Рішення

від 18.03.2024 по справі 234/13797/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/13797/21

Провадження № 2-а/202/26/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Ісаєвої Д.А.,

секретаря судового засідання Савич В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває дана адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження.

03.09.2021 року головним спеціалістом Краматорського міського відділу ГУ ДМС України в Донецькій області Степаненко О.О. було прийняте рішення № 10 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 о.

З даним рішенням позивач не згодний та просить його скасувати.

Позивач у судове засідання не з`явився, завчасно надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити у задоволенні позову.

27.12.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на даний час відсутній спір адже рішення позивачем виконано та просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до таких висновків.

Згідност.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Пунктом 2 ч.1ст.92 Конституції Українивизначено, що виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно п.п.1,2 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014 року(даліПоложення), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Підпунктами 3,4,8,9,14,19 п.4 Положення передбачено, що ДМС відповідно до покладених на неї завдань: здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства,а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства;приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні,а також виїзду за її межі,вилучає такі документи та проставляє в документах,що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства,відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках;приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України; приймає рішення про визнання іноземців та осіб без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,про втрату,позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист в Україні, а також інших документів, передбачених законодавством для даних категорій осіб.

Згідно термінів, наведених в п.14ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частинами 1,3 ст.9 вказаного вище Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Постановою Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012 рокузатверджено «Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (даліПорядок).

Підпунктом 2 п.2 вказаного Порядку встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разів`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Статтею 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також пунктами 5,8 Порядку передбачено можливість продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України територіальними органами або підрозділами ДМС на підставі відповідної заяви.

Частинами 1-5ст.25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які отримали повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що втратили або позбавлені статусу біженця або додаткового захисту і не використали права на оскарження таких рішень, а також особи, які отримали повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використали права на його оскарження до суду, особи, які отримали рішення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, повинні добровільно повернутися в країну походження або третю країну в установлений строк, якщо вони не мають інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

У разі прийняття рішення про добровільне повернення іноземцю та особі без громадянства, зазначеним у частинах першій і другій цієї статті, видається довідка про особу, яка добровільно повертається. Зазначена довідка є підставою для тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України на строк до завершення процедури добровільного повернення. У разі завершення процедури добровільного повернення така довідка вилучається або визнається недійсною.

Строк здійснення процедури добровільного повернення не повинен перевищувати 60 днів.

Згідно ч.1-5,8ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до ч.1 ст.31 зазначеного вище Закону іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Згідно термінів, наведених в п.п.1,4,13,14ст.1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»:

- біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

- додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті;

- особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань;

- особи, які потребують тимчасового захисту, - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.

З 17.03.2021 року позивач перебував на території України незаконно та ухилявся від виїзду за межі України.

Відповідно до даних обліків ІП "Облік іноземців та біженців" ЄІАС УМП громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав за межі України 09.01.2023 року та в`їхав на територію України 23.05.2023 року.

Оскаржуване рішення не супроводжувалось забороною ОСОБА_1 о. щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки.

Тобто позивач виконав оскаржуване рішення Краматорського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області № 10 від 03.09.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства в повному обсязі, а тому на час розгляду даного позову відсутній предмет спору та позивач має змогу перебувати на території України на законних підставах.

Враховуючи, що позивачем в повній мірі виконано рішення Краматорського міського відділу ГУ ДМС у Донецькій області № 10 від 03.09.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, суд дійшов висновку по відмову в задоволенні позову.

Керуючись п.п.1,2,4 п.п.1,2 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014 року; п.п.2,5,8 «Поряду продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012 року; ст.ст.1,9,17,25,26,31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; ст.ст.1,3,5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; ст.ст.2,5,6,9,72-78,241-248,194,205,229,250,268,271,288 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Ісаєва