Рішення

від 20.03.2024 по справі 904/172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024м. ДніпроСправа № 904/172/24

за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича, м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Ткаченко С.М., самопредставництво;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Глущук Тараса Олександровича, в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором № 468 від 21.06.2023 в сумі 201 800 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 468 від 21.06.2023.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.02.2024.

19.01.2024 від Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.02.2024 підготовче засідання відкладено до 06.03.2024.

04.03.2024 від Фізичної особи-підприємця Глущук Тараса Олександровича надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2024.

20.03.2024 Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради подало клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 20.03.2024 представник відповідача не з`явився, раніше подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Щодо клопотання про долученя доказів, суд зазначає наступне.

Частинами 2, 4-5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання доказів може бути реалізовано позивачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Згідно зі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку долучення доказів) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Однак, як вбачається з поданого клопотання стороною не надано до суду жодних обґрунтованих письмових пояснень щодо неможливості їх подання у встановлений судом строк або про намір подання таких доказів.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся з клопотанням про залучення доказів з пропуском встановленого законом строку та без клопотання про його поновлення, дана заява підлягає залишенню без розгляду.

В ході судового засідання 20.03.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 20.03.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір № 468 від 21.06.2023 був виконаний сторонами в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року по формі № КБ-2в на суму 2 251 360, 51 грн та платіжною інструкцією № 1048 від 13.09.2023 на суму 2 251 360, 51 грн. Проте відповідач протягом встановленого строку не надав позивачу в оригіналах документи, які б підтверджували закупівлю матеріалів виробів та комплектів.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазнаючи, що не зобов`язаний надавати позивачу в оригіналах документи, які б підтверджували закупівлю матеріалів, оскільки це не передбачено договором та містять комерційну таємницю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради було проведено закупівлю послуги з Усунення аварій в житловому фонді (поточний ремонт покрівлі у житловому будинку, за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, б.27) очікуваною вартістю 3 800 000 грн (https://prozorro.gov.ua/tender/ UA-2023-06-06-013275-a)).

21.06.2023 між Фізичною особою-підприємцем Глущуком Тарасом Олександровичем (далі відповідач, Підрядник) та Департаментом з питань самоорганізації насалення Дніпровської міської ради (далі позивач, Замовник) було укладено договір № 468 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування предмету договору: Усунення аварій в житловому фонді (поточний ремонт покрівлі у житловому будинку, за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, б. 27) ДК 021:2015:45260000-7: Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи, відповідно до переліку, викладеного у Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього Договору становить: 3 345 334, 74 грн (Три мільйони триста сорок п`ять тисяч триста тридцять чотири гривні 74 копійки), без ПДВ (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 сторони встановили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг в гривнях на розрахунковий рахунок виконавця, в межах надходження бюджетних асигнувань на дані послуги на рахунок замовника.

Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі рахунків та підписаних Сторонами актів надання послуг (виконаних робіт) безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок Замовника, протягом 30 робочих днів.

Згідно з пп. 4.2.1, пункту 4.2 Договору що підрядник складає рахунок, Акт здачі-приймання виконаних робіт згідно по формі № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 відповідно до чинного законодавства і передає належно оформлені документи на розгляд замовнику.

Строк надання послуг: до 20 грудня. Місце надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Титова, б. 27 (пункт 5.1-5.2 договору).

Відповідно до підпункту 6.3.3.3 пункту 6.3 договору підрядник зобов`язаний, зокрема, складати та надавати замовнику на підпис акти наданих послуг з усіма підтверджуючими документами.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (пункт 9.1 договору).

Відповідачем було виконано свої зобов`язання за договором, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 по формі № КБ-2в.

Так, згідно до вищезазначеного акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року р по формі № КБ-2в сума вартості матеріалів, виробів та комплектів становить 1 460 058, 60 грн.

Акт підписано сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Платіжною інструкцію № 1048 від 13.09.2023 позивачем перераховано відповідачу суму за виконанні роботи у розмірі 2 251 360, 51 грн.

Проте, після виконання Підрядником договору, з`ясувалось, що товщина покрівлі, а саме покриття з профільованого листа з захисним полімерним шаром складає більше 0, 47 мм. Цей факт встановлено за допомогою повіреного мікрометра МКЦ 25-0,001 (Свідоцтво про контроль метрологічних характеристик засобу вимірювальної техніки № 08-0/17302 чинне до 23.11.2024, видане ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»).

За вказаних підстав підрядником порушено п 4.2.8 ДСТУ 8802:2018 «Вироби з тонколистової сталі із захисно-декоративним покриттям для будівництва» так-як товщина покриття має бути 0, 45 мм, а не більше 0, 47 мм.

На підставі вказаного, Департамент на адресу ФОП Глущука Т.О. надіслав лист № 3/1-1069 від 09.10.2023, в якому зазначив про необхідність отримати від відповідача оригінали всіх документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів на суму, яка вказана в акті приймання виконаних будівельних робіт вересень 2023 по формі № КБ-2в та які були використані для виконання Договору.

Листом № 30/01-01 від 10.10.2023 ФОП Глущук Т.О. повідомив Департамент про неможливість надання документів, адже останні містять комерційну таємницю. Також відповідачем зазначено, що ним надано всі документи, що передбачені пп. 4.2.1 пункту 4.2 Договору.

Позивач вважає, що не надання на його вимогу документів є неприпустимим і вважає, що кошти у розмірі 1 460 058, 60 грн (вартість матеріалів) набуті відповідачем без достатніх підстав та просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 201 800 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором підряду.

Щодо суми стягнення

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач прийняв виконанні відповідачем роботи за договором на загальну суму 2 251 360, 51 грн, з них: сума вартості матеріалів, виробів та комплектів становить 1 460 058, 60 грн.

Згідно з пп. 4.2.1, пункту 4.2 Договору встановлено, що підрядник складає рахунок, Акт здачі-приймання виконаних робіт згідно по формі № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 відповідно до чинного законодавства і передає належно оформлені документи на розгляд замовнику.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Глущук Т.О. на виконання умов договору надав Департаменту відповідно до чинного законодавства документи, а саме: акт № 1 від 12.09.2023 здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за вересень 2023 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 за вересень 2023 та підсумкову відомість ресурсів.

Вищезазначені документи Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради було прийнято без будь-яких зауважень та заперечень.

Листом № 3/1-1069 від 09.10.2023 Департамент зобов`язав ФОП Глущука Т.О. надати оригінали всіх документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів на суму, яка вказана в акті приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 по формі № КБ-2в та які були використані для виконання Договору.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6.3 договору підрядник зобов`язаний:

6.3.1. забезпечити на свій ризик власними силами і засобами (із залученням у разі потреби сторонніх виконавців-субпідрядників) надання послуг у строки, встановлені цим договором;

6.3.2. забезпечити надання послуг, якість яких має відповідати умовам якості, установленим договором та чинним законодавством України для цього виду господарської діяльності;

6.3.3. інші обов`язки:

6.3.3.1. надати послуги у відповідності до цього договору;

6.3.3.2. своєчасно попереджати замовника про наявність незалежних від підрядника обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які перешкоджають наданню послуг;

6.3.3.3. складати та надавати замовнику на підпис акти наданих послуг з усіма підтверджуючими документами;

6.3.3.4. ліквідувати за свій рахунок дефекти та недоліки або відшкодувати замовнику його витрати по виправленню недоліків, у разі відхилення виконавцем від умов цього договору та погіршення якості послуг;

6.3.3.5. у разі залучення до надання послуг окремих спеціалістів чи інших спеціалізованих організацій, розрахунки за надані послуги з субпідрядними організаціями Підрядник здійснює самостійно;

6.3.3.6. ризик випадкового знищення або пошкодження наданих послуг до їх прийняття замовником несе Підрядник, крім випадків виникнення ризику внаслідок обставин, що залежали від замовника.

Отже, з умов договору не вбачається обов`язку підрядника надавати на вимогу замовника, крім документів передбачених п.п 4.2.1 п. 4.2 та 2.2 договору, оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами.

Замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються (ч. 1 ст. 320 ГК України).

Відповідно до статті 19 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Тому, витребування замовником документів у підрядника (договорів підрядника з контрагентами, накладними тощо) не передбачено чинним законодавством та умовами договору, а є прямим втручанням в господарську діяльність відповідача.

Щодо посилання позивача на те, що товщина покриття з профільованого листа з захисним полімерним шаром не відповідає нормам ДСТУ та складає більше або дорівняє 0, 47 мм.

Відповідно до частин 1-2 статті 23 Закону України «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, умовами договору, а саме розділом «Якість послуг» т іншими додатками до договору, не передбачено вимогу щодо виконання поточного ремонту покрівлі у житловому будинку, за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, б. 27, саме відповідно до ДСТУ 8802:2018 «Вироби з тонколистової сталі із захисно-декоративним покриттям для будівництва»

Суд зазначає, що у зв`язку з наведеним, Департамент не має право на витребування вищезазначених документів, оскільки приймання наданих послуг відбуваються згідно з актом виконаних робіт, а як зазначалося вже судом вище Акт виконаних робіт був підписаний без жодних зауважень та заперечень.

Із приводу доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2020 у справі № 910/660/19.

Тобто у правовідносинах, про які йдеться у зазначеному договорі, позивач прийняв на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт.

Як було встановлено судом вище, договір був виконаний сторонами в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2023 по формі № КБ-2в та платіжною інструкцією від 13.09.2023.

Перерахування позивачем грошових коштів за виконані роботи, не може вважатися здійсненими без достатньої правової підстави, так-як послуги надані в повному обсязі та відповідно до договору.

Отже, враховуючи обставини щодо наявності між сторонами спору господарських правовідносин, відповідач не є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач доказів на підтвердження наведених ним обставин та обґрунтувань суду не надав. Аргументи Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача у розмірі 3 028 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича про стягнення у розмірі 201 800 грн відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору позову покласти на позивача Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.03.2024

Суддя В.І. Ярошенко