Постанова

від 06.02.2024 по справі 910/10866/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2024 р. Справа№ 910/10866/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.02.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції апеляційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Лісовик"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 31.10.2023 (повний текст складено 16.11.2023)

у справі № 910/10866/23 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Лісовик"

до Хмельницької обласної військової адміністрації

Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Кам`янець-Подільське лісове господарство"

про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішення

та визнання права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради "Лісовик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;

- визнати за комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради "Лісовик" (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) право постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035,6821889200:04:006:0001.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття оспорюваного розпорядження діяла виключно в межах та у спосіб передбачений законодавством. Оспорювані земельні ділянки було передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на спріні земельні ділянки є похідною вимогою, то остання не підлягає задоволенню з огляду на законність розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022.

Крім того, враховуючи вищезазначене вимога позивача щодо визнання за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради "Лісовик" (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтується на обставинах, аналогічних тим, які викладено в позовній заяві. При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив жодного доказу, поданого як позивачем так і іншими учасниками справи, внаслідок чого позбавив позивача (у т.ч. інших учасників справи) надати свої поясненнями з приводу поданих письмових доказів, внаслідок чого допустив не тільки порушення норм процесуального права, а й не з`ясував обставини, що мають значення для справи, які у свою чергу призвели до невідповідності висновків про необхідність прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що 17.01.2024 через систему «Електронний суд» Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради "Лісовик" подано клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги (вх. №09.1-13/669/24). Аналогічна заява про зміну та доповнення до апеляційної скарги у паперовому вигляді була подана через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду 19.01.2024 (вх. №09.1-13/949/24).

Апелянт зазначає, що оскільки оскаржуване рішення суддею першої інстанції підписано лише 16.11.2023 та оприлюднене у Державному судовому реєстрі судових рішень 17.11.2023, позивач з об`єктивних причин не мав можливості викласти детальні доводи з приводу мотивів та підстав подання апеляційної скарги. У зв`язку з чим, вже після отримання рішення суду першої інстанції та ознайомлення з ним виникла необхідність у зміні та доповненні апеляційної скарги, поданої позивачем 16.11.2023.

Так, відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження встановлено положеннями статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина 2 статті 256).

З положень статті 115 Господарського процесуального кодексу України слідує, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної відтак, строк на апеляційне скарження закінчується 06.12.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено 31.10.2023, повний текст підписано 16.11.2023, апеляційну скаргу позивачем було направлено засобами поштового зв`язку 17.11.2023, що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку на конверті.

Оскільки днем складення повного тексту судового рішення у справі № 910/10866/23 є 16.11.2023, то днем, з якого обчислюється початок строку на подання апеляційної скарги, є 17.11.2023, відповідно останнім днем на звернення з апеляційною скаргою та внесення змін та доповнень до неї є 06.12.2023.

Разом з тим, як вказувалось вище, із заявою про зміну та доповнення апеляційної скарги позивач звернувся лише 17.01.2024, тобто з пропуском встановленого положеннями статті 266 Господарського процесуального кодексу України строку.

При цьому апелянт не зазначає, з якої саме дати ознайомлений з повним текстом оскаржуваного рішення та не просить поновити строки для подання відповідних змін і доповнень до апеляційної скарги.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оскільки заява Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Лісовик" про зміну і доповнення до апеляційної скарги не було заявлено у передбачені статтею 266 Господарського процесуального кодексу України строки та подано з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів залишає дану заяву без розгляду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач-2 вказує, що суд першої інстанції у повній мірі встановив всі обставини справи, дослідив усі докази та надав їм оцінку і ухвали законне та обґрунтоване судове рішення. Натомість апеляційна скарга Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради «Лісовик» зводиться суто до непогодження з рішенням суду першої інстанції.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, іншими учасниками процесу не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник третьої особи у судове засідання 06.02.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи у суді апеляційної інстанції повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодом 0600245598219.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 10.12.2000 створено Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226), власником якого виступала Дунаєвецька районна рада.

06.09.2006 Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226) змінило найменування на Комунальне підприємство Дунаєвецької районної ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226).

10.12.2020 у зв`язку із міною власника Комунальне підприємство Дунаєвецької районної ради «Лісовик» (код ЄДРПОУ: 31162226) змінило назву на Комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик» з тим самим кодом ЄДРПОУ: 31162226.

Рішенням Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000 припинено право сільськогосподарських підприємств (згідно із додатками 1-10) щодо користування земельними ділянками лісового фонду на території окремих районів області та надано указані земельні ділянки у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, зокрема - Спеціалізованому госпрозрахунковому лісогосподарському комунальному підприємству «Лісовик» (на даний час: комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик») загальною площею 5586,2 га.

Пунктом 4 наказу Державного агентства лісових ресурсів України «Про віднесення лісів Хмельницької області до відповідних категорій» №111 від 07.04.2016 та додатку 4 про перелік ділянок комунальне підприємство Дунаєвецької міської ради «Лісовик», що відносяться до відповідних категорій лісів по Хмельницькій області», зобов`язано ВО «Укрдержліспроект» забезпечити проведення лісовпорядкування і розроблення проектів організації та розвитку лісового господарства відповідних об`єктів з врахуванням цього наказу.

На виконання вимог зазначеного наказу ВО «Укрдержліспроект» у 2014 році провело роботи з базового лісовпорядкування.

Тобто, у встановленому законодавством порядку позивач із залученням ВО «Укрдержліспроект» на указаних вище землях лісового фонду провело роботи з лісовпорядкування, у зв`язку з чим на ділянки лісового фонду, які зазначені у рішенні Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року №19, виготовлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які затверджені у встановленому законом порядку та є чинними на дату подання позову.

Відповідно до вищевказаних матеріалів лісовпорядкування 2014 року (які чинні до 2024 року) квартали 5, 6, 7, 14, 15, 16, 23, 24, 25, 26, 29, 34, 35, 39, 40, 42, 45, 46, 55, 57, 58, 59, 67, 68, 76, 78, 88, 87,90, 93, 94, 95, 101, 102, 108, 109, 11, 112, 113, 114 та межі їх таксаційних виділів відповідають 26 земельним ділянкам з кадастровими номерами: 6821882100:04:001:0033, 6821882600:04:001:0003, 6821884400:02:003:0001, 6821885300:05:008:0001, 6821885900:08:008:0001, 6821889500:05:013:0002, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821888300:03:011:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821882400:09:006:0001, 6821882400:08:006:0001, 6821882600:04:001:0001, 6821887600:06:002:0002, 6821882500:02:004:0003, 6821882400:07:013:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821886800:04:001:0453, 6821887400:04:006:0001, 6821889200:03:005:0001, 6821889200:04:006:0001, 6821885000:05:004:1199, 6821888700:03:001:0001, 6821885000:05:004:0199, 6821855700:04:004:0559, 6821885700:05:008:0001.

У відповідності до вимог п. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Позивач зазначає, що вищевказані земельні ділянки до даного часу на законних підставах перебувають у постійному користуванні КП ДМР «Лісовик», при цьому - вилучення таких земельних ділянок у позивача у встановленому земельним законодавством не проводилося.

Розпорядженням Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022, надано в постійне користування Державному підприємству «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 2141,4569 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам`янець-Подільського району, згідно з додатком.

Ознайомившись із вищезазначеним розпорядженням та додатком до нього позивач з`ясував, що відповідач передав ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» 6 земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, які відповідають лісовим кварталам 6, 26, 34, 35, 57, 58, 59, 67, 68, 93, 94, які у свою чергу з 2000 року перебувають у постійному користуванні позивача, що у свою чергу підтверджується матеріалам лісовпорядкування 2014 року (які чинні до 2024 року) та інформацією ВО «Укрдержліспроект» №198 від 14.03.2023 з відповідними додатками до неї - витягами картографічної бази.

Позивач вважає, що будь-які підстави щодо припинення позивачу права використання лісових ресурсів та припинення права постійного користування вищевказаними земельними ділянками як на дату прийняття оскаржуваного розпорядження так і на даний час - відсутні.

Таким чином, позивач з врахуванням вимог статті 141 Земельного кодексу України та статей 22, 78 Лісового кодексу України, вказує, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного розпорядження право постійного користування позивача вищезазначеними земельними ділянками не припинялося, лісові ресурси у позивача не вилучалися, внаслідок чого відповідач, передаючи вищевказані земельні ділянки третій особі діяв з перевищенням наданих законом повноважень.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001;

- визнання за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради "Лісовик" (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) права постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035,6821889200:04:006:0001.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Спір у справі стосується законності розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, та надання у постійне користування вказаних земельних ділянок Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах:

а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, в тому числі, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Положеннями частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 5 статтею 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституцію України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №19 від 28.12.2000, датоване 28 грудня 2000 року, тому правовідносини, що стосуються надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування, виникли на підставі цього рішення та мають врегульовуватись нормативно-правовими актами, що діяли на момент їх виникнення.

Відповідно до висновків тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства та інших нормативно-правових актів.

Отже, під час вирішення наявності права позивача на постійне користування земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 слід керуватись Земельним кодексом України від 12.07.2000, Лісовим кодексом України від 11.05.2000, Положенням «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999 затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12 січня 1993 р. № 15 (далі-Положення), Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» затвердженою Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43 (далі - Інструкція»).

Щодо порядку отримання та реєстрації державного акту на постійне користування земельними ділянками суд зазначає наступне.

Пунктом 1 рішення Хмельницької обласної ради від 28 грудня 2000 року № 19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території 10 районів, зокрема Дунаєвецькому, на території якого знаходилось спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик».

Пунктом 2 рішення ради спеціалізованому госпрозрахунковому лісогосподарському комунальному підприємству «Лісовик» (Дунаєвецький район) було надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 5586,2 га.

Пунктом 3 рішення Дунаєвецьку районну раду було зобов`язано видати користувачам земельних ділянок лісового фонду державний акт на право постійного користування землею.

При цьому, ні рішення ради, ні додаток № 9 до даного рішення ради не містить кадастрових номерів земельних ділянок лісового фонду, які були передані у постійне користування КП ДМР «Лісовик», що унеможливлює встановлення факту надання земельних ділянок лісового фонду саме з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001.

Згідно з пунктом 2 Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 18.10.1999 (далі - Положення), яке діяло на момент виникнення правовідносин, Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 5 Положення ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів (п. 6 Положення).

Згідно п. 7 Положення до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно - територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Так, пунктом 3 рішення Хмельницької обласної ради № 19 від 28.12.2000 було зобов`язано Дунаєвецьку районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду державний акт на право постійного користування землею. Таким користувачем на момент зобов`язання мало бути Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик».

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, яка діяла на момент виникнення правовідносин, право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до п. 1.4 вищевказаної інструкції державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Частиною 1 статті 1 Лісового кодексу України (у редакції від 07.12.2000, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 4 статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Відповідно до статі 22 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000 року, що діяв на момент виникнення правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції від 12.07.2000, що діяв на момент виникнення правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Процес розробки та отримання державного акту, який посвідчує право постійного користування землею, передбачений Інструкцією «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах в редакції від 04.05.1999 № 43.

Відповідно до п.1.1 Інструкції право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Згідно з п. 1.4 Інструкції державний акт на право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Розробку технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації за формою згідно з додатком 8, яка видається районним (міським) відділом (управлінням) земельних ресурсів Держкомзему України на підставі доручення відповідного органу, яким було прийнято рішення про передачу, надання або продаж земельної ділянки (п.1.15 Інструкції).

Пунктом 1.16 Інструкції передбачено, що технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включає:

- виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки;

- заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта;

- технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта;

- висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявність обмеження на використання земельної ділянки;

- висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження навикористання земельної ділянки;

- журнал польових вимірювань;

- кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки;

- збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів;

- відомість обчислення площі земельної ділянки;

- відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки;

- експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Пункт 3.5 Інструкції зобов`язує реєструвати державні акти, що посвідчують право постійного користування землею у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею (юридичними особами) за формою згідно з додатком 5.

З огляду на викладене, аналізуючи вимоги нормативно-правових актів, які діяли на момент виникнення правовідносин, саме лише рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 № 19 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» не є документом, що посвідчує право постійного користування, а лише є підставою для набуття спеціалізованим госпрозрахунковим лісогосподарським комунальним підприємством «Лісовик» права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик» було зобов`язане отримати акт на право постійного користування землею після чого такий акт мав бути зареєстрований у державному земельному кадастрі.

При цьому, слід враховувати, що п. 1 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ із змінами та доповненнями) передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Проте, частина 1 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Тому, тільки після отримання та реєстрації відповідного державного акту позивач мав би належний правовстановлюючий документ, що посвідчував би право постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на п.5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень Лісового кодексу України, яким визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Проте, відповідні зміни Лісового кодексу України набрали чинності з 10.07.2022 у редакції Закону №2321-ІХ від 20.06.2022.

До зазначених змін була наступна редакція: «до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним Кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Враховуючи положення статті 58 Конституції України, а також позицію Конституційного суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, тому оскільки пункт 5 Розділу VIII Прикінцевих положень набрав чинності після виникнення обов`язку отримати акт на право постійного користування, то його дія має поширюватись лише на ті відносини, які виникли після набуття вказаною редакцією закону чинності.

Позаяк до події, факту чи правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, то дія пункту 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України у редакції від 10.07.2022 не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду, згідно з якою належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, то суд зазначає наступне.

Так, всі висновки, які викладені у постановах Верховного суду, на які посилається позивач у позовній заяві, стосуються виключно державних лісогосподарських підприємств. В усіх згаданих позивачем постановах суди дійшли висновків, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування можуть бути належним доказом права постійного користування до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками.

Слід зазначити, що навіть на момент проведення ВО «Укрдержліспроект» робіт з базового лісовпорядкування у 2014 році, у пункті 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, що діяла на момент проведення таких робіт, не зазначались комунальні підприємства, навпаки було чітко зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В свою чергу КП ДМР «Лісовик» з моменту його створення було зареєстроване саме як спеціальне госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство «Лісовик». З моменту його реєстрації і до моменту звернення до суду з позовною заявою КП ДМР «Лісовик» не проводило реорганізації.

Отже, згідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, а також висновків Верховного Суду у вищезгаданих постановах, планово-картографічні матеріали не можуть бути доказом права постійного користування земельними ділянками для комунального підприємства ДМР «Лісовик».

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження голови Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець Подільське лісове господарство»» № 513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, відомості про вищезазначені земельні ділянки лісогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі, відомості про право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, в редакції до 01.01.2002 (відсутні відомості про правовстановлюючі документи, що посвідчують таке право), а також відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 125 Земельного кодексу України були відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2021 на адресу Хмельницької обласної державної адміністрації надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вих. № 13-22-0.61-3539/2-21 від 12.07.2021 (вх. № 68/5633-11-26/2021), в якому останній просив надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення орієнтовно площею 19502 га, що розташовані на території Хмельницької області.

Хмельницькою обласною державною адміністрацією видано розпорядження від 29.07.2021 № 634/2021-р «Про проведення інвентаризації земель державної власності за категорією земель - землі лісогосподарського призначення на території Хмельницької області».

В результаті проведеної інвентаризації було сформовано 418 земельних ділянок загальною площею 13266,8023 га (відомості про право власності держави на зазначені земельні ділянки було внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно).

Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг було затверджено розпорядженнями голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 902/2021-р від 28.12.21, № 905/2021-р від 28.12.2021, № 906/2021-р від 28.12.2021, № 907/2021-р від 28.12.2021, №908/2021-р від 29.12.2021, № 909/2021-р від 29.12.2021, № 910/2021-р від 29.12.2021, № 918/2021-р від 30.12.2021.

У додатках до вищевказаних розпоряджень «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг (КВЦПЗ 09.01)» міститься перелік та кадастрові номери земельних ділянок, в такому переліку є відомості щодо спірних земельних ділянок, а саме:

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №902/2021-р від 28.12.21 - земельна ділянка з кадастровим номером 6821889700:04:013:0035;

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №905/2021-р від 28.12.2021 - земельна ділянка з кадастровим номером 6821885300:05:008:0001;

у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №906/2021-р від 28.12.2021-р земельні ділянки з кадастровим номером 6821880900:02:002:0001, 6821889200:04:006:0001;

- додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 909/2021-р від 29.12.2021-р земельна ділянка з кадастровим номером 6821882400:07:008:0001;

- у додатку до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 910/2021-р від 29.12.2021-р земельна ділянка з кадастровим номером 6821883000:04:007:0001.

Таким чином, було проведено державну інвентаризацію земель у 2021 року, до Державного земельного кадастру внесено відомості, зокрема про земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Проведення інвентаризації земельних ділянок, що розташовані за межами населених пунктів та віднесення їх до державної форми власності відповідає вимогам чинного законодавства та у судовому порядку незаконним не визнавалось.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України (в редакції чинній на 01.12.2022) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У підпункті «в» пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

30.09.2022 Хмельницька обласна військова адміністрація звернулась з листом (вихідний № 58/34-26-6209/2022) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з проханням надати роз`яснення щодо необхідності погодження Міндовкілля, відповідно до частини третьої статті 17 Лісового кодексу України, рішень обласної військової адміністрації про передачу у постійне користування земельних ділянок лісогосподарського призначення.

05.10.2022 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України листом № 25/7-34/13390-22 надало відповідь, у якій посилаючись на положення статей 57, 122, 123 Земельного кодексу України, зазначило, що Кодексом не передбачено погодження Міндовкілля рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок лісогосподарського призначення у користування.

17.11.2022 Державне підприємство «Кам`янець-Подільське лісове господарство» звернулося до Хмельницької обласної військової адміністрації з клопотанням № 391 про надання права постійного користування земельними ділянками.

Згідно з частиною 1 статті 16 Лісового кодексу України (в редакції чинній на 01.12.2022) право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина 1 статті 17 Лісового кодексу України, в редакції чинній на 01.12.2022).

01.12.2022 відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", на підставі статей 6, 21, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації статей 17, 57, 92, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 05.10.2022 25/7-34/13390-22, розглянувши клопотання ДП "Кам`янець-Подільське лісове господарство", зареєстровані в обласній військовій адміністрації 17.11.2022 року за № 99/11626-26/2022, 99/11627-26/2022, було прийнято розпорядження № 513/2022-р від 01.12.2022 «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство», а саме: надано в постійне користування Державному підприємству «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельні ділянки державної власності загальною площею 2141,4569 га (землі лісогосподарського призначення) для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, які розташовані за межами населених пунктів на території Кам`янець-Подільського району, згідно з додатком.

Таким чином, після проведення інвентаризації, надходження клопотання від ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» та на момент прийняття оскаржуваного розпорядження голови Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець Подільське лісове господарство»» № 513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001, відомості про вищезазначені земельні ділянки лісогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі, відомості про право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, в редакції до 01.01.2002 (відсутні відомості про правовстановлюючі документи, що посвідчують таке право), а також відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009, були відсутні.

Відтак, Хмельницька обласна військова адміністрація під час прийняття розпорядження, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, діяла виключно в межах та у спосіб передбачений законодавством. Оспорювані земельні ділянки було передано у постійне користування лише після проведення інвентаризації, проведення реєстрації речових прав та отримання відомостей про те, що такі земельні ділянки не знаходяться у постійному користуванні чи власності інших осіб.

За вказаних обставин, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022 в частині передачі ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» земельних ділянок з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також, слід звернути увагу на те, що Хмельницька ОВА не могла виконати вимоги статті 141 Земельного кодексу України та статті 22 Лісового кодексу України, на які посилається позивач, оскільки не можливо припинити відсутнє право постійного користування.

Оскільки вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права постійного користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України»: на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035, 6821889200:04:006:0001 є похідною, то остання не підлягає задоволенню з огляду на законність розпорядження начальника Хмельницької обласної військової адміністрації «Про передачу в постійне користування земельних ділянок ДП «Кам`янець-Подільське лісове господарство» №513/2022-р від 01.12.2022.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо визнання за Комунальним підприємством Дунаєвецької міської ради "Лісовик" (код ЄДРПОУ: 31162226, юридична адреса. 32400, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, місто Дунаївці, вулиця Шевченка, будинок 50) право постійного користування на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6821885300:05:008:0001, 6821882400:07:008:0001, 6821883000:04:007:0001, 6821880900:02:002:0001, 6821889700:04:013:0035,6821889200:04:006:0001 також є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дунаєвецької міської ради "Лісовик" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 910/10866/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10866/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 20.03.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка