Рішення

від 21.03.2024 по справі 911/3375/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/3375/23

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп (02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 16а, код ЄДРПОУ 30440060)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-Транс (09730, Київська область, Богуславський район, село Ісайки, вулиця Весела, будинок 50, код ЄДРПОУ 42939089)

про стягнення 124167,11 грн,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-Транс про стягнення 124167,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Господарський суд ухвалою від 30.11.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Суд констатує, що за час розгляду справи, попри направлення відповідачу судової кореспонденції (ухвали про залишення позову без руху та ухвали про відкриття провадження у справі), останній не скористався можливість заявити суду свою позицію по справі, подати відзив у встановлений судом строк чи після спливу такого строку з відповідним клопотанням про його поновлення, висловити заперечення щодо позову чи надати будь-які інші пояснення по суті спору чи з процесуальних питань.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Зміст позовних вимог

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача 76 000,00 грн основного боргу за послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів на підставі актів виконаних робіт, відповідно до видаткових накладних та рахунків-фактур, а також 3561,38 грн інфляційних втрат, 2632,50 грн трьох відсотків річних та 41 973,23 грн пені.

У своїх доводах позивач також посилався на гарантійний лист вих.№2/1509 від 15.09.2022, яким відповідач зобов`язувався погасити грошовий борг за рахунками у строк до 31.12.2022 Відтак, за словами позивача, строк по оплаті наданих позивачем відповідачу послуг по технічному обслуговуванню і ремонт транспортних засобів є таким, що настав 01.01.2023.

Однак, позивач вказав, що розрахунки за надані послуги відповідачем були здійснені несвоєчасно та не в повному обсязі. В зв`язку з цим виникла прострочена заборгованість по основному боргу, що складає суму в розмірі 76000,00 грн.

Разом з тим позивач вказував, що направляв відповідачу претензію, яка залишелась без відповіді та без задоволення.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За положеннями частини 1 статті 208 ЦК України У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 207 зафіксовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У позовній заяві позивач стверджував, що сторонами було підписано Акти прийому-передачі виконаних робіт, з яких вбачається, що позивачем було надано послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та які, як також вбачається з вищезазначених Актів прийняті відповідачем без зауважень. Відповідачем також підписаний акт звірки взаємних розрахунків та наданий гарантійний лист про зобов`язання сплати заборгованості. Отже, наданням/прийняттям послуг сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Судом досліджено надані позивачем докази. При цьому між сторонами підписано акти прийому передачі робіт. Встановлено, що позивачем проведено роботи з технічного обслуговування транспортних засобів разом з вартістю запасних частин:

на суму 5465,92 грн відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт № ПТ-000000867 від 18.12.2021;

на суму 4776,79 грн відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт №ПТ-000000903 від 31.12.2021№

на суму 12082,44 грн відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт №ПТ-000000915 від 31.12.2021.

на суму 96250,86 грн відповідно до Акт прийому-передачі виконаних робіт №ПТ-000000158 від 27.04.2022.

Позивач, як виконавець, виставив відповідачу, як клієнту, відповідні рахунки-фактури на оплату проведених робіт з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Суд погоджується з твердженнями позивача про укладання договору у спрощений спосіб та констатує факт набуття у позивача та відповідача зустрічних прав та обов`язків, зокрема обов`язок позивача - виконати роботи (який засвідчений актами) та обов`язок відповідача - оплатити такі прийняті роботи за вказаною вартістю.

Позивачем та відповідачем на підтвердження суми заборгованості за надані послуги 01.09.2022 був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2022. відповідно до якого за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 119327,51 грн.

Також до справи долучено копію гарантійного листа №2/1509 від 15.09.2022, яким ТОВ Карго-Транс взяло на себе обов`язок в термін до 31.12.2022 погасити грошовий борг у розмірі 118576,01 грн боргу за наступними рахунками:

№ПТ-000001000 від 18.12.2021 на суму 5465,92 грн;

№ПТ-000001040 від 31.12.2021 на суму 4776,79 грн;

№ПТ-000001052 від 31.12.2021 на суму 12082,44 грн;

№ПТ-000000132 від 23.02.2022 на суму 96250,86 грн.

З поданих до суду копій платіжних інструкцій вбачаються обставини погашення відповідачем боргу в наступні дати в зазначеному розмірі:

12082,44 грн 09.06.2023 згідно рахунку № 1052 від 31.12.2021;

5465,92 грн 09.06.2023 згідно рахунку № 1000 від 18.12.2021;

4776,79 грн 25.08.2023 згідно рахунку № 1040 від 31.12.2021;

20250,86 грн 25.08.2023 згідно рахунку б/н від 27.04.2022.

Таким чином, суд констатує, що не повністю сплаченим залишився рахунок № №ПТ-000000132 від 23.02.2022. Непогашена сума складає 76000,00 грн.

Тож, зважаючи на наведені вище положення національного законодавства у договірних відносинах, суд констатує порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, що породило виникнення за ним обов`язку погасити суму основної заборгованості.

Враховуючи відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача, відсутність тверджень щодо здійснення ним платежів про які позивач не повідомляв суд чи ті, які позивачем було хибно не обліковані, враховуючи також відсутність будь-яких заяв з боку відповідача про наявність підстав для звільнення його від зобов`язання суд приходить до висновку про можливість задоволення вимоги про стягнення основного боргу.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 2632,50 грн відсотків річних та 3561,38 грн інфляційних.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нараховує відсотки та інфляційні у наступні періоди:

з 01.01.2023 по 08.06.2023 на суму 5465,92 грн;

з 01.01.2023 по 08.06.2023 на суму 12082,44 грн;

з 01.01.2023 по 24.08.2023 на суму 4776,79 грн;

з 01.01.2023 по 24.08.2023 на суму 96250,86 грн;

з 25.08.2023 по 03.11.2023 на суму 76000,00 грн.

Суд враховує зазначені періоди нарахування, як такі що відповідають фактичним обставинам справи та стосуються кожного окремого рахунку та співвідносяться з датами, в які відбувалося погашення боргу. Провівши власний розрахунок процентів, суд встановив, що заявлена до стягнення сума річних визначена позивачем правильно. Стосовно інфляційних, за розрахунком суду розмір втрат від інфляції у період з з 25.08.2023 по 03.11.2023 на суму 76000,00 грн складає 991,04 грн, в той час як за розрахунками позивача розмір інфляційних у цей період складав 380,00 грн. Щодо інших періодів нарахування інфляційних розрахунки суду збігаються з розрахунками позивача.

Статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Враховуючи принцип диспозитивності, неможливість судом виходити за межі заявлених вимог, вказані вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Позивач також заявив вимогу про стягнення пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд констатує відсутність між сторонами узгоджених умов про покладення відповідальності на сторону, яка прострочила виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, порядок її нарахування і розміри. З огляду на це, в частині позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (66,20 %) у сумі 1776,80 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-Транс (09730, Київська область, Богуславський район, село Ісайки, вулиця Весела, будинок 50, код ЄДРПОУ 42939089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аванті Груп (02068, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок 16а, код ЄДРПОУ 30440060) 76000,00 грн основного боргу за послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, 2632,50 грн відсотків річних, 3561,38 грн інфляційних втрат та 1776,80 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз