Постанова

від 20.03.2024 по справі 932/4775/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1727/24 Справа № 932/4775/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року у справі № 932/4775/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання зобов`язання та договорів припиненими, припинення обтяжень, (суддя першої інстанції Кудрявцева Т.О.), -

В С Т А Н О В И В:

У квітні2020року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська з позовною заявою до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання зобов`язання та договорів припиненими, припинення обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11323808000.

26 березня 2015 року була укладена додаткова угода № 3 до Договору про надання споживчого кредиту № 11323808000.

27 березня 2008 року було укладено договір іпотеки № 11323808000/11323837000/1, відповідно до умов якого в іпотеку було передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

26 березня 2015 року було укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки № 11323808000/11323837000/1.

Також 27.03.2008 року між ВАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11323808000/2.

26 березня 2015 року була укладена додаткова угода № 1 до договору поруки № 11323808000/2.

16 березня 2016 року за вихідним номером 30-12/32612 АТ «УкрСиббанк» на адресу позивачки ОСОБА_1 надіслав вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту. Дана вимога була отримана 21 квітня 2016 року. В даній вимозі вказано, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, Банк вимагає виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за вищевказаним кредитним договором, а саме: сплатити Банку заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі. Тобто, Банк вимагає достроково погасити всю заборгованість по кредитному договору, чим фактично змінив строк дії договору встановивши новий, а саме 32 день з дня отримання вимоги (в даному випадку 23 травня 2016 року).

Позивачі зазначають, що ними повністю виконано дану вимогу та виплачено грошові кошти, що виставлялися Банком по даній вимозі. На їх звернення до Банку з заявою про припинення договорів, їх повідомлено, що Банк вважає, що договори продовжують свою дію. Також, Банком у відповіді від 12 березня 2020 року № 24-1-01/23727 вказано, що загальна сума сплачених коштів після вимоги про дострокове погашення заборгованості була сплачена у розмірі 312986, 62 грн., у тому числі після зміни строку повернення кредиту (з 23.05.2016 року) - 296705, 00 грн. Банк вказує, що Банк виставляв загальну суму у розмірі 302013,85 грн., а ними - позивачами було сплачено різницю у розмірі 5300,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про оплату.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року по справі № 200/13862/16-ц було відмовлено у позовних вимогах АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з посиланням на те, що заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі та правовідносини за кредитним договором припинилися в повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Черкавський Ю.С. просили суд: визнати зобов`язання за кредитним договором та договір про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 року та додаткову угоду № 3 від 26 березня 2015 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Відкритим (публічним) акціонерним товариством «Укрсиббанк» (наразі Акціонерне товариство «Укрсиббанк») припиненими; визнати зобов`язання за договором поруки та договір поруки № 11323808000/2 від 27 березня 2008 року з відповідною додатковою угодою № 1 від 26 березня 2015 року до договору поруки № 11323808000/2 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_2 та Відкритим (публічним) акціонерним товариством «Укрсиббанк» (наразі Акціонерне товариство «Укрсиббанк») припиненими; визнати іпотеку за договором іпотеки та відповідний договір іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року та договір про внесення змін від 26 березня 2015 року до договору іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Відкритим (публічним) Акціонерним товариством «Укрсиббанк» (наразі Акціонерне товариство «Укрсиббанк») припиненими; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 9186621 від 27 березня 2008 року, щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання зобов`язання та договорів припиненими, припинення обтяжень - задоволено.

Визнано зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту та договір про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 року та додаткову угоду № 3 від 26 березня 2015 року до договору про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» припиненими.

Визнано зобов`язання за договором поруки та договір поруки № 11323808000/2 від 27 березня 2008 року з відповідною додатковою угодою №1 від 26 березня 2015 року до договору поруки № 11323808000/2 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» припиненими.

Визнано іпотеку за договором іпотеки № 11323808000/11323837000/1 та відповідний договір іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року та договір про внесення змін від 26 березня 2015 року до договору іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» припиненими.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 9186624 від 27 березня 2008 року щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави судовий збір в сумі 8052,00 грн.

Із вказаним судовим рішенням відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» не погодився та 05 грудня 2023 року подав до Дніпровського апеляційного суду засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Разом з цим відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту порушених, на їх думку, прав у вигляді визнання припиненими договірних зобов`язань, як про це зазначається у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 725/1824/20, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. У даній справі позивач ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги про визнання припиненими зобов`язань за Кредитним договором, за Договором іпотеки про зняття обтяжень з предмету іпотеки, а позивач ОСОБА_2 - про визнання припиненими зобов`язань за Договором поруки, де в обґрунтування вимог зазначали про порушення їх прав, невизнанням банком факту припинення зобов`язань за вказаними договорами у зв`язку із повним погашенням кредитних зобов`язань. Однак, за встановленими обставинами у цій справі, такий спосіб захисту є неефективним.

Судом першої інстанції не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/15-ц, де зазначено, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, а суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше.

У даній справі суд має оцінити обставини справи та обґрунтованість заявлених позовних вимог, тобто визначитись із питанням, чи призведе задоволення позову у цій справі до попередження порушення Банком прав позивачів або до відновлення їх прав, які вже порушені, не визнаються чи оспорюються Банком. Суд має визначитись чи існує юридична невизначеність у цьому спорі, яка спонукала позивачів шукати судового захисту своїх прав та інтересів, чи вважає себе Банк кредитором по відношенню до боржників та чи вимагає Банк від позивачів виконання обов`язків в межах спірних правовідносин.

Суд першої інстанції у цій справі встановив, що у вересні 2016 року в межах справи № 200/13862/16-ц Банк ініціював вирішення спору про стягнення заборгованості з позичальника і з поручителя. На думку відповідача, саме в цьому провадженні позичальник та поручитель мають захищати свої інтереси, заперечуючи проти вимог Банку, зокрема, через визнання договірних зобов`язань припиненими. Однак позивачі ініціювали розгляд цього спору вже після того, як Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з них солідарно.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у справі № 200/13862/16-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідач зазначає, що позивачі, ініціюючи розгляд цього спору у справі №932/4775/20 після того, як банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з позичальниці та поручителя, штучно подвоїли судовий процес, адже після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржники не можуть окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно прийняв твердження позивачів щодо їх звільнення від сплати судового збору за подання позову, оскільки, хоча ОСОБА_1 і є у статусі позичальниці за споживчим кредитом, однак за договором іпотеки вона має статус іпотекодавиці за акцесорним договором, як і позивач ОСОБА_3 за договором поруки, який також є акцесорним.

Є також помилковим висновок суду щодо покладення на відповідача у цій справі судових витрат по сплаті судового збору, оскільки такі витрати не були понесені позивачами.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року справу було витребувано з суду першої інстанції.

11 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, після усунення19 грудня 2023 року відповідачем недоліків, визначених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, відповідачу поновлено процесуальний строк на оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «УкрСиббанк» та зупинено дію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2023 року.

Копію ухвали та копію апеляційної скарги судом надіслано сторонам засобами поштового зв`язку 21 грудня 2023 року та на електронні скриньки в системі «Електронний су», які ними отримані того ж дня (том № 2, а.с.39).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2024 року призначено апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» до розгляду.

11.01.2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Черкавський Ю.С., надіслали до Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 20 березня 2024 року позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , а також їх представник адвокат Черкавський Ю.С. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою (том № 2, а.с. 66).

В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 20 березня 2024 року представник відповідача - Акціонерного товариства«УкрСиббанк» не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність (том № 2, а.с. 68).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства«УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: зокрема, порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11323808000.

26 березня 2015 року між ними була укладена додаткова угода № 3 до Договору про надання споживчого кредиту № 11323808000.

В якості забезпечення виконання умов кредитного договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11323808000/2 від 27 березня 2008 року з відповідною додатковою угодою № 1 від 26 березня 2015 року.

27 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 11323808000/11323837000/1, відповідно до умов якого в іпотеку було передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

26 березня 2015 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до договору іпотеки № 11323808000/11323837000/1.

16 березня 2016 року за вихідним номером 30-12/32612 АТ «УкрСиббанк» на адресу позивачів надіслав вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредиту, яка була отримана 21 квітня 2016 року.

В даній вимогі вказано, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, Банк вимагає виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за вищевказаним кредитним договором, а саме: сплатити Банку заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі. Тобто, Банк вимагав достроково погасити всю заборгованість по кредитному договору, чим фактично змінив строк дії договору, встановивши новий, а саме 32 день з дня отримання вимоги (в даному випадку 23 травня 2016 року).

Позивачами повністю виконано дану вимогу та виплачено грошові кошти, що вимагалися до сплати Банком по даній вимозі.

Позивачі звернулись до Банку з заявою про припинення договорів, на що їх повідомили, що Банк вважає, що договори продовжують свою дію. Також, Банком у відповіді від 12 березня 2020 року № 24-1-01/23727 вказано, що загальна сума сплачених коштів після вимоги про дострокове погашення заборгованості була сплачена у розмірі 312986,62 грн, у тому числі після зміни строку повернення кредиту (з 23.05.2016 року) - 296705, 00 грн. Банк вказує, що Банк виставляв загальну суму у розмірі 302013, 85 грн. Позивачами було сплачено різницю у розмірі 5300,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про оплату.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року, ухваленим у справі № 200/13862/16-ц, було відмовлено у позовних вимогах АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з посиланням на те, що заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі та правовідносини за кредитним договором припинилися в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо обрання позивачами неефективного способу захисту порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачі скористалися своїм правом на звернення до суду шляхом подання позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про те, що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів, поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою), вказане є підставою для відмови в позові щодо визнання припиненим як основного зобов`язання (за Кредитним договором), так і зобов`язань за акцесорними договорами (Договором поруки, Договором іпотеки), є безпідставними, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року по справі № 200/13862/16-ц було відмовлено у позовних вимогах АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з посиланням на те, що заборгованість за кредитним договором погашено в повному обсязі та правовідносини за кредитним договором припинилися в повному обсязі. Також це підтверджено і квитанціями, які наявні в матеріалах даної справи.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається із частини 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника - зобов`язання за кредитним договором припиняється.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України, статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналіз зазначених вище норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед Банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/26402/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц; у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 585/2333/21.

Тобто у зв`язку із припиненням зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 року, додатковою угодою № 3 від 26 березня 2015 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27 березня 2008 припинилися зобов`язання за договором поруки та договір поруки №11323808000/2 від 27 березня 2008 року з відповідною додатковою угодою № 1 від 26 березня 2015 року до договору поруки №11323808000/2 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_2 та Відкритим (Публічним) акціонерним товариством «Укрсиббанк» (наразі Акціонерне товариство «Укрсиббанк»), а також припинилася іпотека за договором іпотеки № 11323808000/11323837000/1 та відповідний договір іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року та договір про внесення змін від 26 березня 2015 року до договору іпотеки № 11323808000/11323837000/1 від 27 березня 2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Відкритим (Публічним) акціонерним товариством «Укрсиббанк» (наразі Акціонерне товариство «Укрсиббанк»).

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача відносно суми стягнутого судового збору.

Оскільки позовну заяву позивачами було подано до Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська 17.04.2020 року, то при поданні позивачкою ОСОБА_1 підлягало сплаті судовий збір за три вимоги немайного характеру у розмірі 2522,40 грн. (840,80 х 3), а ОСОБА_2 необхідно було сплатити 840,80 грн., а всього 3363,20 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із частини 6 вказаної вище статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача судового збору, який становить 3363,20 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача - Акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо необґрунтованості та незаконності звільнення судом першої інстанції від сплати судового збору позивачів в частині вимог про визнання припиненим зобов`язань за Договором поруки та за Договором іпотеки, є безпідставними, оскільки такі вимоги є похідними від основної вимоги визнання зобов`язання за кредитним договором та договір про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27.03.2008 року та додаткову угоду № 3 від 26.03.2015 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11323808000 від 27.03.2008 року, що були укладені між ОСОБА_1 та Відкритим (публічним) акціонерним товариством «Укрсиббанк) (наразі акціонерним товариством «Укрсиббанк») припиненими, що підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від20квітня 2023 року підлягає зміні в частині стягнення судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки прийнято у відповідностіз вимогамиматеріального іпроцесуального права,суд першоїінстанції правильновстановив обставинисправи тавідповідні їмправовідносини,наданим доказамдав правильнуправову оцінкуі задовольнивпозовні вимогипозивачів.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від20квітня 2023 року змінити в частині стягнення судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства«УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) на користь держави судовий збір в розмірі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

О.В.Халаджи

Повний текст судового рішення складений 21 березня 2024 року

Суддя: О.Д.Канурна