Ухвала

від 21.03.2024 по справі 914/316/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.03.2024 Справа№914/316/24

За заявою: ОСОБА_1 , м. Львів-Винники,

про: забезпечення позову

у справі №914/316/24

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів-Винники,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту», м. Львів,

про: стягнення втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

Присутні в судовому засіданні:

від заявника - ОСОБА_2 представник

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» про стягнення втрат від інфляції в розмірі 1 232 922,88 грн та 3% річних в розмірі 279 694,16 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду, 19.03.2024 за вх. №1057/24 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул. Зелена, 253) все майно та грошові кошти в межах ціни позову 1 512 617,04 грн.

Ухвалою суду від 20.03.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні 21.03.2024.

Присутній в судовому засіданні 21.03.2024 представник заявника подану заяву підтримав, просив задоволити її з підстав наведених в заяві.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник заявника зазначив про те, що після скасування заходів забезпечення позову 04.03.2024, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018 у справі №914/1693/18, відповідач на наступний день 05.03.2024 відчужив все належне йому нерухоме майно на користь ОСОБА_4 , який є директором, кінцевим бенефіціарним власником та вже колишнім учасником такого товариства (відповідача) з часткою 99,71%. Відповідач відчужив все нерухоме майно товариства без будь-яких компенсацій його вартості.

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі вже істотно ускладнює і в кінцевому результаті робить неможливим виконання рішення суду та не забезпечує ефективний захист прав позивача.

Необхідність вжиття крайнього заходу забезпечення позову обумовлений недобросовісною поведінкою відповідача, наявністю підтвердженого діями відповідача ризику подальшого перепродажу чи обтяження нерухомого майна або його знищення чи реконструкції, що зробить неможливим його повернення у власність товариства. В даному випадку лише заборона відчуження не буде дієвою, оскільки така не вноситься в державні реєстри, а лише оголошується виконавцем відповідній особі, тобто виконання заборони покладається на законослухняність власника майна.

Позивач наголошує, що вказані ним у поданій заяві заходи забезпечення позову не порушуватимуть права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду, оскільки такі заходи лише дозволяють зафіксувати наявні на час розгляду справи права на майно та грошові кошти відповідача та зупинити їх подальше відчуження чи зміну його статусу.

Вжиття заходів до забезпечення позову, зазначених у заяві, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.

З приводу пропозиції щодо зустрічного забезпечення, Позивач пропонує внести на депозит суду суму в 2 000 грн.

Присутній в судовому засіданні 21.03.2024 представник відповідача щодо задоволення вказаної заяви заперечив.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню частково.

При цьому суд керувався наступним.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.(ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції" зазначено, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Предметом позову у даній справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних з Товариства на користь позивача у справі у зв`язку з порушенням строків виплати вартості частки в майні товариства після виходу позивача з товариства.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи володітиме відповідач грошовими коштами, то суд погоджується з думкою заявника, що застосування заходу забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову та є способом забезпечити гарантії виконання судового рішення.

Верховний Суд у Постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23 зазначав, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Разом з тим варто зауважити, що за змістом ст. 137 ГПК України захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Заходи забезпечення позову за вимогами майнового характеру можуть бути застосовані у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В той же час, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Дослідивши в порядку ст.87 ГПК України докази у справі на підтвердження того, що відповідачем здійснюються дії щодо виведення майна із власності товариства, за рахунок якого, у разі задоволення позову, могло б бути виконане судове рішення, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Відтак, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає до задоволення в частині, а саме: вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул.Зелена, 253) грошові кошти в межах ціни позову - 1 512 617,04 грн.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Так, ст.141 ГПК передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст.146 ГПК.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.07.2023 у справі №911/2797/22.

Враховуючи наведене вище, положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи, наявність мінімальних ризиків щодо заподіяння шкоди відповідачу наведеним вище забезпеченням позову, суд дійшов висновку встановити розмір зустрічного забезпечення в сумі 200 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138, 140, 141, 144, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 1057/24 від 19.03.2024) у справі № 914/316/24 задоволити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул.Зелена, 253) грошові кошти в межах ціни позову - 1 512 617,04 грн.

3. Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

4. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» (ідентифікаційний код юридичної особи 03059117, місцезнаходження 79035, м.Львів, вул.Зелена, 253).

5. Заявнику (позивачу) надати суду до 29.03.2024 усі належні та допустимі докази вчинення усіх дій по зустрічному забезпеченню позову, зокрема, по зарахуванню на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області (UA078201720355209002000000738, ідентифікаційний код 03499974, банк Державна казначейська служба України, МФО 820172) суми коштів в розмірі 200000,00 грн.

6.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання три роки з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Березяк Н.Є.