Рішення

від 06.03.2024 по справі 521/6812/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/6812/23

Номер провадження № 2-а/521/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі судового засідання Примакіній С.О., Каліної П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси через представника адвоката Казачука Івана Володимировича звернулась ОСОБА_1 з позовом до Одеської митниці Держмитслужби в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 17.11.2022 р. у справі про порушення митних правил №1296/50000/22, якою позивача було визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 117134.19 гривень

Свої позовнівимоги позивачобґрунтовує тим,що щодокументи прозняття зобліку тадоговір купівлі-продажуподавав декларант ОСОБА_2 в МД№UA500030/2021/232857, ОСОБА_1 не передбачала,що данийавтомобіль незнятий зобліку,оскільки декларантроз`яснив позивачці,що належнимчином підготуєвсі документита розмитнитьвищезазначений транспортнийзасіб,відповідно допункту 9-7Закону України«Про внесеннязмін доМитного кодексуУкраїни щодотимчасового спрощеннямитного оформленнятранспортних засобів,ввезених намитну територіюУкраїни».Зазначає, що Одеською митницею порушено процедури притягнення Позивача до адміністративної відповідальності (порушення статті 526 Митного кодексу України) та що на момент складання постанови про порушення митних правил, Конституційний Суд України визнав абзац другий статті 485 Митного кодексу України таким, що не відповідає Конституції України.

Представником відповідача до суду подано відзив, згідно якого останній вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, та що матеріалами справи про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 року доведена вина громадянки ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (надалі МК України) і постановою Одеської митниці Держмитслужби її було законно визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Сторони та їх представники у судове засідання, до суду не з`явилися, попередньо були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

Відповідно до частини 1статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі, також КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Зважаючи на вказані приписиКАС України, на думку суду відсутні перешкоди щодо розгляду даної адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 29.10.2021 року до відділу митного оформлення №1 м/п «Одеса-автомобільний» Одеської митниці для митного контролю та митного оформлення декларантом ТОВ «Компанія-Тітан» гр. України ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про митне оформлення, було подано МД типу «ІМ 40 АА» (далі МД), яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500030/2021/232857.

Відповідно граф 31, 33 МД №UA500030/2021/232857 заявлено товар «1.Легковий автомобіль, що був у використанні 1 шт.; марка, модель: Ореl Vectra; номер кузова: НОМЕР_1 ; Календарний рік виготовлення: 2000.

Після здійснення митного оформлення за МД від 29.10.2021 UA500030/2021/232857 вищевказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг.

Листом Департаменту міжнародної взаємодії Держмитслужби України від 06.09.2022 №26/26-04/7.10/1357 Відповідача повідомлено про те, що за результатами опрацювання отриманої відповіді митних органів Республіки Польща від 28.07.2022 №0201-ІGM. 541.545.2022.4.JC (вхід. Держмитслужби від 16.08.2022 №158/9/11) встановлена невідповідність документів та інформації, які надавались митному органу під час митного контролю та митного оформлення легкового транспортного засобу «Opel Vectra» (кузов № НОМЕР_1 ).

Повідомлено, що транспортний засіб марки «Opel Vectra» кузов № НОМЕР_1 , його власником не було знято з обліку обліку в уповноваженому органі у Республіці Польща та при декларуванні вищезазначеного транспортного засобу для здійснення митного оформлення надано документи, які стали підставою для заявлення у МД №UA500030/2021/232857 неправдивих відомостей про зняття з обліку уповноваженим органом у Польщі транспортного засобу «Opel Vectra» W0L0JBF1911055435 та застосування пільгового режиму, преференції у сплаті митних платежів.

Вважаючи, що вказані дії Позивача мають ознаками правопорушення, передбаченогост.485МК України Відповідачем був складений протокол про порушення митних правил.

На підставі зазначеного протоколу, Відповідачем була винесена постанова в справі про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 про притягнення Позивача, до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 300 відсотків суми несплачених платежів, що становить 117134.19 гривень.

Відповідно до положень ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Статтею 485 МК України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

При цьому, суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (постанови від 10.12.2020 (справа № 569/16120/15-а), від 20.08.2020 (справа № 553/1435/17), від 25.06.2020 (справа № 163/1218/16-а), від 18.06.2020 (справа № 638/10546/16-а), згідно яких склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 526 МК України 17 листопада 2022 року справа була розглянута без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, Відповідачем складено постанову про порушення митних правил без участі Позивача, у зв`язку з чим були обмежені її права на захист та вона була позбавлена можливості скористатися своїм правом надання доказів в підтвердження обставин даної справи.

Частинами 1, 2, 4 статті 526 МК України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Частиною 1 статті 489 МК України зазначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 3 МК України, а саме п. 3 передбачено норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, заборонної дії в часі не мають.

Статтею 527 МК України встановлено, що у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з постанов, зокрема про закриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей. Норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, із врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 531 МК Українипідставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Відповідно дост. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

За положеннямистатті 489 МК Українипосадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зістаттею 531 МК Українипідставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем не доведено наявність у діях Позивача як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченогостаттею 485 МК України, тому оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, 15 червня 2022 року Конституційний Суд України визнав абзац другий статті 485 Митного кодексу України таким, що не відповідає Конституції України.

В своєму рішенні від 15 червня 2022 року у справі №3-321/2019 (7780/19, 91/21) Другий сенат Конституційного суду України зазначив:

"4.3. Конституційний Суд України, оцінюючи на відповідність Основному Закону України оспорюваний припис статті 485 Кодексу, передусім визнає можливість установлення в актах публічного законодавства (адміністративного, кримінального тощо) абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій, що, безперечно, є позитивним явищем у випадку, коли суб`єктом правозастосування є відмінний від суду орган влади.

Водночас Конституційний Суд України вкотре наголошує, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов`язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.

При цьому, установлення в актах публічного законодавства абсолютно визначених та (або) безальтернативних санкцій має збалансовано поєднуватись із наданням суб`єкту накладення адміністративного стягнення або кримінального покарання дискреції в питанні визначення виду та розміру стягнення або покарання з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи наведене, в діях позивача відсутній склад правопорушення за ст. 485 МК України, протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України по постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 року відповідачем не доведена. Разом із тим, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи у Одеської митниці Держмитслужби України були наявні відомості про належне повідомлення позивача про розгляд справи.

Суд звертає увагу, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Виходячи з вищевикладеного, диспозиція статті 286 КАС України не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Отже, суд приходить до висновку, що постанова Одеської митниці Державної митної служби України в справі про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 257-262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №1296/50000/22 від 17.11.2022 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 17.11.2022 року у справі про порушення митних правил №1296/50000/22, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення за статтею 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 117134.19 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 , закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп..

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у дань його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Роїк Д.Я.