Рішення

від 20.03.2024 по справі 910/15027/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/15027/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №910/15027/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект (04073, м.Київ, пр. Степана Бандери, 23; код ЄДРПОУ 22916099)

До відповідача: Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539)

Про стягнення 386365,55 грн.

Представники:

Від позивача: Бекаревич М.С., ордер

Від відповідача: Федоренко Т.А., довіреність

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод про стягнення 386365,55грн, з яких 278400,00грн основного боргу, 91 238,67 грн інфляційних втрат, 16726,88 грн 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №33/ВГЕ від 16.08.2021 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2023р. матеріали справи №910/15027/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект із вимогами Акціонерного товариства Одеський припортовий завод про стягнення 386365,55 грн, передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023р., справу №910/15027/23 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2023р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект до розгляду та відкрито провадження у справі №916/15027/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання у справі призначено на "15" січня 2024 р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.01.2024р. о 12:00.

15.01.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.02.2024р. о 12:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2024р. повідомлено позивача по справі №910/15027/23 Товариство з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект про судове засідання, яке відбудеться "05" лютого 2024 р. о 12:15.

18.01.2024р. до суду відповідачем були надані додаткові пояснення.

24.01.2024р. до суду позивачем було надано відповідь на відзив.

05.02.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 19.02.2024р. о 09:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2024р. закрито підготовче провадження по справі №910/15027/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "11" березня 2024 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 11.03.2024р. о 12:00.

11.03.2024 р. судове засідання перервалось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2024р. призначено судове засідання по розгляду справи №910/15027/23 по суті на "20" березня 2024 р. о 12:45. Викликано учасників справи у засідання, призначене на 20.03.2024р. о 12:45.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти позову.

У судовому засіданні 20.03.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 21.03.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

16.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект (постачальник) та Акціонерним товариством Одеський припортовий завод (покупець) було укладено Договір №33/ВГЕ поставки запасних частин (надалі Договір), за яким позивач зобов`язався передати відповідачу товари, визначені Договором, а відповідач прийняти та оплатити позивачу ціну таких товарів.

Згідно з Додатком №1 до Договору, позивач мав поставити: ввід високовольтний трансформаторний ізоляторний ГКТІІІ-60-126/800О1, зав.креслення ИВУЕ.686352.303 в кількості 2 одиниці загальною вартістю 278400,00 грн., у т.ч. ПДВ 46400,00 грн. (далі товар).

Відповідно до пунктів 4.5, 4.9 Договору, товар мав бути поставлений відповідачу протягом 10 робочих днів після отримання письмової заявки від відповідача з правом дострокової поставки.

Як було зазначено позивачем, він на виконання приписів Договору передав відповідачу товар, що підтверджується наступними документами: рахунком №539 від 16.08.2021 р., видатковою накладною №410 від 18.08.2021 р., товарно-транспортною накладною №Р410 від 18.08.2021 р., довіреністю на право отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до п.3.2 Договору, оплата товару за цим Договором здійснюється по факту поставки товару протягом 25 банківських днів на підставі рахунку-фактури, виставленого позивачем згідно видаткової накладної, підписаної Сторонами Договору.

Відповідно також п.3.2 Договору, позивач разом з товаром передає відповідачу видаткову і транспортну накладну, рахунок-фактуру.

За посиланням позивача, ним надано відповідачу рахунок на оплату №539 від 16.08.2021 р.

Як вказує позивач суду, зі свого боку відповідач надав довіреність від 12.01.2021 р. №94 на ім`я Акіменка Андрія Сергійовича інженера електротехнічного бюро, з правом отримання в інтересах відповідача товарно-матеріальні цінності. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором, а у Відповідача з 19.08.2021 р. (день, наступний за днем отримання Товару) розпочався строк на оплату отриманого товару. Покупець мав сплатити постачальнику кошти за отриманий товар в строк не пізніше 24.09.2021 р. в розмірі 100% ціни отриманого товару 278400,00 грн., включаючи ПДВ, однак, відповідач не виконав свої зобов`язання як покупець за Договором та не сплатив постачальнику належні кошти ні до спливу граничного строку оплати, ні до цього часу. В січні 2023 року позивач направив на адресу відповідача претензію, яка залишена Відповідачем без реагування.

Також, позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 16726,88 грн. та інфляційні втрати 91238,67 грн.

Надаючи пояснення, відповідачем було зазначено суду, що відповідно до пунктів 4.5, 4.9 договору товар мав бути поставлений відповідачу протягом 10 робочих днів після отримання письмової заявки.

За твердженням відповідача, у матеріалах справи відсутній доказ отримання такої заявки від відповідача, тобто не підтверджений факт замовлення даного товару. Позивач у позовній заяві посилається на те що ним виконано замовлення в повному обсязі та передано відповідачу товар. В підтвердження передачі товару позивач надає як доказ рахунок №539 від 16.08.2021 року, видаткову накладну №410 від 18.08.2021 р., товаро-транспортну накладну № Р410 від 18.08.2021 та довіреність на отримання матеріальних цінностей.

Проте, як стверджує відповідач, жоден із цих документів не підтверджує факт отримання товару. За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткова накладна, товаро-транспортна накладна не мають жодного підпису уповноваженої особи від відповідача, тому зважаючи на дану обставину, відповідач вважає, що можна зробити висновок, що ці документи не можуть бути належним доказом факту поставки товару.

Надаючи відповідь на відзив, позивач зазначав, що доводи відповідача спростовуються наступними документами, що були надані позивач, та відповідач безпідставно заявляє, що ними нібито не отримано майно за Договором. Жодних претензій щодо кількості або якості поставленого майна відповідач не заявляв. За таких обставин відповідач без будь-яких законних підстав ухиляється від оплати отриманого майна.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 16.08.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект, як постачальником, та Акціонерним товариством Одеський припортовий завод, як покупцем, було укладено Договір №33/ВГЕ поставки запасних частин.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи містять заявку на поставку за вих. №2200 від 17.08.2021 р. (а.с. 111), згідно якої відповідач просив поставити товар, визначений в договорі, видаткову накладну №410 від 18.08.2021 р. на суму 278400,00 грн., підписану обома сторонами Договору: з боку позивача Керівником Олофінським Д.В., Головним бухгалтером Дейнека Н.А., відвантажено менеджером зі збуту ОСОБА_1 та отримано з боку відповідача інженером ел.бюро Акіменко А.С., який діє на підставі Довіреності Відповідача №94 від 12.01.2021, яка діяла до 31.12.2021 р. (а.с. 109).

Також судом з`ясовано, що матеріали справи містять довіреність №94 від 12.01.2021р. на інженера електротехнічного бюро Акіменка Андрія Сергійовича, якого уповноважено одержувати в інтересах Акціонерного товариства Одеський припортовий завод основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи та інші товарно-матеріальні цінності, згідно з укладеними договорами. (а.с. 114).

Крім того, матеріали справи містять ТТН №Р410 від 18.08.2021 року, згідно з даною ТТН позивач відвантажив на адресу відповідача майно за видатковою накладною №410 від 18.08.2021 р., яке було отримано комірником Степановою Т.В. (штамп АТ «ОПЗ» ЦКУМ №6).

На спростування доводів відповідача, за результатами аналізу вказаних документів, судом з`ясовано, що останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Судом враховано, що підписання повноважним представником відповідача видаткової накладної, яка є первинними обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформленої відповідно до умов договору видаткової накладної.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 278400,00 боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України , коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 16726,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 91238,67 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4636,38 грн. (1,5% х 0,8) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП Стан-Комплект (04073, м.Київ, пр. Степана Бандери, 23; код ЄДРПОУ 22916099) основний борг у розмірі 278400 (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 91238 (дев`яносто одна тисяча двісті тридцять вісім) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 16726 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 38 коп.

Повний текст рішення складено 21 березня 2024р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко