Постанова

від 12.03.2024 по справі 910/9295/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2024 р. Справа№ 910/9295/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Станіка С.Р.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Омельяненко"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 (повний текст складено 23.10.2023)

у справі № 910/9295/23(суддя - Плотницька Н. Б.)

за позовом Фермерського господарства "Омельяненко"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:Державне підприємство "Гарантований покупець"

про стягнення 807 447, 20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фермерського господарства "Омельяненко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 807 447,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 13.11.2023 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Фермерське господарство "Омельяненко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23, в якій просить скасувати на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції зобов`язаний був оцінювати на предмет подібності саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, згідно з наведеною ним же постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що спірними у справі №1540/3828/18 та розглянуті Господарським судом міста Києва у справі №910/9295/23 були правовідносини, пов`язані з виконанням/неможливістю виконання нормативно-правових актів, які є протиправними. Зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18 була викладена саме правова позиція, яка полягала в тому, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта унеможливлює його застосування безпосередньо з моменту його прийняття. А у справі № 910/9295/23 вирішувалось питання чи можливо застосовувати в будьякий період часу (з моменту його прийняття до моменту визнання його протиправним) прийнятий Відповідачем підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджений постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, який визнаний Верховним Судом у справі № 640/4069/21 незаконним та протиправним.

Скаржник, з посиланням на практику Верховний Суд (в тому числі, у складі Великої Палати) в своїх постановах, зокрема у постановах № 903/357/21 від 25.08.2022, № 909/433/21 від 31.05.2023, № 1540/3828/18 від 08.02.2022, № 520/2098/19 від 09.06.2022, № 913/204/18 від 12.03.2019 та № 160/1088/19 від 10.03.2020 зазначає, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження. Це відображає принцип верховенства права та важливість забезпечення правової держави.

Таким чином за доводами апелянта, враховуючи норми та практику наведену вище очевидно, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, не підлягає застосуванню під час розрахунку частки 20 вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП «Гарантований покупець», яка відшкодовувалася продавцями за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» за періоди з моменту прийняття оскарженого підпункту (16.01.2021) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/4069/21 (08.09.2022).

Скаржник вказує, що факт прийняття Відповідачем підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46 і є тією протиправною нормою, що власне була скасована судом, однак за час дії призвела до значної шкоди, що є підставою для відшкодування такої шкоди.

Апелянт зазначає, що позивачем не доведено необхідність застосування формули пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021 року для розрахунку частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця у період з 16.01.2021 по 08.09.2022 повністю спростована наведеними у заявах по суті, даній апеляційній скарзі аргументами та практикою Верховного Суду.

Сума відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Фермерського господарства "Омельяненко", розрахованої за період часу з січня 2021 року по квітень 2022 року згідно з пунктом 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, у редакції, яка діяла станом на 15.01.2021, на суму 340 829, 67 грн підтверджується документально. Сума завданої Позивачу шкоди внаслідок прийняття Відповідачем протиправного нормативно-правового акту підтверджена висновком експерта у розмірі 807 447, 20 грн.

Причинний зв`язок між неправомірними діями Відповідача і заподіяною Позивачу шкодою полягає у тому, що прийняття Відповідачем протиправного і нечинного підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку, Позивач змушений був здійснити перерахування коштів за відшкодування гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу у розмірі 1 148 276, 87 грн, що є більшим на 807 447, 20 грн за суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період часу з січня 2021 року по квітень 2022 року, яку позивач зобов`язаний був сплатити саме на підставі дійсного пункту 9.3 глави 9 Порядку в редакції, яка діяла станом на 15.01.2021 року. Таким чином, позивачем доведені усі елементи складу цивільного правопорушення (передбачені статтями 1173, 1175 Цивільного кодексу України) для притягнення Відповідача до цивільно-правової відповідальності, що свідчить про необгрунтованість Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.11.2023 28 рішення Господарського суду міста Києва у даній справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9295/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

04.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/9295/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23 у судовому засіданні 06.02.2023.

18.12.2023 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 набрало законної сили 08.09.2022, з урахуванням наведеного рішення судів стало неможливим визначити розмір платежу за відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця в усіх торгових зонах z за розрахунковий місяць m лише з 08.09.2022.

Відповідач вказує, що з положень КАС України випливає, що оскарженню підлягають чинні нормативно-правові акти. Захист порушеного права у справах, предметом яких є нормативно-правові акти, здійснюється шляхом визнання їх протиправними (незаконними) та нечинними. Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням і лише на майбутнє. Визнання протиправним і нечинним оскаржуваного нормативно-правового акту за рішенням суду з огляду на вимоги частини другої статті 265 КАС України не має наслідком втрату чинності цим розпорядженням з моменту його ухвалення. Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15.

НКРЕКП вважає посилання Позивача на постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 1540/3828/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 31.05.2023 у справі № 909/433/21, від 28.04.2020 у справі 904/164/19, від 25.08.2022 у справі № 903/357/21, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21 безпідставним, оскільки наведені Позивачем судові справи не є релевантними до справи № 910/9295/23, що підтверджується наступним.

Так, відповідач вказує, що у справах № 160/1088/19, № 1540/3828/18 та № 910/9295/23 відмінними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце не однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин

Відповідач зазначає, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади при здійсненні ним своїх владних повноважень, можливе лише за наявності такого елементу складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду.

Відповідач вважає доводи позивача про те, що «відповідач вчинив протиправні дії» не заслуговує на увагу суду, адже в межах справи №640/4069/21 предметом розгляду було саме рішення НКРЕКП, а не дії НКРЕКП. Таким чином, оскільки в межах справи №640/4069/21 дії НКРЕКП протиправними не визнавались, а тому доводи Позивача про неправомірність дій Регулятора є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, що було повно та всебічно встановлено судом першої інстанції.

Жодних обставин, які могли б свідчити про те, що частка відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця у період з 16.01.2022 по 08.09.2022 мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021 року (до дати прийняття протиправної формули) Позивачем не наведено.

Висновок № 43 є неналежним, не допустимим та не достовірним, оскільки викладені в останньому висновки зроблені експертом із грубим порушенням норм Інструкції, законодавства України та відповідних Методик здійснення експертного дослідження та може бути підтвердженням наявності шкоди.

Визнання протиправним та нечинним підпункту 8 пункту 1 Змін до Постанова № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку, в межах справи № 640/4069/21 не обґрунтовує та не підтверджує зв`язок між діями Регулятора та тими сумами, які заявлені Позивачем в якості шкоди, що було з`ясовано судом першої інстанції

25.01.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Фермерського господарства "Омельяненко" надійшли додаткові пояснення, які обґрунтовані тим, що саме положення статті 1173 (яка є загальним для відшкодування завданої суб`єктом владних повноважень шкоди) та 1175 (яка є спеціальним положенням для відшкодування завданої суб`єктом владних повноважень шкоди, шляхом прийняттям нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований) Цивільного кодексу України підлягають застосуванню судом для вирішення спірних правовідносин сторін.

Водночас, у своєму рішенні суд першої інстанції не провів належну правову оцінку спірних правовідносин між сторонами в контексті потенційного застосування норм статей 1173 та 1175 Цивільного кодексу України, а також не оцінив відповідність ситуації цим положенням

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкладено розгляд апеляційної Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23 на 29.02.2024.

20.02.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Фермерського господарства "Омельяненко" надійшли додаткові пояснення, які обґрунтовані тим, що відшкодування шкоди, завданої протиправним рішенням НКРЕКП, має відбутися відповідно до статей 1173 та 1175 Цивільного кодексу України та статті 23 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Ці положення забезпечують правові підстави для відшкодування шкоди, спричиненої діями органів державної влади, включаючи неправомірні нормативно-правові акти. ДП "Гарантований покупець", як виконавець регуляторних рішень НКРЕКП, не несе відповідальності за збитки, завдані рішеннями НКРЕКП, оскільки не має повноважень впливати на їх прийняття чи зміну, а також можливості не виконувати їх, як і можливості компенсувати будь-яку шкоду, враховуючи свій порядок фінансування. Тому вимоги про відшкодування мають бути адресовані безпосередньо до НКРЕКП, який приймав протиправне рішення, спричинивши шкоду.

29.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 19.02.2024 по 01.03.2024 у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/9295/23 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 на 12.03.2024 о 15 год. 00 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входила до складу суду, у відрядженні, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 прийнято справу № 910/9295/23 до провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Призначено до розгляду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 на раніше визначену дату 12.03.2024

У судове засідання, що відбулось 12.03.2024, з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в іх процесуальних документах. Третя особа в судове засідання не з`явилась, своїх представників не направила, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.06.2013 між Державним підприємством "Енергоринок", правонаступником якого є Державне підприємство "Гарантований покупець" (гарантований покупець за договором) та Фермерським господарством "Омельяненко" (виробник за "зеленим" тарифом за договором, позивач у справі) укладено договір № 9777/02 який у відповідності до додаткової угоди № 654/01/20 від 23.03.2020 викладено у новій редакції, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №3 07 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (пункт 4.6 договору).

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зеленим" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленим" тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).

На виконання умов договору № 9777/02 від 25.06.2023 позивач продав, а Державне підприємство "Гарантований покупець" купило всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актами приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 3 827 грн 03 коп., за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 9 164 грн 38 коп., за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 12 772 грн 79 коп., за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 42 157 грн 81 коп., за травень 2021 року від 16.06.2021 на суму 57 613 грн 66 коп., за червень 2021 року від 16.07.2021 на суму 40 929 грн 25 коп., за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 22 402 грн 12 коп., за серпень 2021 року від 16.09.2021 на суму 18 061 грн 62 коп., за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 14 002 грн 93 коп., за жовтень 2021 року від 16.11.2021 на суму 25 639 грн 93 коп., за листопад 2021 року від 16.12.2021 на суму 10 820 грн 57 коп., за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 2 026 грн 63 коп., за січень 2022 року від 16.02.2022 на суму 68 710 грн 13 коп., за лютий 2022 року від 16.03.2022 на суму 109 114 грн 43 коп., за березень 2022 року від 10.06.2022 на суму 395 395 грн 34 коп., за квітень 2022 року від 24.05.2022 на суму 275 713 грн 96 коп., за травень 2022 року від 04.07.2022 на суму 225 101 грн 56 коп., за червень 2022 року від 19.07.2022 на суму 340 104 грн 94 коп., за липень 2022 року від 16.08.2022 на суму 374 814 грн 65 коп., за серпень 2022 року від 30.09.2022 на суму 564 134 грн 87 коп., за вересень 2022 року від 21.10.2022 на суму 130 587 грн 47 коп. з урахуванням Актів коригування за період лютий 2021 року - серпень 2022 року.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "Зеленим" тарифом" (далі - "Зміни").

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі Формула).

Складові Формули включають 1) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z з урахуванням коефіцієнта допустимого відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинного графіка відпуску електричної енергії для типу генеруючої одиниці продавця або споживача за "зеленим" тарифом та частки відшкодування гарантованому покупцю генеруючою одиницею продавця або споживача за "зеленим" тарифом вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, визначених відповідно до Закону, які враховують коефіцієнт ціни небалансу - , ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; величину врахованого відхилення фактичного обсягу відпуску/споживання електричної енергії генеруючими одиницями e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, від його прогнозного погодинного графіка відпуску електричної енергії (позитивне/негативне значення) з урахуванням обсягів не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями продавців у результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження продавців у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховується за окремою формулою; 2) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховуються, які враховують фактичний обсяг відпуску/споживання електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, визначений згідно з главою 8 цього Порядку - ;обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p (позитивне/негативне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що був спрогнозований продавцем або споживачем за "зеленим" тарифом p (позитивне/негативне значення) та наданий гарантованому покупцю у порядку, визначеному пунктами 4.1 та 4.3 глави 4 цього Порядку та пунктами 3.1 та 3.3 глави 3 Порядку продажу споживачами - ; обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею e продавця p (позитивне значення), що входить до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається відповідно до пункту 9.5 Порядку - ; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; 3) формули по визначенню списання/нарахування, пов`язані з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, та залежать від значень небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, що визначається за окремою формулою

Визначення значення небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом , включає в формулі - сумарний обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями e продавців p (позитивне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається за окремою формулою; - виміряну позиція продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t в торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою;- сальдовану позицію гарантованого покупця за результатами купівлі-продажу електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t у торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою. Сальдована позиція розраховуються як сума сумарного обсягу (позитивне значення) проданої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів продажу на РДН та/або ВДР, та/або за двосторонніми договорами в розрахунковому періоді t у торговій зоні z та + сумарного обсягу (негативне значення) купленої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів купівлі за двосторонніми договорами та/або на РДН, та/або ВДР у розрахунковому періоді t в торговій зоні z. Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021 року, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2021 року по січень 2022 року Гарантованим покупцем, на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на суму 1 148 276 грн 87 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 по справі № 640/4069/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 року № 46, не створює жодних юридичних наслідків з дати його прийняття і під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державним підприємством "Гарантований покупець", яка відшкодовувалась продавцями за "зеленим" тарифом за період з 16.01.2021 по 09.09.2022, не підлягала застосуванню. Проте, Державним підприємством "Гарантований покупець" нараховано позивачу суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період січень 2021 року - січень 2022 року у розмірі 1 148 276,87 грн на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, яка була сплачена позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачем протиправного і не чинного підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, в частині викладення нової редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку, позивачу було завдано шкоди на суму 807 447,20 грн, у зв`язку з тим, що позивач змушений був здійснити перерахування коштів за відшкодуванні гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу у розмірі 1 148 276,87 грн, що є більшим на 807 447,20 грн за суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної за період часу з січня 2021 року по квітня 2022 року.

Розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Омельяненко", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Дії (бездіяльність) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачаться з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 залишеним без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина 1 статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України).

Одночасно, щодо численної судової практики Верховного Суду, яку було наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

В контексті наведеного судом враховано, що згідно частин 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц вказала, що остання висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Проте, наведені позивачем правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду викладені взагалі у інших правовідносинах, жодні з яких не стосуються відшкодування шкоди у порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, а отже, не можуть бути застосовані судом у данні оцінки обставинам наявності всіх складових відшкодування шкоди.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду). При цьому, суд звертає увагу позивача на відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказує, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо не надання судом першої інстанції правовідносин з врахуванням ст. 1173 Цивільного кодексу України, в свою чергу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна заява не містить посилань на положення ст. 1175 Цивільного кодексу України та не була підставою позову, в свою чергу посилання на вказану норму були розглянути судом першої інстанції у відповіді на відзив.

До того ж, саме чинність підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022, у період дії спірних правовідносин з січня 2021 року по січень 2022 року і була підставою нарахування Гарантованим покупцем відшкодування вартості небалансів електричної енергії за певною формулою.

В контексті наведеного слід наголосити, що для відшкодування шкоди позивачу слід довести, які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача призвели до завдання певних збитків.

Проте, інших доказів чи обґрунтування вчинення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг неправомірних дій саме стосовно позивача останнім не надано суду та не наведено.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року діяла редакція підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджена постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, а тому вимога позивача правомірно визнана судом першої інстанції необґрунтованими та такою, що не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Омельяненко" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 807 447,20 грн

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Омельяненко" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Омельяненко" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/9295/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 19.03.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді С.Р. Станік

Є.Ю. Шаптала