Рішення

від 20.03.2024 по справі 485/103/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/103/24

Провадження № 2/485/111/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Плакса О.В.,

за участю прокурора - Притули М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою керівника Баштанської окружної прокуратури Верцюха В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

У січні 2024 року керівник Баштанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, в порядку спадкування за заповітом набула право на майно померлої ОСОБА_2 , яке складається з земельної частки (паю) із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,39 в умовних кадастрових гектарах, що належала останній на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) МК №0067510 від 28.12.1996 року.

В подальшому, на підставі вказаного сертифікату та розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації від 05.12.2012 року №665-р розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі громадянки росії ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території колишньої Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яку затверджено розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації від 11.01.2014 року №25-р., земельну ділянку ОСОБА_1 виділено у натурі, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4825782000:23:000:0008, затверджена площа- 3,0806 га.

В порушення ч. 4 ст.81, ст.145 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 протягом року не відчужила успадковану земельну ділянку, у зв`язку з чим прокурор просив конфіскувати її у власність держави.

Ухвалою суду від 11 січня 2024 року застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4825782000:23:000:0008, площею 3,0806 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Снігурівської ОТГ Баштанського району Миколаївської області ( утому числі, у разі зміни цільового припзначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї) на строк до виконання рішення суду або до скасування арешту, у порядку передбаченому ст.158 ЦПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, з викладених у позові підстав просив про їх задоволення, проти заочного розгляду справи заперечень не мав.

Представник позивача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області Л.Сандольська подала заяву про розгляд справи без участі представника управління, позовні вимоги підтримують (вх.№ЕП 144/24-вх.від 24.01.2024 р.).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті суду. Відзив на позов не надійшов.

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.80 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За даними копії паспорту громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданого 18.08.2010 року, код органу, що видавав 890-002, ОСОБА_4 громадянкою російської ферерації (а.с.36).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Снігурівської державної нотаріальної контори Коваль Ю.В. 20.09.2012 року (спадкова справа №276\2006), зареєстрованого в реєстрі за №1-1068, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з права на земельну ділянку частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Родіна" міста Снігурівка Снігурівського району Миколаївської області, розміром 3,39 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0067510, виданого Снігурівською райдержадміністрацією Миколаївської області 28 грудня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів права на земельну частку (пай) 23 січня 1997 року за №11, є її дочка ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Оцінка спадкового майна становить 15753,00 грн. (а.с.23).

На підставі вказаного сертифікату (а.с.34), свідоцтва про права на спадщину та розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації від 05.12.2012 року №665-р (а.с.32), виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі громадянці росії ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кобзарцівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (виконавець ТОВ "Власна Земля", договір №194 від 13.12.12р), земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4825782000:23:000:0008, визначено площу - 3,0806 га. (а.с.27-57).

Згідно Розпорядження Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області №25-р від 11.01.2014 року про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці росії ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кобзарцівської сільської ради, зобов`язано останню протягом року з моменту переходу права власності на дану земельну ділянку, відчужити її в порядку, встановленому законодавством, та рекомендовано Головному управлінню Держземагенству у Миколаївській області вжити заходи щодо примусового відчуження земельної ділянки площею 3,0806 га ріллі, кадастровий номер 48257820006:23:000:0008, за рішенням суду, в разі, якщо громадянка росії ОСОБА_1 не здійснить відчуження земельної ділянки протягом встановленого строку (а.с.25-26).

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4806786952019, сформованого 27.06.2019 року, земельна ділянка кадастровий номер 48257820006:23:000:0008, площею 3.0806 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована з 24.04.2013 р, значиться у приватній власності (а.с.18-19).

У поземельній книзі, відкритій 24.04.2013 р відділом Держземагенства у Снігурівському районі, на земельну ділянку кадастровий номер 48257820006:23:000:0008, міститься відомості про цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - приватна (а.с.60-78).

Отже, ОСОБА_1 на підставі успадкування набула право на земельну частку пай, яке після виділення земельної ділянки в натурі транформувалося у право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Проте, право власності на вище вказану земельну ділянку у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 не зареєструвала (Інформаційна довідка номер 354314456) (а.с.14).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (провадження № 61-12264св22) прийшов до висновку. про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

За даними листа Управління ДМС у Миколаївській області від 16.11.2023 року за обліками УДМС у Миколаївській області ОСОБА_1 щодо документування паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, посвідкою на постійне/тимчасове проживання на території України до УДМС у Миколаївській області не зверталася (а.с.82).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

У ч. 5 ст.22 ЗК України ( у редакції, що діяла на час видачі свідоцтва про право на спадщину) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

За змістом ч.2, ч.3, ч.4 ст.81 ЗК України ( у редакції, що діяла на час видачі свідоцтва про право на спадщину), іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі, зокрема, прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

На час набуття відповідачкою права на земельну ділянку була чинною ст.145 ЗК України, яка визначала, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

За змістом ч. 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України у чинній редакції якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до вимог пп. "е" ч.1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою іншої держави, законно, на підставі успадкування, набула право на землю сільськогосподарського призначення, однак протягом встановленого законом річного строку не відчужила її, що є підставою для конфіскації цієї землі, сформованої у земельну ділянку на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

У даній справі встановлено, що відповідачка не мала перешкод у доступі до законодавства і знала, що земля сільськогосподарського призначення має бути нею відчужена протягом року, а у іншому разі така земля підлягає конфіскації з компенсацією відповідачу її вартості, тому втручання в право особи на мирне володіння майном за обставин встановлених у справі є правомірним.

Підставою представництва прокурором інтересів держави є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, який за законом є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що ОСОБА_1 не дотрималася визначеної законодавством процедури використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та, як іноземний громадянин, не вжила заходів для її відчуження, у зв`язку з чим на теперішній час є власником спірної земельної ділянки на території України.

При цьому, прокурор листом від 13.11.2023 року повідомив ГУ Держгеокадстру у Миколаївській області про виявлені порушення земельного законодавства, проте останнє заходів до усунення порушень не вжило (а.с.83-86).

З урахуванням вище зазначеного, позов прокурора підлягає до задоволення.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1514 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову та 3028 грн. судового збору за подання позову, всього 4542 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов керівника Баштанської окружної прокуратури Верцюха В. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, - задовільнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4825782000:23:000:0008, площею 3,0806 га, яка знаходиться на території Снігурівської міської ТГ, Баштанського району, Миколаївської області.

Стягнути з громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) 4542,0 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок дві грн. 00 к) судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 21.03.2024