Постанова

від 20.03.2024 по справі 673/779/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 673/779/22

Провадження № 22-ц/4820/599/24

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Кошельник В.М.,

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Афадєєва В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2023 року, суддя Ягодіна Т.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві, Служба у справах дітей Деражнянської міської ради Хмельницької області, Управління (Служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання дітей,

встановив:

В серпні 2022 року ОСОБА_4 , (після зміни прізвища - ОСОБА_5 ), звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей, у якому просила визначити місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з нею.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 08.10.2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , під час якого у сторін народилися діти, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вона разом із ОСОБА_1 та дітьми проживали у будинку, що АДРЕСА_1 .

Внаслідок погіршення сімейних відносин, фізичного насильства, яке застосовував ОСОБА_1 , позивач припинила спільне проживання з ним та переїхала до м. Києва, де винаймає житло та забезпечена роботою.

Діти залишилися проживати у м. Деражня Хмельницької області, спільно з ОСОБА_1 , який створює їй перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей.

В той же час вона має вищу педагогічну освіту, створила належні умови для проживання дітей.

На думку позивача, у столиці у дітей буде більше можливостей для навчання та розвитку, в зв`язку з чим просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати.

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_8 про визначення місця проживання дітей з батьком.

В обґрунтування позову вказав, що через аморальний спосіб життя, зловживання алкогольними напоями та подружніми зрадами, між ним та ОСОБА_8 виникали непоодинокі конфліктні ситуації.

В листопаді 2021 року, без жодних пояснень, ОСОБА_8 залишила місце спільного проживання та виїхала в невідомому напрямку, залишивши дітей з ним та його батьками.

З того часу, він займається вихованням та утриманням дітей, бере активну участь у їхньому житті.

ОСОБА_8 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не відвідує дітей, не забезпечує матеріально, не підтримує з ними відносини, внаслідок чого молодша дочка ОСОБА_9 не знає матері.

За таких обставин просив суд визначити місце проживання обох дітей разом із батьком та стягнути з ОСОБА_8 судові витрати у справі.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визначення місця проживання дітей задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, ОСОБА_1 .

Судом було встановлено, що діти сторін тривалий час проживають разом із батьком.

З матір`ю діти не підтримують стосунків, молодша дочка ОСОБА_9 в силу свого віку та тривалої відсутності матері, останню не пам`ятає.

Діти з народження проживають у м. Деражня Хмельницької області, де, крім батька, мають інших родичів - діда, бабу, тітку, двоюрідну сестру, з якими мають тісні родинні зв`язки.

На час розгляду справи в суді, ОСОБА_8 відносини з дітьми не покращила та не вживала для цього можливих заходів.

В зв`язку з процесуальною поведінкою ОСОБА_8 , суд був позбавлений можливості пересвідчитись, що остання забезпечена житлом, придатним для комфортного проживання дітей, оскільки строк дії договору оренди квартири у м. Чернігові на дату ухвалення судового рішення, закінчився 14.10.2023 року.

В той же час, ОСОБА_8 не надано суду доказів на підтвердження обставин щодо застосування ОСОБА_1 домашнього насильства, а також створення ним перешкод для участі ОСОБА_8 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

ОСОБА_4 в ході розгляду справи зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, та з яким діти не знайомі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просила суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що ОСОБА_1 було подано зустрічну позовну заяву з пропуском встановленого законом строку на її подання. Дії головуючої у справі судді Ягодіної Т.В. містять ознаки упередженості. Суд невірно надав оцінку обставинам справи та не врахував, що саме матір має можливість забезпечити дочкам повноцінну родину. Вказала, що інтереси малолітніх дочок, відірваних від звичного середовища сім`ї матері, які були примусово позбавлені спілкування з нею, враховані судом не були.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 послався на законність та обґрунтованість судового рішення, в якому надано об`єктивної оцінки доказам у справі та яке найкраще відповідає інтересам дітей.

В судове засідання апелянт та її представник не з`явилися, в письмовій заяві просили суд розглянути справу без їх участі.

Представник позивача за зустрічним позовом в суді заперечив проти апеляційної скарги, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що у сторін від шлюбу народилися діти, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місце проживання сторін та їх дітей зареєстроване у належному ОСОБА_1 житловому будинку, що у АДРЕСА_2 , однак сім`я проживала у будинку батьків ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

З листопада 2021 року ОСОБА_8 проживає окремо від ОСОБА_1 та дітей.

Як вбачається зі змісту договору оренди від 08.10.2022 року, ОСОБА_11 винаймала квартиру, що по АДРЕСА_3 , з 15.10.2022 року по 14.10.2023 року.

Згідно з актом обстеження умов проживання у вказаному житлі, складеним службою у справах дітей Чернігівської міської ради без дати та номеру, за вказаною адресою для дітей підготовлені окремі кімнати, створені належні умови для їх виховання та розвитку. Крім того, за вказаною адресою проживають також ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які зареєстрували шлюб 28.07.2023 року, після чого ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Згідно з інформацією, наданою ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_10 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_8 працює практикуючим психологом у ПП «Приватний заклад освіти «МУДРАНГЕЛИКИ» у м. Чернігові.

ОСОБА_1 з 20.10.2022 року проходить військову службу у військовій частині.

Дочка сторін, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Деражнянському ліцеї №1 імені Петра Стрілецького Деражнянської міської ради Хмельницької області в 4 «А» класі. Батько активно приймає участь у її вихованні, постійно спілкується з учителями, значну увагу приділяє навчанню та інтелектуальному розвитку дитини.

Дочка сторін, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованкою ДНЗ « Сонечко ». Згідно з довідкою вказаного закладу від 05.10.2022 року №01-35/19, дитина завжди охайна, доглянута, розвивається за віком. Батько постійно підтримує зв`язок з вихователями, цікавиться дошкільним життям дитини, приводить та забирає її з садочка. Матір ОСОБА_4 контактів з закладом не підтримує, не відвідує батьківських зборів та виховних заходів.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Деражнянської міської ради від 22.11.2022 року №02.02-08/1539, є можливим визначити місце проживання дітей як з матір`ю так і з батьком. В ході підготовки такого висновку працівниками служби у справах дітей Деражнянської міської ради обстежено умови фактичного місця проживання батька з дітьми, де в останніх є своя кімната, створені належні умови для їх утримання та виховання, діти забезпечені сезонним одягом, іграшками, книгами та в повній мірі продуктами харчування.

Згідно з висновком психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги ОСОБА_17 від 14.10.2022 року №63/01-06, діти сторін висловили своє бажання надалі проживати спільно з батьком. Старша дочка сторін, ОСОБА_6 має образу на матір, відчуття сорому з приводу її світлин у соціальних мережах. Молодша дочка ОСОБА_9 майже не пам`ятає матір. Діти не включають матір до кола власної родини. Вважає, що проживання дітей з батьком сприятиме їх гармонійному зростанню та розвитку.

Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні заявили про своє бажання надалі проживати з батьком, ОСОБА_1 . ОСОБА_6 пояснила, що бачила матір приблизно два роки назад. Востаннє, коли матір приїздила за місцем їх проживання, через хвилювання, вона втратила свідомість, а тому не пригадує подробиць зустрічі з нею.

Допитані в якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали, що з листопада 2021 року бачили ОСОБА_8 за місцем проживання дітей одного разу. Тоді ж був здійснений виклик швидкої медичної допомоги, оскільки малолітня ОСОБА_6 в істериці втратила свідомість.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_16 , які є батьками ОСОБА_1 , в суді пояснили, що за час спільного проживання сина в шлюбі з ОСОБА_8 , остання мала схильність до вживання алкогольних напоїв, подружньої зради, внаслідок чого мали місце конфліктні ситуації.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, (далі - Конвенція про права дитини), встановлено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 року у справі №487/7241/18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 року у справі №487/2001/19-ц (провадження №61-12667св20) зазначено, що закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі №645/2682/19).

Суд першої інстанції, за результатами встановленої прихильності дітей до батька, з урахуванням обставин справи, відсутності у ОСОБА_8 власного житла та відповідно наявності такого житла у ОСОБА_1 , з урахуванням віку дітей, їх прихильності та бажання проживати з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання малолітніх ОСОБА_13 -Магдалини та ОСОБА_9 має бути визначено разом із ОСОБА_1 .

Судом обґрунтовано враховано тривалість та сталість проживання дітей з батьком та сформованість стосунків з іншими членами його сім`ї, створення батьком сприятливих умов для проживання дітей, гармонійного психологічного їх розвитку що, в свою чергу, не вплине на реалізацію матір`ю своїх прав на участь у вихованні дочок.

Матір дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у їх житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дочок, стан їх розвитку, незалежно від того з ким вони будуть проживати.

Визначаючи місце проживання дітей з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд першої інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дітей.

Задовольняючи позов про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням інтересів ОСОБА_13 -Магдалини та Соломії, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо суті вирішення спору, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду не місить достатнього обґрунтування, яке б вказало на порушення судом норм процесуального права при проведенні дослідження доказів, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 березня 2024 року.

Судді: Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова

Т.О. Янчук