Рішення

від 21.03.2024 по справі 171/224/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/224/23

Номер провадження 2/184/43/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Попівніч Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Апостолівської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду з позовною заявою до відповідача про визнання прававласності.Свої позовнівимоги,мотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_2 . На день смерті спадкодавця залишилась спадщина, яка складається з: житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 25 січня 2022 року заявниця, звернувшись до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. з заявою про прийняття спадщини на вказане майно як спадкоємиця за законом - отримала постанову про відмову у видачі такого свідоцтва. В обґрунтування вказаної вище постанови зазначено, що спадкоємицею ОСОБА_1 за законом, не подано відомості (інформацію та документи) необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме не надано належних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно, яке є об`єктом спадщини. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали заяви про розгляд справи за їхньою відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав про проведення розгляду справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

На день смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з: житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок виданого виконавчим комітетом Апостолівської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області від 25 червня 1993 року, згідно рішення виконкому Апостолівської міської Ради народних депутатів №60 від 28 травня 1993 року, яке зареєстроване Апостолівським міським бюро технічної інвентаризації, записано в реєстрову книгу №30, за реєстровим №15.

25 січня 2022 року ОСОБА_1 , звернувшись до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. з заявою про прийняття спадщини на вказане майно як спадкоємиця за законом - отримала постанову про відмову у видачі такого свідоцтва.

В обґрунтування вказаної вище постанови зазначено, що спадкоємицею ОСОБА_1 за законом, не подано відомості (інформацію та документи) необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме не надано належних документів, що підтверджують право власності спадкодавця на нерухоме майно, яке є об`єктом спадщини.

Право власності спадкодавця ОСОБА_2 на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 28 травня 1993 року в якому наявний відтиск печатки тільки зі зворотної сторони, титульна сторона не містить відтиску печатки що стало підставою для висновку про відсутність належного правовстановлюючого документу на житловий будинок.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України.)

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 15 ЦК визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Так, Європейській суд з прав людини вказував, що поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття «правомірні очікування» тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. (Справа "ПайнВеліДевелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Отже такі ситуації вимагають від органів правосуддя, враховуючи вимоги Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, вирішення справ з урахуванням не лише національного законодавства, але й Конвенції та практики ЄСПЛ.

Таким чином незасвідчені відсутність відтиску печаті на лицьовій стороні правовстановлюючого документу, враховуючи що матеріали спадкової справи містять витребувані в КП Апостолівське БТІ даних про належність спадкодавцю відповідного права власності, не повинні призводити до позбавлення спадкоємця права власності на майно спадкодавця на яке останній мав законне право. Відповідальність за помилки в правовстановлюючому документі повністю покладаються на державу та не можуть впливати на право спадкоємця набути право власності.

Підстави набуття права власності передбачені cт.328 ЦК України згідно якої право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Як роз`яснено в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» 07.02.2014 № 5 потреба в такому способі захисту права власності (cт. 392 ЦК України) виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 95, 141, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доАпостолівської міськоїради провизнання прававласності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями спорудами, розташований за адресою; АДРЕСА_1 , який складається з А1 житловий будинок; а2 навіс; Б1, б2 вхід до підвалу, підвал; В1 Вбиральня; Г1 Сарай; Д1 Душ; У1 Гараж; № 1 Водопровід; № 2 Басейн № 3 - Ворота; № 4,5 Паркани; І- Замощення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 21.03.2024р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш