Постанова

від 19.03.2024 по справі 314/6080/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.03.2024 Справа № 314/6080/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/6080/23

Провадження №22-ц/807/618/24

Головуючий в 1-й інстанції Капітонов Є.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Крилової О. В., Полякова О. З.,секретарКамалова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хрипченко Юлії Юріївни на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2024 року, постановлену у м. Вільнянськ (повний текст ухвали складено 25 січня 2024 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просив: визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біченко Л.П. щодо відкриття зведеного виконавчого провадження № ВП № 65324712; зобов`язати головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Біченко Л.П. скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.10.2023 ВП № 65324712; зобов`язати головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Біченко Л.П. скасувати постанову про арешт коштів боржника від 04.12.2023 ВП № 65324712». В обґрунтування скарги зазначено, що постановою головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) Біченко Л.П. від 18.10.2023 ВП № 65324712 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 . 04.12.2023 за виконавчим провадженням ВП № 65324712 складено постанову про арешт коштів боржника. З тексту постанов вбачається, що у виконавчій службі наявне зведене виконавче провадження щодо ОСОБА_1 . Але, в супереч нормам законодавства про обов`язковість надсилання документів виконавчого провадження сторонам провадження, - документів зведеного виконавчого провадження боржник взагалі не отримував, що є грубим порушенням норм чинного законодавства, особистих прав та інтересів боржника. Протягом всього часу існування виконавчих проваджень, боржник намагається владнати всі питання та сприяти погашенню заборгованості. Натомість, з боку виконавчої служби штучно створюються перешкоди у взаємодії. У зв`язку із зазначеними обставинами, з метою захисту свого порушеного права, боржник звернувся зі скаргою до суду.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2024 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хрипченко Юлії Юріївни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про зведене виконавче провадження та не повідомлено боржника про звернення стягнення на заробітну плату, арешт коштів.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник посилаючись на бездіяльність державного виконавця порушує перед судом питання про скасування рішення державного виконавця, що може бути формою відновлення порушеного права відносно рішення державного виконавця. Скаржник не порушує питання зобов`язального характеру відносно виконання державним виконавцем обов`язку визначеному ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання документів виконавчого провадження. Крім того, виконання обов`язку, визначеного ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» є хронологічно наступним після винесення постанови, а отже, жодним чином не може покладатись в основу законності, підстав та обґрунтованості прийнятого відповідного процесуального рішення, та відповідно не може бути підставою для скасування прийнятого процесуального рішення.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження №63257273, до складу якого входило 8 виконавчих документів про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 :

-ВП 57462320 з примусового виконання виконавчого листа №335/638/15-ц від 06.07.2015 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів до повноліття дитини;

-ВП 62146693 з примусового виконання вимоги №Ф-11505-59У від 15.11.2018, виданої ГУ ДПС у Запорізькій області про стягнення на користь держави 34614,93 грн.;

-ВП 63252202 з примусового виконання виконавчого листа №314/4956/19 від 17.09.2020 Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення на користь ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 25719,37 грн.;

-ВП 63524179 з примусового виконання виконавчого листа №314/4956/19 від 20.10.2020 року Вільнянського районного суду Запорізької області про стягнення на користь держави судового збору у розмірі 768,40 грн.;

-ВП 65085666 з примусового виконання вимоги №Ф-11505-59 У від 17.02.2021р. ГУ ДПС у Запорізькій області про стягнення на користь держави 1674,99 грн.;

-ВП 65324712 з примусового виконання виконавчого листа №333/7193/20 від 28.04.2021 Комунарського районного суду м. Запоріжжя про стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина;

-ВП 72687123 з примусового виконання вимоги №Ф-11505-59 У від 17.07.2023р. ГУ ДПС у Запорізькій області про стягнення на користь держави 29421,68 грн.

-ВП 72819368 з примусового виконання виконавчого листа №280/4847/20 від 18.05.2021р., Запорізького окружного адміністративного суду про стягнення на користь держави 55266,99 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно п. 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Стаття 28 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Постановою від 18.10.2023р. у ВП 65324712 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , оскільки встановлено джерело отримання доходу боржника.

Відповідно до ст. 68 «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Постановою від 04.12.2023 року у ВП 65324712 накладено арешт на кошти боржника.

Доводи скарги та апеляційної скарги зводяться до того, що державним виконавцем неправомірно відкрито зведене виконавче провадження та не доведено факту надсилання на адресу боржника постанов від 18.10.2023р., 04.12.2023р., що є підставою для скасування вказаних постанов.

Між тим, під час судового розгляду встановлено перебування на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) кількох виконавчих проваджень з виконання різних виконавчих документів, за якими ОСОБА_1 є боржником, а за таких обставин відповідно до вимог діючого законодавства виконавчі провадження об`єднуються у зведене виконавче провадження. Таким чином, у цій частині жодних порушень з боку державного виконавця не встановлено.

Що ж стосується надсилання на адресу боржника постанов від 18.10.2023р., 04.12.2023р., то дійсно державним виконавцем не надано підтверджень такого надсилання, між тим вказаний факт не впливає на законність винесення таких постанов і не є підставою для їх скасування. При цьому слід зауважити, що вимог, щодо зобов`язання надіслати такі постанови на адресу боржника скарга не містить.

За таких обставин, суд першої інтонації дійшов обґрунтованого висновку з приводу відсутності підстав для задоволення вимог скарги, з такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хрипченко Юлії Юріївни залишити без задоволення.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 березня 2024 року.

Судді: С. В. Кухар

О. В. Крилова

О. З. Поляков