Вирок

від 21.03.2024 по справі 336/7781/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/7781/23

Пр. 1-кп/336/534/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082080001230 від 12.07.2023, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який отримав середню спеціальну освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , утримується в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», малолітніх та інших осіб на утриманні не має, інвалідності не має, раніше неодноразово судимий:

1) 20 лютого 2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

2) 14 березня 2012 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

3) 19 квітня 2012 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

4) 4 червня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

5) 23 липня 2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

6) 28 серпня 2013 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 16 листопада 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 1 день,

7) 18.04.2018 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання; вироком Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023 вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2018 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок: призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня фактичного затримання засудженого; Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №336/6259/17, пр. №51-4770км19 вирок Запорізького апеляційного суду від17.07.2023 залишено без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, -

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який отримав повну загальну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, адреса реєстрації за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , малолітніх та інших осіб на утриманні не має, інвалідності не має, раніше судимого:

1) 18.11.2022 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, із застосуванням ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, -

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 , -

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2023 року, приблизно об 11-30 годині, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України N64/2022 від 24.02.2022, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою м?язів обох своїх рук, переліз через паркан ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», розташованого по вул. Олексія Поради, буд. 44 в м.Запоріжжі. Знаходячись на території комбінату, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_4 , попрямували до цеху N8, де шляхом підбору ключа до замку вхідних дверей, проник всередину зазначеного цеху, з якого таємно викрав майно, що на праві власності належить ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», а саме:

??- мідний провід ПВЗ 25, довжиною 12,3 м ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» складає 1258,04 гривень, без урахування ПДВ;

??- мідний провід ПВЗ 10, довжиною 0,74 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 32,02 гривні, без урахування ПДВ;

- ??мідний провід ПВЗ 16, довжиною 1 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 68,21 гривень, без урахування ПДВ;

- мідний кабель ВВГ нг 4*6, довжиною 2,84 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 294,65 гривень, без урахування ПДВ;

- ??розетка з дротами мідними 4м2, в кількості 1 од., вартість якої згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 120,00 гривень, без урахування ПДВ;

- ??світові діоди Д161-200-9 в кількості 4 од., загальна вартість яких згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 3200,00 гривень, без урахування ПДВ.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , разом з викраденим майном одразу попрямував в бік паркану ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», розташованого по вул. Олексія Паради, буд. 44 у м.Запоріжжі, через який переліз разом з викраденим майном, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд, але одразу був затриманий начальником служби охорони та безпеки ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» ОСОБА_8 .

Тим самим ОСОБА_3 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» матеріальну шкоду на загальну суму 4972,92 гривень, без урахування ПДВ:

Судом також встановлено, що 12 липня 2023 року, приблизно об 11-30 годині, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_3 , у період дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України N64/2022 від 24.02.2022, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою м?язів обох своїх рук, переліз через паркан ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», розташованого по вул. Олексія Поради, буд. 44 у м.Запоріжжі.

Знаходячись на території комбінату, ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_3 , попрямували до цеху N8, де шляхом підбору ключа до замку вхідних дверей, проник всередину зазначеного цеху, з якого таємно викрав майно, що на праві власності належить ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», а саме:

??- мідний провід ПВЗ 25, довжиною 12,3 м ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» складає 1258,04 гривень, без урахування ПДВ;

??- мідний провід ПВЗ 10, довжиною 0,74 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 32,02 гривні, без урахування ПДВ;

- ??мідний провід ПВЗ 16, довжиною 1 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 68,21 гривень, без урахування ПДВ;

- мідний кабель ВВГ нг 4*6, довжиною 2,84 м, вартість якого згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 294,65 гривень, без урахування ПДВ;

- ??розетка з дротами мідними 4м2, в кількості 1 од., вартість якої згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 120,00 гривень, без урахування ПДВ;

- ??світові діоди Д161-200-9 в кількості 4 од., загальна вартість яких згідно з довідкою ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», складає 3200,00 гривень, без урахування ПДВ.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , разом з викраденим майном одразу попрямував в бік паркану ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат», розташованого по вул. Олексія Паради, буд. 44 у м.Запоріжжі, через який переліз разом з викраденим майном, тобто розпорядився викраденим майном на власний розсуд, але на одразу був затриманий начальником служби охорони та безпеки ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» ОСОБА_8 .

Тим самим ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ПрАТ «Запорізькій абразивний комбінат» матеріальну шкоду на загальну суму 4972,92 гривень, без урахування ПДВ:.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення беззаперечно визнали, надали пояснення, які повністю відповідають тим, що викладені в обвинувальному акті, підтвердили фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, дату, час, місце й спосіб скоєння злочину, у скоєному щиро розкаялись. Крім того, обвинувачені розуміють, що в Україні діє воєнний стан, визнають розмір завданої юридичній особі (потерпілому) матеріальної шкоди.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що 12.07.2023 вдень, точного часу не пам`ятає, зустрівся із ОСОБА_4 та разом із ним попрямував до території ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат». Вони перелізли через паркан підприємства, який зроблений з арматури, тобто, їм було за що зачепитись (за допомогою рук) та перелізти. При собі ОСОБА_3 мав рюкзак чорного кольору з надписом «Puma», в якому були інструменти, зокрема, декілька гайкових ключів, викрутка тощо.

Опинившись на території комбінату, він із ОСОБА_4 дещо пройшли територією, побачили сховище, яке ОСОБА_3 відімкнув за допомогою гайкового ключа, що мав при собі, після чого зайшов до вказаного приміщення. При цьому, ОСОБА_3 розумів, що проникає до чужого приміщення та це є правопорушенням. ОСОБА_4 чекав на ОСОБА_3 поруч й допомагав виносити викрадене.

З вказаного сховища було викрадене майно комбінату відповідно до переліку, наведеного в обвинувальному акті, який він визнає. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поклали викрадені кабелі тощо до мішків, а згодом, коли залишили територію ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», - до рюкзаків, які мали при собі. Викрадене майно мали намір здати на металобрухт. Так, з викраденим майном обвинувачені перелізли через паркан підприємства та неподалік були затримані співробітником підприємства, який наказав їм зупинитись. ОСОБА_3 спочатку почав бігти, проте потім зупинився.

Відповідно до свідчень ОСОБА_3 , відеоспостереження на території підприємства він не помітив, очевидців вчинення злочину не було, хоча на території підприємства й були працівники.

Обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що 12.07.2023, приблизно об 11-30 годині, він зустрівся із ОСОБА_3 та, проходивши по стежці біля ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», вони вирішили попрямувати до території вказаного підприємства. Умисел на крадіжку виник у обвинувачених, як стверджує ОСОБА_4 , одночасно. Це був робочий день. З цією метою, розуміючи, що на території комбінату приналежних ним речей немає, вони із ОСОБА_3 перелізли через паркан, висотою приблизно 2 метри, яким оточене ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» та далі попрямували навмання, через цех. При собі ОСОБА_4 також мав рюкзак.

Так, опинившись на території комбінату, він із ОСОБА_3 побачив, що неподалік розташоване сховище (за поворотом, потрібно було пройти через цех). Двері сховища відімкнули за допомогою гайкового ключа, після чого ОСОБА_3 зайшов до вказаного приміщення. При цьому, ОСОБА_4 чекав на ОСОБА_3 поруч, присівши на траву, усвідомлював те, що відбувається. З вказаного сховища обвинуваченими було викрадено майно комбінату відповідно до переліку, наведеного в обвинувальному акті, який визнається ОСОБА_4 , який допомагав виносити викрадені речі та упаковувати у мішки. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля сховища поклали викрадені кабелі та інші речі до мішків, а згодом, коли залишили територію ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», - до рюкзаків, які мали при собі. Викрадене майно мали намір здати на металобрухт.

Разом з викраденим майном обвинувачені перелізли у зворотньому напрямку через паркан підприємства та неподалік, на шляху додому, були затримані співробітником підприємства, який наказав їм зупинитись. ОСОБА_4 від нього не утікав.

Відповідно до свідчень ОСОБА_3 , відеоспостереження на території підприємства він не помітив, очевидців вчинення злочину не було, хоча на території підприємства проходили працівники.

Представник потерпілого ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» адвокат ОСОБА_9 за вх.№ від 07.02.2024 скерувала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника потерпілого, за змістом якого висловилась й щодо цивільного позову, який потерпілим заявлятись не буде.

Учасники кримінального провадження висловились щодо можливості розгляду справи за відсутності представника потерпілого, відповідна ухвала постановлена судом в судовому засіданні із занесенням до журналу судового засідання, зокрема з урахуванням того, що викрадене майно повернуто ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат, що визнається учасниками кримінального провадження.

Крім того, судом визнано за можливе провести розгляд провадження із застосуванням норми ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження. Так, судом не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, що їх позиція є добровільною та істинною, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до встановленого порядку судового розгляду кримінального провадження судом (крім допиту обвинувачених) досліджено визначений обсяг доказів, а саме, надані стороною обвинувачення довідку про розмір завданої матеріальної шкоди, матеріали, які характеризують особу обвинувачених, підтверджують розмір процесуальних витрат на проведення судових трасологічних експертиз, докази щодо вжиття заходів забезпечення (запобіжного заходу та арешту майна), щодо визнання речей та документів речовими доказами, винесені під час досудового розслідування кримінального провадження.

Суд зауважує, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відносно часу вчинення злочину востаннє Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023, затвердженим Законом України №3275-IX від 02.05.2023), вирішено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Також суд враховує, що вчинення майнового злочину в умовах воєнного чи надзвичайного стану може мати місце не лише у районах вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ, а також і поза межами згаданих районів.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у справі №722/594/22, пр.№ 51-3186 кмо 22, здійсненого на виконання положень ч.4 ст.442 КПК України, за ч.4 ст.185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений.

Вартість викраденого майна визнається стороною захисту, встановлена відповідно до довідки ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» від 12.07.2023, складеної комісією працівників та затвердженої головою комісії ОСОБА_10 , за даними якої без урахування ПДВ ціна шести одиниць найменувань (3 провода, одного кабеля, розетки з дротами та силових діодів, назви та кількість яких узгоджуються із обвинувальним актом), дорівнює 4972,92 гривні.

Прийняття довідки в якості докази вартості викраденого майна узгоджується із правовим висновком, здійсненим Верховним Судом 28.05.2020 у справі № 333/2953/18, провадження № 51-200км20.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за кваліфікаційною ознакою повторності, судом не визнається доведеним повторне вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, із врахуванням його даних про судимість.

Суд зазначає, що згідно з приміткою до ст.185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу. Таких даних щодо ОСОБА_4 під час розгляду справи не встановлено.

З урахуванням наведеного, положень Постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» (п.3,4,19), кваліфікація діяння ОСОБА_4 за ознакою повторності є невірною.

Відповідно, суд не вважає дану ознаку доведеною, а, оскільки зазначений висновок не погіршує становище обвинуваченого, суд не вбачає підстав змінювати порядок дослідження доказів.

Суд наголошує, що вказівка на повторність, при цьому, не свідчить про вчинення менш тяжкого злочину з урахуванням наявності серед кваліфікуючих ознак ознаки вчинення злочинів під час воєнного стану.

Тому, дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, вислухавши покази обвинувачених, суд вважає, що їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) при вище викладених обставинах повністю доведена, та кваліфікує дії:

ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану;

ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання кожному з обвинувачених суд враховує такі обставини.

За змістом ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Разом з цим, дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66-67 КК України), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №373/870/22, провадження № 51-4235 км 22).

Так, діяння, передбачене ч.4 ст.185 КК України згідно зі ст.12 КК України віднесено до тяжких злочинів.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання кожного з обвинувачених суд визнає щире каяття.

При цьому, щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Хоча щирого каяття та сприяння досудовому розслідуванню суд констатувати не може, проте, визнавальна позиція ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сприяла оперативному розгляду кримінального провадження. Крім того, обидва обвинувачені неодноразово під час судового розгляду зазначали, що розкаюються у скоєному.

Разом з цим, суд не підтримує позицію захисника ОСОБА_6 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_4 з приводу того, що до обставин, що пом`якшують його покарання можна віднести вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.

Так, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин означає наявність таких негативних обставин, які заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, гарячковість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки. Перелік вказаних обставин законом не визначено.

Разом з цим, релевантна судова практика визнає ними, зокрема: смерть або тяжку хворобу рідної чи близької особи; хворобу винного; втрату ним роботи; складні житлові умови; подружню зраду або іншу подію, що спричинила конфлікт у сім`ї; важкий матеріальний стан; проживання підлітка в асоціальній сім`ї тощо. Ці обставини нерідко стимулюють девіантну поведінку особи. Відповідно, для визнання цих обставин такими, що пом`якшують покарання, необхідно встановити об`єктивний зв`язок між даними обставинами і вчиненим кримінальним правопорушенням. Вочевидь, що важкий матеріальний стан, неможливість знайти роботу лише із врахуванням факту судимості не може визнаватися такою обставиною, що виникла внаслідок протиправного та/ або аморального способу життя самого винного. Тому суд не приймає доводи сторони захисту.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Також суд враховує вік й відомості про особу обвинувачених, які раніше судимі, мають постійне зареєстроване місце проживання (щодо ОСОБА_3 мається до уваги період до затримання на виконання вироку суду), офіційно не працевлаштовані, не мають малолітніх та інших осіб на утриманні й інвалідності, не є військовослужбовцями.

За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 , що встановлено згідно з копією трудової книжки з 25.08.2020 не працює офіційно, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Суд враховує, що ОСОБА_4 під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, але з 2017 неодноразово оглядався лікарем-наркологом, востаннє 28.03.2022, має психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання опіоїдів, канабіноїдів, синдром залежності.

За даними досудової доповіді, складеної 15.03.2024 Шевченківським РВ Філії ДУ «Центра пробації» в Запорізькій області на виконання ухвали суду, із врахуванням обвинувального акта, вимоги про судимості, двох повідомлень, анкетування, опитування обвинуваченого, письмових пояснень сусідів та за результатами оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення: ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінений як високий, ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб середній. Тому, беручи до уваги інформацію що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою, яка порушила умови звільнення від відбування покарання з випробуванням, що проявилось в неявці до уповноваженого органу з питань пробації для проведення реєстрації без документально підтверджених поважних причин, а також у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку, це може вказувати на відсутність правослухняної поведінки. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим, що узгоджується із роз`ясненнями, наданими в абз.4 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України N7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: проведення індивідуально-профілактичної роботи, участь у соціально - виховних заходах, здійснення нагляду за його поведінкою. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов?язків, передбачених ст. 76 КК України.

Також судом досліджено витяг з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, складений інспектором з використанням підсистеми «Касандра» 15.03.2024.

Під час призначення покарання береться до уваги вчинення обвинуваченими одного епізоду правопорушення, спосіб вчинення злочину, роль кожного з них під час вчинення крадіжки, наявність єдиного умислу, адже дії ОСОБА_3 та ОСОБА_11 були, на переконання суду, в повній мірі узгоджені між собою, а також корисний мотив.

Разом з цим, хоча внаслідок вчинення злочину відсутні тяжкі наслідки, слід врахувати, що повернення майна потерпілому здійснено саме з об`єктивних обставин, що не залежать від волі обвинувачених, які були затримані представником підприємства безпосередньо після здійснення крадіжки.

Крім того, ОСОБА_3 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, у тому числі тяжких, відбував покарання в місцях позбавлення волі, двічі був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком та один раз умовно-достроково, однак, на думку суду, вказані обставини не призвели до позитивних змін особистості ОСОБА_3 й не створили в нього готовності до правослухняної поведінки в суспільстві, свідчать про те, що належних висновків він для себе не зробив та стати на шлях виправлення не бажає.

Таким чином, за результатами розгляду справи, беручи до уваги тяжкість та фактичні обставини вчиненого правопорушення, вищенаведені чинники, оскільки виправлення обвинувачених не можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає за необхідне призначити кожному з них покарання у виді позбавлення волі відповідно до санкції ч.4 ст.185 КК України строком на 5 років, що є мінімальним строком покарання.

Альтернативного виду покарання санкцією статті не передбачено.

Крім того, судом не встановлено підстав, - ані нормативних, ані фактичних для застосування положень ст.69 та ст.75 КК України.

Слід зауважити, що зі змісту ч.1 ст.69 КК слідує, що призначення покарання, нижчого від найнижчої межі може мати місце в разі встановлення судами наявності таких кількох (мінімум двох) пом`якшуючих обставин, які обов`язково істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінально - караного діяння.

Правова конструкція ч.1 ст.69 КК законодавцем побудована таким чином, щоб суди в ході реалізації ними своїх дискреційних повноважень під час призначення винній особі покарання в кожному конкретному випадку вмотивовано аргументували істотність зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння. Тобто встановлення лише факту наявності не менше двох пом`якшуючих обставин не може автоматично тягнути застосування ст. 69 КК. А в даному провадженні судом встановлено лише одну пом`якшуючу вину осіб обставину.

За нормою ч.4 ст.70 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Проте, суд звертає увагу, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 вчинив злочини після постановлення вироку 18.04.2018 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, при цьому на час постановлення вироку (21.03.2024) вказаний вище попередній вирок щодо цієї ж особи вже був переглянутий в апеляційному порядку і скасований лише в частині покарання у зв`язку з безпідставним застосуванням ст. 75 КК (вирок Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023), тоді як у частині висновків суду першої інстанції про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні відповідного злочину вирок залишився в силі.

З огляду на викладене, призначаючи ОСОБА_3 остаточне покарання, суд має керуватися не ч.4 ст.70, а саме ст.71 КК України, що узгоджується із релевантною практикою Верховного Суду, а саме правовими висновками, здійсненими Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, провадження № 51-8867кмо18:

«При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв`язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК, оскільки в такому разі апеляційний суд не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально».

Так, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 засуджений 17.07.2023 вироком Запорізького апеляційного суду, відповідно до якого засудженому призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, вказане покарання повністю не відбуте, остаточне покарання необхідно призначити за сукупністю вироків у відповідності до вимог ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що узгоджується й з п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» до покарання, визначеного судом у даному провадженні.

Таким чином, суд визначає ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Згідно із ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань у порядку ч.1 ст.71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Так, щодо призначеного покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що призначення статті 75 КК України полягає у наданні засудженій особі можливості протягом іспитового строку підтвердити можливість її виправлення і інтеграції у суспільство без відбування призначеного покарання.

Відповідно доч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Разом з цим, за нормою п.б ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Тому, за правилами ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків, покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, призначене ОСОБА_4 відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2022, необхідно перевести у 6 місяців позбавлення волі.

Аналіз наведених вище положень закону та застосованої судової практики дає суду можливість зробити висновок про те, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

Відповідно, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 засуджений 18.11.2022 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, із застосуванням ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, під час якого скоїв новий злочин, покарання необхідно призначити за сукупністю вироків у відповідності до вимог ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, до покарання за даним вироком.

Таким чином, суд визначає ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Scoppola v. Italy (№2) (Заява №10249/03)» від 17.09.2009, констатовано, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК).

Визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» завдана матеріальна шкода у сумі 4972,92 гривень, цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не подавався, адже шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Редакція ч.5 ст.72 КК України в актуальній на час постановлення вироку суду редакції передбачає, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч.1 цієї статті.

Згідно з протоколами затримання від 12.07.2023, складеними слідчою СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_13 , у присутності захисників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 затримані 12.07.2023 о 15-10 годині.

Разом з цим, відносно обох підозрюваних обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту відповідно до ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.07.2023, тобто під вартою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували з 12.07.2023 по 14.07.2023.

Тому період затримання обох обвинувачених з 12.07.2023 по 14.07.2023 включно необхідно зарахувати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення (затримання) за один день позбавлення волі.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку, окрім іншого, зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Отже, вирішення судом першої інстанції у резолютивній частині вироку питань, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу є обов`язком суду, який ухвалив вирок.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 вже відбування покарання за вироком Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023, питання щодо запобіжного заходу відносно нього до набрання вироком законної сили судом не вирішується.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого сплинув.

Так, оскільки судом визначається реальна міра покарання, сталих соціальних зв`язків судом не встановлено, що може свідчити про намір уникнення виконання вироку суду в частині визначеного покарання, суд вважає за необхідне задля зменшення даного ризику, забезпечення належної процесуальної поведінки особи застосувати до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання необхідно рахувати із дня фактичного затримання, тобто, з 21.03.2024, взявши ОСОБА_4 під варту в залі суду.

Згідно з довідкою ДУ «Запорізький слідчиій ізолятор» від 18.01.2024 №2/10-483, ОСОБА_3 на виконання ухвали суду етапований до вказаної установи та тимчасово залишений до розгляду даного кримінального провадження, відповідно, початок строку відбування покарання за вироком Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023 рахується з 03.08.2023, кінець 03.08.2026. Початкову дату виконання покарання необхідно зазначити в резолютивній частині вироку суду для відліку строку покарання.

За приписами ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя:

- у справі №336/6782/23, провадження 1-кс/336/911/2023 від 14.07.2023, яка набрала законної сили 22.08.2023, накладено арешт на: рюкзак чорного кольору, з написом «PUMA»; металеві предмети квадратної форми, на кінцівках яких маються дроти, в кількості 4-х штук; кабель в обмотці світлого кольору; моток дроту; п`ять гвинтових ключів до замків; пакет білого кольору; в гайкові ключі в кількості п`яти штук; ліхтарик; кусачки; три відкрутки; газовий ключ; п`ять накидних ключів; плоскогубці; ніж розкладний, що були вилучені у ОСОБА_3 під час затримання 12.07.2023 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- у справі №336/6782/23, провадження 1-кс/336/915/2023 від 14.07.2023, яка набрала законної сили 22.08.2023, накладено арешт на: гвинтовий замок з ключем, запакований до картонної коробки з пояснювальним написом; - фрагмент кабелю, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом; - чоловічу куртку з написом «Запорожабразив», запаковану до картонної коробки; - мішок білого кольору, запакований до картонної коробки, що були вилучені 12.07.2023 в ході огляду місця події ( ІНФОРМАЦІЯ_3 );

- у справі №336/6782/23, провадження 1-кс/336/913/2023 від 14.07.2023, яка набрала законної сили 22.07.2023, накладено арешт на: чорний рюкзак, силовий кабель в обмотці чорного кольору, кабель червоного кольору, кабель білого кольору, які вилучені у ОСОБА_4 під час затримання ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3

Тому арешт майна, вжитий як захід забезпечення відповідно до вказаних ухвал слідчого судді підлягає скасуванню. Доказів на підтвердження приналежності речей іншим особам учасниками провадження не надано.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду справи не застосовувались.

Відповідно до ст.118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів.

За змістом ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на надані стороною обвинувачення докази витрати на проведення судово-трасологічних експертиз у даному провадженні дорівнюють 1912,00 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України NCE-19/108-23/11049-ТР від 17.07.2023), та 956,00 гривень (висновок Запорізького НДЕКЦ МВС України NCE-19/108-23/11050-ТР від 17.07.2023), відповідно, підлягають стягненню у рівних частках з кожного обвинуваченого на користь держави.

Суд також вважає за необхідне розглянути питання щодо речових доказів по справі з урахуванням положень ст.100 КПК України. Обвинувачені клопотань про повернення речових доказів не заявляли, що з`ясовувалось під час розгляду справи.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, враховуючи умови дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за доцільне обмежитися проголошенням його резолютивної частини у судовому засіданні у режимі відеоконференції (з урахуванням неможливості доставки одного з обвинувачених в день проголошення судового рішення) з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 84-86, 89, 91-95, 98-102, 104-105, 118, 124, 131, 174, 349, 367-371, 373-374, 376, 377, 392, 394, 395, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023 (дата вироку суду першої інстанції 18.04.2018), та, за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування ОСОБА_3 призначеного покарання обчислювати від дня його фактичного затримання на виконання вироку Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023, - з 03.08.2023, зарахувавши у строк покарання:

1) строк затримання з 12.07.2023 по 14.07.2023 з розрахунку один день попереднього ув`язнення (затримання) за один день позбавлення волі;

2) період від дня фактичного затримання (на виконання вироку Запорізького апеляційного суду від 17.07.2023) по дату ухвалення вироку суду включно (з 03.08.2023 до 21.03.2024).

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченніу скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

У відповідності до ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, призначене ОСОБА_4 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2022, перевести у 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2022 та, за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду, застосувавши до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання від вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 21.03.2024.

Зарахувати ОСОБА_4 строк затримання з 12.07.2023 по 14.07.2023 з розрахунку один день попереднього ув`язнення (затримання) за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз по 1434,00 гривень (одна тисяча чотириста тридцять чотири гривні 00 копійок) з кожного.

Речові докази гвинтовий замок з ключем, фрагмент кабелю зі слідами зрізу, запакований до паперового конверта, чоловічу куртку з написом «Запорожабразив», мішок білого кольору, запаковані до картонної коробки, рюкзак чорного кольору з написом «Puma» із металевими предметами квадратної форми та дротами на кінцівках (4 одиниці), кабель в обмотці світлого кольору, моток дроту, гвинтові ключі до замків (5 одиниць), пакет білого кольору із гайковими ключами (5 од.), ліхтарик, кусачки, три відкрутки, газовий ключ, накидні ключі (5 одиниць), плоскогубці, ніж розкладний, чорний рюкзак із трьома кабелями (в обмотці чорного, червоного та білого кольору), що передані до камери схову ВП №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, - знищити.

Речовий доказ паперовий конверт із компакт-диском із записом з камер відеоспостереження ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений на майно відповідно до ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справах: №336/6782/23, пр.1-кс/336/911/2023, №336/6782/23, пр. 1-кс/336/913/2023, №336/6782/23, провадження 1-кс/336/915/2023, постановлених 14.07.2023, скасувати.

Зняти арешт з такого майна: рюкзак чорного кольору, з написом «PUMA»; металеві предмети квадратної форми, на кінцівках яких маються дроти, в кількості 4-х од.; кабель в обмотці світлого кольору; моток дроту; п`ять гвинтових ключів до замків; пакет білого кольору; в гайкові ключи в кількості п`яти од.; ліхтарик; кусачки; три відкрутки; газовий ключ; п`ять накидних ключів; плоскогубці; ніж розкладний; гвинтовий замок з ключем, запакований до картонної коробки з пояснювальним написом; фрагмент кабелю, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом; чоловіча куртка з написом «Запорожабразив», запакована до картонної коробки; мішок білого кольору, запакований до картонної коробки, чорний рюкзак, силовий кабель в обмотці чорного кольору, кабель червоного кольору, кабель білого кольору.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 цього Кодексу.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку негайно після його проголошення.

Роз`яснити, що обвинувачені, захисники, представник потерпілого мають право подати клопотання про помилування, ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Обвинуваченим роз`яснити право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та іншим учасникам справи, присутнім під час проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення за допомогою засобів електронного листування та засобів поштового зв`язку через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» надіслати для вручення обвинуваченому ОСОБА_3 та не пізніше наступного дня після ухвалення - учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1