Рішення

від 18.03.2024 по справі 161/2596/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/2596/23

Провадження № 2/161/604/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Швед Н.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_5 , державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич Ірини Євгеніївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: СВК «Урожай» про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447 га для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується держаним актом на право приватної власності на землю ЯД №331197. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010807600693. 01.04.2010 року дану земельну ділянку нею до 01.07.2024 року було передано в оренду СВК «Урожай» Луцького району, про що укладено Договір оренди № 73/1 Ом, номер запису про інше речове право 6176352. Дана обставина також стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого манна, так як в даних відомостях вона значиться як орендодавець земельної ділянки, а СВК «Урожай» як орендар. У свою чергу, 25.01.2023 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 321087371 їй стало відомо, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447 в Державному земельному кадастрі рахується ОСОБА_5 . З яких саме підстав земельна ділянка зазначена за ним невідомо, оскільки нею не здійснювались жодні дії щодо відчуження права володіння даною земельною ділянкою. Вказує, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 321087371 від 25.01.2023 року підставою для державної реєстрації стали відомості з ДЗК, серія та номер: 20440053, виданий 05.06.2020 року, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52584411 від 10.06.2020 року. Датою державної реєстрації є 05.06.2020 року 15:54:08. Відомості внесено до реєстру Державним реєстратором Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич І.Є. Власником земельної ділянки зазначений ОСОБА_5 , а в розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» орендодавцем цієї ж земельної ділянки є позивач. Вважає, що реєстрація права приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885 за ОСОБА_5 здійснена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на момент реєстрації права власності за ОСОБА_5 земельна ділянка перебувала у її власності та була передана в оренду СВК «Урожай», де перебуває і дотепер. На підставі викладеного просила суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447, яка розміщена на території Заборолівської сільської ради Луцького району, цільове використання - для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_5 , зареєстровану Державним реєстратором Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич І.Є. 05.06.2020 року, припинивши речове право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447, яка розміщена на території Заборолівської сільської ради Луцького району, цільове використання - для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_5

17.10.2023 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву. Вказує, що позивачкою обрано не ефективний спосіб захисту свого порушеного права. У задоволенні позову просила відмовити.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів просили суд у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачкою обрано не ефективний спосіб захисту її прав.

Представник відповідача державного ОСОБА_6 адвокат Пузирко О.О. подав заяву про розгляд справи у відсутності ОСОБА_6 та її представника. Позовні вимоги не визнає.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із державного акта на право приватної власності на землю серії ЯД №331197 від 21.10.2008 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447 га для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010807600693.

Тобто, з 21.10.2008 року у ОСОБА_4 виникло право власності на дану земельну ділянку, з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447 га, яке належним чином зареєстроване.

01.04.2010 року вищевказану земельну ділянку ОСОБА_4 було передано в оренду СВК «Урожай» Луцького району, про що укладено Договір оренди № 73/1 Ом. Договір укладений на 10 років з правом його пролонгації. Дана обставина також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, де ОСОБА_4 вказана як орендодавець земельної ділянки, а СВК «Урожай» як орендар (№ інформаційної довідки 321087371).

Відповідно до додаткової угоди № 074/2-О від 01.09.2019 року до договору оренди землі (земельної ділянки) № 71/1 Ом від 01.04.2010 року, укладеної між ОСОБА_4 , як орендодавцем, та СВК «Урожай» Луцького району, як орендарем, продовжено термін дії договору оренди землі (земельної ділянки) № 71/1 Ом від 01.04.2010 року на 10 років з правом пролонгації.

У свою чергу, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 321087371 вбачається, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, площею 1,9447 є ОСОБА_5 . Підставою для державної реєстрації стали відомості з ДЗК, серія та номер: 20440053, виданий 05.06.2020 року, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52584411 від 10.06.2020 року. Датою державної реєстрації є 05.06.2020 року 15:54:08. Відомості внесено до реєстру Державним реєстратором Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич І.Є.

У своїй позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що реєстрація права приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 0722881800:06:000:3885 за ОСОБА_5 здійснена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на момент реєстрації права власності за ОСОБА_5 земельна ділянка перебувала у її власності та була передана в оренду СВК «Урожай», де перебуває і дотепер.

Відповідно до ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст.153ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.12.2021 року № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 року № 85), Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначено ЗУ «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613- VI (далі - Закон № 3613-VІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною 5 ст. 5 Закону № 3613-VI, встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 3613-VI визначено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав» їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання не чинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання не чинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності). У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзацах третьому і четвертому частини десятої, державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї суб`єктів таких прав.

12.11.2014 року до Державного земельного кадастру перенесено відомості про земельну ділянку площею 1,9447 га за кадастровим номером 0722881800:06:000:3885, однак в даних відомостях зазначено Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 331197 від 21.10.2008 року, виданий ОСОБА_4 .

Разом з тим, в порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру речових прав до Державного земельного кадастру встановлено, що у реєстрі речових прав за ОСОБА_5 (05.06.2020 року, номер запису 36814020) зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку.

За змістом ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться, припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективним спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Порушення права (інтересу) пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК У країни) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК У країни, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс 19, пункт 34), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду ( ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палата Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17),; від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому, заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою - права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Відтак, ОСОБА_4 не заявивши вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння фактично обрала не ефективний спосіб захисту, а суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. ст. 319, 321 ЦК України, ст. ст. 152, 153, 193, 202 ЗК України, ЗУ «ПроДержавний земельнийкадастр», суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_5 , державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич Ірини Євгеніївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: СВК «Урожай» про скасування державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 , адреса: Волинська обл., Луцький р-н, с. Великий Омеляник, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861.

ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Державний реєстратор Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич Ірина Євгеніївна, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: СВК "Урожай", адреса: Волинська обл., Луцький р-н, с. Забороль, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 03737349.

Повний текст рішення суду складено 21 березня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук