Рішення

від 19.03.2024 по справі 903/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2024 року Справа № 903/76/24 Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаватт енерго сервісна компанія

про стягнення 120536,00 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Прохоров Є. І., довіреність від 02.10.2023;

від відповідача: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 18.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаватт енерго сервісна компанія про стягнення 120536,00 грн, з них 60268,00 грн штрафу та 60268,00 грн пені.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що згідно із рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 26.07.2023 ТзОВ Мегаватт енерго сервісна компанія визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого п.13 ст.50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 23.08.2022 № 128-26.13/01-1470е у встановлений строк та накладено штраф у розмірі 60268,00,00 грн. Рішення № 23-р/тк від 26.07.2023 було отримане відповідачем 08.08.2023, тому враховуючи вимоги ч.3 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції, строк сплати штрафу закінчився 09.10.2023. Через прострочення сплати штрафу, відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції позивач нараховано відповідачу пеню у розмірі 60268,00 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21.02.2024; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

Відповідач в судове засідання 21.02.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення 29.01.2024 поштового відправлення № 0600245549072.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2024 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, також заявив усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 21.02.2024 суд, на виконання вимог ст. 195 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.03.2024.

Ухвалою суду від 21.02.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 19.03.2024 в режимі відеоконференції з представником позивача.

В судовому засіданні 19.03.2024 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення 23.02.2024 поштового відправлення № 0600251136626.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

рішенням тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.07.2023 №23-р/тк у справі №128-26.13/4-22 Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, постановлено, що ТзОВ Мегаватт енерго сервісна компанія вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 23.08.2022 № 128- 26.13/01-1470е у встановлений ним строк (а.с.26-28).

За вчинене порушення, відповідно до п.13 статті 50 ЗУ Про захист економічної конкуренції на ТзОВ Мегаватт енерго сервісна компанія було накладено штраф у розмірі 60268,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія рішення № 23-р/тк була надіслана відповідачу із супровідним листом від 01.08.2023 № 128-26.13/01-8698е та отримана відповідачем 08.08.2023, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303515643829 (а.с.24-25).

Враховуючи викладене, строк сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету № 23-р/тк, закінчився 09.10.2023.

Відповідачем рішення Антимонопольного комітету України № 23-р/тк від 26.07.2023 в судовому порядку не оскаржувалось, а тому є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.8 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Станом на день подання позовної заяви позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного згідно з рішенням № 23-р/тк від 26.07.2023.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням № 23-р/тк від 26.07.2023, рішення є обов`язковим до виконання, а тому вимога про стягнення з відповідача 60268,00 грн штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 60268,00 грн пені, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Відповідно до розрахунку позивача період прострочення сплати штрафу становить 80 днів, розмір пені за один день прострочення сплати штрафів 60268,00 х 1,5 % = 904,02 грн, де 60268,00 грн - розмір штрафів, накладеного рішенням № 23-р/тк, 1,5 % - відсоток від суми штрафів відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, 80 кількість днів прострочення сплати штрафу. Отже сума пені становить 72321,60 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням комітету.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету. Отже, розмір пені становить 60268,00 грн.

Згідно з ч. 7 та 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Отже, беручи до уваги прострочення відповідачем сплати штрафу, обмеження в розмірі пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, вимога позивача про стягнення із відповідача 60268,00 грн пені є підставною та підлягає до задоволення в повному обсязі.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути в дохід загального фонду Державного бюджету України 120536,00 грн, з них 60268,00 грн штрафу та 60268,00 грн пені.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 2422,40 грн судового збору за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст.73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаватт енерго сервісна компанія (майдан Привокзальний,1, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 42512578) в дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) 120536,00 грн (сто двадцять тисяч п`ятсот тридцять шість гривень 00 коп.), з них 60268,00 грн штрафу та 60268,00 грн пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мегаватт енерго сервісна компанія (майдан Привокзальний,1, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 42512578) на користь Антимонопольного комітету України (вул.Митрополита Василя Липківського, 45, м.Київ, 03035, код ЄДРПОУ 00032767) (отримувач: Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ: 00032767, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: UA438201720343120001000001719) 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 20.03.2024.

СуддяА. С. Вороняк