Рішення

від 15.03.2024 по справі 682/342/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/342/24

Провадження № 2/682/244/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т.Я.

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 682/342/24 за позовом ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Машук Віктор Володимирович до Берездівської сільської ради, третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шепетівська районна державна адміністрація про визнання права на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

05.02.2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Машук В.В. до Берездівської сільської ради, третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Шепетівська районна державна адміністрація про визнання права на спадкове майно.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що згідно заповіту від 02 листопада 2006 року ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і що йому належало на день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. В. Правутин, на момент смерті проживав один. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями; майновий пай; право на земельну частку /пай/, (що перебувало у колективній власності сільськогосподарського акціонерного підприємства «Промінь» с. В. Правутин. ОСОБА_2 після смерті заповідача в установлений законом строк подано заяву до Славутської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. На час прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 інших спадкоємців не було. Оскільки на той час ОСОБА_2 не мала сертифіката права на земельну частку пай (так як його втратила), то свідоцтво про право на спадщину не оформляла. Від односельчан в 2020 році позивачці стало відомо році про новий заповіт від ОСОБА_3 , яким він ніби-то заповів все майно для односельчанина ОСОБА_4 , і що останній оформив спадщину на земельну ділянку, яка мала належати позивачці.

06.06.2023 року рішенням Славутського міськрайонного суду у справі №682/2417/22 було встановлено, що заповіт від 12.02.2007 року оформлений на ОСОБА_4 є нікчемним, оскільки не був належним чином посвідчений, не був підписаний ОСОБА_3 , не відповідав волі спадкодавця. Видача державним нотаріусом Ткачуку М.Ю. свідоцтва про право на спадщину на підставі нікчемного заповіту є незаконною, оскільки права на спадкування після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_4 не набув. Суд вирішив: визнати незаконною та скасував відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складалась із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га.; скасувати рішення Берездівської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9102 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1, 9102 га. з кадастровим номером 6823981200:02:003: 0003, складений орендарем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

З метою виконання рішення суду представником за довіреністю була направлено заява від 08.09.2023 року до Славутської нотаріальної контори про виконання рішення суду та видачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом для ОСОБА_2 на земельну частку пай.

Однак 27.01.2024 року із Славутської державної нотаріальної контори на адресу ОСОБА_2 надійшла письмова відмова про те, що не має змоги видати свідоцтво про право спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 . скільки 04.12.2023 року було отримано відповідь з архівного відділу Шепетівської РДА, що не має даних про призначення відповідальної особи і надання їй повноважень на вчинення нотаріальних дій у період з 2006 2015 роки Великоправутинської сільської ради Славутського району, а тому нотаріальна контора вважає заповіт нікчемний. Нотаріальною конторою не прийнято до уваги що рішенням Славутського міськрайонного суду від 06.06.2023 року у справі №682/ 2417/ 22 яким встановлено що ОСОБА_2 є спадкоємцем по даній справі.

За таких обставин позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 звернулись до суду та просили: визнати за ОСОБА_2 право в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) площею 2,47 га, яка знаходиться в адміністративних межах Берездівської сільської ради, Шепетівського району, Хмельницької області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія серії ХМ №0319224 від 04.04.1997 року, який отримав ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , успадкувала після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду 06.02.2024 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.02.2024.

29.02.2024 підготовче судове засідання по справі закрито та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 15.03.2024.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 поданий позов підтримав із викладних у ньому підставі.

Від представника відповідача Берездівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Від представника третьої особи Шепетівської районної державної адміністрації будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши представника позивача, беручи до уваги заяву представника відповідача, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно заповіту від 02.11.2006 року ОСОБА_3 заповів позивачці, ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і що йому належало на день смерті. Зазначений заповіт посвідчений Великоправутинською сільською радою 02.11.2006 року та зареєстрований в реєстрі за № 44. Даний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі 05.05.2010 року, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (10, 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер в с. В. Правутин, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Великоправутинською сільською радою Славутського району Хмельницької області (а.с. 11).

ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.03.2008 року, згідно із якими успадкувала: майновий пай в розмірі 6869 грн. загальної вартості майна пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» в с. В.Правутин Славутського району Хмельницької області згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 , виданого Великоправутинською сільською радою Славутського району Хмельницької області 17.06.2001 (а.с. 14).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, із рішення Славутського міськрайонного суду від 06.06.2023 у справі № 682/2417/22 за позовом ОСОБА_2 , представник позивача: ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, встановлено наступні обставини.

ОСОБА_3 був власником сертифікату на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої ССГ «Промінь» серії ХМ № 03192240 зареєстрованого у Книзі сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради. Однак даний сертифікат втрачений. Взамін сертифікату серії ХМ № 0319224 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 не видавався.

ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) згідно зазначеного вище сертифікату, однак спадкових прав не оформила та свідоцтво про право на спадщину на зазначене спадкове майнове право не отримала.

05.01.2021 ОСОБА_2 звернулась до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої СГГ «Промінь» серії ХМ № 0319224, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради (а.с. 64).

Однак, на зазначену вище заяву Славутська державна нотаріальна контора надала відповідь від 21.01.2021 № 10/01-16, згідно із якою за вказаним вище сертифікатом право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_4 .

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що заповіт від 12.02.2007 року є нікчемним, оскільки не був належним чином посвідчений, не був підписаний ОСОБА_3 , не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту нікчемним.

ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Вона у встановлений законом спосіб прийняла спадщину, а тому в силу закону має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За таких обставин, рішенням суду від 06.06.2023, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено та: визнано незаконною та скасовано відмову державного нотаріуса Славутської держаної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Хмельницький) Ефендійової А.П. від 21.01.2021 року № 10/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року, що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, виданим державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га; визнано неправомірним та скасовано рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_4 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений орендарем ОСОБА_5 з орендодавцем ОСОБА_4 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгер Г.В. (а.с. 17-25).

На виконання вказаного рішення суду 02.09.2024 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Славутської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просив видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) за заповітом ОСОБА_3 від 02.11.2006 (а.с. 27).

17.01.2024 від Ізяславської державної нотаріальної контори надійшла відповідь № 18/02-14, згідно із якою ОСОБА_2 повідомлено про те, що видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 немає змоги, оскільки поданий для вчинення нотаріальних дій заповіт є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається, так як він не створює юридичних наслідків крім тих, які пов`язані з його недійсністю, і не може бути використаний нотаріусом як підстава для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 29).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Також у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як видно із матеріалів справи, на даний час позивач позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини у позасудовому порядку.

Відповідно до п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Як передбачено п. 17 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифікату про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату не передбачено на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Варто погодитись із позицією представника позивача про те, що особа не може відповідати за можливі помилки представників органів влади під час виконання ними своїх обов`язків в процесі забезпечення їх законних прав та інтересів.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»

Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки».

Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Отже, йдеться про дотримання принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, виправлення цієї помилки є неможливим внаслідок смерті заповідача ОСОБА_3 , а визнання заповіту нікчемним із формальних підстав означатиме нехтування останньою волею покійного, що є неприпустимим, зважаючи як на норми Конституції та законів України, так і на моральні засади суспільства.

Тому відмова ОСОБА_2 у видачі спадкового свідоцтва з формальних підстав, тобто через те, що посадові особи сільської ради не уповноважили посадову особу для здійснення нотаріальних дій, є свавіллям з боку держави. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного суду України у постанові від 02.07.2019 року справа №48/340.

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 25травня 2021року всправі №522/9893/17(провадження№ 14-173цс20) зазначено,що 1)свободазаповіту охоплюєособисте здійсненнязаповідачем правана заповітшляхом вільноговолевиявлення,яке,будучи належнимчином вираженим,піддається правовійохороні іпісля смертізаповідача.Свобода заповітуяк принципспадкового прававключає,серед іншихелементів,також необхідністьповаги доволі заповідачата обов`язковістьїї виконання;2)на рівніКонституції Українита законуне передбаченоможливості Міністерстваюстиції Україниможливості регулювативимоги щодоформи іпорядку посвідченнязаповіту;3)законодавецьу ЦКУкраїни непередбачив такоїпідстави длякваліфікації заповіту,посвідченого секретаремсільської ради,нікчемним,як відсутністьрішення виконавчогокомітету сільськоїради щодопокладання нацю посадовуособу вчиненнянотаріальних дій.Цене впливаєна формузаповіту тапорядок йогопосвідчення.Протилежна кваліфікаціябуде базуватисяна мотивахрозширеного розуміннявимог доформи іпорядку йогопосвідчення іпорушить принципсвободи заповіту,оскільки вінпіддається правовійохороні йпісля смертізаповідача.

З такимвисновком погодивсяВерховний Суду складіОб`єднаної палатиКасаційного цивільногосуду у постанові від 29.01.2024 у справі 369/7921/21.

Таким чином, оскільки визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд беручи до уваги, що позивач є єдиними спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який висловив свою волю у заповіті від 02.11.2006, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо визнання за нею в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 141, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) право в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) площею 2,47 га, яка знаходиться в адміністративних межах Берездівської сільської ради, Шепетівського району, Хмельницької області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319224 від 04.04.1997 року, який отримав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який успадкувала після його смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та проголошено: 21.03.2024.

Суддя Мотонок Т. Я.