Рішення

від 12.03.2024 по справі 332/4946/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/4946/23

Провадження № 2/332/216/24

Рішення

Іменем України

12 березня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

секретаря судового засідання: Мусаєва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»</a>, третя особа: Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, завданої трудовим каліцтвом, -

Встановив:

30.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»</a>, третя особа: Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, завданої трудовим каліцтвом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в 2020 році він працював печовим з перероблення титановмісних та рідкоземельних матеріалів у ТОВ «ЗТМК».

07.08.2020 на території ТОВ «ЗТМК» стався нещасний випадок.

За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт по формі Н-1/П від 31.08.2020, відповідно до якого встановлені обставини нещасного випадку та складений відповідний висновок.

Внаслідок цього нещасного випадку позивач отримав ушкодження хімічний опік І-ІІАБ ст сідниць, попереку, обличчя 10%. Опік дихальних шляхів І ступеню. Через травму було порушено його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникали складнощі у зв`язку із загальною слабкістю, втомою, головокружінням. Через цю травму позивач переніс складну операцію та відчував фізичний біль.

Перебувавши на лікуванні та все подальше життя після операції позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, обґрунтований важкістю травми та особливостями його лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається і сьогодні на його душевному стані.

Крім того, на час роботи на підприємстві позивач повністю фінансово забезпечував свою сім`ю, що складається з дружини та двох дітей, його дохід на рік складав близько 120000 грн. А тому відтепер його сім`я позбавлена коштів на їх звичне життя.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, що завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього трудового каліцтва, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог у повному обсязі з огляду на наступне. Під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 відповідачем виконувались всі вимоги чинного законодавства з охорони праці, зокрема, Закону України «Про охорону праці»:

-під час укладання трудового договору ТОВ «ЗТМК» проінформував позивача під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (ст. 5 цього Закону);

-згідно з діючим законодавством ОСОБА_1 підлягав загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (ст. 5 цього Закону);

-ОСОБА_1 мав пільги і компенсації за роботу з важкими та шкідливими умовами праці, включаючи скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію (ст. 7 цього Закону);

-ОСОБА_1 видавалися безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби (ст. 8 цього Закону);

-ОСОБА_1 проходив попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляду як працівник, зайнятий на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, в результаті яких не було виявлено протипоказань для роботи за професією у даних умовах (ст. 17 цього Закону).

Крім того, позивач зазначає, що «… на час роботи на підприємстві він повністю фінансово забезпечував свою сім`ю, що складається з дружини та двох дітей, його дохід на рік складав близько 120000 грн. А тому відтепер його сім`я позбавлена коштів на їх звичне життя». При цьому позивачем до позову не додані документи, окрім документів, що підтверджують фінансові витрати позивача з придбання ліків під час лікування у серпні 2020 року (частина з них відшкодована з коштів Фонду соціального страхування України), що підтверджують встановлення стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_1 після нещасного випадку та витрати на лікування, пов`язані з наслідками нещасного випадку.

Від представника позивача адвоката Зубенка О.А., надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позов підтримують в повному обсязі, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив.

Представник Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак до судового засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, пояснень від нього не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в 2020 році ОСОБА_1 працював печовим з перероблення титановмісних та рідкоземельних матеріалів у ТОВ «ЗТМК».

07.08.2020 на території ТОВ «ЗТМК» стався нещасний випадок.

За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт по формі Н-1/П від 31.08.2020, відповідно до якого встановлені обставини нещасного випадку та складений відповідний висновок (а.с. 11-22).

За висновками комісії встановлено, що даний нещасний випадок пов`язаний з виробництвом, у відповідності до підпунктів 1 та 2 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337» (а.с. 20).

Відповідно до виписки № 8367 з медичної картки стаціонарного хворого КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 20.08.2020, ОСОБА_2 лікувався з 08.08.2020 по 20.08.2020. Повний діагноз: хімічний опік І-ІІАБ ст сідниць, попереку, обличчя 10%. Опік дихальних шляхів І ступеню (а.с.28).

Наявність ушкодження та проведення лікування також підтверджується: довідками до історії хвороби № 8367 від 21.08.2020 (а.с. 29-30), листком непрацездатності (а.с. 24), квитанціями на придбання ліків (а.с. 31-36).

Наявний огляд ушкоджень термічних опіків тіла позивача вбачається також і з фототаблиць (а.с. 38-40).

За обставин та висновків, визначених в акті розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 08.08.2020 о 01-00 год. вбачається наявність вини підприємства у незабезпеченні безпечних умов праці свої працівників внаслідок чого відбувся нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав тілесні ушкодження.

Належних доказів на спростування висновків, визначених в акті, відповідачем не надано.

Нормативне обґрунтування прийнятого судом рішення.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище №155 від 22.06.1981 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам, належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 2 від 27.01.2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Як зазначено в п. 4.1. цього Рішення, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 20-рп від 08.10.2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження його здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача травми та каліцтва внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату професійної працездатності, характер захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 100000 грн, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо оподаткування моральної шкоди.

Відповідно п.п. 164.2.14 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав. Обмеження розміру моральної шкоди для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб, що в певній частині нівелює рішення суду, щодо захисту таких прав.

Тому в рамках даної справи є вірним стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів і зборів.

Подібний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 в рамках справи № 599/645/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з відповідною позовною заявою, адже приписами вказаної норми визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ціна позову в даній справі складає 200000,00 грн. Тобто, позивачеві необхідно б було сплатити судовий збір в розмірі 1% ціни позову, що становить 2000,00 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 50%, в розмірі 100000,00 грн.

Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), інтереси якого представляє адвокат Зубенко Олександр Анатолійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»</a> (місцерозташування: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ЄДРПОУ 38983006), третя особа Запорізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцерозташування: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 5, ЄДРПОУ 41838852), про стягнення моральної шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві, завданої трудовим каліцтвом задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»</a> на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом та трудовим каліцтвом у розмірі 100000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»</a> в дохід держави судовий збір в розмірі 1000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 21.03.2024.

Суддя О.С. Яцун