Рішення

від 21.03.2024 по справі 915/1883/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Справа № 915/1883/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131)

до відповідача: Приватного підприємства «ІВА» (54046, м. Миколаїв, вул. Софіївська, буд. 1; ідентифікаційний код 23089190)

про: стягнення 22 706,86 грн,

Суть спору:

20.12.2023 Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 67711/1/ІНС.ЛОУ від 09.11.2023 (з додатками) про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій просить суд:

1. Відкрити провадження по справі.

2. Визначити справу малозначною на підставі п, 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України.

3. Розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, або ж у порядку загального позовного провадження - у відповідності до ст. 42 ГПК України розглянути справу без участі представника Позивача, позовні вимоги підтримуємо в повному обсязі.

4. Стягнути з Приватного підприємства «ІВА» (код ЄДРПОУ 23089190) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) завдані збитки у розмірі 22 706,86 грн.

5. Стягнути з Приватного підприємства «ІВА» (код ЄДРПОУ 23089190 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 гри.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.07.2020 у справі № 488/1229/20; повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № 18743 від 14.05.2020; технічного паспорту та водійського посвідчення; полісу № АО/1983145 від 28.04.2020 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; Висновку за звітом № 160-20 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля ЗАЗ 1103 07, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; заяви від 09.11.2020 про виплату майнового відшкодування; наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3.1/2289 від 27.11.2020 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих»; довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України № від 25.11.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих; платіжних інструкцій № 2545054 від 30.11.2020, № 1481110 від 14.08.2020; листа Головного сервісного центру МВС № 31/27430-28680-2023 від 12.12.2023; застосування норм статей 21, 29, 35, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 1166, 1172, 1187, 1191, Цивільного кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що 28.04.2020 відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Рута» реєстраційний номер № НОМЕР_2 допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва № 488/1229/20 від 08.07.2020 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 і ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС власником транспортного засобу «Рута» реєстраційний номер № НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди було Приватне підприємство «ІВА». Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, у зв`язку із чим, та з урахуванням приписів чинного законодавства, потерпіла особа повідомила Моторне (транспортне) страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». З урахуванням наведеного позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат, з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди за розрахунком позивача склав 22 706,86 грн. З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача суми сплаченого майнового відшкодування в регресному порядку.

Ухвалою суду від 15.01.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1883/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 16.01.2024 о 21.19, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2024 у справі № 915/1883/23 позивач отримав 17.01.24.

Відповідач отримав копію ухвали 23.01.2024, що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 06002 43878117.

06.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.02.2024 (вх. № 1494/24) про продовження строку подання відзиву у даній справі до 19.02.2024.

Ухвалою суду від 0.02.2024 клопотання Приватного підприємства «ІВА» б/н від 05.02.2024 (вх. № 1494/24) про продовження строку подання відзиву у справі № 915/1883/23 було задоволено; продовжено Приватному підприємству «ІВА» строк для подання відзиву у справі № 915/1883/23 до 19.02.2024 включно.

08.02.2024 до суду від адвоката Потапчук В.С. надійшла заява б/н від 07.02.2024 (вх. № 1584/24) про вступ у справу як представника Приватного підприємства «ІВА».

16.02.2024 до суду від Приватного підприємства «ІВА» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.02.2024 (вх. № 1890/24), у якому відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до Приватного підприємства «Іва» про стягнення 22706,86 грн. Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, тим, що на момент скоєння ДТП транспортний засіб «Рута 25» реєстраційний № НОМЕР_2 , знаходився у власності Приватного підприємства «ПиК», яке користувалось відповідним транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_3 , виданого 29.05.2012 року терміном до 28.05.2022 року. Крім того, ОСОБА_2 (особа, що скоїла ДТП), громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий органом № 4810 від 23.01.2020 року, ніяких трудових обов`язків з ПП «Іва» не мав та водієм на ПП «Іва» ніколи не працював. З урахуванням наведеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у вигляді сплаченого майнового відшкодування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини встановлення розміру витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, встановлення підстав для відшкодування в порядку регресу витрат шляхом стягнення їх з відповідача.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- постанова Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.07.2020 у справі № 488/1229/20;

- повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № 18743 від 14.05.2020;

- технічний паспорт та водійське посвідчення;

- поліс № АО/1983145 від 28.04.2020 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

- Висновок за звітом № 160-20 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- заява від 09.11.2020 про виплату майнового відшкодування;

- наказ Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3.1/2289 від 27.11.2020 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих»;

- довідка Моторного (транспортного) страхового бюро України № від 25.11.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих;

- платіжні інструкції № 2545054 від 30.11.2020, № 1481110 від 14.08.2020;

- лист Головного сервісного центру МВС № 31/27430-28680-2023 від 12.12.2023.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- лист Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/03-7АЗ/03-2024 від 12.12.2024;

- лист Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2667/6/14-29-12-01-03 від 09.02.2024;

- лист Управління патрульної поліції в Миколаївській області № 7809/41/16/01-2020 від 29.04.2020.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Матеріали справи свідчать про те, що 28.04.2020 о16 годині 30 хвилин гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем Рута 25, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в місті Миколаєві по просп. Богоявленському, в районі будинку 512, рухаючись заднім ходом не переконався у безпеці свого руху, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом автомобілем ЗАЗ 110307, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 , який рухався позаду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідно до постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.07.2020 у справі № 488/1229/20 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 і ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

За даними позивача, згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС (лист № 31/27430-28680-2023 від 12.12.2023) власником транспортного засобу «Рута» реєстраційний номер № НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди було Приватне підприємство «ІВА».

На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «Рута» реєстраційний номер № НОМЕР_2 не була застрахована договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією з Централізованої бази МТСБУ станом на 28.04.2020.

З урахуванням наведеного, потерпіла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особа ОСОБА_4 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою від 09.11.2020 про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, відповідно до Звіту № 160-20 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку склала 25 195,87 грн.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування ОСОБА_4 проводилися на основі: наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3.1/2289 від 27.11.2020 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих»; довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України № від 25.11.2020 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Розмір регламентної виплати встановлено у розмірі 21 326,86 грн.

Позивач відшкодував ОСОБА_4 завдані внаслідок ДТП збитки у розмірі 21 326,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2545054 від 30.11.2020.

Крім того, позивач поніс витрати на послуги аварійного комісара та збір документів у розмірі 1 380,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1481110 від 14.08.2020.

Як уже було наведено вище, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу з власника автомобіля (відповідача), водій якого визнаний винуватим у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), у зв`язку із виплатою страхового відшкодування потерпілим особам.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до видів обов`язкового страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

За змістом п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Приписами п. 40.3 ст. 40, ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

У п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Моторне (транспортне) страхове бюро України зазначає, що транспортний засіб автомобіль «Рута» реєстраційний номер № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , з вини якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб автомобіль ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить Приватному підприємству «ІВА».

В обґрунтування вказаної обставини позивач посилається на лист Головного сервісного центру МВС № 31/27430-28680-2023 від 12.12.2023, зі змісту якого вбачається, що власником транспортного засобу РУТА 25 (2012) НОМЕР_2 дійсно є Приватне підприємство «ІВА».

Разом із тим, з наданих відповідачем доказів, зокрема, листа Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях № 31/30/03-7АЗ/03-2024 від 12.12.2024 вбачається, що 29.05.2012 року відбулась реєстраційна операція видача тимчасового реєстраційного талону від 29.05.2012 року серії ДАР № 32156 приватним підприємством «Іва» приватному підприємству «ПиК», яким останньому надано право розпорядження транспортним засобом РУТА 25, номерний знак НОМЕР_2 до 28.05.2022 року.

Також, зі змісту листа Управління патрульної поліції в Миколаївській області № 7809/41/16/01-2020 від 29.04.2020 вбачається, що Департаментом патрульної поліції управління патрульної поліції в Миколаївській області, було встановлено, що транспортний засіб «Рута 25», д.н. НОМЕР_2 , був закріплений за перевізником ПП «ПиК».

Крім наведеного, зі змісту листа Головного управління ДПС у Миколаївській області № 2667/6-14-29-12-01-03 від 09.02.2024 вбачається, що відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.01.2020р.-21.12.2020р. відсутні дані щодо працевлаштування на ПП «Іва».

Враховуючи викладене, суд наголошує, що приписами ч. 1 ст. 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. За змістом ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 48 ГПК України, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З комплексного аналізу наведеної статті вбачається, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

За такого, враховуючи, що Приватне підприємство «Іва» у період з 29.05.2012 по 28.05.2022 не було користувачем та розпорядником транспортного засобу РУТА 25, номерний знак НОМЕР_2 , на якому 28.04.2020 було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, та зважаючи на приписи ст. ст. 1172, 1187 ЦК України господарський суд дійшов висновку про те, що, в даному випадку, особою, відповідальною за завдані збитки внаслідок ДТП, яка сталася 28.04.2020 не є Приватне підприємство «Іва», оскільки останнє не порушувало прав, свобод чи інтересів позивача у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що Приватне підприємство «Іва» є неналежним відповідачем у даній справі.

Водночас позивач, протягом розгляду даної справи, не скористався своїм правом на подання заяви про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. Між тим, суд не вправі з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача, або залучати до участі у справі співвідповідача, оскільки для цього необхідна подання вмотивованої заяви позивача у порядку та строки, передбачені ГПК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального та процесуального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131);

Відповідач: Приватне підприємство «ІВА» (54046, м. Миколаїв, вул. Софіївська, буд. 1; ідентифікаційний код 23089190).

У зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 12.03.2024 по 15.03.2024, повне рішення складено та підписано судом 21.03.2024.

Суддя О.Г. Смородінова