000 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 червня 2022 року по 18 жовтня 2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати державну установу "Диканівська виправна колонія (№12) здійснити нарахування та виплату позивачу недоотриманої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 червня 2022 року по 18 жовтня 2022 року. пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, у розмірі 30000 грн. Зобов`язано Державну установу "Диканівська виправна колонія (№12)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 червня 2022 року по 18 жовтня 2022 року, пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум. Зобов`язано державну установу "Диканівська виправна колонія (№12) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманої додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, за період з 01 червня 2022 року по 18 жовтня 2022 року пропорційно за фактичний час несення служби в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, з урахуванням фактично виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державна установа "Диканівська виправна колонія (№ 12)" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.

Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, скаржником таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

У контексті спірних правовідносин необхідно зауважити, що Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", які викладені у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 200/297/23.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Диканівська виправна колонія (№ 12)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 520/12179/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Диканівська виправна колонія (№12)", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк