Ухвала

від 21.02.2024 по справі 932/9567/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/9567/23

Провадження №2-з/932/932/13/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши заяву ОСОБА_1 прозабезпеченняпозову уцивільнійсправіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: друга нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2023 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: друга нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року відкрито провадження по даній цивільній справі, розгляд визначено провести в порядку загального позовного провадження.

21 лютого 2024 року позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд: 1) накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) накласти арешт на гараж, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, «Південний» автогаражний кооператив (код ЄДРПОУ -23076615), гараж № НОМЕР_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що у жовтні 2023 року він звернувся до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про визнання права власності на майно в порядку спадкування після його батька - ОСОБА_3 з огляду на наступне. У встановлений Цивільним кодексом України шестимісячний строк, позивач прийняв спадщину шляхом подачі заяви до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори. В подальшому, 01.09.2023 року він звернувся до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті його батька - ОСОБА_3 , а саме: - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ); - гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ); Від державного нотаріуса позивачу стало відомо, що за життя - ІНФОРМАЦІЯ_1 - його батько - ОСОБА_3 , залишив заповіт на ім?я молодшого рідного брата позивача ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дундук В.В., за реєстром N?2709. Позивач не мав змоги надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно оскільки останні знаходяться у іншого спадкоємця - його брата - ОСОБА_2 .

Також вказав, що на момент смерті батька він являвся непрацездатною особою в силу свого пенсійного віку, докази чого містяться в матеріалах справи, тож має право на спадкового майна.

Позивач вважає, що вищезазначене свідчить про необхідність застосування заходів забезпечення позову (арешту), оскільки їх незастосування може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке:

Відповідно до ч. ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

В даному випадку заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вони планують звернутися до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Підставами для необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником зазначено,те, щоїх незастосування може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, враховуючи мету процесуального інституту забезпечення позову (забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому), а також необхідність суворого дотримання процесуальних прав всіх учасників процесу, суд звертає увагу на те, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повиненне лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову.

Разом з тим, заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, а лише твердження заявника про потенційну можливість відповідача до форсування певних дій, у разі не забезпечення позовних вимог без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №183/5864/17.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, представником заявника не надано доказів на підтвердження своїх вимог, на підставі яких суд мав би змогу пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому, представник заявника не долучає до заяви про забезпечення позову відомості щодо ринкової вартості майна, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених позивачем вимог вартості майна, щодо якого позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову суперечить поняттю співмірності, яке передбачене ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпеченняпозову уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: друга нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.С. Овчиннікова