Ухвала

від 14.03.2024 по справі 905/1368/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

14.03.2024 Справа № 905/1368/23

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Фурсової С.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

розглянувши у попередньому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» (15661, Чернігівська область, Корюківський район, с. Стольне, вулиця Миру, будинок №17; код ЄДРПОУ 03797482) про визнання кредиторських вимог

у справі за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» (01021, місто Київ, Печерський узвіз, будинок №13, офіс №23, код ЄДРПОУ 39425460)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (84162, Донецька область, Краматорський район, смт. Черкаське, вулиця Бикова Леоніда, будинок №50, код ЄДРПОУ 41630528)

про банкрутство, -

розпорядник майна - арбітражна керуюча Козловська Діана Валеріївна

за участю представників:

від боржника: Ніцос А.А.

від ТОВ «Праця Стольне»: Мартиненко С.В.

розпорядник майна: Козловська Д.В.

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.11.2023 відкрито провадження у справі №905/1368/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 41630528), введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Козловську Д.В. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №484 від 15.03.2013).

23.11.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію повідомлення за № 71950.

Через систему «Електронний суд» до Господарського суду Донецької області 22.12.2023 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами до боржника.

У своїй заяві кредитор просить суд визнати грошові вимоги ТОВ «Праця Стольне» до ТОВ «ВПГ Агро Плюс» у розмірі 1 837 360,00 гривень та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2023 заяву ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду в попередньому засіданні на 23.01.2024.

Відповідними ухвалами суду задоволено заяви учасників справи на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Від розпорядника майна 22.01.2024 отримано повідомлення про результати розгляду заяви ТОВ «Праця Стольне», в якому арбітражна керуюча не визнає заявлені вимоги з огляду на відсутність належних доказів приймання зерна на зберігання.

Від ТОВ «Праця Стольне» отримано клопотання про відкладення розгляду заяви з кредиторськими вимогами до боржника з огляду на необхідність подати заперечення на повідомлення розпорядника майна.

Також представником ТОВ «ВПГ Агро Плюс» подано до суду клопотання про надання додаткового часу на підготування відзиву на заяву з кредиторськими вимогами.

Крім того, у судовому засіданні розпорядником майна заявлено усне клопотання про витребування оригіналу договору складського зберігання №СК0108-22 від 01.08.2022 для огляду в судовому засіданні.

Вказане клопотання судом задоволено.

Враховуючи клопотання сторін про відкладення розгляду заяви, необхідність отримання додаткових матеріалів, суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду заяви ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою суду від 23.01.2024 відкладено розгляд заяви ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами на 13.02.2024, продовжено ТОВ «ВПГ Агро Плюс» строк на подання відзиву. Також вказаною ухвалою запропоновано заявнику подати додаткові докази та оригінали договору складського зберігання №СК0108-22 від 01.08.2022, всіх додатків до нього та товарно-транспортних накладних для огляду в судовому засіданні.

Від ТОВ «ВПГ Агро Плюс» 09.02.2024 надійшов відзив на заяву ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами, в якому боржник заперечує проти визнання заявлених вимог, зокрема, з підстав неподання належних доказів передачі зерна на зберігання, його обсягу.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» 12.02.2024 отримано пояснення на виконання ухвали суду від 23.01.2024 та додаткові докази.

Також, 13.02.2024 від ТОВ «Праця Стольне» отримано заперечення на повідомлення арбітражного керуючого з додатковими доказами та відповідь на відзив ТОВ «ВПГ Агро Плюс».

Крім того, 13.02.2024 судом отримано доповнення до повідомлення про результати розгляду заяви ТОВ «Праця Стольне» від арбітражної керуючої.

Враховуючи обсяг поданих матеріалів та заперечень, зокрема і в день судового засідання, суд дійшов висновку про доцільність відкладення розгляду заяви ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами до боржника.

Ухвалою суду від 13.02.2024 відкладено розгляд заяви заяви ТОВ «Праця Стольне» з кредиторськими вимогами у сумі 1 837 360,00 гривень на 14.03.2024.

У судовому засіданні 14.03.2024 представник ТОВ «Праця Стольне» підтримав заявлені вимоги.

Розпорядник майна та представником боржника у судовому засіданні заперечували проти визнання грошових вимог ТОВ «Праця Стольне» з посиланням на відсутність належних доказів передачі товру на зберігання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Провадження у справі перебуває на стадії попереднього засідання.

Згідно ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За приписами з ч. 2 ст. 47 КУзПБ, за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Частиною третьою статті 45 КУзПБ визначено, що заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Розглядаючи кредиторські вимоги, господарський суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення грошового зобов`язання у боржника.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Суд наголошує, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.

За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство (постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують кредиторські вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21), від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).

Господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, та за наявності спору щодо розміру заявлених вимог вирішити його як з дотриманням принципу змагальності сторін, так і принципу судового контролю у справі про банкрутство.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що правовий аналіз грошових вимог кредитора має здійснюватися господарським судом з урахуванням сукупності усіх з`ясованих обставин справи та з наданням у судовому рішенні мотивованої правової оцінки як обґрунтуванню кредиторських вимог, так і запереченням боржника, арбітражного керуючого, інших кредиторів проти їх визнання та доказам поданим на обґрунтування таких заперечень.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що ТОВ «Праця Стольне» протягом 30- 31 серпня 2022 року було передано на зберігання Зерновому складу боржника 262,48 т кукурудзи. Проте, передана на зберігання продукція (кукурудза) була втрачена останнім, внаслідок чого заявнику були завдані збитки у розмірі її вартості.

На підтвердження наявності боргу та суми боргу боржника перед ТОВ «Праця Стольне» заявником надані:

- договір складського зберігання товару № СК0108-22 від 01.08.2022 з додатками;

- товарно-транспортні накладні №884 від 30.08.2022, №885 від 30.08.2022, №886 від 30.08.2022, №887 від 30.08.2022, №888 від 30.08.2022, №889 від 31.08.2022, № 890 від 31.08.2022, №891 від 31.08.2022, №893 від 31.08.2022;

- реєстри ТТН №ВАП00000037 від 09.09.2022 та ТТН №ВАП00000038 від 10.09.2022;

- рахунки на оплату №69 від 09.09.2022 та №70 від 10.09.2022 (за розвантаження зерна та виписку складських квитанцій), платіжні інструкції №3536 та №3537 від 15.09.2022 про їх оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №73 від 09.2022 та №74 від 10.09.2022;

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №78 від 30.09.2022, №90 від 30.11.2022, №93 від 31.12.2022, №1 від 31.01.2023, №3 від 28.02.2023, №4 від 31.03.2023;

- рахунки на оплату №74 від 28.09.2022, №79 від 31.10.2022, №86 від 30.11.2022, №2 від 13.01.2023, №4 від 15.02.2023, №5 від 15.03.2023, №6 від 11.04.2023;

- платіжні інструкції №3594 від 28.09.2022, №3791 від 04.11.2022, №3950 від 15.12.2022, №4172 від 18.01.2022, №4396 від 16.02.2023, №4573 від 20.03.2023, №4675 від 12.04.2023 про оплату послуг за зберігання зерна;

- податкові накладні щодо реєстрації зобов`язань ТОВ «Праця Стольне» перед ТОВ «ВПГ Агро Плюс» за зберігання зерна;

- посвідчення про якість зерна, видані ТОВ «ДП Зернятко»;

- вимоги ТОВ «Праця Стольне» до ТОВ «ВПГ Агро Плюс» №63 від 26.05.2023, №79 від 26.06.2023 з доказами направлення;

- Акт перевірки наявності зерна від 30.06.2023;

- роздруківка даних Електронної зернової біржі України щодо цін на зерно кукурудзи в квітні 2023 року;

- договір транспортного перевезення №300822/1 від 30.08.2022, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, платіжні інструкції та податкові накладні на підтвердження його виконання.

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанову від 15.07.2023 про визнання ТОВ «Праця Стольне» потерпілою стороною.

Оцінюючи подані сторонами докази суд виходить з наступного

01 серпня 2022 року між ТОВ «Праця Стольне» (далі - Поклажодавець) та ТОВ «ВПГ Агро Плюс» (далі - Зерновий склад) було укладено договір складського зберігання товару №СК0108-22 відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є домовленість сторін про надання Зерновим складом за плату послуг по доведенню Товару, що передається Поклажодавцем, до відповідних кондицій, згідно ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів, послуг зі зберігання, сушки, очистки, прийомки та завантаження Товару та повернення Товару останньому (чи особі, зазначеній ним як одержувач) у кількості та на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п.п.1.2.-1.3. договору Товаром є: зернові та олійні культури. Асортимент та кількість Товару вказується у Додатку № 3, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.1.4. договору документом підтверджуючим кількість Товару, який знаходиться на зберіганні на ЗЕРНОВОМУ СКЛАДІ є складська квитанція на приймання зерна видана відповідно до діючого законодавства та умов цього договору.

Доставка Товару здійснюється за рахунок Поклажодавця на склад Зернового складу. Приймання Товару

проводиться в присутності представника Поклажодавця після отриманого висновку лабораторії Зернового складу.

Відсутність представника Поклажодавця при прийманні Товару позбавляє останнього можливості в подальшому заперечувати кількісні та якісні показники Товару при прийманні (п.2.1. договору).

За приписами п.4.1.4. договору Зерновий склад видає Поклажодавцю складські документи на Товар не пізніше ніж наступного робочого дня після прийняття Товару на зберігання.

Зерновий склад зберігає.Товар Поклажодавця за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, місто Новоселиця, вул. Складська, 10 (п.4.1.8. договору).

Приймання Товару оформляється складськими документами (складськими квитанціями). Якість Товару при прийманні визначається лабораторією Зернового складу на партію Товару отриманого за одну добу. Якщо при прийнятті Зерновим складом Товару від Поклажодавця буде виявлено невідповідність його галузевим нормам, визначеним ГОСТом, Зерновий склад фіксує дану невідповідність в акті, про що повідомляє Поклажодавця. В свою чергу Поклажодавець негайно, але не пізніше 3 днів після отримання такої інформації, узгоджує із Зерновим складом окремою угодою умови подальшого збереження такої партії Товару (п.4.2.3. договору).

За умовами п. 4.2.4. договору відпуск прийнятого Товару проводиться за першою вимогою Поклажодавця і у всякому випадку не пізніше 15 робочих днів після отримання такого повідомлення. Відвантаження Товару проводиться з урахуванням підтримки якості Товару, відповідно до актів зачищення. При відвантаженні Товару Зерновим складом видається сертифікат якості.

Поклажодавець бере на себе зобов`язання повідомити Зерновий склад про наміри стосовно відвантаження Товару не пізніше, ніж за п`ять робочих днів до дня вивозу, узгодивши об`єми відвантаження із Зерновим складом згідно його потужностей (п. 4.3.9. договору).

У відповідності до п.5.2. договору розмір плати (тариф) за надання послуг, що надаються Зерновим складом встановлюється за домовленістю сторін, і зазначені в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.5.3. договору послуги за зберігання Товару, нараховані згідно тарифів, що вказані в п.5.2. даного Договору, починаючи з першого дня зберігання, сплачуються Поклажодавцем щомісяця, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання рахунку та Акту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зернового складу чи передачі у власність ЗЕРНОВОГО СКЛАДУ (за згодою сторін) зерна за договірною ціною.

Згідно з п.5.4. договору Акт здачі-приймання робіт, Акт-розрахунок та будь-які інші документи, що підтверджують операції з Товаром на складі, надсилаються Зерновим складом Поклажодавцю в наступному місяці за тим, в якому були надані послуги Зерновим складом для Поклажодавця. Поклажодавець протягом п`яти робочих днів зобов`язаний розглянути такий документ, підписати його та направити один примірник Зерновому складу. В разі не згоди Поклажодавець зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання документу надіслати Зерновому складу мотивовану відповідь про відмову від його підписання. В разі не підписання Поклажодавцем документів та ненадання мотивованої відповіді протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання, такі документи автоматично вважаються підписаними, а послуги прийнятими Поклажодавцем в повному обсязі.

У випадку, коли Поклажодавець хоче відвантажити (забрати Товар зі складського зберігання), він зобов`язаний надати Зерновому складу наступні документи, оформленні належним чином (підписані уповноваженими особами та скріплені печатками):

-заявка від Поклажодавця на відвантаження даної партії Товару;

-доручення на отримання матеріальних цінностей на отримання відповідної партії Товару;

-складська квитанція на зерно (або просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво) виписане на ім`я Поклажодавця;

-повна оплата за послуги, нараховані та виставлені Зерновим складом, відповідно до даного Договору:

-присутність представника Поклажодавця з дорученням, що уповноважує такого представника на здійснення вищевказаної операції.

У випадку, якщо Поклажодавцем не дотримані умови даного пункту відвантаження Товару Зерновим складом проводитись не буде, і Зерновий склад не несе ніякої відповідальності, в тому числі за простій транспорту поставленого Поклажодавцем під завантаження, чи за інші непередбачувані витрати з боку Поклажодавця (п.6.2. договору).

Зерновий склад несе відповідальність за збереження та цілісність Товару з моменту передачі на збереження і до моменту повернення Поклажодавцю відповідно до чинного законодавства. У випадку знищення або погіршення якості Товару, яке зберігається, що робить його непридатним для використання за призначенням, або його частини, а також у випадку його самовільного використання Зерновий склад повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцю повну кількість аналогічного Товару такої ж якості, а у випадку неможливості здійснити повернення - відшкодувати його вартість по ціні даного Товару на біржовому ринку на момент здійснення відшкодування (п.7.3. договору).

Договір згідно п.9.1. вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (дата зазначена у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до повного його виконання.

Відповідно до п. 9.2. договору Товар передається на зберігання ЗЕРНОВОМУ СКЛАДУ на період вказаний у Додатку № 3 до даного Договору.

Поклажодавець зобов`язується в зазначений строк забрати Товар із збереження. У випадку недотримання обумовлених строків, в разі відсутності додаткової угоди, витрати по збереженню Товару оплачуються у подвійному розмірі. У випадках, коли Поклажодавець не забирає зданий ним на збереження Товар до терміну передбаченого в Додатку 3 до цього Договору, Зерновий склад не несе відповідальності за якість цього Товару після вказаних термінів і претензії по якості Зерновим складом не приймаються (п.9.4. договору).

У Додатку №1 до договору складського зберігання товару №СК0108-22 від 01.08.2022 сторони погодили вартість робіт та послуг, що надаватимуться, так за розвантаження кукурудзи з автотранспорту 75,00 гривень з ПДВ за 1 т, зберігання 7 гривень з ПДВ за 1 тонно-добу, виписка складських квитанцій 50,00 гривень з ПДВ за 1 комплект.

У Додатку №1 до договору складського зберігання товару №СК0108-22 від 01.08.2022 сторони погодили строк зберігання кукурудзи до 31.12.2022.

Договір підписаний представниками сторін, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Заперечення боржника щодо недодержання порядку укладення договору чи то неукладення вказаного договору судом не приймаються з огляду на наявність доказів його виконання сторонами наведеними нижче.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон) передбачено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Відповідно до статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором складського зберігання зерна.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Статтею 27 Закону передбачено, що зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Відповідно до статті 31 Закону поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Згідно із статтею 32 Закону зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Статтею 35 Закону передбачено, що зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

На підтвердження передачі зерна у кількості 262,48 т протягом 30-31.08.2022 ТОВ «Праця Стольне» надано:

- товарно-транспортні накладні №884 від 30.08.2022, №885 від 30.08.2022, №886 від 30.08.2022, №887 від 30.08.2022, №888 від 30.08.2022, №889 від 31.08.2022, № 890 від 31.08.2022, №891 від 31.08.2022, №893 від 31.08.2022, які підписані з боку вантажоодержувача (ТОВ «ВПГ Агро Плюс») невідомою особою, печатка відсутня;

- реєстри ТТН №ВАП00000037 від 09.09.2022 та ТТН №ВАП00000038 від 10.09.2022, які підписані з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, печатка відсутня;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №73 від 09.2022 за яким надані послуги виписка складських квитанцій 1 комплект, розвантаження зерна з авто 75 гривень з ПДВ кількістю 148,54 т підписаний з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, засвідчений печаткою підприємства;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №74 від 10.09.2022 за яким надані послуги виписка складських квитанцій 1 комплект, розвантаження зерна з авто 75 гривень з ПДВ кількістю 113,94 т підписаний з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, засвідчений печаткою підприємства;

- до вказаних вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг) рахунки на оплату №69 від 09.09.2022 та №70 від 10.09.2022 відповідно, підписані з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, засвідчені печаткою підприємства.

- платіжні інструкції №3536 та №3537 від 15.09.2022 про оплату рахунків №69 від 09.09.2022 та №70 від 10.09.2022 відповідно.

І хоча представник боржника заперечив виставлення рахунків на оплату, у платіжних інструкціях №3536 та №3537 від 15.09.2022 у призначенні платежу міститься посилання на рахунки №69 від 09.09.2022 та №70 від 10.09.2022 відповідно.

Факт отримання коштів боржник не спростував.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 дійшов висновку, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки на документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що сторона має нести відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах.

Разом з тим суд бере до уваги й висновок Верховного Суду, що подальше схвалення правочину юридичної особи на умовах ст. 241 ЦК України, стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення цього правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/11079/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18 та ін.

Водночас доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Доказів загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння боржника печатки або використання її іншою особою суду не надано.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» на вимогу суду не надано складської квитанції, що підтверджує кількість переданого на зберігання товару. Проте заявник зазначив, що такі документи йому не видавались.

Доказів звернення до боржника за отриманням належним чином оформлених документів матеріали справи не містять.

Натомість заявником надано суду:

- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) зі зберігання зерна (кукурудза 3 клас) №78 від 30.09.2022, №90 від 30.11.2022, №93 від 31.12.2022, №1 від 31.01.2023, №3 від 28.02.2023, №4 від 31.03.2023 підписані з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, засвідчені печаткою підприємства;

- рахунки на оплату №74 від 28.09.2022, №79 від 31.10.2022, №86 від 30.11.2022, №2 від 13.01.2023, №4 від 15.02.2023, №5 від 15.03.2023, №6 від 11.04.2023 підписані з боку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» невідомою особою, засвідчені печаткою підприємства;

- платіжні інструкції №3594 від 28.09.2022, №3791 від 04.11.2022, №3950 від 15.12.2022, №4172 від 18.01.2022, №4396 від 16.02.2023, №4573 від 20.03.2023, №4675 від 12.04.2023 про оплату послуг за зберігання зерна;

- податкові накладні щодо реєстрації зобов`язань ТОВ «Праця Стольне» перед ТОВ «ВПГ Агро Плюс» з плати за зберігання зерна.

І хоча представник боржника заперечив виставлення вказаних вище рахунків на оплату, у платіжних інструкціях у призначенні платежу міститься посилання на відповідні рахунки. Факт отримання коштів боржник також не спростував, доказів виставлення інших рахунків на оплату, які могли б оплачуватись, суду не надав.

У Додатку №1 до договору складського зберігання товару №СК0108-22 від 01.08.2022 сторони погодили вартість робіт та послуг, що надаватимуться, зокрема, за зберігання 7 гривень з ПДВ за 1 тонно-добу.

ТОВ «ВПГ Агро Плюс» виставлялись рахунки на оплату послуг зі зберігання, а ТОВ «Праця Стольне» - оплачувались без зауважень.

згідно платіжних інструкцій

- №3594 від 28.09.2022 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у вересні 2022 року 37 786,98 гривень, що в перерахунку - за 179,938 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №3791 від 04.11.2022 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у жовтні 2022 року 56 958,16 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №3950 від 15.12.2022 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у листопаді 2022 року 55 120,80 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №4172 від 18.01.2022 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у грудні 2022 року 56 958,16 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №4396 від 16.02.2023 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у січні 2023 року 56 958,16 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №4573 від 20.03.2023 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у лютому 2023 року 51 446,08 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

- №4675 від 12.04.2023 ТОВ «Праця Стольне» сплачено за зберігання зерна у березні 2023 року 56 958,16 гривень, що в перерахунку - за 262,48 т зерна (кукурудза 3 клас);

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи відсутність складської квитанції зернового складу, яка мала бути оформлена та видана самим боржником, проте наявність доказів сплати за її оформлення, наявність доказів з надання послуг розвантаження зерна, його зберігання, що підтверджується сукупністю доказів та отриманням оплати з посиланням на відповідні рахунки суд дійшов висновку про доведення заявником факту наявності договірних відносин з боржником та факту передачі зерна (кукурудза 3 клас) 262,48 т на зберігання.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на заявника покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Суд враховує, що строк зберігання кукурудзи сплинув 31.12.2022. Натомість, жодна зі сторін договору не вжила заходів з повернення зерна поклажодавцю. Товариством з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» не направлялось повідомлення намір забрати переданий на зберігання товар у зв`язку із закінченням строку зберігання, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс», в свою чергу, не направлялась вимога поклажодавцю забрати переданий на зберігання товар.

Оплата послуг за зберігання зерна (кукурудза 3 клас) проведена протягом вересня 2022 року квітня (за надання послуг за березень) 2023 року, з квітня 2023 оплата послуг за зберігання не проводилась.

Вимога про повернення товару зі зберігання направлена на адресу ТОВ «ВПГ Агро Плюс» 27.06.2023 з порушенням вимог визначених п.6.2. договору складського зберігання товару №СК0108-22 від 01.08.2022.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що Елеваторний комплекс (Зерновий склад) за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, місто Новоселиця, вул. Складська, 10 вибув з володіння боржника 26.06.2023 на підставі акту приймання-передачі 997,998 від 23.06.2023 виданого ним, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав за №50757406.

Доказів повідомлення боржником ТОВ «Праця Стольне» про вказані обставини та необхідність забрати переданий на зберігання товар (кукурудзу) матеріали справи не містять.

Умовами договору альтернативного місця виконання договору, окрім як за адресою Зернового складу, не передбачено.

Доказів повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» кукурудзи зі зберігання матеріали справи також не містять.

Слід зазначити, що боржник не надав достовірних, належних, допустимих і вірогідних доказів, які б підтверджували наявність зерна, переданого заявником, на іншому складі та можливість повернути його зі зберігання в натурі.

З огляду на викладе суд дійшов висновку про наявність доказів втрати боржником прийнятого на зберігання зерна (кукурудза 3 клас).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вказує заявник, в квітні 2023 року, коли ТОВ «Праця Стольне» мало намір продати кукурудзу, вартість однієї тони складала в середньому 7 000 гривень, у зв`язку з чим розраховано суму збитків, завданих ТОВ «Праця Стольне» втратою кукурудзи в розмірі 1 837 360 гривень (262,48 т * 7 000 грн./т).

На підтвердження вартості зерна ТОВ «Праця Стольне» надано роздруківку даних з Електронної зернової біржі України з оголошеннями щодо продажу кукурудзи за 18.04.2023 24.04.2023. При цьому, згідно цієї ж роздруківки вартість кукурудзи в той період становила купівля 5 033,00 гривень, продаж 5 688,00 гривень.

Натомість, ТОВ «Праця Стольне» звернулось із заявою з грошовими вимогами до ТОВ «ВПГ Агро Плюс» 22.12.2023.

Належних доказів на підтвердження вартості кукурудзи у місці, де зобов`язання мало бути виконане, на момент звернення до суду заявником не подано.

При цьому, суд зауважує, що роздруківка з Електронної зернової біржі України не може бути належним доказом.

Належними доказами є висновки експертних досліджень, відомості з регіональної торгово-промислової палати, довідка з Аграрної біржі, право якої формувати ринкові ціни на сільськогосподарську продукцію передбачене пп.2 п.14 статуту Аграрної біржі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 № 1285, тощо.

З огляду на відсутність у суду можливості самостійно визначити вартість зерна (кукурудзи) на момент розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника для визначення розміру збитків, відсутність у матеріалах справи належних доказ на підтвердження вартості кукурудзи на момент звернення до суду, суд дійшов висновку про недоведеність розміру заявлених грошових вимог ТОВ «Праця Стольне» до ТОВ «ВПГ Агро Плюс».

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеного у постанові №918/463/22 від 12.12.2023, нормами КУзПБ та ГПК України саме на кредитора покладений обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

При цьому Суд наголошує на тому, що збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду (частина перша статті 14 ГПК України), а встановлені КУзПБ правила та строки щодо подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника та порядок їх розгляду судом у справі про банкрутство, які передбачені положеннями статей 45-47 КУзПБ, не тотожні тому порядку розгляду аналогічних вимог, який здійснюється в позовному провадженні.

Тому ні у сторін, ні у суду у справі про банкрутство, через спрощену, порівняно з позовним провадженням, процедуру розгляду судом грошових вимог у справі про банкрутство, відсутні процесуальні передумови застосувати всі ті процесуальні інструменти та порядок доказування, які притаманні позовному провадженню.

Відтак, на кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги.

У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.

Отже, кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог також сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, від 22.12.2022 у справі №910/14923/20. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і статті 45 КУзПБ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог ТОВ «Праця Стольне» до ТОВ «ВПГ Агро Плюс» у заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 233-234, 235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

У Х В А Л И В

У визнанні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Праця Стольне» (код ЄДРПОУ 03797482) до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПГ Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 41630528) у сумі 1 837 360,00, а також 5 368,00 гривень судового збору - відмовити.

У судовому засіданні 14.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали буде складено підписано 19.03.2024.

У відповідності до абз.5 ч.6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

За приписами абз.2 ч.2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя С.М. Фурсова