Рішення

від 11.03.2024 по справі 180/143/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/143/24

2/180/239/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Лебедєвою І.І.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуз Олександра Володимировича звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської областіз позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 1986 року він перебував у трудових відносинах із відповідачем. 16 липня 2014 року було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, за яким встановлені хронічні професійні захворювання у виді: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. Професійне захворювання виникло за таких обставин: наслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого у ПАТ «МГЗК», недосконалість технології. Йому встановлено втрату професійної працездатності на рівні 40% та призначено третю групу інвалідності безстроково. Він змушений тривалий час проходити лікування. Порушені та продовжують порушуватися нормальні життєві зв`язки, самопочуття погіршується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає йому душевного болю та страждань.

Просить суд стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, в сумі 245000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою від 25 січня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву, заяв, клопотань до суду не подав.

За ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з підприємством відповідача, зокрема, працював гірничим майстром дільниці гірничо-підготовчих робіт (а.с.13-14).

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 16 липня 2014 року, ОСОБА_1 працював в умовах впливу шкідливих факторів 25років 3місяці 17днів,має такий основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. Професійні захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого у ПАТ «МГЗК», недосконалість технології (а.с.7).

Первинним оглядом МСЕК 08 вересня 2014 року ОСОБА_1 було встановлено 10% втрати професійної працездатності: 10% ХОЗЛ (а.с.15).

Повторним оглядом МСЕК 12 липня 2022 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності, безстроково та 40% втрати професійної працездатності: 40% ХОЗЛ (а.с.19).

Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» ОСОБА_1 не забезпечено безпечних умов праці, що призвело до професійного захворювання останнього.

Внаслідок професійного захворювання позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішенняушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

ОСОБА_1 отримав професійне захворювання на виробництві, і йому встановлено втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково у зв`язку з професійним захворюванням. Внаслідок професійних захворювань позивач морально і фізично страждає через погіршення здоров`я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані обставини підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли своє підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачеві внаслідок професійних захворювань, отриманих на виробництві відповідача.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 40%, третю групу інвалідності, які встановлені безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 80 000 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 13,77,80,263-268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» провідшкодування моральноїшкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Дата складення повного тексту судового рішення 11 березня 2024 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна