Рішення

від 21.03.2024 по справі 303/11080/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/11080/23

2/303/1733/23

ряд. стат. звіту - 65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ПАТ АБ «Південний» - Кувшинової Валерії Петрівни до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Наталія Йожефівна та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Дмитро Андрійович про визнання недійсними договорів дарування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ АБ «Південний» - Кувшинова В.П. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. та приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Ярошевський Д.А. про визнання недійсними договорів дарування.

Позов мотивований тим, що у лютому 2021 року ПАТ АБ «Південний» звернувся до суду із позовом до ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «ЗНК», ТОВ «Теміртранс-Захід», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3 517 702, 89 грн., заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0330 від 13.08.2019 та судових витрат.

24.11.2021 року Господарським судом Закарпатської області у справі №907/86/21 за позовом Банку до ТОВ «БСП ОІЛ», ТОВ «ЗНК», ТОВ «Теміртранс-Захід», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3 517 702.89 грн. заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0330 від 13.08.2019 та судових витрат, позовні вимоги були задоволені частково, а саме: стягнуто на користь позивача грошові кошти у сумі 3 436 854,98 грн. - заборгованість за договором овердрафту №АО2019-0330 від 13.08.2019 та судові витрати у сумі 51 552,82 грн. Вказане підтверджується Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 року у справі №907/86/21. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №907/86/21, у якій просив суд скасувати рішення суду 1-ї інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року у справі №907/86/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 року у справі №907/86/21 залишено без змін.

Також, у лютому 2021 року, ПАТ АБ «Південний» звернулося до суду із позовом до ТОВ «Мегатрансльвів», ТОВ «ЗНК», ТОВ «Теміртранс-Захід», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3025 443,80 грн. заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0331 від 13.08.2019 та судових витрат.

21.12.2021 року Господарським судом Закарпатської області у справі №914/392/21 за позовом Банку до ТОВ «Мегатрансльвів», ТОВ «ЗНК», ТОВ «Теміртранс-Захід», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3 025 443,80 грн., заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0331 від 13.08.2019 та судових витрат, позовні вимоги були задоволені повністю.

Рішення суду набрало законної сили 18.01.2022 року, що підтверджується Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.12.2021 року у справі №914/392/21. Для виконання вказаного рішення Акціонерним банком «Південний» було отримано Наказ Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2022 року у справі №917/392/21 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №АО2019-0331 від 13.08.2019 року у сумі 3 025 443,80 грн. та судового збору у сумі 11 345,42 грн.

З метою примусового виконання рішення суду та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №АО2019-0331 від 13.08.2019 року, банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. з заявою про відкриття виконавчого провадження вих № 14-001-5876-2022 від 07.02.2022 року.

На виконання наказу від 24.01.2022 року у справі №917/392/21, виданого Господарським судом Закарпатської області, приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. 09.02.2022 року було відкрито виконавче провадження №68594708.

В межах даного виконавчого провадження 09.02.2022 року приватним виконавцем Ярошевським Д.А., з метою повного та фактичного виконання виконавчого документу, було винесено Постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить Боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження, що разом становить 3 340 771,14 грн.

Також, оскільки Боржником вимоги виконавчого документа не були виконані, в межах виконавчого провадження №68594708, 10.02.2022 року приватним виконавцем Ярошевським Д.А. було винесено постанову про арешт коштів Боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать Боржнику ОСОБА_1

23.02.2022 року приватним виконавцем Ярошевським Д.А. було отримано від Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відповідь на його запит №135177004 від 09.02.2022 року, відповідно до якого було зазначено, що за Боржником зареєстровано на праві власності наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки ВАЗ модель 21214, легковий, VIN: НОМЕР_1 , куз.

№ НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2007 року випуску ДНЗ: НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки SKODA модель OCTAVIA A5 2.0 TDI, легковий, VIN: НОМЕР_3 , куз. № НОМЕР_3 , сірого кольору, 2007 року випуску, ДНЗ: НОМЕР_4 ;

- причіп марки ПП модель 3,5, VIN: НОМЕР_5 , куз. № НОМЕР_5 , сірого кольору, 2006 року випуску ДНЗ: НОМЕР_6 ;

- автомобіль марки ГАЗ модель 31105, легковий, VIN: НОМЕР_7 , куз. № НОМЕР_8 , сірого кольору, 2004 року випуску ДНЗ: НОМЕР_9 .

Враховуючи викладене, з метою примусового виконання рішення суду, приватним виконавцем Ярошевським Д.А. було накладено арешт на дані транспортні засоби згідно Постанови про арешт майна боржника від 23.02.2022 року у ВП №68594708. Крім того, згідно Постанови про розшук майна боржника від 23.02.2022 року у ВП № 68594708, вказані транспортні засоби було оголошено у розшук. Станом на дату подання даної заяви вказані транспортні засоби не знайдено, вони досі перебувають у розшуку.

Крім того, у листопаді 2022 року, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» звернулося до Київського районного суду м.Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором IS KР №1641524B1 від 20.06.2020 року у сумі 222 769,06 грн. та судових витрат.

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.05.2023 року у справі №947/25166/22 позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Позивача 222 769,06 грн. заборгованості за Кредитним договором IS KР №1641524 B1 від 20.06.2020 року у сумі 222 769,06 грн. та судові витрати 3341,53 грн. і 1000,00 грн.

Зі змісту вказаного рішення також вбачається, що строк погашення заборгованості за кредитним договором IS KР №1641524 B1 від 20.06.2020 року настав 04.06.2021 року. Дане рішення суду набрало законної сили 13.06.2023 року. На виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2023 року у справі №947/25166/22, що набуло чинності Акціонерним банком «Південний» було отримано виконавчий лист.

З метою примусового виконання рішення суду та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором IS KР №1641524 B1 від 20.06.2020 року, Акціонерний банк «Південний» звернувся до приватного виконавця Ярошевського Д.А з заявою від 26.10.2023 року про відкриття виконавчого провадження.

На виконання виконавчого листа від 22.09.2023 р. у справі №947/25166/22, виданого Київським районним судом м.Одеси приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. 31.10.2023 року було відкрито виконавче провадження №73184866.

Виконавче провадження №73184866 та виконавче провадження №68594708 об`єднано у зведене виконавче провадження №73191137 згідно постанови від 01.11.2023 року.

При перевірці майнового стану Боржника, в тому числі було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. В результаті здійсненої перевірки було встановлено, що у боржника станом на дату відкриття виконавчого провадження відсутнє нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення. Однак, під час детального вивчення отриманої інформації було встановлено, що ОСОБА_1 мав у власності нерухоме майно та здійснив його відчуження.

Відповідно до отриманої інформації ОСОБА_1 на праві власності належало наступне нерухоме майно:

- частка житлового будинку з належними спорудами та прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (шість). Зазначена частка житлового будинку з належними спорудами та прибудовами була подарована ОСОБА_2 , на підставі договору дарування частки житлового будинку посвідченого 24.01.2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за №81;

- частки земельної ділянки, кадастровий номер №2110400000:01:020:0109, загальною площею 0,1405 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (шість). Зазначена частка земельної ділянки була подарована ОСОБА_2 на підставі договору дарування частки земельної ділянки посвідченого 24.01.2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за Р№82 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер №2110400000:01:020:0552, загальною площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (шість).

Дана земельна ділянка належала Боржнику, яка була подарована ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки посвідченого 24.01.2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за Р№83.

Отже, з вище викладеного вбачається, що ОСОБА_1 станом на 24.01.2022 року був обізнаний щодо змісту судових рішень та знав про свій обов`язок щодо виконання судових рішень про стягнення з нього на користь Банку заборгованості, а саме про рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 року у справі №907/86/21 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0330 від 13.08.2019 року у сумі 3 436 854,98 грн. та судових витрат у сумі 12 888,20 грн.; рішення господарського суду Закарпатської області від 21.12.2021 року у справі №914/392/21 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором овердрафту №АО2019-0331 від 13.08.2019 року у сумі 3 025 443,80 грн та судового збору у сумі 11 345,42 грн. Також, йому було відомо той факт, що строк погашення заборгованості кредитним договором IS KР №1641524 B1 від 20.06.2020 року настав 04.06.2021 року, відповідно, починаючи з 04.06.2021 року в нього було наявне зобов`язання по сплаті даної заборгованості. Однак, з метою уникнути виконання своїх грошових зобов`язань перед Банком по оплаті вказаної заборгованості, 24.01.2022 року уклав з ОСОБА_2 три договори дарування, відповідно до яких подарував їй ВСЕ своє нерухоме майно.

Таким чином, представник вважає, що метою укладення ОСОБА_1 даних договорів дарування було на меті приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок рішень суду (грошового зобов`язання) та від звернення стягнення на майно в порядку виконання судових рішень.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову. В основу свого заперечення, представник відповідача посилається на те, що представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів, факту та явності критеріїв властивих для фраудаторного правочину та фактів, які могли би свідчити про недобросовісність відповідача або ж зловживанням ним правом. Не доведено також належними та допустимими доказами і той факт, що відповідач розумів, що має заборгованість і ухилився таким чином від її сплати. Позивач не довів жодної правової підстави для виникнення у нього цивільних прав щодо об`єктів дарування, та не надав суду жодних доказів того, що укладенням оспорюваних договорів дарування порушені його права чи інтереси.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказами в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-3ст.12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч. 6, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.76 ЦПК України).

Судом встановлено, що Наказом Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2022 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованість у розмірі 3 025 443,80 гривень (Т.1, а.с. 31).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21.12.2021 року позов ПАТ АБ «Південний» до ТзОВ «Закарпатська нафтогазова компанія», ТзОВ «Теміртранс-Захід» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3025443,80 гривень був задоволений (Т.1 а.с. 32-43).

09.02.2022 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. на підставі наказу №914/392/21 від 24.01.2022 року було відкрито виконавче провадження №68594708 (а.с. 44, 45).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 року залишено без змін (Т.1, а.с. 46-55).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2021 року позов ПАТ АБ «Південний» до ТзОВ «БСП ОІЛ», ТзОВ «Закарпатська нафтова компанія» був задоволений, солідарно стягнуто з ТзОВ «Туміртранс-Захід» та ОСОБА_1 3345121,99 гривень залишку заборгованості по кредиту, 21697,81 гривень відсотків за користування кредитом та 70035,18 гривень неустойки, а також 51552,82 гривень витрати по сплаті судового збору (Т.1, а.с. 56-65).

Із відповіді на запит №135177004 від 09.02.2022 року вбачається, що ВАЗ 21214, SKODA OCTAVIA A5 2.0 TDI, причіп, ГАЗ 31105 зареєстровані за ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 67, 68 ).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. від 09.02.2022 року, від 10.02.2022 року, 23.02.2022 року було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 (Т.1, а.с. 71-76).

Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12.05.2023 року було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованість в сумі 177548,59 гривень, 45220,47 гривень за відсотками та судові витрати 3341,53 гривні та 1000 гривень (Т.1, а.с.77-79).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №354564861 від 15.11.2023 року, 354565114 від 15.11.2023 року, 354565187 від 15.11.2023 року слідує, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка, кадастровий номер 2110400000:01:020:0109, на підставі договору дарування від 24.01.2022 року належать ОСОБА_2 (Т1, а.с. 81-100, 105-121).

24.01.2022 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений Договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності щодо житлового будинку (Т.1, а.с. 123, 124).

24.01.2022 року був укладений Договір дарування частки житлового будинку, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 безоплатно у власність частку житлового будинку з надвірними спорудами та прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 125-128)

24.01.2022 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений Договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку (Т.1, а.с. 134, 135).

24.01.2022 року був укладений Договір дарування частки земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 безоплатно у власність частку земельну ділянку, площею 0,0100 га, кадастровий номер 2110400000:01:020:0552, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 136-138).

24.01.2022 року був укладений Договір дарування частки земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 безоплатно у власність частку земельну ділянку, площею 0,1405 га, кадастровий номер 2110400000:01:020:0109, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Т.2, а.с. 1, 2).

Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, де вказано про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статей 203, 215, 234 ЦК України у спорах, що виникли із договорів дарування нерухомого майна, укладених сторонами, які є близькими родичами, без перевірки, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами; чи направлені дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема чи продовжував дарувальник фактично володіти та користуватися цим майном.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 753/765/17 з аналогічних правовідносин, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 здійснив безоплатне відчуження свого майна за договором дарування на користь ОСОБА_2 в день винесення Наказу та під час розгляду справи Господарським судом Закарпатської області у справі про стягнення з нього заборгованості за договором про овердрафту №А02019-03331 від 13.08.2019 року, що свідчить що вони діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора, оскільки укладені договори дарування, які порушують майнові інтереси кредитора направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

За викладених обставин справи вбачається, що сторони договорів дарування не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами, а їх дії були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення заборгованості за договором про овердрафту №А02019-03331 від 13.08.2019 року.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 750/5751/20-ц, в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваних договорів дарування, зміст яких суперечить вимогам ЦК України, суд враховує наступні обставини:

1) договори дарування були укладені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 24.01.2022 року, тобто в день винесення Наказу Господарським судом Закарпатської області у справі №914/392/21, а також після ухвалення рішення Господарським судом Закарпатської області від 21.12.2021 року про стягнення суми заборгованості за договором про овердрафту №А02019-03331 від 13.08.2019 року;

2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича - ОСОБА_2 ;

4) на час розгляду справи в суді заборгованість за договором по овердрафту №А02019-03331 від 13.08.2019 року про споживчий кредит не сплачена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після ухвалення судами відповідних рішень у справах про стягнення із нього заборгованості за договором по овердрафту №А02019-03331 від 13.08.2019, а тому вважає, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на вказане майно. Укладення особою договорів дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочинами (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому ці правочини є фіктивними і відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України визнаються судом недійсними.

Твердження представника відповідача про недоведення позивачем умислу на укладення договорів дарування майна між близькими родичами з метою ухилення від виконання судового рішення, не заслуговують на увагу, та спростовуються обставинами, встановленими у цій справі.

Відповідачами або їх представниками не надано суду належних та достовірних доказів, що під час укладення спірних договорів їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договорів передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними правочинами.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 13, 16, 202, 203, 234, 717 та ст.ст. 81,206,274, 258-259,265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування частки житлового будинку посвідчений 24 січня 2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за Р№81, що укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Визнати недійсним договір дарування частки земельної ділянки посвідчений 24 січня 2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за Р№82, що укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки посвідчений 24 січня 2022 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Бугар Н.Й. за Р№83, що укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» сплачений судовий збір у розмірі 14539 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Південний» сплачений судовий збір у розмірі 14539 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять девять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ПАТ АБ «Південний», код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209, місце знаходження: 65059, м.Одеса, вул.Краснова, 6/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на стороні позивача: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального оокругу Бугар Наталія Йожефівна, місце знаходження: м.Мукачево, вул.Ужгородська, 15-2, Закарпатська область.

Третя особа,яка незаявляє самостійнівимоги настороні позивача:приватний виконавецьвиконавчого округуЗакарпатської областіЯрошевський ДмитроАндрійович,РНОКПП: НОМЕР_12 ,місце знаходження:м.Мукачево,вул.Садова,буд.25А,оф.8,Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 21.03.2024 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір