Рішення

від 20.03.2024 по справі 917/2107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 917/2107/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула», 39041, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Шушвалівка, код ЄДРПОУ 30864052,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай», 39001, Полтавська обл., м. Глобине, туп. Автопарківська, 5, код ЄДРПОУ 37292090,

про стягнення 50 553,50 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» про стягнення 50 553,50 грн., з яких 42 983,30 грн. заборгованість зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., 5 388,29 грн. пеня, 214,92 грн. втрати від інфляції, 1 966,99 грн. 15 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач здійснював оплату за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 29.11.2023 р. в електронний кабінет ТОВ «ПВК «Плай» міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 181101/2А (а.с. 8).

Відповідно до п.п. 1.1-1.2 вказаного договору Наймодавець (ТОВ «Агро-Сула») зобов`язувався передати Наймачеві (ТОВ «ПВК «Плай»), а Наймач прийняти у строкове платне користування частину будівлі адміністративного корпусу, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Глобине, тупік Автопарківський, буд. 5, загальною площею 29.3 м2, а також сплачувати Наймодавцеві орендну плату.

Згідно з п. 2.1 договору частина приміщення надається в найм на строк 3 (три) роки, з моменту прийняття його за актом приймання-передачі, який підписується Сторонами та скріплюється печаткою Сторін.

У відповідності до вищевказаних положень договору 01.11.2018 року сторонами було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі майна, зазначеного у п. 1.2 договору оренди № 181101/2А від 01.11.2018 р. (а.с. 9).

Пунктом 3.1 договору визначено, що плата за користування частиною приміщення складає 1 055,00 грн. з ПДВ.

28.10.2021 р. Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 181101/2А від 01.11.2018 р., якою викладено п. 2.1 договору в наступній редакції: «Частина приміщення надається в найм на строк до 31.12.2024 року».

У додатковій угоді № 2 від 01.07.2023 р. Сторони погодили внести зміни в договір оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., а саме:

- п. 1.2 викласти в наступній редакції: «Частина будівлі, що передається в оренду за цим договором, знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Глобине, тупік Автопарківський, буд. 5. Загальна площа приміщення, що орендується, складає 8,3 м2»;

- п. 3.1 викласти в наступній редакції: «Плата за користування частиною приміщення складає 298,80 грн. з ПДВ».

Пунктом 3.2 договору № 181101/2А від 01.11.2018 р. встановлено, що плата за користування приміщення нараховується з дати підписання акта приймання-передачі та по той день, коли приміщення буде фактично повернуто Наймодавцеві.

Також згідно з п. 3.4 договору оплата комунальних послуг здійснюється Наймачем.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» відповідач розрахунки за договором оренди № 181101/2А від 01.11.2018 р. здійснював не в повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» 50 553,50 грн., з яких 42 983,30 грн. заборгованість зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., 5 388,29 грн. пеня, 214,92 грн. втрати від інфляції, 1 966,99 грн. 15 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., додаткові угоди № 1 від 28.10.2021 р., № 2 від 01.07.2023 р. та № 3 від 01.08.2023 р. до вказаного договору, Акт приймання-передачі від 01.11.2018 р., рахунки на оплату № 17 від 31.03.2022 р., № 18 від 31.03.2022 р., № 19 від 01.05.2022 р., № 20 від 01.05.2022 р., № 21 від 01.05.2022 р., № 22 від 01.05.2022 р., № 26 від 30.06.2022 р., № 23 від 30.09.2022 р., № 24 від 27.12.2022 р., № 25 від 27.12.2022 р., № 21 від 31.03.2023 р., № 24 від 31.03.2023 р., № 77 від 30.06.2023 р. та № 78 від 30.09.2023 р., акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31.03.2022 р., № 20 від 31.03.2022 р., № 21 від 01.05.2022 р., № 22 від 01.05.2022 р., № 23 від 01.05.2022 р., № 24 від 01.05.2022 р., № 32 від 30.06.2022 р., № 51 від 30.09.2022 р., № 73 від 27.12.2022 р., № 59 від 27.12.2022 р., № 21 від 31.03.2023 р., № 24 від 31.03.2023 р., № 45 від 30.06.2023 р. та № 79 від 30.09.2023 р., Акти звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» за 2022 р. та за період з 01.01.2023 р. по 13.11.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії рахунків № 17 від 31.03.2022 р., № 18 від 31.03.2022 р., № 19 від 01.05.2022 р., № 20 від 01.05.2022 р., № 21 від 01.05.2022 р., № 22 від 01.05.2022 р., № 26 від 30.06.2022 р., № 23 від 30.09.2022 р., № 24 від 27.12.2022 р., № 25 від 27.12.2022 р., № 21 від 31.03.2023 р., № 24 від 31.03.2023 р., № 77 від 30.06.2023 р. та № 78 від 30.09.2023 р. на оплату заборгованості зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. на загальну суму 42 983,30 грн., а також підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31.03.2022 р., № 20 від 31.03.2022 р., № 21 від 01.05.2022 р., № 22 від 01.05.2022 р., № 23 від 01.05.2022 р., № 24 від 01.05.2022 р., № 32 від 30.06.2022 р., № 51 від 30.09.2022 р., № 73 від 27.12.2022 р., № 59 від 27.12.2022 р., № 21 від 31.03.2023 р., № 24 від 31.03.2023 р., № 45 від 30.06.2023 р. та № 79 від 30.09.2023 р. на вищевказану суму.

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акта звіряння розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» за період з 01.01.2023 р. по 13.11.2023 р. (а.с. 44), згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди № 181101/2А від 01.11.2018 р. становить 42 983,30 грн.

У постанові від 20.04.2021 р. у справі № 910/14518/19 Верховний Суд дійшов висновку, що до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, у розумінні частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, належить, зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що наданий позивачем акт звірки підписаний уповноваженими на це особами (Директором ТОВ «Агро-Сула» та Директором ТОВ «ПВК «Плай»), а інформація, відображена в ньому, підтверджена первинними документами (зокрема, рахунками на оплату та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), даний акт звірки приймається судом як доказ у справі в підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ПВК «Плай» перед ТОВ «Агро-Сула» зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. у вказаному в ньому розмірі.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості до суду не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42 983,30 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.4 договору оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. (в ред. додаткової угоди № 3 від 01.08.2023 р.) визначено, що в разі затримки оплати орендної плати Наймодавець може нарахувати Наймачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату прострочення строку оплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 15 % річних за кожний день прострочення у порядку, встановленому ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас, позивачем було нараховано пеню на заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів та заборгованість за користування комунальними послугами, що не передбачено договором № 181101/2А від 01.11.2018 р. Суд зазначає, що у разі, якщо сторнами у договорі не передбачено нарахування пені та її розмір, підстави для її стягнення відсутні.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 181101/2А від 01.11.2018 р. (від суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів в розмірі 18 991,68 грн. за період з 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. та від суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів в розмірі 19 888,08 грн. за період з 01.09.2023 р. по 20.11.2023 р.) та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 2 396,67 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначено вище, сторонами було узгоджено збільшення розміру відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 181101/2А від 01.11.2018 р., а саме до 15 %.

Позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 214,92 грн. та відсотків річних в розмірі 1 966,99 грн. від загальної суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. в розмірі 42 983,30 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 9-11).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.

Однак, як вказано вище, у пункті 7.4 договору оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р. (в ред. додаткової угоди № 3 від 01.08.2023 р.) Сторони дійшли згоди щодо права Наймодавця нарахувати Наймачу 15 % річних за прострочення сплати саме орендних платежів.

Відтак, суд здійснив перерахунок відсотків річних у наступний спосіб:

- 15 % річних на суму заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів в розмірі 18 991,68 грн. за період з 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. та на суму заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів в розмірі 19 888,08 грн. за період з 01.09.2023 р. по 20.11.2023 р. Загальний розмір 15 % річних згідно з вказаним розрахунком склав 903,98 грн.;

- 3% річних на суму заборгованості відповідача за користування комунальними послугами в розмірі 23 095,22 грн. за період з 01.08.2023 р. по 20.11.2023 р. Загальний розмір 3 % річних згідно з вказаним розрахунком склав 212,60 грн.

Всього сума відсотків річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 116,58 грн.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаватранс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» 42 983,30 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., 2 396,67 грн. пені, 214,92 грн. втрат від інфляції, 1 116,58 грн. відсотків річних. В задоволенні решти позовних вимог у даній справі слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 480,02 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича Компанія «Плай» (39001, Полтавська обл., м. Глобине, туп. Автопарківська, 5, код ЄДРПОУ 37292090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сула» 39041, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Шушвалівка, код ЄДРПОУ 30864052) 42 983,30 грн. заборгованість зі сплати орендних платежів та витрат за користування комунальними послугами за договором оренди нежитлового приміщення № 181101/2А від 01.11.2018 р., 2 396,67 грн. пеня, 214,92 грн. втрати від інфляції, 1 116,58 грн. відсотки річних; 2 480,02 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2024 р.

Суддя О.С. Мацко