Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/18245/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2024Справа № 910/18245/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/18245/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.53)

до Приватного вищого навчального закладу «Інститут загальної практики - сімейної медицини» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8Б)

про стягнення 280 365,24 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПрАТ «Київстар» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПВНЗ «Інститут загальної практики - сімейної медицини» про стягнення 280 365,24 грн, з яких: 151 486,54 грн основного боргу, 63 967,59 грн пені, 54 713,78 грн інфляційних втрат, 10 197,33 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за угодою №8068345 від 20.12.2017 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку в частині повної та своєчасної оплати наданих йому послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 матеріали справи № 910/18245/23 передані на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18245/23, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: деталізації наданих послуг за липень 2020 року за номером 0672203603.

15.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву на позовну заяву позивачу.

23.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про виправлення описки у поданій ним деталізації наданих відповідачу послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (оператор) та ПВНЗ «Інститут загальної практики - сімейної медицини» (клієнт) була укладена генеральна угода № КК300/2017 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку, відповідно до п. 1.1 якої оператор надає клієнту послуги рухомого (мобільного) зв`язку у мережі оператора, включаючи послуги міжнародного роумінгу, системи коротких повідомлень, передачі факсів та даних.

Угода обумовлює основні положення надання послуг зв`язку. Конкретні умови надання послуг зв`язку визначаються в додаткових документах до угоди - стандартних угодах надання оператором послуг зв`язку, що є невід`ємними частинами угоди (п. 1.2 генеральної угоди).

Так, 20.12.2017 між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (оператор) та ПВНЗ «Інститут загальної практики - сімейної медицини» (абонент), керуючись Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 та Умовами надання телекомунікаційних послуг ПрАТ "Київстар", затверджених оператором та опублікованих на офіційному інтернет - сайті оператора, було укладено угоду № 8068345 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку.

За умовами п. 2 угоди оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв`язку, а абонент користується вищенаведеними послугами зв`язку та своєчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, викладених в цій угоді.

На виконання умов угоди, 20.12.2017 між сторонами було погоджено замовлення до договору про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку № 8068345 від 20.12.2017 на 64 телефонних номери.

Згідно з п. 3.4.1 угоди після укладення замовлення оператор надає абоненту SIM-карту, вказаний у замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги зв`язку.

У п. 4.3 угоди сторони погодили, що абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв`язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів у мережі оператора.

Пунктом 4.1 угоди визначено, що абонент здійснює оплату замовлених послуг зв`язку згідно з обраним ним тарифним планом.

Так, замовленням від 20.12.2017 сторонами погоджено тарифний план «Індивідуальний» та тарифні набори «ІЗГ_1» та «ІЗГ_2», умови яких деталізовані у додатку № 1 до генеральної угоди.

Пунктами 1.2, 1.3 Умов надання телекомунікаційних послуг ПрАТ "Київстар", затверджених оператором та опублікованих на його офіційному інтернет - сайті, визначено, що вони розроблені відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про електронні комунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, і

регулюють відносини з приводу надання оператором будь-яких електронних комунікаційних послуг та поширюються на усіх абонентів (у тому числі тих, які уклали договори до вступу в силу цих Умов). У разі, якщо договором встановлено норми, які суперечать Умовам, перевагу при застосуванні матимуть відповідні положення договору.

Розділом 3 Умов визначені права та обов`язки абонента. Зокрема, відповідно до п. 3.2.37 Умов абонент має право змінити тарифний план (якщо така можливість допускається умовами цього тарифного плану) за допомогою

Системи самообслуговування, IVR шляхом звернення до Центру обслуговування або іншим визначеним Оператором способом.

Пунктом 7.13 Умов унормовано, що у разі, якщо оплата послуг здійснюється після їх надання, абонент зобов`язаний здійснити оплату нарахованої до сплати суми до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо абонент, який здійснює оплату послуг за виставленими оператором рахунками, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не отримає рахунок, він зобов`язаний звернутися до оператора для отримання інформації про належну до сплати суму та здійснити оплату до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Моментом оплати послуг оператора абонентом розуміється момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок оператора (п. 7.14 Умов).

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач надав рахунки № 32-14296499 від 31.07.2020, № 33-14557269 від 21.08.2020, № 35-14557810 від 27.08.2020, № 36-14851330 від 31.08.2020, № 37-17665446 від 30.09.2020, № 38-18408335 від 31.10.2020, № 39-21136647 від 30.11.2020, № 40-23104655 від 31.12.2020, № 41-909525 від 31.01.2021, № 42-2772330 від 28.02.2021, № 43-5208577 від 31.03.2021, № 44-6400098 від 30.04.2021, № 45-10154240 від 31.05.2021, № 46-10696389 від 30.06.2021, № 47-13541247 від 31.07.2021, сформовані білінговою системою оператора за період з 01.07.2020 до 31.07.2021 по особовому рахунку абонента НОМЕР_1 , зазначивши, що останні фіксують факт надання позивачем відповідачу послуг рухомого (мобільного) зв`язку на виконання угоди та замовлення від 20.12.2017.

Утім, за твердженням ПрАТ «Київстар», відповідач своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг рухомого (мобільного) зв`язку належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по особовому рахунку НОМЕР_1 у загальному розмірі 151 486,54 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку протягом спірного періоду позивачем до матеріалів справи не долучено.

При цьому окремі заперечення відповідач наводить стосовно рахунку № 32-14296499 від 31.07.2020, не погоджуючись з нарахуваннями за послугу переадресації дзвінків абонента на суму 111 874,12 грн. Так, відповідач зазначає, що звертався до позивача з листом № 123 від 11.08.2020, у якому просив надати деталізовану інформацію з означеного питання, а також підписати між сторонами акт звірки наданих послуг за період з 20.12.2017 по 11.08.2020. За результатами проведеної перевірки по даному зверненню позивачем було встановлено, що послуги переадресації надавалися за номером НОМЕР_2 . Як стверджує позивач, відповідно до інформації з системи «Help Desk» 15.06.2020 абонент звернувся до оператора з заявкою щодо зміни тарифного плану «Індивідуальний» та тарифний план «Smart Business+» за вказаним номером, починаючи з 01.07.2020. За умовами тарифного плану «Smart Business+», доступними до ознайомлення за посиланням https://kyivstar.ua/archive/tariffs/smartbusp, абоненту надається 3000 хв для вихідних та переадресованих дзвінків на номери абонентів інших операторів та номери фіксованого зв`язку України, а також номери Польщі, Італії, Чехії, Німеччини та росії. Після використання щомісячного об`єму нетарифікованих хвилин вартість вихідних та переадресованих дзвінків на номери інших операторів мобільного і фіксованого зв`язку України становить 1,50 грн (з урахуванням ПДВ) за хвилину. Перевищення ліміту нетарифікованих хвилин за номером НОМЕР_2 призвело до додаткових нарахувань за надані послуги згідно тарифного плану. Утім, відповідач вважає, що надані позивачем докази на підтвердження зміни тарифного плану за номером НОМЕР_2 не є належними та допустимими, у зв`язку з чим нарахування, проведені позивачем за рахунком № 32-14296499 від 31.07.2020, необґрунтовані та безпідставні.

Крім цього, відповідач заявляє про сплив 3-річного строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 31.07.2020 до 31.10.2020.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач телекомунікаційних послуг (споживач) - юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги (ст. 63 Закону України «Про телекомунікації»).

Згідно з п. 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Пунктом 72 названих Правил унормовано, що розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору.

У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

У разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Сплата абонентом пені, правомірне скорочення переліку послуг чи припинення їх надання не звільняє абонента від обов`язку оплатити надані йому послуги.

Як уже зазначалося, укладаючи спірний договір, сторони, окрім іншого, керувались Умовами надання телекомунікаційних послуг Приватного акціонерного товариства "Київстар".

Так, відповідно до п. 1.1 Умов послуги оператора (або послуги) - послуги рухомого (мобільного) зв`язку, послуги надання доступу в Інтернет (мобільного, фіксованого), послуги фіксованого телефонного зв`язку, послуги передачі даних, надання в оренду каналів зв`язку, а також інші електронні комунікаційні послуги, які можуть надаватися Оператором. Послуги можуть надаватися Оператором знеособлено або персоніфіковано на публічних та індивідуальних умовах. Інформація про публічні Послуги, публічні Тарифи/Тарифні плани розміщується на Інтернет-сайті.

Умови регулюють відносини з приводу надання оператором будь-яких телекомунікаційних послуг та поширюються на усіх абонентів (у тому числі тих, які уклали договори до вступу в силу цих Умов). У разі, якщо договором встановлено норми, які суперечать Умовам, перевагу при застосуванні матимуть відповідні положення договору (п. 1.3 Умов).

У силу п. 2.1 Умов послуги надаються абонентам на підставі договору, який укладається між абонентом та оператором.

Згідно п. 2.4.2 Умов договір з корпоративним абонентом не є публічним договором. Сторони можуть за обопільною згодою відступити від стандартної форми договору оператора та визначити умови, які відрізнятимуться від стандартних форм договору оператора та/або Умов. Договір з корпоративним абонентом складається з наступної сукупності документів: договору та замовлення, що укладені сторонами у письмовій формі, цих Умов, Політики справедливого користування послугами компанії, розміщеної за посиланням https://kyivstar.ua/uk/about/important_data, а також фактично обраних (шляхом надання згоди в установленому законодавством порядку) абонентом тарифних планів для контрактних абонентів (для рухомого (мобільного) зв`язку) та умов окремих додаткових послуг оператора. Договір з корпоративним абонентом вважається укладеним у момент його підписання сторонами.

Відповідно до п. 7.10 Умов розрахунки за послуги здійснюються з виставленням рахунків за умови замовлення їх отримання абонентом шляхом надання оператору відповідної письмової заяви або у порядку, передбаченому в договорі. Деталізовану інформацію про належну до сплати суму абонент отримує за допомогою Системи самообслуговування або у центрі обслуговування. Додатково інформацію про належну до сплати суму контрактий абонент та корпоративний абонент отримує поштою (у тому числі електронною), якщо таке інформування передбачене у договорі.

Надання абоненту деталізованої інформації про нараховані до оплати суми здійснюється на постійній основі за допомогою Системи самообслуговування. Контрактний абонент та корпоративний абонент раз на місяць додатково отримує деталізовану інформацію про нараховану до сплати суму поштою (у тому числі електронною) у разі, якщо це передбачено договором (п. 7.20 Умов).

Пунктом 7.13 Умов визначено у разі, якщо оплата послуг здійснюється після їх надання, абонент зобов`язаний здійснити оплату нарахованої до сплати суми до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо абонент, який здійснює оплату послуг за виставленими оператором рахунками, до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не отримає рахунок, він зобов`язаний звернутися до оператора для отримання інформації про належну до сплати суму та здійснити оплату до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 8.2 Умов у разі прострочення абонентом оплати послуг оператора, останній має право вимагати від абонента сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожен день прострочення. У такому випадку вимога оператора про сплату пені може бути пред`явлена шляхом включення суми пені до суми наступної оплати за послуги або шляхом виставлення окремої претензії. При включенні суми пені до суми наступної оплати за послуги, сума пені зазначається у деталізованій інформації про нараховану до сплати суму окремим рядком.

У силу п. 8.3 Умов строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені встановлюється у 3 роки. Нарахування пені здійснюється протягом всього часу існування заборгованості абонента перед оператором.

Отже, підписавши генеральну угоду № КК300/2017 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку від 20.12.2017, додаток № 1 до неї, угоду № 8068345 про надання послуг рухомого (мобільного) зв`язку та замовлення від 20.12.2017, сторони у справі досягли домовленості щодо переліку послуг, які надаються позивачем відповідачу у рамках спірних правовідносин, та тарифів за останні.

При цьому, виходячи з аналізу вищенаведених положень слідує, що під послугами у даному випадку розуміються дії оператора (виконавця), результат яких спрямований на досягнення певного корисного ефекту для абонента (замовника) і споживається у процесі здійснення цієї діяльності.

Тобто особливість результату даного виду послуг полягає в тому, що він не втілюється у ту чи іншу уречевлену форму, а має нематеріальний характер, є невіддільним від самого процесу надання послуги, що виключає можливість окремого передання такого результату замовнику (абоненту), у зв`язку з чим законодавець (як і сторони в укладених угодах) не передбачає складання двосторонніх актів приймання-передачі наданих послуг чи інших аналогічних документів.

За означеного посилання відповідача на ненадання позивачем вказаних документів до матеріалів справи є безпідставним та неспроможним спростувати факт надання йому спірних послуг, а відтак - і наявність у відповідача обов`язку з їх повної оплати.

Більше того, як стверджує позивач, відповідачем були здійснені часткові оплати за надані послуги, факт яких останнім жодним чином не заперечується, а навпаки, підтверджується у поданому контррозрахунку за угодою № 8068345.

Зазначена обставина приводить до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Оскільки відповідач частково оплачував надані послуги за угодою протягом спірного періоду, то своїми діями та поведінкою він погодив надані послуги. Таким чином, заперечуючи проти отримання наданих позивачем послуг в межах даної справи, поведінка відповідача суперечить добросовісності, оскільки не відповідає попередній його поведінці, тоді як позивач розумно покладався на неї.

Суд констатує, що ПВНЗ «Інститут загальної практики - сімейної медицини», який частково здійснював оплату за отримані послуги, а під час розгляду справи заперечує факт їх надання/отримання, у такий спосіб діє недобросовісно та з порушенням меж здійснення цивільних прав, встановлених ст. 13 ЦК України, що не відповідає ані конституційним принципам, ані загальним принципам права, встановленим ст. 3 ЦК України.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пп. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) оператори телекомунікацій зобов`язані вести достовірний облік телекомунікаційних послуг, що надаються споживачеві.

У силу пп. 20 п. 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг оператори, провайдери зобов`язані використовувати автоматизовані системи розрахунків за послуги, які мають документ про відповідність технічним вимогам та/або вимогам інших нормативно-правових актів у сфері телекомунікацій.

Відповідно до п. 3 названих Правил автоматизована система розрахунків за послуги (білінгова система) - сукупність технічних і програмних засобів, що виконують функції з тарифікації, розрахунку платежів за надані послуги, формування платіжних документів для абонентів тощо.

Пунктом 1.1 Умов надання телекомунікаційних послуг Приватного акціонерного товариства "Київстар" визначено, що система самообслуговування - інформаційна система Оператора «Мій Київстар», доступ до якої абонент може отримати у Центрі обслуговування, або шляхом звернення до інформаційного інтернет-ресурсу оператора, що розміщений за доменною адресою: https://account.kyivstar.ua, або через відповідні застосунки (програмні засоби, додатки), за допомогою якої абонент або його координатор власноруч без участі співробітників оператора може дистанційно замовляти нові послуги (доступні для замовлення за допомогою цієї інформаційної системи), отримувати інформацію про послуги (зокрема, про належну до оплати суму), змінювати параметри замовлених послуг, відмовлятися від послуг та виконувати інші дії, доступні за допомогою засобів Системи самообслуговування.

Так, про сертифікацію білінгової системи оператора свідчать додані позивачем до матеріалів справи копії сертифікату відповідності з додатками, свідоцтв про державну метрологічну атестацію, які підтверджують, що продукція випробувана і відповідає вимогам нормативних документів.

Означений факт відповідачем не оспорюється, жодних аргументів стосовно порушення позивачем ліцензійних умов та невідповідності роботи автоматизованої системи розрахунків (білінгової системи) вимогам відповідних нормативних документів не наводиться.

Звертаючись до категорії стандарту доказування, суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі N 924/233/18, від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.

Надаючи оцінку доводам і доказам позивача, а також аргументам відзиву на позов, спираючись на принцип вірогідності доказів, суд вважає, що долучені позивачем на підтвердження факту надання відповідачу спірних послуг копії генеральної угоди № КК 300/2017 від 20.12.2017, угоди № 8068345 від 20.12.2017, замовлення від 20.12.2017, а також паперові копії електронних доказів - рахунків на оплату, сформованих білінговою системою оператора, є більш вірогідними, ніж доводи, наведені відповідачем на їх спростування.

При цьому, дослідивши надані позивачем рахунки на оплату, суд встановив таке.

З рахунку № 32-14296499 від 31.07.2020 вбачається, що у липні 2020 року відповідачем було замовлено, а позивачем надано послуги згідно переліку, наведеного у деталізованій інформації, на загальну суму 186 017,63 грн, до якої додалася сума заборгованості станом на 01.07.2020 у розмірі 71 795,38 грн.

Заперечення відповідача проти нарахувань на суму 111 874,12 грн, пов`язаних зі зміною тарифного плану за номером +380672203603, судом відхиляються, оскільки долучений позивачем до матеріалів справи витяг з інформаційної системи «Help Desk», оформлений у формі довідки від 20.11.2023, підписаної начальником відділу каналів кореспонденції Пусєвим С.С. шляхом накладення ЕЦП, підтверджує факт дистанційного управління послугами за допомогою системи самообслуговування та подання відповідачем 15.06.2020 заявки щодо зміни тарифного плану за номером +380672203603 на «Smart Business+», починаючи з 01.07.2020. Долучена позивачем до матеріалів справи деталізація по вказаному номеру, яка є витягом з білінгової системи оператора, свідчить, що протягом липня 2020 року за номером +380672203603 мало місце перевищення ліміту нетарифікованих хвилин, що призвело до додаткових нарахувань за надані послуги згідно вказаного тарифного плану, що й відображено у рахунку № 32-14296499 від 31.07.2020.

Згідно рахунків № 33-14557269 від 21.08.2020, № 35-14557810 від 27.08.2020, № 36-14851330 від 31.08.2020 і № 37-17665446 від 30.09.2020 відповідачу були надані послуги на суми 75 139,00 грн, 432,23 грн, 864,55 грн і 650,00 грн відповідно, деталізована інформація щодо яких міститься на зворотах рахунків.

До рахунку № 38-18408335 від 31.10.2020 включена оплата послуг за жовтень 2020 року у сумі 650,00 грн, а також вимога про сплату неустойки у сумі 2 696,96 грн.

До рахунку № 39-21136647 від 30.11.2020 включена оплата послуг за листопад 2020 року у сумі 650,00 грн, а також вимога про сплату неустойки у сумі 2 907,65 грн.

До рахунку № 40-23104655 від 31.12.2020 включена оплата послуг за грудень 2020 року у сумі 560,00 грн, а також вимога про сплату неустойки у сумі 3 375,32 грн.

До рахунку № 41-909525 від 31.01.2021 включена оплата послуг за січень 2021 року у сумі 540,00 грн, а також вимога про сплату неустойки у сумі 2 764,27 грн.

До рахунку № 42-2772330 від 28.02.2021 включена оплата послуг за лютий 2021 року у сумі 540,00 грн, а також вимога про сплату неустойки у сумі 2 594,22 грн.

До рахунків № 43-5208577 від 31.03.2021, № 44-6400098 від 30.04.2021, № 45-10154240 від 31.05.2021, № 46-10696389 від 30.06.2021, № 47-13541247 від 31.07.2021 включені самі лише вимоги про сплату неустойки у сумах 2 059,16 грн, 3 282,75 грн, 1589,61 грн, 2 611,01 грн і 749,94 грн відповідно.

Отже, з перелічених рахунків вбачається, що позивачем протягом липня 2020 року - лютого 2021 року було надано, а відповідачем спожито послуги на загальну суму 337 838,79 грн, до якої у порядку п. 8.2 Умов також додано вимогу позивача про сплату пені загальним розміром 24 630,89 грн.

Зі вказаних рахунків та контррозрахунку, виконаного відповідачем, також вбачається проведення абонентом часткових оплат спожитих послуг та нарахованої пені, а саме:

рахунок № 32-14296499 від 31.07.2020 на суму 186 017,63 грн був оплачений абонентом частково у розмірі 110 851,11 грн;

рахунок № 33-14557269 від 21.08.2020 на суму 75 139,00 грн був оплачений абонентом частково у розмірі 60 000,00 грн;

рахунок № 38-18408335 від 31.10.2020 на загальну суму послуг та неустойки 3 346,96 грн і рахунок № 39-21136647 від 30.11.2020 на загальну суму послуг та неустойки 3 557,65 грн повністю оплачені відповідачем;

рахунки № 43-5208577 від 31.03.2021, № 44-6400098 від 30.04.2021, № 45-10154240 від 31.05.2021, № 46-10696389 від 30.06.2021, до яких включені винятково вимоги про сплату неустойки у сумах 2 059,16 грн, 3 282,75 грн, 1589,61 грн, 2 611,01 грн відповідно, оплачені відповідачем повністю.

Отже, загальна суму проведених відповідачем оплат за спожиті протягом зазначеного вище періоду послуги становить 172 151,11 грн, тоді як вимоги позивача по сплаті неустойки погашені у розмірі 15 147,14 грн.

Таким чином, за перерахунком суду непогашеною відповідачем залишилася заборгованість за спожиті послуги у сумі 165 687,68 грн та неустойка у сумі 9 483,75 грн.

Разом з тим, однією із базових засад господарського судочинства законодавцем визначено принцип диспозитивності та закріплено його у статті 14 ГПК України, яка визначає обов`язок суду здійснювати розгляд справ не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до процесуального закону, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках (частина 1 наведеної норми).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 2 наведеної норми).

Отже, у принципі диспозитивності закладено вольову ознаку щодо використання або відмови від використання особою свого матеріального чи процесуального права щодо предмета спору, якою і визначаються межі здійснення господарським судом його процесуальних прав та обов`язків.

З наведеного слідує, що з`ясовуючи обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку суми основної заборгованості, та вирішуючи питання про належну до стягнення з відповідача суму останньої, господарський суд обмежений визначеним позивачем розміром заявленої до стягнення суми основного боргу, за межі якої суд виходити не вправі.

Тобто у випадку, якщо розмір правильно обчисленої суми боргу є більшим, ніж визначався до стягнення позивачем, суд має обмежитися стягненням суми, заявленої позивачем, не стягуючи заборгованість у тій її частині, на яку позивач хоча і має право, проте вимоги не заявляв, тобто не виходячи за межі заявленої позивачем до стягнення суми.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за спожиті протягом липня 2020 року - лютого 2021 року послуги у сумі 151 486,54 грн, яка заявлена ПрАТ «Київстар» в прохальній частині позовної заяви.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 54 713,78 грн інфляційних втрат за період вересень 2021 року - жовтень 2023 року, 10 197,33 грн 3% річних, нарахованих за період з 21.08.2021 по 17.11.2023, посилаючись на прострочення відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3 % річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд встановив, що вони є арифметично правильними, а тому вимоги позивача про стягнення 54 713,78 грн інфляційних втрат і 10 197,33 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 63 967,59 грн пені, нарахованої за період з 21.08.2021 по 17.11.2023.

У силу ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відпровідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Як уже зазначалося, п. 72 Правил унормовано, що у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

У силу п.п. 8.2, 8.3 Умов у разі прострочення абонентом оплати послуг оператора, останній має право вимагати від абонента сплати пені у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої у строк суми за кожен день прострочення. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені встановлюється у 3 роки. Нарахування пені здійснюється протягом всього часу існування заборгованості абонента перед оператором.

Виходячи з наведеного, перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній є арифметично правильним, а тому вимога про стягнення 63 967,59 грн пені підлягає задоволенню.

Стосовно зробленої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2020 року по жовтень 2020 року включно суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України унормовано, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи з п. 72 Правил та п. 7.13 Умов, рахунок за липень 2020 року мав бути оплачений відповідачем до 20.08.2020, за серпень 2020 року - до 20.09.2020 року, за вересень 2020 року - до 20.10.2020 року та за жовтень 2020 року - до 20.11.2020 року.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за кожним з перелічених щомісячним платежем почався 21-ого числа відповідного місяця 2020 року та мав сплинути відповідно 20.08 - 20.11.2023 року.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин, строк якого у подальшому неодноразово продовжувався.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема, п.12 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.

Таким чином, сам початок перебігу позовної давності за кожним із щомісячних платежів липня - жовтня 2020 року мав місце уже під час дії карантину, як і перебіг практично всього її 3-річного строку, враховуючи, що карантин на території України був відмінений лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно постанови КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

У постановах Верховного Суду, зокрема, від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21 викладена правова позиція про те, що продовження перелічених вище строків є автоматичним та безумовним у силу вказівки закону, а тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

З огляду на вказане суд зауважує про відсутність підстав вважати, що з даною вимогою позивач звернувся до суду 27.11.2023 з пропуском встановленого законом загального строку позовної давності, як на тому наполягає відповідач, у силу чого виключаються і правові підстави для відмови у позові в частині стягнення заборгованості за липень - жовтень 2020 року через сплив позовної давності.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 129, 236 - 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Інститут загальної практики - сімейної медицини» (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 8Б, код ЄДРПОУ 34875712) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.53, код ЄДРПОУ 21673832) 151 486 (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста вісімдесят шість) грн 54 коп основного боргу, 63 967 (шістдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн 59 коп пені, 54 713 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот тринадцять) грн 78 коп інфляційних втрат, 10 197 (десять тисяч сто дев`яносто сім) грн 33 коп 3% річних, а також 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.03.2024

Суддя М.Є. Літвінова