Рішення

від 18.03.2024 по справі 473/596/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/596/24

РІШЕННЯ

іменем України

"18" березня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Матвійця Ю.П., відповідачки ОСОБА_1 , представниці третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, в якому вказував, що відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості про батька ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були внесені до Книги реєстрації народжень відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - за вказівкою матері.

У той же час відповідачка, зловживаючи спиртними напоями, протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дітей, зокрема: не піклується про життя, здоров`я, гігієну дітей (не приділяє дітям належної уваги, не забезпечує необхідним медичним доглядом та харчуванням, діти часто хворіють, брудні, не доглянуті, не мають необхідного (чистого та охайного) одягу та взуття відповідно до сезону); не створила для дітей необхідних житлово-побутових умов (в будинку за місцем мешкання дітей відсутній необхідний ремонт, холодно, брудно, не прибрано, відсутні необхідні меблі для їх навчання, сну, відпочинку); не забезпечує дітей необхідними речами для розвитку та навчання; не здійснює необхідний догляд та контроль над дітьми (за їх дозвіллям та навчанням), у зв`язку з чим неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.

Водночас неповнолітня ОСОБА_5 понад рік не проживає з матір`ю (мешкає та перебуває на утриманні родини ОСОБА_9 ).

Заходи впливу щодо відповідачки та соціального супроводу сім`ї не мали необхідного довгострокового позитивного ефекту.

У зв`язку з цим виконавчий комітет Бузької сільської ради Вознесенського району своїм рішенням від 26 січня 2024 року за №18 відібрав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від матері з метою перевірки стану їх здоров`я та поміщення у більш сприятливе середовище.

Враховуючи вказані обставини, позивач просив з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дітей позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо них та стягнути з неї аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку - до повноліття дітей.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не з`явився, проте надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила не позбавляти її батьківських прав, вказуючи на відсутність для цього підстав та її належне відношення до дітей. Також просила врахувати, що вона пройшла курс лікування від алкогольної залежності, тривалий час не вживає алкогольних напоїв, зробила в будинку ремонт, створила для молодших дітей належні житлово-побутові умови, зокрема: облаштувала місця для їх навчання, сну та відпочинку; придбала необхідні продукти харчування; полагодила та додатково придбала меблі; придбала необхідну побутову техніку; привела в належний стан постільну білизну та дитячий одяг.

Представниця третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 в судовому засіданні вирішення питання щодо задоволення позову залишила на розсуд суду, при цьому просила врахувати думку дітей. Разом з тим просила прийняти до уваги, що після відібрання дітей відповідачка дійсно пролікувалася від алкогольної залежності, зробила в будинку ремонт, значно покращила для молодших дітей житлово-побутові умови, усунула інші виявлені порушення.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та докази для вирішення спору.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1 , представниці третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , думку неповнолітньої ОСОБА_5 , малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (опитаних в присутності педагога ОСОБА_7 ), показання свідка ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що відповідачка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відомості про батька ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були внесені до Книги реєстрації народжень відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - за вказівкою матері (а.с. 13, 14, 15, 19, 20, 21).

У той же час відповідачка, зловживаючи спиртними напоями, періодично належним чином не виконувала батьківські обов`язків щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зокрема: не піклувалася про життя, здоров`я, гігієну дітей (не приділяла дітям належної уваги, не забезпечувала необхідним медичним доглядом та харчуванням, діти були брудні, не доглянуті, не мали необхідного (чистого та охайного) одягу та взуття відповідно до сезону); не створювала для дітей необхідних житлово-побутових умов (на час перевірок будинок був без ремонту, в будинку за місцем мешкання дітей було брудно, холодно, не прибрано, були відсутні необхідні меблі для їх навчання, сну відпочинку); не забезпечувала дітей необхідними речами для розвитку та навчання; не здійснювала необхідного догляду та контролю над дітьми (за їх дозвіллям та навчанням), у зв`язку з чим неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.

Водночас неповнолітня ОСОБА_5 понад рік не проживає з матір`ю (мешкає та перебуває на утриманні родини ОСОБА_9 , з якою не пов`язана родинними зв`язками).

Заходи впливу щодо відповідачки та соціального супроводу сім`ї не мали необхідного довгострокового позитивного ефекту.

Вказані обставини знайшли своє повне підтвердження показаннями свідка ОСОБА_9 , а також письмовими матеріалами справи та копією електронного доказу (а.с. 22, 23, 24, 25-31, 32-38, 39-45, 61, 62, 65-79, 80-82, 83-85, 86-88, 93, 94, 95, 98, 100, 101, 107-111, 132).

У зв`язку з цим виконавчий комітет Бузької сільської ради Вознесенського району своїм рішенням від 26 січня 2024 року №18 відібрав ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від матері з метою перевірки стану їх здоров`я та поміщення у більш сприятливе середовище (а.с. 59-60).

Проте з пояснень третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20 лютого 2024 року (а.с. 133-134) вбачається, що на час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 пройшла курс лікування від алкогольної залежності, зробила в будинку ремонт, створила для молодших дітей належні житлово-побутові умови, зокрема: облаштувала місця для їх навчання, сну та відпочинку; придбала необхідні продукти харчування; полагодила та додатково придбала меблі; придбала необхідну побутову техніку; привела в належний стан постільну білизну та дитячий одяг.

У судовому засіданні малолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили не позбавляти відповідачку батьківських прав та виявили бажання повернутися до родини. При цьому просили врахувати доброзичливе ставлення до них матері, яка, на їх думку, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, після відібрання приділяє їм достатньо уваги, щоденно в телефонному режимі та за допомогою соціальних мереж цікавиться обставинами їх життя та навчанням.

Що стосується неповнолітньої ОСОБА_5 , то остання висловила категоричну думку про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, вказуючи на те, що понад рік вона мешкає окремо від матері у зв`язку з байдужим ставленням до неї відповідачки та жорстоким поводженням з боку вітчима. Протягом вказаного періоду вона мала лише телефонні та періодичні особисті контакти з матір`ю, яка жодним чином не цікавилася її життям, місцем знаходження та проживання, навчанням, не відвідувала її, не забезпечувала ОСОБА_5 матеріально, зокрема за цей період лише один раз купила їй одежу та надала грошові кошти. Фактично усе піклування над неповнолітньою та матеріальне забезпечення останньої поклала на себе родина ОСОБА_9 , яка не перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_5 .

Аналогічні показання в судовому засіданні надала й допитана в якості свідка ОСОБА_9 .

Також з пояснень відповідачки ОСОБА_1 вбачається, що вона, покращивши умови для проживання молодших дітей, не вчинила відповідних дій й для старшої доньки, мотивуючи це поганими відносинами з нею.

Відповідно до вимог ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч.ч. 1, 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».

Фактичне розірвання сімейних зв`язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).

Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошено на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (у справах, що стосуються прав та інтересів дитини), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Водночас, згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, приймаючи до уваги думку неповнолітньої ОСОБА_5 , малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та письмовий висновок Органу опіки та піклування виконкому Бузької сільської ради від 01 лютого 2024 року, суд вважає доцільним:

- позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , оскільки відповідачка дійсно ухиляється від виконання щодо неї батьківських обов`язків та не змінила свого ставлення до дитини, отже це буде відповідати інтересам неповнолітньої;

- відмовити в позбавленні батьківських прав ОСОБА_1 щодо її малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зв`язку з покращенням відношення до них матері, однак попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Відповідно до вимог ч.ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

За встановленого, неповнолітню ОСОБА_5 слід передати на опікування органу опіки та піклування.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище неповнолітньої ОСОБА_5 , яка має задовільний стан здоров`я, доходів та майна не має, батька або інших близьких родичів, які можуть надавати їй утримання, також не має, а також задовільний стан здоров`я відповідачки ОСОБА_1 , яка не працює, отримує тимчасові заробітки та соціальну допомогу багатодітній малозабезпеченій родині, додатково має на утриманні двох малолітніх дітей, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави (згідно розміру задоволених вимог) також підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 807,47 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с. Великосербулівка Єланецького району Миколаївської області, батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вознесенська Миколаївської області.

Неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вознесенська Миколаївської області, передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області для подальшого влаштування.

Стягувати зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Великосербулівка Єланецького району Миколаївської області (місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ), на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під опікою або піклуванням яких буде знаходитися дитина, на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно кошти (аліменти) у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 лютого 2024 року і до повноліття дитини.

У задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку с. Великосербулівка Єланецького району Миколаївської області, про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і покласти на орган опіки та піклування за місцем їх проживання контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Великосербулівка Єланецького району Миколаївської області (місце фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; ідент. номер: НОМЕР_1 ) 807 (вісімсот сім) гривень 47 копійок судового збору на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року.

Суддя: О.В. Вуїв