Рішення

від 07.03.2024 по справі 910/19462/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2024Справа № 910/19462/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1)до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2)простягнення 163 486 435 грн 74 коп.Представники сторін:від позивачаОСОБА_1від відповідачане з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення 163 486 435 грн 74 коп. неустойки за державним контрактом на поставку (закупівлю) товар оборонного призначення НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами державним контрактом на поставку (закупівлю) товару оборонного призначення НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару у визначений контрактом строк, у зв`язку з чим позивачем нараховано 163 486 435 грн 74 коп. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/19462/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 12.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на рахунки виявлені державною виконавчою службою та інше рухоме та нерухоме майно, що належать ІНФОРМАЦІЯ_2, і які знаходяться (обліковуються) на його балансі на території України в межах позову у розмірі 163 486 435 грн 74 коп. неустойки та 940 742 грн 00 коп. судового збору.

04.01.2024 до Господарського суду міста від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

08.01.2024 до Господарського суду міста від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання до 19.02.2024.

13.02.2024 до Господарського суду міста від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі учасника судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.03.2024.

Представник відповідача в судове засідання 07.03.2024 не з`явився.

В судове засідання 07.03.2024 з`явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 07.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_3 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник за договором, позивач у справі) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавець за договором, відповідач у справі) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів НОМЕР_3 (далі - контракт), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товари, зазначені в специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом, які поставляються з метою забезпечення відсічі і стримання збройної агресії Російської Федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такі товари.

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 10.11.2022 до державним контрактом на поставку (закупівлю) товар оборонного призначення НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до якої внесені зміни та доповнення до контракту.

Відповідно до пункту 2.2 контракту вартість товарів без урахування податку на додану вартість становить ІНФОРМАЦІЯ_4.

Виконавець зобов`язаний поставити товари згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно пункту 2.7 контракту. В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки товарів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до контракту на підставі обґрунтувань (листа) виконавця з документальним підтвердженням (пунктами 4.1, 4.2 контракту).

Згідно специфікації (додаток № 1) до додаткової угоди № 1 до контракту виконавець зобов`язується здійснити поставку:

- ІНФОРМАЦІЯ_5 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_11 у строк до 20.12.2022;

- ІНФОРМАЦІЯ_6 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_12 у строк до 05.01.2023;

- ІНФОРМАЦІЯ_6 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_12 у строк до 20.01.2023;

- ІНФОРМАЦІЯ_7 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_13 у строк до 20.02.2023;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_14 у строк до 05.01.2023;

- ІНФОРМАЦІЯ_9 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_15 у строк до 20.01.2023;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 товару загальною вартістю ІНФОРМАЦІЯ_16 у строк до 05.02.2022.

Відповідно до пункту 7.1 контракту у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього контракту.

Згідно підпункту 1 пункту 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Відповідно до пункту 10.1 контракту останній набуває чинності після укладання додаткової угоди щодо взяття бюджетних зобов`язань і діє до 31.12.2023.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товар оборонного призначення НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв`язку з чим заявлено вимоги про стягнення з відповідача 163 486 4325 грн 74 коп. пені за порушення строків постачання товару, нарахованої за загальний період прострочення з 27.03.2023 по 21.08.2023.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідно до поданих доказів, відповідачем було порушено терміни поставки товару, що не спростовано відповідачем

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно підпункту 1 пункту 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів, за кожен день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пункту 7.2. договору.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки пені, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують заявлені позивачем вимоги. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту порушення відповідачем строків поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) товар оборонного призначення НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, вимоги позивача про стягнення з відповідача 163 486 4325 грн 74 коп. пені за порушення строків постачання товару, нарахованої за загальний період прострочення з 27.03.2023 по 21.08.2023, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) пеню в розмірі 163 486 435 (сто шістдесят три мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять п`ять) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 940 742 (дев`ятсот сорок тисяч сімсот сорок дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 21.03.2024

Суддя Н.Плотницька