Постанова

від 21.03.2024 по справі 203/2756/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3026/24 Справа № 203/2756/23 Суддя у 1-й інстанції - Костромітіна О. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.,

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» Грошової Світлани Василівни

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року

у справіза позовом Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» звернулося до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 10.12.2018 року між АТ «АКБ «Конкорд» та ОСОБА_1 було підписано Заяву про надання кредиту/Кредитний договір №60.10.000384. 10.12.2018 року між АТ «АКБ «Конкорд» та відповідачем було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки/договір платіжної картки, підписанням якої відповідач надав позивачу свою згоду на відкриття поточного рахунку на умовах, викладених у цій Заяві, а також повністю та безумовно прийняв пропозицію Банку укласти Публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «АКБ «Конкорд» на умовах, зазначених в Публічному договорі.

Позивач зазначав, що Банк свої зобов`язання щодо надання відповідних сум кредиту виконав повністю.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував.

Позивач вказав, що після закінчення строку кредитування АТ «АКБ «Конкорд» припинив нараховувати поточну заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нараховуючи лише плату за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, а також переніс суму поточної заборгованості на відповідні рахунки обліку простроченої заборгованості.

У зв`язку із порушенням умов Заяви про надання кредиту/Кредитного договору №60.10.000384 від 10.12.2018 року, станом на 23 лютого 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 55632,05 гривень, з яких: заборгованість за прострочене тіло кредиту - 20000 гривень, заборгованість за простроченими відсотками - 8470,23 гривень, плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості - 20147,20 гривень, пеня - 7014,62 гривень.

Посилаючись на викладене, АТ «АКБ «Конкорд» просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.05.2023 року справу направлено до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2023 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» заборгованість за кредитним договором №60.10.000384 від 10.12.2018 року, станом на 23.02.2023 року, в розмірі 20000 гривень, що складається з тіла кредиту.

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» до ОСОБА_1 в частині вимог простягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8470,23 гривень, плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості у розмірі 20147,20 гривень, пені у розмірі 7014,62 гривень, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» судовий збір у розмірі 964,91 гривень.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині заборгованісті за простроченими відсотками - 8470,23 гривень, плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості - 20147,20 гривень, пені - 7014,62 гривень.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, надав заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Сторони по справі повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про отримання судових повісток та матеріалів, що надсилались учасникам процесу на офіційні електронні адреси зазначені особисто сторонами у справі.

Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №60.10.000384 від 10.12.2018 року, станом на 23.02.2023 року, в розмірі 20 000 гривень, що складається з тіла кредиту.

Враховуючи, що Публічний договір не містить підпису відповідача про ознайомлення з процентною ставкою та нарахування процентів, умовами надання споживчих кредитів (Розділ 6), правами та обов`язками сторін договору (Розділ 13) та іншими умовами надання банківських послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не повинен нести відповідальність перед позивачем щодо сплати нарахованих відсотків, за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, пені, тому суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог, через недоведеність позивачем обставин ознайомлення відповідача з цими умовами договору та прийняття таких умов останнім.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 07.12.2018 року відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки №92.10.005826.

10.12.2018 року між АТ «АКБ «Конкорд» (банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №60.10.000384, шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору комплексного обслуговування клієнтів фізичних осіб в АТ «АКБ «Конкорд», за умовами якого відповідачу надано кредит у вигляді безготівкового зарахування кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 20 000,00 гривень. Дата повного погашення кредиту 09.12.2020 року (а.с.43-44).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У Розділі 14 вищевказаного договору сторони погодили, зокрема, що підписанням цієї заяви позичальник погоджується з тим, що за умови підписання цієї заяви про надання кредиту ним, підписання та скріплення печаткою зі сторони банку та надання кредиту (що разом вважається акцептом банку), ця Заява разом з Графіком платежів/Розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, Публічний договір та Тарифами банку (якщо це передбачено умовами відповідного банківського продукту/послуги) складають кредитний договір, строк дії якого зазначений в Розділі 13 цієї заяви в графі строк кредиту (а.с.44).

У додатку №1 до Заяви про надання кредиту №60.10.000384 від 10.12.2018 року, яким є Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за обраним видом кредиту, погоджено також розмір процентної ставки на рівні 45% річних; даний додатком підписаний сторонами (а.с.45).

Долучений до позовної заяви витяг з Публічного договору, якими передбачено, зокрема, процентна ставка та нарахування процентів, умови надання споживчих кредитів (Розділ 6), права та обов`язки сторін договору (Розділ 13) та інші умови, - відповідачем не підписані (а.с. 50-65).

Заява позичальника містить текст про погодження споживача з умовами Публічного договору, але не конкретизовано яка саме його редакція погоджена споживачем.

Також позивачем було долучено до позовної заяви Тарифні пакети на випуск та обслуговування банківських платіжних карток АТ «АКБ «Конкорд».

Підпис відповідача у відповідному документі відсутній.

10.12.2018 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, за змістом якого споживача було проінформовано про орієнтовану загальну вартість кредиту.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач зазначив, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором №60.10.000384 від 10.12.2018 року, станом на 23.02.2023 року, утворилася заборгованість у розмірі 55632,05 гривень, яка складається з: заборгованість за прострочене тіло кредиту - 20000 гривень, заборгованість за простроченими відсотками - 8470,23 гривень, плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості - 20147,20 гривень, пеня - 7014,62 гривень (а.с.10-18).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей626,628ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКБ«Конкорд»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 60.10.000384 від 10.12.2018 року, яка станом на 23.02.2023 року складає 55632,05 гривень, з яких: заборгованість за прострочене тіло кредиту - 20 000 гривень, заборгованість за простроченими відсотками - 8470,23 гривень, плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості - 20147,20 гривень, пеня - 7014,62 гривень.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви.

Відповідність розрахунку не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керувся розрахунком позивача.

Крім того, надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача вказує на отримання відповідачем платіжної картки, використання кредитних коштів та часткового погашення заборгованості, проте свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.

Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами.

Таким чином, доказом фактів встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок та користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. справа № 456/3643/17 провадження № 61-9882 св20.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту у розмірі 20 000 гривень знайшла своє підтвердження під час розгляду справи та її розмір є доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Проте, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги щодо стягнення заборгованісті за простроченими відсотками, плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та пені, зважаючи на наступне.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першоїстатті 1048ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зістаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Проте, АТ «АКБ Конкорд» не надало ні суду першої, ні апеляційної інстанції суду розрахунку заборгованості по кредитному договору, з якого б вбачалось, що Банком враховано сплачені позивачем кошти на погашення заборгованості за кредитним договором та відсоткам по ньому.

Наявні у матеріалах справи розрахунок не містить інформації про сплату кредитних коштів, тому не є належним доказом, що підтверджує розмір заборгованості за відсотками кредиту.

Оскільки Банком не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості із відображенням внесених відповідачем коштів на погашення кредитної заборгованості, залишок заборгованості після погашення, судова колегія не вбачає підстав для стягнення прострочених відсотків за кредитом.

Також, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками 8470,23 гривень; заборгованості за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості - 20147,20 гривень, пені у розмірі 7014,62 гривень, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором, посилався на Публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «АКБ «Конкорд», як невід`ємну частину укладеного між банком та відповідачем договору.

Частина ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у Заяві про надання кредиту/кредитний договір №60.10.000384 від 10.12.2018 року, яка була підписана ОСОБА_1 , не містяться умови щодо зобов`язань позичальника по сплаті відсотків, заборгованості за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, санкцій за порушення зобов`язань за кредитним договором, порядок та строки таких нарахувань.

Також, між банком та позичальником було підписано Додаток № 1 до Заяви про надання кредиту/кредитний договір №60.10.000384 від 20.11.2018 року «Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за обраним видом кредиту», який також не містить погоджених позичальником розміру вартості послуги за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та санкцій за порушення зобов`язань.

Дослідивши наданий позивачем до позовної заяви Публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «АКБ «Конкорд» судом встановлено, що даний документ не містить підпису відповідача та доказів того, що саме така редакція Договору та Тарифів діяла на момент укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № 60.10.000384 від 10.12.2018 року та в подальшому їх умови не змінювались, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Публічного договору розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання кредиту/кредитний договір №60.10.000384 від 20.11.2018 року, а також відсутність у підписаних позичальником Заяві про надання кредиту та Розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за обраним видом кредиту погоджених позичальником умов розміру вартості послуги за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та санкцій за порушення зобов`язань, відсотків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції , що при укладені договору сторони не обумовили у письмовому вигляді умови кредитування - розмір вартості послуги за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та санкції за порушення зобов`язань, розмір відсотків, порядок та розмір їх нарахування.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

З огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача із відповідними Умовами кредитування, зокрема про можливість нарахування банком заборгованості за розрахунково-касове обслуговування. Анкетою-заявою на отримання кредитного ліміту, заявою про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки/договору платіжної картки, яка, як зазначив позивач, становить кредитний договір між сторонами, вказане нарахування не передбачене. Паспортом споживчого кредиту також вказане нарахування не передбачене.

У даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору із ОСОБА_1 позивач дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019 року у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019 року у справі № 595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), які в силуч. 4 ст. 263 ЦПКУкраїни враховується судом при вирішенні даного спору по суті.

Враховуючи, що Публічний договір не містить підпису відповідача про ознайомлення з процентною ставкою та нарахування процентів, умовами надання споживчих кредитів (Розділ 6), правами та обов`язками сторін договору (Розділ 13) та іншими умовами надання банківських послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не повинен нести відповідальність перед позивачем щодо сплати нарахованих відсотків, за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, пені, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення у цій частині позовних вимог, через недоведеність позивачем обставин ознайомлення відповідача з цими умовами договору та прийняття таких умов останнім.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності про який заявив відповідач, суд першої інстанції виходив з того, що 10.12.2018 року між банком і відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 20000,00 грн., дата повного погашення кредиту 09.12.2020 року, а позов позивачем було подано до суду 22.05.2023 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач погодився із таким висновком суду першої інстанції та не оскаржив його у встановлений законом порядку.

Відповідач вдруге звернувся із заявою про застосування позовної давності вже до суду апеляційної інстанції.

Проте, як вбачається із відзиву на позовну заяву, який був поданий до суду першої інстанції, відповідач зазначив, що після отримання кредиту у розмірі 20 000 грн., щомісячно сплачував платежі до 12 березня 2020 року.

В той час, у своїй заяві про застосування позовної давності, яка була подана до суду апеляційної інстанції, відповідач, посилаючись на апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд», зазначив, що останній платіж був здійснений ним 03.06.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межахдоводів тавимог апеляційноїскарги.

Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їхподання досуду першоїінстанції зпричин,що об`єктивноне залежаливід нього.

Оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не оскаржив рішення суду першої інстанції, та не навів суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції, тому колегія суддів не приймає до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційних скарг підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Конкорд» Грошової Світлани Василівни залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2024 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко