Рішення

від 20.03.2024 по справі 916/5726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5726/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.., розглянувши матеріали за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, Одеська область, 65039) до відповідача: Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" (вул. Канатна, 17, м. Одеса, Одеська область, 65014) про стягнення 104674,46 грн

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 до суду надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" про стягнення 104674,46 грн заборгованості за договором оренди від 15.04.2019 № 194/19, з яких - 97327,92 грн заборгованості з орендної плати та 7346,54 грн пені.

Ухвалою від 02.01.2024 судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви в частині належної сплати судового збору. та про встановлення строку для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

08.01.2024 за вх.№777/24 господарським судом одержано заяву про продовження судом процесуального строку

15.01.2024 ухвалою суду заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви задоволено та продовжено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк для усунення недоліків позовної заяви до 22.01.2024 включно.

16.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5726/23, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України до електронного кабінету.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що ТОВ «СОЛОДОЩІ» фактично до цього часу не отримало доступ до нежилих приміщень першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідач вказує, що про факт неможливості використання спірних нежилих приміщень Департамент комунальної власності ОМР повідомлений, оскільки до об`єкту нерухомості, що знаходиться за договором оренди у користуванні ТОВ «СОЛОДОЩІ», було здійснено незаконне проникнення та проведено реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на вказані приміщення сторонніми особами, які і на вимогу, безпосередньо, Департаменту відмовилися звільнити приміщення та скасувати незаконну реєстрацію права власності.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

15.04.2019р. між Департаментом (Орендодавець) та ТОВ „Солодощі (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №194/19, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Характеристики об`єктів оренди наводяться у технічному паспорті, який видан КП ОМБТІ та РОН виконавчого комітету ОМР від 31.07.2007р. Ринкова вартість об`єкта оренди становить 536 030,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ФОП ОСОБА_1 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 1242/17 від 22.12.2017р., виданий Фондом державного майна України).

Згідно з п. 1.3 договору оренди №194/19 від 15.04.2019р. договір укладено на період з 15.04.2019р. по 15.03.2022р.

21 лютого 2022 року між Департаментом комунальної власності ОМР та ТОВ «СОЛОДОЩІ» було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежилих приміщень № 194/19, відповідно до якої договір викладено у новій редакції, згідно з якою ТОВ «СОЛОДОЩІ» було передано у користування нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 14 квітня 2024 року.

У відповідності до п. 9.1 розділу І Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 3741,49 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Згідно з п. 3.2 розділу II Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується у поточному місяці.

Пунктом 3.3 розділу II Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату щомісяця до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Позивач зазначає, що Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДОЩІ» не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.09.2023, за порушення істотної умови договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі станом за період з 01.08.2021 по 30.09.2023 у розмірі 97 327,92 грн.

У відповідності до п. 3.9 розділу II Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Отже, позивачем, згідно з п. 3.9 розділу II договору оренди та відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», Орендарю нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка відповідно до розрахунку заборгованості від 13.09.2023 року становить 7 346,54

Враховуючи вищевикладене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛОДОЩІ" про стягнення 104674,46 грн заборгованості за договором оренди від 15.04.2019 № 194/19, з яких - 97327,92 грн заборгованості з орендної плати та 7346,54 грн пені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 15.04.2019р. між Департаментом (Орендодавець) та ТОВ „Солодощі (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №194/19, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

21 лютого 2022 року між Департаментом комунальної власності ОМР та ТОВ «СОЛОДОЩІ» було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежилих приміщень № 194/19, відповідно до якої договір викладено у новій редакції, згідно з якою ТОВ «СОЛОДОЩІ» було передано у користування нежилі приміщення першого поверху № 810, загальною площею 62,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 14 квітня 2024 року.

У відповідності до п. 9.1 розділу І Договору, за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 3741,49 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до ст. 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, уклавши Договір оренди сторони за цим Договором прийняли на себе певні права та обов`язки, які мали виконувати.

Пунктом 3.3 розділу II Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату щомісяця до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Позивач зазначає, що Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДОЩІ» не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання у частині сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди щодо сплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі.

Предметом заявлених Департаментом у межах даної справи позовних вимог є вимоги про стягнення орендної плати за період з 01.08.2021р. по 30.09.2023р. за користування приміщенням, переданим в оренду згідно договору №194/19 від 15.04.2019р. Натомість, ТОВ „Солодощі заперечує проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на наявність передбачених законом підстав для звільнення від сплати орендної плати у зв`язку з відсутністю у відповідача доступу до орендованого приміщення та перебуванням у приміщенні інших осіб.

Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/980/20 за позовом Одеської міської ради до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ», державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДОЩІ» про скасування записів про право власності та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 грудня 2021 року у справі № 916/980/20 позовні вимоги Одеської міської ради задоволено повністю; - скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47226972 від 06.06.2019, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дарією Юріївною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 30, загальною площею 26,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1846299551101 за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ» та запис про право власності від 03.06.2019 №31882977, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ»;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47056837 від 27.05.2019, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дарією Юріївною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення №101, загальною площею 64 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838374851101 за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ» та запис про право власності від 24.05.2019 №31726930, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ»;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47345162 від 13.06.2019, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дарією Юріївною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 103, загальною площею 183,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1851758051101 за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ» та запис про право власності від 11.06.2019 №31991385, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ»;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47054423 від 27.05.2019, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дарією Юріївною, про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення №102, загальною площею 77,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1838314951101 за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ» та запис про право власності від 24.05.2019 №31725966, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦЕРКОВНИЙ».

Крім того, як встановлено судом, згідно з актом обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Департаментом комунальної власності ОМР від 15.06.2023 р. встановлено, що нежитлові приміщення першого поверху № 810 площею 62,4 кв.м, орендовані ТОВ «СОЛОДОЩІ» за договором оренди № 194/19 від 15.04.2019 р., використовуються під пункт прийому вторсировини третіми особами. У розмові з третіми особами встановлено, що вони орендують приміщення у ОСББ «ЦЕРКОВНИЙ» (копія акту додається).

Із зазначеного акту чітко вбачається, що станом на 15 червня 2023 року ТОВ «СОЛОДОЩІ» все ще не мало змоги користуватися орендованими приміщеннями з об`єктивних та незалежних від нього причин, про що Департамент комунальної власності ОМР, відповідно, був обізнаний

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2020р. по справі №915/1046/19 дійшов висновку, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем. При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо.

З огляду на вищевикладене, враховуючи акт обстеження нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Департаментом комунальної власності ОМР від 15.06.2023 р., господарський суд доходить висновку про доведеність матеріалами справи факту перебування в орендованих відповідачем приміщеннях сторонніх осіб з 01.08.2021р., що свідчить як про відсутність у ТОВ „Солодощі можливості використовувати приміщення у власній господарській діяльності, так і про наявність обставин, за які орендар не відповідає, а, отже, про наявність підстав для звільнення відповідача від зобов`язання сплачувати орендну плату на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлення судом обставин, які свідчать про наявність підстав для звільнення ТОВ „Солодощі від обов`язку сплачувати орендну плату з 01.08.2021р., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених Департаментом до ТОВ „Солодощі позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 97327,92 грн., нарахованої за період з 01.09.2021р. по 31.09.2023р.

Враховуючи відмову суду у задоволенні заявлених Департаментом позовних вимог про стягнення орендної плати у розмірі 97327,92 грн., на яку позивачем було нараховано пеню у розмірі 7346,54 грн., господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, вимога про стягнення якої є похідною від вимоги про стягнення основної заборгованості.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 20 березня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов