Рішення

від 13.03.2024 по справі 910/18623/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2024Справа № 910/18623/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Київмедпрепарат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипек»

про стягнення 271683,90 грн та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Задорожна Л.Г.;

від відповідача: Чекалов А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипек» про стягнення 271683,90 грн та зобов`язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 861976,80 грн. Однак, частина товару на суму 271683,90 грн виявилась неякісною, у зв`язку з чим позивач просить суд: 1) стягнути з відповідача суму оплаченого неякісного товару у розмірі 271683,90 грн; 2) зобов`язати відповідача оформити документи для повернення забракованої продукції в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл; 3) зобов`язати відповідача прийняти забраковану продукцію в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 відкрито провадження у справі №910/18623/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що він в цілому погоджується з твердженнями позивача, що недоліки якості товару встановлено покупцем у належному порядку та уповноваженими особами. Зауваження відповідача полягають лише в тому, що про факт проведення розслідування відповідач був повідомлений після процедури розслідування, що позбавило відповідача взяти участь у процедурі дослідження, висловити свою аргументовану позицію. При цьому, відповідач вказав на недоведеність критичності відхилень продукції, зафіксованої позивачем.

Також відповідач висловив припущення, що спір щодо продукції неналежної якості ініційований позивачем в більшій мірі відпаданням (скороченням обсягів) виробничої необхідності у поставленому товарі у зв`язку із падінням обсягів реалізації продукції в 2022 році (у зв`язку з обставинами повномасштабної збройної агресії рф на територію України).

Крім того, відповідач заяви про пропущення позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

17.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 17.01.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 14.02.2024.

У підготовчому засіданні 14.02.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2024.

13.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.03.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультипек» (постачальник) та Акціонерним товариством «Київмедпрепарат» (покупець) укладено Договір №20/89-4697, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити (передати у власність) покупцю товар в асортименті, кількості і по цінам згідно з Генеральною специфікацією №1 або додатково погоджених сторонами специфікаціях (щодо товарів, які не визначені у Специфікації №1), що є невід`ємними частинами даного договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених в даному договорі.

Відповідно до п. 3.1 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 якість і комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам стандартних технічних умов, технічній документації виробника, яка встановлює вимоги до його якості та Специфікації з якості до даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 продавець повинен засвідчити якість кожної партії товару, що поставляється, належним сертифікатом, який надається покупцю разом з товаром і посвідчує відповідність товару вимогам стандартів, технічним умовам, технічній документації виробника та Специфікації з якості до даного договору.

Згідно з п. 3.4 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 продавець гарантує якість товару протягом всього строку придатності (строку служби) за умови дотримання вимог зберігання, визначених виробником на упаковці товару або в супровідній документації на товар.

У п. 3.5 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 сторонами погоджено, якщо продавець протягом строку придатності (строку служби) отримає від покупця письмове повідомлення про невідповідність якості/дефекти, виявлені покупцем в такий строк, продавець зобов`язаний за свій рахунок , на розсуд покупця, або усунути дефекти товару, або замінити товар (його частину) якнайшвидше, але не більш ніж протягом 45 днів з дати письмової вимоги покупця, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем правил експлуатації (використання) або зберігання товару.

Відповідно до п. 5.6 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 у разі поставки товару неналежної якості або товару, що не буде відповідати умовам цього договору, або недопоставки товару, продавець за власний рахунок зобов`язаний замінити його на товар належної якості або на товар, що відповідає умовам даного договору, або до поставити відсутній товар в строк не більше ніж 45 днів з дати письмової вимоги покупця, або покупець має право відмовитись від товару і не здійснювати за нього оплату, а якщо товар оплачений - вимагати повернення здійсненої оплати, яку продавець зобов`язаний повернути протягом 5 робочих днів з дати письмової вимоги покупця.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 861976,80 грн. Однак, частина товару на суму 271683,90 грн виявилась неякісною, у зв`язку з чим позивач просить суд:

1) стягнути з відповідача суму оплаченого неякісного товару у розмірі 271683,90 грн;

2) зобов`язати відповідача оформити документи для повернення забракованої продукції в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл;

3) зобов`язати відповідача прийняти забраковану продукцію в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що він в цілому погоджується з твердженнями позивача, що недоліки якості товару встановлено покупцем у належному порядку та уповноваженими особами. Зауваження відповідача полягають лише в тому, що про факт проведення розслідування відповідач був повідомлений після процедури розслідування, що позбавило відповідача взяти участь у процедурі дослідження, висловити свою аргументовану позицію. При цьому, відповідач вказав на недоведеність критичності відхилень продукції, зафіксованої позивачем.

Також відповідач висловив припущення, що спір щодо продукції неналежної якості ініційований позивачем в більшій мірі відпаданням (скороченням обсягів) виробничої необхідності у поставленому товарі у зв`язку із падінням обсягів реалізації продукції в 2022 році (у зв`язку з обставинами повномасштабної збройної агресії рф на територію України).

Крім того, відповідач заяви про пропущення позивачем позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач 22.02.2022 поставив позивачу товар - ложки у кількості 40 тис. шт., вартістю 117600,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною №2 від 22.02.2022.

Вказана партія товару була у повному обсязі оплачена позивачем 29.03.2022, що підтверджується платіжним дорученням №2837 від 29.03.2022 на суму 117600,00 грн.

Крім того, на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач 01.09.2021 поставив позивачу товар - банки у кількості 6,72 тис. шт., вартістю 108460,80 грн, що підтверджується видатковою накладеною №37 від 01.09.2021.

Вказана партія товару була у повному обсязі оплачена позивачем 17.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням №27195 від 17.09.2021 на суму 108460,80 грн.

Також, на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач 02.09.2021 поставив позивачу товар - банки у кількості 5,6 тис. шт., вартістю 90384,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною №38 від 02.09.2021.

Вказана партія товару була у повному обсязі оплачена позивачем 17.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням №27192 від 17.09.2021 на суму 90384,00 грн.

Крім того, на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач 01.11.2021 поставив позивачу товар - банки у кількості 17 тис. шт., вартістю 274380,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною №40 від 01.11.2021.

Вказана партія товару була у повному обсязі оплачена позивачем 19.11.2021, що підтверджується платіжним дорученням №30033 від 19.11.2021 на суму 274380,00 грн.

Також, на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач 13.12.2021 поставив позивачу товар - банки у кількості 16,8 тис. шт., вартістю 271152,00 грн, що підтверджується видатковою накладеною №43 від 13.12.2021.

Вказана партія товару була у повному обсязі оплачена позивачем 28.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №31953 від 28.12.2021 на суму 271152,00 грн.

Отже, на виконання умов Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 861976,80 грн, яка була оплачена позивачем у повному обсязі.

Вказані обставини визнаються відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Частино. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини, що частина ложок, які були поставлені відповідачем 22.02.2022, мають дефект - недеформована ручка ложки (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

Також, 29.01.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини про виявлення відхилення в первинному пакуванні товару, який було поставлено 01.09.2021, а саме, банки складені в картонному ящику в три яруси, знаходяться в поліетиленовому пакеті, який не запаяний і не закритий на пластиковий фіксатор. Також при проведенні зовнішнього огляду виявлено, що на банках наявні включення синього та/або чорного кольорів як зовнішньої сторони банок, так і з внутрішньої. Наявні дефекти лиття на кришці та банці. Також в середині банок трапляються забруднення у вигляді ворсинок та часток бруду (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

24.02.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини про виявлення недоліків товару, який було поставлено 02.09.2021, а саме, виявлено вкраплення темного кольору на кришках та на банках, дефекти лиття, ворсинки невідомого походження (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

29.01.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини про виявлення відхилення в первинному пакуванні товару, який було поставлено 01.11.2021, а саме, банки складені в картонному ящику в три яруси, знаходяться в поліетиленовому пакеті, який не запаяний і не закритий на пластиковий фіксатор. Також при проведенні зовнішнього огляду виявлено, що на банках наявні включення синього та/або чорного кольорів як зовнішньої сторони банок, так і з внутрішньої. Наявні дефекти лиття на кришці та банці. Також в середині банок трапляються забруднення у вигляді ворсинок та часток бруду (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

15.02.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини про виявлення відхилення в первинному пакуванні товару, який було поставлено 01.11.2021, а саме, банки складені в картонному ящику в три яруси, знаходяться в поліетиленовому пакеті, який не запаяний і не закритий на пластиковий фіксатор. Також при проведенні зовнішнього огляду виявлено, що на банках наявні включення синього та/або чорного кольорів як зовнішньої сторони банок, так і з внутрішньої. Наявні дефекти лиття на кришці та банці. Також в середині банок трапляються забруднення у вигляді ворсинок та часток бруду. На багатьох банках зірвана різьба (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

19.02.2022 позивачем було складено Звіт з розслідування відхилення, в якому встановлені обставини про виявлення недоліки товару, який було поставлено 13.12.2021, - чорні вкраплення діаметром більше 2мм, деформовані банки та наявність ворсинок в середині банок (опис рішення - перемістити в брак та повернути постачальнику).

У Генеральній специфікації №1 до Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 сторони визначили, що товаром є банки пластикові з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл, та ложки мірні з мітками на 4 г та 10 г, 20 мл.

Умови оплати - 100% відтермінування протягом 14 днів з дати поставки товару.

Сторонами також складено Специфікації з якості товару, зокрема, Специфікацію з якості банок, в якій сторони погодили, що товар повинен мати наступні характеристики:

1) зовнішній вигляд - корпус банки і кришка непрозора, білого кольору. Допустима різноманітність в межах білого кольору. Поверхня повинна бути чистою, гладкою, без пухирців, здуття, тріщин, розшарувань, подряпин, сторонніх включень. Так само на поверхні виробів не допускаються розводи, хвилястість, облой. Матеріал корпусу банки і кришки: поліетилен високої щільності або поліпропілен. Прокладка банки безбарвна або непрозора білого кольору. Матеріал прокладки банки: поліетилен низької щільності. Кришки повинні надійно фіксуватися на горловині банки. Прокручування кришок на горловині не допускається;

2) упаковка - упаковка повинна забезпечувати захист виробів від впливу навколишнього середовища і оберігати від механічних пошкоджень під час транспортування і зберігання.

У Специфікації з якості ложок сторонами погоджено, що товар повинен мати наступний зовнішній вигляд - ложки прозорі або напівпрозорі, безбарвні. Поверхня повинна бути чистою, гладкою, без бульбашок, здуття та сторонніх включень. На поверхні виробів не допускаються розводи, хвилястість, облой. Упаковка повинна забезпечувати захист виробів від впливу навколишнього середовища і оберігати від механічних пошкоджень від час транспортування і зберігання.

Отже, обставини, зафіксовані позивачем у вказаних вище Звітах з розслідування відхилення, свідчать про те, що товар, поставлений відповідачем, не відповідав вимогам, встановленими Специфікаціями з якості товару до Договору №20/89-4697 від 21.07.2021.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що він в цілому погоджується з твердженнями позивача, що недоліки якості товару встановлено покупцем у належному порядку та уповноваженими особами. Зауваження відповідача полягають лише в тому, що про факт проведення розслідування відповідач був повідомлений після процедури розслідування, що позбавило відповідача взяти участь у процедурі дослідження, висловити свою аргументовану позицію. При цьому, відповідач вказав на недоведеність критичності відхилень продукції, зафіксованої позивачем.

З приводу цього суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що листом вих. №20-01/1263 від 03.05.2022 та листом вих. №20-01/1264 від 03.05.2022 позивач повідомив відповідача про поставку неякісної продукції та просив підготувати документи на повернення забракованої продукції.

Листами від 12.05.2022 відповідач зазначив, що у зв`язку з війною підприємство тимчасово зупинило свою роботу. Однак після відновлення роботи підприємства відповідач гарантував докласти максимум зусиль для контролю якості.

При цьому, з електронного листування між сторонами вбачається, що відповідач погодився забрати ті ложки, які не відповідають еталону.

Як пояснив позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх домовленостей.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 05.09.2023, від 18.11.2023 позивач просив відповідача прийняти забракований товар та повернути суму попередньої оплати.

З наведеного вбачається, що відповідач не звертався до позивача з будь-якими запитами чи претензіями, які б прямо чи опосередковано стосувались обставин складення позивачем в односторонньому порядку звітів з розслідування відхилення.

При цьому, умовами Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 не погоджено, що факт невідповідності товару після його прийняття позивачем умовам специфікації (щодо якості) підтверджується звітами, складеними за участю постачальника (відповідача), так само як і не передбачено обов`язку позивача запросити представника відповідача на процедуру огляду продукції (з метою встановлення обставин її відповідності умовам якості, які визначені у специфікаціях).

В свою чергу пункт 5 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 регулює порядок виявлення недоліків товару при його прийнятті, а не після того, як товар було прийнято від продавця.

Умовами Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 не передбачено порядку перевірки якості товару та фіксації невідповідності якості товару після його прийняття.

Позивач пояснив, що перевірка якості товару здійснювалась у порядку, передбаченому Стандартною робочою процедурою «KMP.QM.QA.Dv.01.SOP Управління відхиленнями».

Відповідно до п 6.5.3 Стандартної робочої процедури після завершення розслідування матеріали розслідування передаються для аналізу Уповноваженій особі з якості.

У випадку, якщо розслідуванням встановлена причина, що підтверджує отримання негативного результату контролю, Уповноважена особа з якості прийме рішення щодо партії/серії.

Відповідно до п. 6.5.9. Стандартної робочої процедури за результатами вивчення матеріалів усіх фаз розслідування негативного результату контролю Уповноважена особа з якості самостійно або ініціюючи раду з якості приймає рішення щодо поводження з партією/серією продукції.

Відповідно до посадової інструкції уповноваженої особи з якості (п. 3.1) уповноважена особа з якості організовує проведення аналізів відхилень, які можуть впливати на якість продукції та (п.3.3.) ухвалює остаточне рішення щодо допуску сировини і допоміжних матеріалів до використання у разі відхилень по показникам якості.

Відповідно до додатку №1 до ліцензії на провадження господарської діяльності виробництва лікарських засобів уповноваженими особами є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Саме ці особи зазначені в доданих до матеріалах справи Звітах з розслідування.

За наведених обставин суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Що стосується тверджень відповідача про недоведеність критичності відхилень продукції, зафіксованої позивачем, суд зазначає, що вимоги до продукції, яка поставляється за Договором №20/89-4697 від 21.07.2021, погоджені сторонами у специфікаціях з якості товару, з огляду на що порушення умов специфікацій щодо якості товару (в тому числі щодо кольору товару) свідчить про невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару належної якості, що тягне за собою наслідки, передбачені законодавством України.

Що стосується зауважень відповідача, що спір щодо продукції неналежної якості ініційований позивачем в більшій мірі у зв`язку з відпаданням (скороченням обсягів) виробничої необхідності у поставленому товарі через падіння обсягів реалізації продукції в 2022 році (у зв`язку з обставинами повномасштабної збройної агресії рф на територію України), суд вважає їх лише необгрунтованими припущеннями.

Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до приписів ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18.

Відповідачем не надано суду доказів, що дефекти товару виникли внаслідок порушення позивачем правил експлуатації чи зберігання товару (зважаючи на встановлений термін придатності товару - не менше 3 років).

Відповідно до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до п. 5.6 Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 у разі поставки товару неналежної якості або товару, що не буде відповідати умовам цього договору, або недопоставки товару, продавець за власний рахунок зобов`язаний замінити його на товар належної якості або на товар, що відповідає умовам даного договору, або допоставити відсутній товар в строк не більше ніж 45 днів з дати письмової вимоги покупця, або покупець має право відмовитись від товару і не здійснювати за нього оплату, а якщо товар оплачений - вимагати повернення здійсненої оплати, яку продавець зобов`язаний повернути протягом 5 робочих днів з дати письмової вимоги покупця.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів повернення вартості оплаченого товару, який виявився неякісним, у сумі 271683,90 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипек» за Договором №20/89-4697 від 21.07.2021 у сумі 271683,90 грн (вартість неякісного товару) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипек» грошових коштів у сумі 271683,90 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої позивачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами № 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою № 23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою № 50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою № 3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).

До вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності) (ст. 681 Цивільного кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Як встановлено судом, Звіти з розслідування відхилення були складені позивачем 30.03.2022, 29.01.2022, 24.02.2022, 15.02.2022 та 19.02.2022, а позивачем подано позов до суду 05.12.2023.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Отже, строк позовної давності було продовжено до 30.06.2023.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, з 24.02.2022 перебіг позовної давності щодо строку звернення до суду з позовом щодо неякісного товару є зупиненим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду.

Також, позивач просить суд: 1) зобов`язати відповідача оформити документи для повернення забракованої продукції в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл; 2) зобов`язати відповідача прийняти забраковану продукцію в кількості 9605 банок пластикових з прокладкою та різьбовою кришкою, 500 мл та 39680 ложок мірних з мітками на 4 г т 10 г, 20 мл.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Суд зазначає, що умовами Договору №20/89-4697 від 21.07.2021 не встановлено обов`язку відповідача оформити документи для повернення забракованої продукції та обов`язку забрати неякісний товар. Таких обов`язків також не встановлено законодавством України.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» у вказаній частині є необгрунтованими.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Зважаючи на характер спору, який виник між сторонами, ефективним способом захисту Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» є саме стягнення з відповідача сплачених грошових коштів за неякісний товар.

Інші заявлені позивачем позовні вимоги (зобов`язати оформити документи на повернення товару та зобов`язати прийняти товар) не спроможні захистити/відновити порушені права Акціонерного товариства «Київмедпрепарат», у зв`язку з чим суд не вбачає підстав їх задовольняти.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультипек» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5А; ідентифікаційний код: 40970572) на користь Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 139; ідентифікаційний код: 00480862) грошові кошти у розмірі 271683 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн 90 коп. та судовий збір у розмірі 4075 (чотири тисячі сімдесят п`ять) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 21.03.2024.

Суддя О.М. Спичак