Рішення

від 13.03.2024 по справі 903/30/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2024 року Справа № 903/30/24

за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Володимирського району, смт Локачі, Володимирський р-н.;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПП Західна аграрна компанія, смт. Локачі, Волинська обл.

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Семенюк Л.В., ордер від 31.01.2024

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Присяжнюк І.Б.

встановив: 02.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Локачинської селищної ради Володимирського району до Товариства з обмеженою відповідальністю ПП Західна аграрна компанія про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ПП Західна аграрна компанія, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 24.06.2019 на підставі Договору, номер запису 32151307 щодо земельної ділянки площею 15, 0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694, а саме:

-пункт 2.1 договору викласти в такій редакції : В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15, 0000 гектарів, у тому числі: 15, 0000 га - рілля;

-пункт 2.7 договору викласти в такій редакції : Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 378 961,37 гривень.

Позовна заява обґрунтована зміною розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є предметом оренди згідно договору від 20.06.2019, на підставі якої визначається розмір орендної плати; зміною складу угідь з пасовища на ріллю.

Ухвалою суду від 04.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.01.2024 об 11 год 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати прокурору, позивачу, докази чого подати суду; прокуратурі, позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь прокуратури, позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 04.01.2024 (а.с. 103).

Строк для подання відзиву по 19.01.2024.

23.01.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого провадження у справі просить закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору. Зазначає, що право Локачинської селищної ради на звернення до суду виникає з моменту звернення до орендаря щодо внесення змін до договору оренди землі та недосягнення згоди щодо зміни умов договору, яке в матеріалах справи відсутнє. 12.01.2024 товариством направлено на адресу позивача лист про припинення договору оренди землі від 20.06.2019 шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Прокуратура відзив відповідача отримала 24.01.2024, позивач - 26.01.2024 (а.с. 115-115 на звороті).

Строк для подання відповіді на відзив по 29.01.2024.

У судовому засіданні представник відповідача заявила усне клопотання про поновлення строку для подання відзиву, оскільки повідомлення про слухання справи надійшло на електронну адресу товариства лише 08.01.2024.

Прокурор у вирішенні питання поновлення строку поклався на розсуд суду.

Суд протокольною ухвалою долучив відзив до матеріалів справи, підготовче засідання відклав на 14.02.2024 об 11 год 45 хв. з метою виконання мети підготовчого провадження та надання учасникам справи можливості подати заяви по суті спору.

31.01.2024 надійшла відповідь прокуратури на відзив відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що під час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено, що земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою, тобто відповідач фактично використовує її під посіви сільськогосподарських культур, а не виключно як пасовище. Після зміни складу угідь нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 378 961 грн 37 коп. Несплата відповідачем орендної плати з урахуванням нової нормативно грошової оцінки є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного та у повному обсязі надходження коштів до бюджету.

Відповідач відповідь прокуратури отримав 01.02.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта №4470243866279.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 05.02.2024.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

12.02.2024 надійшла зустрічна позовна заява відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі від 20.06.2019. Просить поновити строк для її подання, оскільки відповідачу стало відомо про відмову позивача у його розірванні лише 05.02.2024.

Ухвалою суду від 14.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви (клопотання) відповідача про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, повернуто її заявнику.

Враховуючи вищевикладене, відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 14.02.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 06.03.2024 о 12 год 00 хв.

Ухвалою від 21.02.2024 виправлено описку в ухвалі суду від 14.02.2024, вказавши дату та час судового засідання по розгляду справи по суті - 13.03.2024 об 11 год 00 хв.

У судовому засіданні 13.03.2024 відповідач подала клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/192/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПП Західна Аграрна Компанія до Локачинської селищної ради про дострокове розірвання спірного договору оренди землі.

Прокурор клопотання заперечила у зв`язку з необґрунтованістю.

Суд протокольною ухвалою від 13.03.2024 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовив як не обґрунтованому, з огляду на таке.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У вказаних випадках провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України).

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Відповідачем не вказано та не обґрунтовано у чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №903/192/24 та які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Верховним Судом в постанові від 09.07.2020 у справі № 910/1667/19 викладена правова позиція, що стосується правомірності зупинення провадження у справі, відповідно до якої метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

А тому, враховуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків розгляду справи і перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК.

Таким чином, відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18.

Виходячи з системного аналізу змісту положень ч.3 ст. 195 зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України допускається лише до початку розгляду судом першої інстанції справи по суті.

Клопотання про зупинення провадження у справі подане відповідачем після закриття протокольною ухвалою від 14.02.2024 підготовчого провадження та відкриття судового засідання з розгляду справи по суті.

У судовому засіданні прокурор, представник відповідача дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

20.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Західна аграрна компанія» (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 16-18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав від 18.07.2023 №339532386 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 24.06.2019 на підставі договору, номер запису 32151307 (29-30).

Згідно умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, яка розташована за межами населених пунктів на території Привітненської сільської ради Локачинського району Волинської області (п. 1.1). В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15,0000 гектарів, у тому числі: 15,0000 га - пасовище (п. 2.1). Кадастровий номер земельної ділянки: 0722484600:04:000:0694 (п. 2.3). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 становить 97 657, 21 грн (п. 2.7). Договір укладено на строк 7 років (п. 3.1). Орендна плата сплачується орендарем відповідно до Податкового кодексу України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на р/р управління казначейства у Локачинському районі Волинської області у розмірі 66,916% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (розмір орендної плати визначений за результатами проведення електронних земельних торгів), з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (п. 4.2). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії ( п. 4.3). Орендна плата вноситься орендарем у строки, визначені Податковим кодексом України, у розмірі, встановленому п. 4.2 договору (п. 4.4). Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, поміж іншого, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 4.5). Орендар має право проводити зміну угідь орендованої земельної ділянки в установленому законодавством порядку (п. 8.3.6).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №14-ОТГ передано із державної власності Локачинській територіальній громаді Локачинського району у комунальну власність спірну земельну ділянку (а.с. 19-28).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №339532386 від 18.07.2023 Локачинська селишна рада 04.01.2022 зареєструвала право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку (а.с. 14-15).

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 15.06.2020 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 площею 15,0000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Привітненської сільської ради Локачинського району (теперішньої Локачинської селищної ради Володимирського району).

Згідно акту перевірки №464-ДК/287/АП/09/01-20 від 15.06.2020 встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, яка перебуває в оренді ПП «Західна Аграрна Компанія» на підставі договору оренди від 20.06.2019, засіяна орендарем сільськогосподарською культурою, тобто на момент перевірки фактично використовується під посіви сільськогосподарських культур, а не виключно як пасовище (а.с. 61-63), у зв`язку з чим ГУ Держгеокадастру у Волинській області винесено припис про усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства від 17.06.2020 № 464-ДК/0049/Пр/03/01-20, протокол про адміністративне порушення від 17.06.2020 № 464-ДК/0054/П/04/01-20 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.06.2020 № 464-ДК/0050/По/08/01-20 (а.с. 64-69).

Згідно інформації ГУ Держгеокадастру у Волинській області №10-3-0.42- 3910/2-23 від 24.10.2023 за результатами здійснення заходів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0722484600:04:000:0695, 0722484600:04:000:0694 відносно директора ПП «Західна Аграрна Компанія» Голдуна В.А. складено два протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 55 КУпАП та винесено дві постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 680 грн, який було сплачено 01.07.2020 (а.с. 70).

За результатами опрацювання інформації з програмного забезпечення Державного земельного кадастру прокуратурою встановлено, що ПП «Західна Аграрна Компанія» в квітні 2020 року звернулось до ТзОВ «ОЛДІ» з клопотанням щодо виготовлення Проекту землеустрою, що забезпечує еколого- економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь на земельних ділянках загальною площею 48,2314 га (кадастрові номери: 0722484600:04:000:0694 та 0722484600:04:000:0695), що перебувають у користуванні на правах оренди у ПП «Західна Аграрна Компанія», для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Привітненської сільської ради (за межами населених пунктів) Локачинського району Волинської області (теперішньої Локачинської селищної ради Володимирського району). Орендар клопотав передбачити у відповідному Проекті землеустрою трансформацію угідь - переведення земель з існуючих пасовищ в ріллю для вирощування сільськогосподарських культур. Актом від 16.07.2020 ПП «Західна Аграрна Компанія» погодила та затвердила відповідний Проект землеустрою.

Згідно поземельної книги 30.09.2020 в Державному земельному кадастрі зареєстровано зміну складу угідь земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 (а.с. 32-48).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 30.09.2020 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа - 15,0000 га, нормативна грошова оцінка (станом на 12.03.2019, тобто до зміни угідь) - 97 657, 21 грн, експлікація земельних угідь: рілля - 15,0000 га (а.с. 29-31).

В програмному забезпеченні Державного земельного кадастру наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 від 06.10.2020, сформований на підставі заяви ПП «Західна Аграрна Компанія», після зміни складу угідь, згідно якого нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки становить 378 961, 37 гривень (а.с. 53).

Вищевказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694 також підтверджується витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.10.2023, яка з 06.10.2020 не змінилась (а.с. 54).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено у ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як визначено в ч. 1 ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 13, ч. 1 ст. 15 та ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 упродовж 2018 року проводились роботи по проведенню загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, яка затверджена наказом Мінагрополітики України від 16.11.2018 № 552 та набула чинності з 01.01.2019.

За приписами п. 22 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою КМУ від 07.02.2018 № 105, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації за формою згідно з додатком 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 № 262.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-325ц16, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

В Державному земельному кадастрі 30.09.2020 зареєстровано зміну складу угідь (з пасовищ на ріллю) земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:04:000:0694, оскільки земельна ділянка використовується як рілля, а не як пасовище, за заявою ПП «Західна Аграрна Компанія» в програмному забезпеченні Державного земельного кадастру 06.10.2020 сформовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки (з урахуванням зміненого складу угідь).

Тобто, орендар має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у зв`язку зі зміною складу угідь та зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

П. 4.5. договору оренди землі від 20.06.2019 передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання та/або зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

П. 8.4.9. договору передбачено, що орендар зобов`язаний у разі зміни Методики та порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення протягом 1 року здійснити всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на внесення змін до договору оренди щодо нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.

Докази перегляду розміру орендної плати за землю з 2020 року, внесення відповідних змін до договору оренди землі відсутні.

Зміни щодо складу угідь спірної земельної ділянки (з пасовища на ріллю) та відповідно нової нормативної грошової оцінки землі до договору не внесено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 (оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.11.2021) у справі № 635/4233/19, викладено висновок про те, що з аналізу нормативно-правових норм ПК України, Закону України "Про оцінку земель", Закону України "Про оренду землі", вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

Вищевказаний правовий висновок кореспондується з висновками, які містяться в постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 3-34гс13, від 07.10.2015 у справі № 3-481гс15, від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №644/9862/14-ц, від 09.10.2019 у справі № 645/1972/16-ц, від 30.01.2020 у справі №640/15419/15-ц, та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №922/539/18, від 13.06.2019 у справі №910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі №904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.

Таким чином, за змістом ст. 632, 651 ЦК України та ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених умовами договору або в силу закону.

Приймаючи до уваги викладене та встановлені обставини справи, суд вважає доведеним наявність у позивача права вимагати від відповідача приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення змін в частині зміни складу угідь та встановлення нової нормативно грошової оцінки, визначеної категорії земель «рілля», у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку не внесення змін у договір оренди, що впливають на сплату орендних платежів, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звернення до суду з вказаною позовною заявою викликано необхідністю вжиття невідкладних заходів до захисту інтересів держави, оскільки не звернення селищною радою з таким позовом може призвести до неможливості в подальшому стягнення значної суми коштів до бюджету ради, враховуючи той факт, що відповідач користується земельною ділянкою як ріллею, а сплачує за оренду пасовища, незважаючи на нову нормативну грошову оцінку відповідної земельної ділянки, в якої змінено склад угідь ще з 30.09.2020, тобто вже протягом трьох років.

Використання земельної ділянки відповідачем як ріллі та сплата орендної плати як за пасовище, при наявній новій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, призвело до ненадходження до місцевого бюджету коштів.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Локачинської селищної ради щодо захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Повноваження прокурора на звернення до суду підтверджені матеріалами справи, зокрема листами Ковельської окружної прокуратури від 21.11.2023, 22.12.2023, Локачинської селищної ради від 30.11.2023, 18.12.2023, 22.12.2023.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача то витрати по сплаті судового збору в сумі 5 368 грн 00 коп відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 20.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та ПП Західна аграрна компанія, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 24.06.2019 на підставі договору, номер запису 32151307 щодо земельної ділянки площею 15, 0000 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0722484600:04:000:0694, а саме:

-пункт 2.1 договору викласти в такій редакції: В оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 15, 0000 гектарів, у тому числі: 15, 0000 га - рілля;

-пункт 2.7 договору викласти в такій редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 378 961,37 гривень.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Західна аграрна компанія» (вул. Шевченка, буд. 41А, смт. Локачі, Волинська обл., код ЄДРПОУ 36205714) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915)

- 5 368 грн 00 коп (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн 00 коп) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 21.03.2024.

СуддяА. М. Кравчук