Постанова

від 20.03.2024 по справі 215/5774/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2005/24 Справа № 215/5774/23 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/5774/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгідротехбуд» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Квятковського Я.А., повний текст рішення складено 27 листопада 2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгідротехбуд» (далі ТОВ «Промгідротехбуд») в обґрунтування якої зазначила, що вона з 03.01.2013р. по 26.07.2016р. та з 11.07.2017р. по 17.12.2021р. працювала машиністом крана у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів.17.12.2021р. звільнена у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров`я. Висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» їй встановлено два професійні захворювання: - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня) , колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; - сидеросилікоз першої стадії (s/t; 1/1; em). Емфізема легень першої стадії. ЛН першого-другого ступеню.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 23.06.2023, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло через те що на протязі тривалого часу підпадала під дії шкідливих виробничих факторів.

Відповідно довідки МСЕК від 01.08.2023р. їй первинно - з 24.07.2023р., встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково, з яких: 40% - вібр. хв.; 20% - сидер.

У зв`язку з захворюванням у неї було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, вона змушена багато часу проводити у лікарнях, переносити біль, приймати ліки, прикладати багато зусиль для організації свого життя. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані та завдає глибоких моральних страждань. Вищевказані незручності викликають у неї почуття своєї неповноцінності, тому що вона потребує сторонньої допомоги з боку рідних та оточуючих її людей. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути зТОВ «Промгідротехбуд»моральну шкоду у розмірі 340000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено частково стягуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промгідротехбуд» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 130000 гривень. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду змінити, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що при постановленні рішення суду не взято до уваги стан її здоров`я, відсоток втрати професійної працездатності, тривалості роботи у шкідливих умова праці на підприємстві відповідача, істотність вимушених змін у її житті, оскільки порушення стану здоров`я є сталим, незворотнім, таким, що не може в подальшому бути зміненим в бік покращення. Внаслідок професійного захворювання вона (позивач) переносе фізичний біль. Періодичне лікування та курси відновлювальних процедур не дають жодної позитивної динаміки, що вказує на систематичні страждання та відсутність покращення здоров`я. Наявність фізичних страждань викликає моральні страждання, адже фізичний біль не можливо переносити без душевного болю.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 03.01.2013р. по 26.07.2016р. та з 11.07.2017р. по 17.12.2021р. працювала уТОВ «Промгідротехбуд» машиністом крана.17.12.2021 звільнена у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с.6-9).

Відповідно до п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 червня 2023 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі», по показникам мікроклімату до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі», по рівню шуму до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі», по показникам важкості праці до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі», по показникам напруженості праці до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі», загальна оцінка умов праці відноситься до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі» (а.с.12, 13).

Згідно п.14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23.06.2023 ОСОБА_1 встановлено діагнози та виявлено професійні захворювання:вібраційна хвороба другої стадії від загальної вібрації, синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових (ПФ другого ступеня), колінних (ПФ другого ступеня) суглобів; сидеросилікоз першої стадії (s/t, l/1, em), емфізема легень першої стадії, ЛН першого-другого ступеню, що також підтверджується виписками із медичної карти №660/347, виписними епікризами (а.с.13, 17-19).

Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23 червня 2023 року, ОСОБА_1 працюючи в ТОВ «Промгідротехбуд» (03.01.2013-26.07.2016 та 11.07.2017-17.12.2021 здійснювала керування електромостовими кранами під час підіймання та переміщення вантажів на пульпонасосній станції. При цьому через конструктивні недоліки устаткування, недосконалість робочого місця та неефективну роботу систем вентиляції підпадала під шкідливу дію загальної транспортно-технологічної вібрації та аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, параметри яких перевищували нормативні. Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідницький інститут промислової медицини» від 11.02.2021 №328, підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: 03.1982-05.1994 ВАТ «ПівнГЗК» машиніст крана РЗФ №2; 11.2001 04.2011 ПАТ «ПівнГЗК» машиніст крана ЦТВШГ; 05.2011 01.2013-ЗАТ «МАСП» машиніст крана.

У п.18 Акту зазначено, що причиною виникнення хронічного захворювання (отруєння) є вібрація транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 61 дБ (при гранично допустимому 59 дБ), пил переважно фіброгенної дії: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони, в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мн// НОМЕР_1 ).

Відповідно до п.20 зазначеного Акту у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працювала 31 рік 04 місяці за професією, та 7років 11 місяців у цехув умовах впливу шкідливих факторів на різних підприємствах і неодноразову зміну керівництва підприємства та структурних підрозділів, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативно-правові акти, неможливо.

Висновком МСЕК від 01.08.2023 позивачу первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з них: 40% по вібраційній хворобі та 20% по сидеросилікозу, з 24 липня 2023 року безстроково встановлено третю групу інвалідності (а.с.15, 16).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 60%, позивач визнана інвалідом третьої групи безстроково.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 60 відсотків.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 23 червня 2023 встановлені хронічні професійні захворювання вперше.

Причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є: вібрація транспортно-технологічна, еквівалентний рівень віброприскорення 61 дБ (при гранично допустимому 59 дБ), пил переважно фіброгенної дії: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду від 10% до 70% в повітрі робочої зони, в 1,2 рази перевищує ГДК (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мн//м3). Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ТОВ «Промгідротехбуд».

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи скарги щодо необґрунтованості розміру відшкодування стягнутого судом першої інстанції, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995р., №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об`єктивно досліджені всі обставини по справі у тому числі: тривалість роботи на підприємстві відповідача, характер та ступінь втрати працездатності, яка встановлена позивачу безстроково, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, з урахування встановлення третьої групи інвалідності, час та зусилля, необхідні для підтримання та поступового відновлення попереднього стану. Судом враховані всі надані сторонами докази і їм дана належна оцінка. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди у 130 000 грн. є справедливою та такою, що відповідає обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 січня 2022 року немає.

Відповідно до частин 1, 13статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена вкасаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 20.03.2024р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв