Рішення

від 08.02.2024 по справі 911/2605/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/2605/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канбуд»

до 1) ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «Укр-Граніт»

прo стягнення 421 012,11 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засіданні Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Ющенко Н.В.

відповідачів: не з`явилися

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канбуд» (надалі позивач) до 1) ОСОБА_1 (надалі відповідач1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «Укр-Граніт» (надалі відповідач2) прo стягнення 421 012,11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2023 року відкрито провадження у справі № 911/2605/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.10.2023 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 04.10.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2023 року підготовче засідання відкладено на 19.10.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2605/23 перенесено на 16.11.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 16.11.2023 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 14.11.2023 року щодо відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2605/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.12.2023 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 13.12.2023 року щодо розгляду справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.12.2023 року розгляд справи відкладено на 25.01.2024 року.

У судовому засіданні 25.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів у судове засідання не з`явилися. Розгляд справи відкладався на 08.02.2024 року.

В судовому засіданні 08.02.2024 року представник позивача визнав факт здійснення відповідачем поставки за видатковою накладною № 57 від 30.10.2023 року на суму 206 094,59 грн., в решті позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, в ході розгляду спору заперечував позовні в частині поставки за видатковою накладною № 57 від 30.10.2023 року на суму 206 094,59 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 08.02.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 04.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» (відповідач 2, Постачальник) укладено Договір поставки № 835193 від 19.08.2022 року (надалі - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов`язався поставити товар на об`єкт: «Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами Торгово-розважальної, ринкової, соціальної інфраструктури та паркінгами на вул. Сім`ї Хохлових, 8 у Шевченківському районі міста Києва» (надалі - Об`єкт), а Покупець зобов`язався здійснити приймання товару і сплатити його вартість.

На виконання умов Договору Сторони уклали Специфікації:

- №1 від 19.08.2022 року на поставку товару на суму 205 094,59 грн. протягом 45 календарних днів з дати оплати авансу до 10.10.2022 року;

- №3 від 12.09.2022 року на поставку товару на суму 216 774,42 грн. протягом 30 календарних днів з дати оплати авансу до 13.11.2022 року.

Загальна вартість товару, який зобов`язався Постачальник поставити на Об`єкт становить 421 869,01 грн. (з ПДВ).

Для належного виконання Сторонами умов Договору, а саме для поставки відповідачем 2 (Постачальником) товару на Об`єкт за відповідними Специфікаціями, позивач (Покупець) здійснив авансування товару Постачальнику на загальну суму 419 694,01 грн. з ПДВ. а саме:

- за Специфікацією №1 оплачено 205 094,59 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №0011189 від 26.08.2022 року;

- за Специфікацією №3 оплачено 214 599,42 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №0014269 від 14.10.2022 року.

Постачальник передав Покупцю товар на загальну суму 178 832,85 грн. За Специфікацією № 1 товар не поставлено взагалі. За Специфікацією №3 Товар передано на суму 178 832,85 грн., що підтверджується видатковими накладними: №39 від 24.10.2022 року та № 41 від 25.10.2022 року.

Кінцевим строком поставки Постачальником Товару відповідно до підписаних Специфікацій №№ 1, 3 було встановлено за Специфікацією №1 до 10.10.2022 року, за Специфікацією № 3 до 13.11.2022 року. Однак, вказані строки відповідачем порушено, не поставлено Товар на суму 240 861,16 грн.

Положеннями п.2.7. Договору передбачено зобов`язання Постачальника підтвердити цільове використання коштів отриманих від Покупця відповідними документами (належно завіреними копіями рахунків-фактур, договорів, актів, платіжних документів тощо) у разі використання таких коштів на придбання, оплат) придбаного або поставленого Товару.

Пунктом 2.7. Договору встановлено, що якщо Постачальник використав перераховані йому Покупцем грошові кошти відповідно до Договору не за цільовим призначенням, або Постачальник не надав Покупцю документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище. Постачальник зобов`язаний за вимогою Покупця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення Покупцем Постачальнику письмової вимоги про це: повернути Покупцю всю суму коштів або її частину, перерахованих Постачальнику згідно цього Договору та/або сплатити Покупцю штраф у розмірі 50% від перерахованої згідно Договору суми та/або Покупець набуває право на розірвання в односторонньому порядку Договору.

Однак, Постачальник не надав Покупцю належних підтверджуючих документів стосовно використання перерахованого авансу за Специфікаціями та прострочив поставку товару. Оскільки Товар на передплачену суму не було поставлено, відповідні кошти є такими, що використані не за цільовим призначенням.

Відповідачу 2 було направлено вимогу про повернення авансу та оплату штрафу № 251/2 від 05.07.2023 року, яку відповідач 2 не отримав і вона повернута позивачу, що підтверджується квитанціями та конвертом поштового відправлення №0110400192286.

Положення статті 670 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, як зазначає позивач, вартість оплачених (авансованих) позивачем (Покупцем), але не поставлених товарів відповідачем 2 (Постачальником) за Специфікаціями становить 240 861,16 грн., у зв`язку з простроченням поставки товару на вказану суму та неповерненням передплачених коштів (нецільовим використанням авансу) позивачем нараховано також штраф у сумі 180 150,95 грн.

Крім того, позивач зазначає, що 22.08.2022 року в забезпечення виконання зобов`язань відповідачем 2 (Постачальником) за Договором, між позивачем, відповідачем 2 (Постачальником) та відповідачем 1 ( ОСОБА_1 ) був укладений тристоронній договір поруки (далі - Договір поруки).

Згідно із ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткове (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до змісту Договору поруки відповідач 1 відповідає за зобов`язаннями відповідача 2 солідарно.

Відповідно до п.1.4. Договору поруки Поручитель відповідає перед Покупцем за виконання зобов`язання Боржником за Договором поставки в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи відшкодування Покупцю витрат та або збитків, завданих порушенням Боржником зобов`язань за Договором поставки, сплату неустойки (пені, штрафу), повернення Покупцю не використаного або використаного не за призначенням авансу.

Також, згідно з п.1.5. Договору поруки у разі порушення Боржником зобов`язань по Договору Поручитель і Боржник відповідають перед Покупцем як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Покупця вимагати виконання зобов`язань згідно цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Враховуючи невиконання відповідачем 2 своїх зобов`язань за Договором, позивач діючи у відповідності до статті 2 Договору поруки та керуючись ст. 555 Цивільного кодексу України, 10.07.2023 року направив відповідачу 1 (Поручителю) вимогу № 251/2 від 05.07.2023 року про повернення оплаченого Постачальнику (Відповідачу 2) авансу та оплату штрафу на адресу зазначену у Договорі поруки.

Відповідач 1 (Поручитель), у відповідності до п.2.1. Договору поруки зобов`язаний був виконати зобов`язання, взяті на себе за Договором, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця. У вимозі було визначено невиконані відповідачем 2 (Боржником) зобов`язання, а також вказаний перелік (в т.ч. розрахований розмір штрафу, що належать до сплати) зобов`язань, що належить виконати відповідачу 1 (Поручителю). Зазначену вимогу відповідач 1 не отримав і вона повернута позивачу, що підтверджується квитанціями та конвертом поштового відправлення №0110400192278.

Таким чином, вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення. У зв`язку з чим, позивач у позові просить стягнути з відповідачів солідарно 240 861,16 грн. передплачених коштів, на які не було поставлено Товар, та 180 150,95 грн. штрафу.

В ході розгляду спору відповідачем 2 (Постачальником) подано заперечення проти позову та докази поставки Товару на суму 205 094,59 грн. за видатковою накладною № 57 від 30.10.2023 року, тобто після подання позову.

Позивач підтвердив факт поставки Товару за наведеною видатковою накладною. Таким чином, на момент розгляду справи недопоставка Товару має місце на суму 35 766,57 грн., що відповідачем не спростовано.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як визначено ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

В ході розгляду спору відповідачем 2 (Постачальником) надано докази поставки Товару також на суму 205 094,59 грн. за видатковою накладною № 57 від 30.10.2023 року, що відбулось після подання позову.

Врегулювання спору відповідачем після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі заборгованості в сумі 205 094,59 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає закриттю.

На момент розгляду справи матеріалами справи підтверджується недопоставка Товару на суму 35 766,57 грн., що відповідачем не спростовано.

Таким чином, враховуючи солідарний обов`язок, з відповідачів підлягає стягненню 35 766,57 грн. основного боргу з повернення передплаченої суми, на яку поставка не була здійснена.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності не залежно від врегулювання частини спору після подання позову.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.2.7. Договору передбачено зобов`язання Постачальника підтвердити цільове використання коштів отриманих від Покупця відповідними документами (належно завіреними копіями рахунків-фактур, договорів, актів, платіжних документів тощо) у разі використання таких коштів на придбання, оплат) придбаного або поставленого Товару.

Пунктом 2.7. Договору встановлено, що якщо Постачальник використав перераховані йому Покупцем грошові кошти відповідно до Договору не за цільовим призначенням, або Постачальник не надав Покупцю документи щодо підтвердження цільового використання коштів як це зазначено вище. Постачальник зобов`язаний за вимогою Покупця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня направлення Покупцем Постачальнику письмової вимоги про це: повернути Покупцю всю суму коштів або її частину, перерахованих Постачальнику згідно цього Договору та/або сплатити Покупцю штраф у розмірі 50% від перерахованої згідно Договору суми та/або Покупець набуває право на розірвання в односторонньому порядку Договору.

Оскільки Товар на передплачену суму своєчасно та в повному обсязі не було поставлено, відповідні кошти є такими, що використані не за цільовим призначенням, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню солідарно погоджений у п. 2.7. Договору штраф, який складає 180 150,95 грн.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 35 766,57 грн. основного боргу з повернення передплаченої суми, на яку поставка не була здійснена та 180 150,95 грн. штрафу. В частині вимоги про стягнення 205 094,59 грн. провадження у справі підлягає закриттю згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України .

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 3 076, 43 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 3 238,77 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Канбуд» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «Укр-Граніт» прo стягнення 421 012,11 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «Укр-Граніт» (Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9а, код ЄДРПОУ 40971120) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «КАНБУД» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15, код ЄДРПОУ 39167127) 35 766,57 грн. основного боргу з повернення передплаченої суми, на яку поставка не була здійснена, 180 150,95 грн. штрафу та 3 076, 43 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі № 911/2605/23 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Канбуд» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «Укр-Граніт» прo стягнення 205 094,59 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Канбуд» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, 13-15, код ЄДРПОУ 39167127) 3 238,77 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 21.03.2024 року