Ухвала

від 19.03.2024 по справі 678/983/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 678/983/22

Провадження № 11-кп/4820/248/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120212433000000 від 29 березня 2021 року, за апеляційними скаргами прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працює, не має судимостей,

визнано винним за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На ОСОБА_6 покладено певні обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирався.

За вироком суду, 18 грудня 2020 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_8 , якого засуджено вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2022 року за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, вирішили поїхати до лісового масиву, який розташований неподалік села Голенищеве Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області з метою заготівлі дров.

Тоді ж, 18 грудня 2020 року близько 13 год 30 хв ОСОБА_6 , керуючи мінітрактором марки «Dongfeng-DF-244», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , з причіпом, який належить ОСОБА_10 , та ОСОБА_8 як пасажир поїхали до лісового масиву кварталу 58, виділ 11, що на території Бохнянського лісництва ДП «Летичівське лісове господарство», де на землі виявили заготовлену працівниками лісового господарства зрізану лісопродукцію породи «граб» у кількості 181 колода, загальним об`ємом 1,41 метрів кубічних, вартістю 868 грн 56 коп.

ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, розпочали завантажувати на саморобний причіп деревину для промислового використання породи «граб», однак були помічені працівниками ДП «Летичівське лісове господарство» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які припинили їх протиправні дії.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просив вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України через недоведеність його винуватості у вчинені цього кримінального правопорушення.

Уважав, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Зауважував, що досліджені місцевим судом докази не відповідають описаним у рішенні обставинам.

Зазначав, що суд першої інстанції в порушення положень п.15 ч.1 ст.7, ст.22 КПК України допустив невідповідність своїх висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.409, ст.ст.410-413 КПК України є підставами для зміни судового рішення.

Наголошував, що місцевий суд тенденційно, з обвинувальним ухилом відобразив у вироку показання потерпілого, свідків, засудженого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 . Однак, жоден із цих доказів, на які є посилання у вироку, за своїм змістом не доводять винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом вироку відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення внесено за №12021243300000034 від 29.03.2021 року. Однак, усі письмові докази, на які є посилання у вироку, здобуті до 29 березня 2021 року. Отож, усі письмові докази є недопустимими через те, що вони здобуті не в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Зауважував, що протокол огляду місця події від 20 грудня 2020 року не можна вважати за допустимий доказ, оскільки при його складанні були відсутні зазначені в ньому свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , отже протокол складено з порушенням вимог ст.ст.104, 105, 106 КПК України.

Зазначав, що відомості про вартість деревини 702 грн 18 коп суперечать висновкам експертизи - 868 грн 56 коп. У вину обвинуваченому поставлено замах на заподіяння матеріальної шкоди у розмірі більшому, ніж зазначає власник майна. Відтак, обвинувачення побудоване на суперечливих доказах.

На думку захисту, викладене в обвинувальному вироку обвинувачення не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами. Тому вирок має бути скасованим, а кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у виді 4 місяці арешту.

Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, уважав, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачено внаслідок м`якості.

Зазначав, що при призначенні покарання судом не повністю враховано всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та необґрунтовано застосовано щодо ОСОБА_6 вимоги ст.75 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

У процесі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 заперечував свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, визнавав лише обставини допомоги ОСОБА_8 в заготівлі деревини шляхом керування транспортним засобом. Натомість ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, що підтверджується й іншими дослідженими письмовими доказами та показаннями свідків.

На думку сторони обвинувачення, така поведінка ОСОБА_6 розцінюється, як намір уникнення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та відсутність осмислення ним вчинення протиправних дій, що повинно враховуватися судом при призначенні покарання.

До того ж, при визначенні покарання судом першої інстанції не взято до уваги позицію потерпілого щодо призначення реальної міри покарання, на якій наполягала сторона обвинувачення, а також те, що ОСОБА_6 вчинений незакінчений замах на злочин проти власності за попередньою змовою групою осіб. Водночас, на момент досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 офіційно ніде не працював, не мав постійної роботи чи іншого законного джерела прибутку, що вказує на антисоціальну спрямованість та небажання працювати для отримання власного доходу.

Стверджував, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку не буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та не сприятиме виправленню обвинуваченого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, та не буде таким, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України.

Отже, судове рішення щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.409 КПК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримання доводів своєї апеляційної скарги з викладених у ній мотивів та заперечення проти апеляційної скарги прокурора; прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти апеляційної скарги захисника та підтримала апеляційну скаргу прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наведеними у вироку суду першої інстанції доказами, які всебічно, повно та об`єктивно досліджені, дано їм належну правову оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_6 у місцевому суді свою вину визнав частково та показав, що 18 грудня 2020 року перебував за місцем проживання ОСОБА_8 , який запропонував поїхати забрати дрова з лісу. У ОСОБА_8 був у користуванні трактор, а причіп вони взяли у ОСОБА_10 . Близько 13 год вони поїхали до лісового масиву кварталу 58, виділ 11, що на території Бохнянського лісництва, де зупинилися біля складених дров. Поки ОСОБА_8 вантажив дрова, він пішов подивитися чи є ще дрова. Пізніше їх помітили працівники лісгоспу, які викликали поліцію. Про те, що дрова не належать ОСОБА_8 , він не знав та умислу на крадіжку дров не мав.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення місцевим судом правомірно розцінено як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину, підтверджується іншими об`єктивними даними та доказами.

Свідок ОСОБА_15 показав, що перебував на чергуванні в складі рейдової групи Летичівського лісгоспу та 18 грудня 2020 року до них надійшов анонімний дзвінок, що двоє молодих людей крадуть дрова з лісового масиву кварталу 58, виділ 11, що на території Бохнянського лісництва ДП «Летичівське лісове господарство». Коли він з іншим працівником ОСОБА_12 приїхали до масиву, то почули звуки музики та шум. Підійшовши поближче, побачили, що обвинувачений ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вантажать вже порізані та складені дрова на причіп. Тоді вони й викликали поліцію, яка забрали транспортний засіб з причіпом, на якому були дрова, до відділення поліції.

Свідок ОСОБА_12 надав аналогічні ОСОБА_15 показання.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 17 грудня 2020 року надав ОСОБА_8 в тимчасове користування трактор «Dongfeng-DF-244» для роботи по господарству на декілька днів. Пізніше його повідомили, що трактора було поміщено у відділ поліції у зв`язку із тим, що його було використано для крадіжки.

Засуджений ОСОБА_8 пояснив, що його мама позичила в свого знайомого мінітрактор «Dongfeng-DF-244», а він позичив у ОСОБА_6 причіп. Разом з ОСОБА_6 вони поїхали до лісу привезти дрова, де побачили складені на землі дрова. Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, вони почали складати дрова у причіп. Пізніше їх помітили працівники лісгоспу, які викликали поліцію.

Представник потерпілого ОСОБА_16 пояснив, що лісова охорона повідомила про здійснення крадіжки дров та затримання правопорушників. Претензій матеріального та морального характеру не має, щодо призначення покарання покладається на думку суду.

Свідок ОСОБА_17 показав, що 18 грудня 2020 року працівниками лісової охорони було виявлено двох правопорушників, які здійснювали крадіжку дров на території Бохнянського лісництва на ділянці 58 кварталу 11 виділу, де лісником працює ОСОБА_18 , а бухгалтерський облік веде ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_19 показала, що працює бухгалтером ДП «Летичівське лісове господарство». У грудні 2020 року на підприємстві було виявлено крадіжку деревини дров`яної для промислового використання (граб) у кількості 1,41 м?.

Крім того, вчинення ОСОБА_6 , об`єктивно підтверджено іншими доказами:

- протоколом огляду місця події від 18 грудня 2020 року з відеозаписом, відповідно до якого було оглянуто ділянку місцевості неподалік домоволодіння АДРЕСА_2 . У ході огляду виявлено трактор синього кольору марки «Dongfeng-DF-244», до якого приєднано причіп з деревиною на ньому;

- протоколом огляду місця події від 18 грудня 2020 року з ілюстративною фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто ділянку лісу на території Бохнянського лісництва, де було виявлено мінітрактор марки «Dongfeng-DF-244», з саморобним причіпом та колоди дерева породи «граб»;

- повідомленням ДП «Летичівське лісове господарство» від 18 грудня 2020 року, відповідно до якого в Бохнянському лісництві квартал 58 виділ 11 було скоєно крадіжку деревини дров`яної для промислового використання (граб) в кількості 1,41 м?;

- висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №120202451800000057 №3730/20-26 від 28 грудня 2020 року про те, що ринкова вартість станом на 18 грудня 2020 року дров`яної деревини для промислового використання в кількості 181 колода загальним об`ємом 1,41 м? становить 868,56 грн;

- вироком Летичівського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2022 року, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за вчинення спільно з ОСОБА_6 , за попередньою змовою, незакінченого замаху на крадіжку деревини для промислового використання породи «граб» у кількості 181 колода, загальним об`ємом 1,41 метрів кубічних, з лісового масиву кварталу 58, виділ 11, що на території Бохнянського лісництва ДП «Летичівське лісове господарство».

Отже, місцевий суд дійшов переконливого висновку, що всі письмові докази є допустимими, відповідають показанням свідків і є такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відтак, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 .

Доводи ж сторони захисту про безпідставне відхилення місцевим судом клопотання про проведення судової економічної експертизи для підтвердження нестачі дров`яної деревини для промислового використання в кількості 181 колода, об`ємом 1.41 метрів кубічних, вартістю 868,56 грн жодним чином не спростовують вищенаведеного висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №3730/20-26 від 28 грудня 2020 року, як і висновку суду про винуватість ОСОБА_6 , яка доведена іншими наявними у матеріалах кримінального провадження належними та допустимими доказами.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, зокрема, пояснення обвинуваченого, показання свідків, суд дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора щодо незаконності вироку в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону.

Водночас судом ураховано характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України є нетяжким; особу обвинуваченого, який є особою молодого віку, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку в лікаря-психіатра та нарколога, відсутність судимостей, позицію сторони обвинувачення та представника потерпілого щодо призначення покарання.

Судом першої інстанції не встановлено обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Не встановлено вказаних обставин також і судом апеляційної інстанції при перегляді справи.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом обґрунтовано призначено ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, та покладено певні обов`язки передбачені п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Відтак, саме таке призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни вироку місцевого судув межах доводів апеляційних скарг прокурора та захисника, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3