Рішення

від 18.03.2024 по справі 910/16893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2024Справа № 910/16893/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., при секретарі судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»

про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 18.03.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

22.02.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 призначено розгляд заяви на 18.03.2024.

01.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшли заперечення відповідача проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач вказує, що дана справа не є складною та не потребує великого обсягу юридичного опрацювання, а тому, на думку відповідача, заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 140 000, 00 грн є необгрунтованими та неспівмірними.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення заяви позивача.

Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (далі - клієнт) та Адвокатським бюро Віктора Хом`яка (далі - адвокатське бюро) було укладено договір № 14 про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатське бюро, на підставі письмового доручення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, правничу допомогу, що надається адвокатським бюро, клієнт оплачує в гривнях, за ставкою 4 000 грн. за кожну годину, шляхом повної попередньої оплати.

Згідно п. 4.3. договору, для погодження умов представництва інтересів клієнта в окремій судовій справі сторони можуть укласти додаткову угоду, в якій визначають вартість правничої допомоги, строки оплати та інші умови надання такої правничої допомоги. У такому випадку сторони керуються умовами додаткової угоди.

Оплата правничої допомоги згідно п. 4.1. даного Договору здійснюється на підставі рахунків адвокатського бюро шляхом повної попередньої протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату (п. 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається Акт здачі - приймання наданих послуг, (у подальшому - акт), що підписується представниками кожної зі сторін. Акт передається безпосередньо клієнту або направляється, поштою або електронною поштою.

За умовами п. 4.8. договору, в акті або письмовому дорученні сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість правничої допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами акта або письмового доручення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026 (п. 6.1. договору).

01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (клієнт) та Адвокатським бюро Віктора Хом`яка (адвокатське бюро) укладено додаткову угоду № 3 до договору № 14 про надання правничої допомоги від 01.10.2023, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов?язання надати правничу допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта в господарських судах у справі щодо визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 30968 від 26.01.2023 року, яка видана Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» в якості забезпечення виконання зобов?язань по договору підряду № 2109000033 від 03.09.2021 року.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, вартість правничої допомоги, що передбачена п.1 даної додаткової угоди становить:

- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 140 000, 00 грн.;

- представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції - 50 000, 00 грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди, оплату правничої допомоги клієнт здійснює на підставі рахунку адвокатського бюро у наступному порядку:

- за представництво інтересів в суді першої інстанції 40 000, 00 грн. протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення та 100 000, 00 грн. протягом 10 днів після набрання рішенням законної сили;

- за представництво в суді апеляційної інстанції протягом 10 днів після ухвалення рішення.

У п. 4 додаткової угоди, сторони визначили, що до вартості правничої допомоги включено повний комплекс послуг (складання та подання процесуальних документів, участь в судових засідання, отримання рішень суду, інші дії необхідні для виконання доручення клієнта) щодо ведення справи в господарських судах про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 30968 від 26.01.2023 року, яка видана Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» в якості забезпечення виконання зобов?язань по договору підряду № 2109000033 від 03.09.2021 року.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 20.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (клієнт) та Адвокатським бюро Віктора Хом`яка (адвокатське бюро) складено та підписано акт здачі-приймання наданих послуг №, відповідно до якого на виконання договору № 14 про надання правничої допомоги від 01.10.2023 виконавцем були надані наступні послуги:

- надання правничої допомогу у вигляді представництва інтересів клієнта в Господарському суду міста Києва у справі № 910/16893/23 про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії № 30968 від 26.01.2023 року, яка видана Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» в якості забезпечення виконання зобов?язань по договору підряду № 2109000033 від 03.09.2021 року; ціна - 140 000, 00 грн без ПДВ.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе в порядку ст.. 129 ГПК України покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.

Господарський, суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовного того, що позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин неможливості подання документів, які підтверджують судові витрати позивача до закінчення судових дебатів, оскільки у позовній заяві позивачем було зазначено про те, що він очікує понести судові витрати в розмірі 140 000, 00 грн., а докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (пр. Гузара Любомира, буд. 44, м. Київ, 03065, ідентифікаційний код - 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (вул. Молодіжна, буд. 14, офіс 22, м. Вишневе, Київська обл., 08133, ідентифікаційний код - 31462406) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 21.03.2024.

Суддя І.В. Алєєва