Рішення

від 12.03.2024 по справі 448/1878/23

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1878/23

Провадження № 2/448/111/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12.03.2024 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Юрія БІЛОУСА,

за участю секретаря судового засідання Ірини РОМАНЧЕНКО ,

сторони:

позивач: ОСОБА_2 ,

відповідач: Мостиська міська рада Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро Плюс»,

про: встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , не з`явився,

його представник-адвокат Наталія ШАЧІНА (ордер серії ВС №1227462),

представник відповідача - Мостиської міської ради, не з`явився (клопотання),

представник третьої особи - ТОВ «Захід Агро Плюс», не з`явився (заява),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

в с т а н о в и в:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. Стислий виклад обставин справи:

Громадянин ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Мостиським ВДРАЦС у Яворівському районі Львівської області від 21.02.2023. Згідно свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 від 13.04.1951 року батько записаний ОСОБА_5 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати його ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 одружився 08.06.1953 року та чоловіку і дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Стверджує, що у його актовому запасі № НОМЕР_4 та свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 від 18.06.1957 року його батьки записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , і відповідно його прізвище також вказано ОСОБА_5 . У різних документах батька вказано різні прізвища: у профспілковому квитку від 10.01.1965 року батько записаний ОСОБА_5 ; у страховому свідоцтві від 26.09.1978 року - ОСОБА_5 ; у переселенському квитку - ОСОБА_5 ; у свідоцтві про право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 .

Зазначає, що після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності на цей будинок підтверджується свідоцтвом про право власності, виданому на підставі рішення Мостиського райвиконкому від 21.07.1988 року за №140, оригінал якого не зберігся.

Вказує, що довідкою Самбірського МЕТІ від 06.10.2021 року №2465 підтверджується , що будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності, виданому на підставі рішення Мостиського райвиконкому від 21.07.1988 року № 140. На сьогоднішній день він, позивач є фактичним власником спадкового майна, так як після смерті батька в установленому законом порядку прийняв спадщину. Його мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а рідний брат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покликається на те, що при звернені до приватного нотаріуса Пилюх Г.Р. про видачу свідоцтва про право на спадщину, йому, позивачу було відмовлено по тій причині, що є розбіжності у прізвищі батька та його, а також немає оригіналу правовстановлюючого документу на будинок, що унеможливлює подальшу реалізацію права спадкування.

Встановлення факту родинних відносин для позивача ОСОБА_2 необхідне для оформлення спадкового майна.

З огляду на вищевикладене, просить суд:

- встановити факт родинних відносин, а саме те, що, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 являвся його, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьком.

- визнати за ним, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, однак його інтереси згідно матеріалів справи представлятиме адвокат Шачіна Н.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Шачіна Н., в судовому засіданні вимоги свого довірителя підтримала, просила суд такі задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Пилюх Г., у судове засідання не з`явилася, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності.

Третя особа - керівник ТОВ « Захід Агро Плюс» в судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовних вимог сторони позивача. Просив розгляд справи проводити у його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 13.11.2023 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.01.2024 року закрито підготовче судове провадження, призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При цьому суд розглядає справу у загальному порядку, оскільки підстави для заочного розгляду справи відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

Суд, заслухавши думку сторони позивача, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-змістовному зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені висновки викладено в абзаці десятому пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003.

У справі «Belletv.France» Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків Позивача у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14.05.1990 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_5 , батька, позивача ОСОБА_2 .

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а тому, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 , відкрилася до набрання цим кодексом чинності, суд вважає, що у даних правовідносинах слід керуватися положеннями ЦК УРСР (в редакції 1963р.).

До маси спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , проте право власності на даний будинок за життя спадкодавцем належним чином оформлено не було.

Як вбачається із інформаційних довідок зі спадкового реєстру, за життя спадкодавець ОСОБА_5 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився.

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , є син померлого - ОСОБА_2 (позивач у справі), який у відповідності до ст.549 ЦК УРСР вважається таким, що прийняв спадщину, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , належний йому спірний житловий будинок, перейшов за загальними правилами спадкування до позивача.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , які б мали право на обов`язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, крім позивача не має.

Слід зазначити, що і матеріали справи не містять відомостей про прийняття спадщини іншими спадкоємцями, а тому суд вважає доведеним той факт, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 , які б прийняли спадщину чи мали право на обов`язкову частку у спадщині, а також претендували б на таку, крім позивача ОСОБА_2 , не має.

Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спірний житловий будинок, а також розбіжностях у документах померлого ОСОБА_5 і позивача ОСОБА_2 , останній не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно.

З приводу розбіжностей в документах ОСОБА_5 , і ОСОБА_2 , то з даного приводу суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав, однак нотаріусом Пилюх Г. , йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в тому числі через розбіжності у відомостях про власника спадкового майна.

Слід зазначити те, що згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 13.04.1951 року батько записаний ОСОБА_5 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати його ОСОБА_6 . Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 одружився 08.06.1953 року, та чоловіку і дружині було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

У актовому запасі № НОМЕР_4 та свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 від 18.06.1957 року позивача ОСОБА_2 батьки записані: ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , і відповідно позивача прізвище також вказано ОСОБА_5 .

Разом з тим, у різних документах ОСОБА_5 вказано різні прізвища: у профспілковому квитку від 10.01.1965 року батько записаний ОСОБА_5 ; у страховому свідоцтві від 26.09.1978 року - ОСОБА_5 ; у переселенському квитку - ОСОБА_5 ; у свідоцтві про право власності на житловий будинок у АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 .

Із представлених стороною позивача суду документах було достеменно встановлено, що померлий ОСОБА_5 дійсно являється батьком позивача ОСОБА_2 .

Встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_5 , батьком позивача, має юридичне значення, так як надає позивачу підстави для реалізації свого права на оформлення спадщини, котрий і цим правом надалі має намір скористатися.

Окремо суд наголошує на тому, що за адресою: АДРЕСА_1 , де будо зареєстровано право власності на покійного ОСОБА_5 зареєстровано нежитлову будівлю, яка належить на праві власності ТзОВ « ЗАХІД АГРО ПЛЮС», код ЄДРПОУ: 42885275, юридична адреса: 79040, м.Львів, вул.Любінська, 156, к. 46 Керівник: ОСОБА_18 .

По тій причині, за заявою громадянина ОСОБА_2 (позивача) рішенням № 5 від 12 травня 2023 року виконавчого комітету Мостиської міської ради житловому будинку було присвоєну адресу: АДРЕСА_1 , яка і в подальшому відіграватиме важливу роль при ухваленні даного рішення.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_5 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копією страхового свідоцтва виданого на установчі дані ОСОБА_5 , звітом про оцінку майна, копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , довідками Мостиської міської ради Львівської області; листом приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Пилюх Г.; копією технічного паспорта на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ; копією паспорта позивача ОСОБА_2 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_5 , іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права, шляхом звернення до суду за захистом майнового права та інтересу.

Згідно статті 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом.

Згідно статті 525 ЦК УРСР в редакції 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно статті 526 ЦК УРСР в редакції 1963 року, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно статті 527 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина i батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки i правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до вимог статті 548 цього кодексу для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998року №15, суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

В силу вимог ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

ЦПК України встановлено, що:

- відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

- у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду:

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Даний спір підлягає розгляду саме в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті батька ОСОБА_5 ; він у передбачений законом спосіб прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, які б у встановлені законом строки вчинили дії щодо прийняття спадщини судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_5 входить зазначене вище будинковолодіння; право власності ОСОБА_5 на спірне будинковолодіння було посвідчене свідоцтвом про право на житловий будинок і зареєстроване у встановленому законом порядку, а тому суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача ОСОБА_2 , а тому може бути застосований судом.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

VII. Судові витрати:

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 , не заявляв клопотань про розподіл судових витрат, а тому суд вважає можливим залишити понесені судові витрати за таким.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро Плюс», про: встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 являвся батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачем ОСОБА_2 судові витрати залишити за таким.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Повне судове рішення складено 21 березня 2024 року

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ: 26307500;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «Захід Агро Плюс», місцезнаходження: м.Львів, вул.Любінська, 156/46, Львівської області, код ЄДРПОУ: 42885275.

Суддя Юрій БІЛОУС