Постанова

від 18.03.2024 по справі 911/1009/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2024 р. Справа№ 911/1009/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 (повний текст рішення підписано 25.09.2023)

у справі №911/1009/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД"

про стягнення 1 250 771,88 грн за договором оренди майна № 21/7/21-0-2 від 21.07.2021,-

В судовому засіданні 18.03.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2023 по справі №911/1009/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 249 771 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят одну) грн 95 коп. заборгованості (з яких 947 671,90 грн заборгованість по орендній платі, 213 166,14 грн пеня, 16 997,65 грн 3% річних, 71 936,26 грн інфляційні) та 18 746 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн 58 коп. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 13.10.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без розгляду.

Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" про стягнення заборгованості за договором оренди майна № 21/7/21-0-2 від 21.07.2021, в редакції заяви про усунення недоліків, в розмірі 1 250 771,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної оплати орендного майна, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 947 671,90 грн, що послугувало для нарахування пені в сумі 214137,52 грн, 3% річних в сумі 17 026,20 грн та інфляційних втрат в сумі 71 936,26 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2023 по справі №911/1009/23 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на користь Дочірнього підприємства "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 249 771 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят одну) грн 95 коп. заборгованості (з яких 947 671,90 грн заборгованість по орендній платі, 213 166,14 грн пеня, 16 997,65 грн 3% річних, 71 936,26 грн інфляційні) та 18 746 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн 58 коп. витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що:

- за весь період орендних правовідносин з 21.07.2021 по 21.10.2022 у відповідача по сплаті орендної плати виникла заборгованість в розмірі 947 671,90 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та банківських виписок, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано;

- при визначенні періодів прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем не враховано вихідні дні, на які припало закінчення строку внесення чергового орендного платежу, а також не дотримано шестимісячного терміну нарахування пені, передбаченого вимогами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, вірними періодами прострочення є: за зобов`язанням лютого 2022 року з 22.03.2022 по 21.09.2022 (за виключенням вихідних); за зобов`язанням березня 2022 року з 21.04.2022 по 20.10.2022 (в межах 6-ти місяців); за зобов`язанням квітня 2022 року з 21.05.2022 по 20.11.2022 (в межах 6-ти місяців); за зобов`язанням травня 2022 року з 21.06.2022 по 20.12.2022 (в межах 6-ти місяців); за зобов`язанням червня 2022 року з 21.07.2022 по 20.01.2023 (в межах 6-ти місяців); за зобов`язанням липня 2022 року з 23.08.2022 по 21.02.2023 (за виключенням вихідних); за зобов`язанням серпня 2022 року - визначено позивачем вірно; за зобов`язанням вересня 2022 року - визначено позивачем вірно; за зобов`язанням жовтня 2022 року з 22.11.2022 по 09.03.2023 (за виключенням вихідних), за перерахунком суду сума пені склала 213 166,14 грн.;

- за перерахунком суду за періоди: із дат встановлених судом та визначених позивачем по 09.03.2023 (визначий позивачем) сума 3% річних становить 16 997,65 грн., розрахунок інфляційних витрат є арифметично вірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2023 по справі №911/1009/23, вважає його незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неправильністю, неповнотою дослідження доказів, не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та вважає таким, що винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду, з огляду на наступне:

- заборгованість по орендній платі становить 947671,90 грн., яка відповідачем не оспорюється;

- неустойка, нарахована на підставі ч.6 ст.231 ГК України як штрафна санкція за порушення грошових зобов`язань не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності, здійснюючи перерахунок пені, місцевий суд неправомірно включив до розрахункової суми неустойки податок на додану вартість, за перерахунком відповідача розмір пені без урахування ПДВ складає 177791,43 грн.;

- суд першої інстанції не перевірив обсяг процесуальних повноважень керівника підприємства позивача, із доданих до позовної заяви документів не вбачається, що тимчасово виконуючий обов`язки директора Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Потьомкін Євген Радиславович наділений повноваженнями на самопредставництво, оскільки до позовної заяви не додано документів, визначених ч.3 ст.56 ГПК України, якими б було підтверджено повноваження вказаної особи на самопредставництво юридичної особи;

- до позовної заяви не додано доказів на підтвердження того, що Потьомкін Є.Р., яким видано довіреність на ім`я Демидаса Д.А., має відповідні права на видання довіреностей та уповноваження осіб діяти від імені підприємства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 213166,14 грн., оскільки нарахування пені на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством; зауважує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", жодних даних про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи ДП "ШРБУ №100" в Єдиному державному реєстрі не містяться, з огляду на що, у суду першої інстанції відсутні підстави для повернення позовної заяви.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1009/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/1009/23.

02.11.2023 матеріали справи №911/1009/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2023 справу №911/1009/23 у зв`язку перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Скрипка І.М., суддів Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1009/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1009/23 на 19.12.2023.

12.12.2023 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд справи №910/3719/20 на 15.02.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 15.02.2024 №09.1-08/748/24 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, справу №911/1009/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 справу №911/1009/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Михальської Ю.Б., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 прийнято до свого провадження справу №911/1009/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» на рішення Господарського суду Київської області від 14 вересня 2023; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК РЕМ-БУД» на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1009/23 на 18.03.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.03.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду позивач просив залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 18.03.2024 представник відповідача не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

21 липня 2021 року між Дочірнім підприємством "ШРБУ № 100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" (орендар) був укладений договір оренди майна № 21/7/21-0-2, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно:

- асфальтозмішувач ДС 158 інв № 221 за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с.Демидів, урочище Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ № 100 ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 1131460,00 грн з ПДВ;

- адміністративна будівля з прибудовами інв. № 1708 за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, урочище Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ №100" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 3907200,00 грн з ПДВ;

- вимощення ІІ інв. № 1711 адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, урочище, Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 102084,00 грн з ПДВ;

- пилозбірник 1 інв. № 1721 за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, урочище Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ № 100 ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 38520,00 грн з ПДВ;

- пультова Е інв. № 1718 за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, урочище Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 25728,00 грн з ПДВ;

- щитова Є інв. № 1717 за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Демидів, урочище Берізки, 3, що обліковується на балансі ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.04.2021р. - 2064,00 грн з ПДВ.

Майно передається в оренду з метою використання в виробничій діяльності для випуску асфальтобетонних сумішей, ремонту машин та механізмів.

Згідно із пунктом 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у даному договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що оренда плата визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 23% і становить за базовий місяць розрахунку (місяць, на дату якого виконана незалежна оцінка, квітень 2021 р.) - 83 168,26 грн без ПДВ та без нарахування індексу інфляції і підлягає наступному коригуванню на індекс інфляції за квітень 2021р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем розрахунків.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця у розмірі 100% щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору орендар прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця, зокрема, орендну плату, суму податку на додану вартість.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

Відповідно до пункту 9.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.08.2022 до Договору, цей договір укладено строком на 1 рік 3 місяці, який діє з моменту його підписання обома сторонами по 21 жовтня 2022 року.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором оренди виконав, передавши відповідачу об`єкт оренди, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Акта приймання передачі майна (додаток № 1 до договору).

Як зазначає позивач, відповідно до рахунків, які ДП "ШРБУ № 100" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" надавало ТОВ "АМК РЕМ-БУД", розмір орендної плати за період з липня 2021 року по жовтень 2022 року склав 1 705 506,79 грн.

Згідно банківських виписок, ТОВ "АМК РЕМ-БУД" сплатило орендну плату за Договором на загальну суму 757 834,89 грн.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом, за ТОВ "АМК РЕМ-БУД" рахується заборгованість за Договором оренди у розмірі 947 671,90 грн, що виникла за період з лютого 2022 року (частково сплачено) по жовтень 2022 року.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором оренди в повному обсязі не виконав та правом на подання відзиву не скористався, заперечень на позов не подав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами першою, четвертою статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вартістю об`єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Пунктом 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач прийняв в користування рухоме майно за актом приймання передачі, втім орендну плату за його користування сплатив частково.

З матеріалів справи вбачається, що за весь період орендних правовідносин з 21.07.2021 по 21.10.2022 у відповідача по сплаті орендної плати виникла заборгованість в розмірі 947 671,90 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та банківських виписок.

Відповідачем вказана заборгованість не оспорюється, про що вказано в апеляційній скарзі, доказів її сплати не надано.

Враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не спростовано їх, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 947671,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 214 137,52 грн пені, 17026,20 грн 3% річних та 71 936,26 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за поручення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати).

За висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, при визначенні періодів прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем не враховано вихідні дні, на які припало закінчення строку внесення чергового орендного платежу, а також не дотримано шестимісячного терміну нарахування пені, передбаченого вимогами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Так, статтею 253 Цивільного кодексу України та частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вірними періодами прострочення є:

- за зобов`язанням лютого 2022 року з 22.03.2022 по 21.09.2022 (за виключенням вихідних);

- за зобов`язанням березня 2022 року з 21.04.2022 по 20.10.2022 (в межах 6-ти місяців);

- за зобов`язанням квітня 2022 року з 21.05.2022 по 20.11.2022 (в межах 6-ти місяців);

- за зобов`язанням травня 2022 року з 21.06.2022 по 20.12.2022 (в межах 6-ти місяців);

- за зобов`язанням червня 2022 року з 21.07.2022 по 20.01.2023 (в межах 6-ти місяців);

- за зобов`язанням липня 2022 року з 23.08.2022 по 21.02.2023 (за виключенням вихідних);

- за зобов`язанням серпня 2022 року - визначено позивачем вірно;

- за зобов`язанням вересня 2022 року - визначено позивачем вірно;

- за зобов`язанням жовтня 2022 року з 22.11.2022 по 09.03.2023 (за виключенням вихідних).

За вірним перерахунком пені судом першої інстанції за визначені періоди сума пені склала 213 166,14 грн.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що неустойка, нарахована на підставі ч.6 ст.231 ГК України як штрафна санкція за порушення грошових зобов`язань не може бути об`єктом оподаткування додатком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності, враховуючи наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору сторони чітко визначили нарахування пені саме від суми заборгованості.

Таким чином, оскільки грошовим зобов`язанням за договором оренди є орендна плата у розмірі 947671,90 грн. з урахуванням ПДВ, то нарахування пені правомірно проведено на суму орендної плати з урахуванням ПДВ.

З огляду на викладене, розрахунок пені, доданий відповідачем до апеляційної скарги, відхиляється апеляційним судом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку 3% річних місцевим господарським судом вірно зазначено, що до визначених позивачем періодів прострочення застосовуються вище встановлені судом обставини стосовно вірного початку періодів прострочення за зобов`язаннями лютого, липня та жовтня 2022 року.

За вірними висновками суду першої інстанції, при перерахунку 3% річних за періоди: із дат встановлених судом та визначених позивачем по 09.03.2023 (визначий позивачем) сума 3% річних становить 16 997,65 грн., розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції є арифметично вірним.

Посилання апелянта на залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що до позовної заяви не додано документів, визначених ч.3 ст.56 ГПК України, якими б було підтверджено повноваження ОСОБА_1 на самопредставництво юридичної особи, а також наявність у нього права на видання довіреностей та уповноваження осіб діяти від імені підприємства, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Таким чином, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «самопредставництво» і «представництво».

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

За загальним правилом самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням навність таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/6425/22.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та/або має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, зазначено - ОСОБА_1 (тимчасово виконуючий обов`язки директора відповідно до наказу АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» №10-ВК від 24.01.2023).

Враховуючи зазначене, позовна заява Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підписана уповноваженою особою - Потьомкіним Євгеном Радиславовичем, який також має право на видання довіреностей та уповноваження осіб діяти від імені підприємства.

Посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 904/3935/19 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки вказана справа не є релевантною до даної справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 947 671,90 грн орендної плати, 213 166,14 грн пені, 16 997,65 грн 3% річних та 71 936,26 грн втрат від інфляції.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1009/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2023 у справі №911/1009/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АМК РЕМ-БУД".

4. Матеріали справи №911/1009/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.03.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

О.О. Хрипун