Рішення

від 20.03.2024 по справі 918/17/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/17/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача-2 Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 3 817 643,00 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від прокуратури Рункевич І.В.

від відповідача-1 Патраков О.І.

Суть спору.

Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради, в якій просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 24.06.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.06.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30.07.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 20.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 26.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 30.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 27.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 28.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 29.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 22.10.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 25.10.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської міської ради кошти у розмірі 3 817 643,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди були укладені з порушенням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі". Оскільки, на переконання позивача, додаткові угоди слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію шляхом укладання спірних додаткових угод, на переконання позивача мала місце переплата коштів у розмірі 3 817 643,00 грн.

Комунальним підприємством "Міськсвітло» Рівненської міської ради проведено закупівлю UA-2020-12-31- 002614-с за предметом: "Електрична енергія". За результатами аукціону переможцем визначено учасника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", та укладено Договір №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Як слідує з інформації, розміщеної на офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ", після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару, а саме: додатковою угодою № 2 від 26.04.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,6095 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2021 (збільшено ціну на 5,22 %); додатковою угодою № 3 від 24.06.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,7483 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2021 (збільшено ціну на 10,81 %); додатковою угодою № 4 від 25.06.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,88553 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.06.2021 (збільшено ціну на 16,35 %); додатковою угодою № 5 від 30.07.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,0519 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2021 (збільшено ціну на 23,06 %); додатковою угодою №6 від 20.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,23490 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 30,43 %); додатковою угодою №7 від 26.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,43617 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 38,55 %);додатковою угодою №8 від 30.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,65755 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 47,48 %); додатковою угодою №9 від 27.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,87667 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2021 (збільшено ціну на 56,31 %); додатковою угодою № 10 від 28.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,06110 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.09.2021 (збільшено ціну на 63,75 %); додатковою угодою №11 від 29.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,31510 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15.09.2021 (збільшено ціну на 73,99 %); додатковою угодою № 12 від 22.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,62590 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2021 (збільшено ціну на 86,52 %); додатковою угодою № 13 від 25.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,96775 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.10.2021 (збільшено ціну на 100,31 %).

На переконання позивача, описані вище оскаржувані додаткові угоди суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними.

За результатами виконання вказаного правочину відповідач-1 внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав кошти у сумі 3 817 643,00 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

02 лютого 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов. Серед іншого зазначає, що Рівненська міська рада у даній справі не є належним позивачем, тому звернення Прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Рівненської міської ради є безпідставним. Окрім цього, законодавство у сфері публічних закупівель, а саме: закони № 922-VIII, 2939-XII та Положення про Державну аудиторську службу України, - чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання. Вищенаведені норми, що саме Держаудитслужба здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів відображені у висновках Верховного Суду, а саме в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17, постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Необхідність зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 року та є правомірним, передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі") та п. 13.8 Договору, також в кожному випадку не перевищує 10% порогу.

Зазначає, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку обрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням попередніх змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії №16677-ВЦ від 12.03.2021 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства

Відповідач-1 вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову.

06 лютого 2024 року від Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради надійшов відзив на позов. Серед іншого зазначає, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку обрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін. Договірні відносини повністю відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі N 904/6861/17 "у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередюх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі".

Таким чином, укладаючи додаткові угоди КП "Міськсвітло" діяло у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами, з дотриманням законодавчо встановленого обмеження у 10%, а загальна ціна Договору залишилася незмінною, натомість сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором, (що прямо визначено в п.п., 2 ч. 5. ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі"). Отже, враховуючи вищевикладене, КП "Міськсвітло" вважає, що позовні вимоги прокурора та твердження про те, що відповідачі допустили надмірну сплату грошових коштів у сумі 3 817 643,00 гри за поставлену електричну енергію, є недоведеними, оскільки повністю спростовуються доказами щодо коливання цін на електричну енергію та збільшення її вартості відносно ціни встановленої на момент укладання договору.

Відповідач-2 вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову

15 лютого 2024 року від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства "Міськсвітло". Наполягає на тому, що оскаржувані додаткові угоди суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягають до визнання недійсними. За результатами виконання вказаного правочину відповідач-1 внаслідок укладення додаткових угод безпідставно отримав кошти у сумі 297 106,49 грн., які мають бути стягнуті з відповідача на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

18 березня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли письмові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.01.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06 лютого 2024 р. на 10:15 год.

02 лютого 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшов відзив на позов.

06 лютого 2024 року від Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 06.02.2024 суд оголосив перерву до 27 лютого 2024 року на 12:00 год. за клопотанням представника прокуратури.

15 лютого 2024 року від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20 березня 2024 р. на 10:00 год.

18 березня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 20 березня 2024 року прокуратура наголошувала на ґрунтовності позову, просила суд позов задоволити в повному обсязі.

В свою чергу відповідач-1 проти позову заперечив, наполягав на відмові в його задоволенні. Представники Комунального підприємства "Міськсвітло" та Рівненської міської ради не забезпечили явку уповноважених представників. Проте подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Судом досліджені докази по справі.

Представники сторін виступили у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради проведено закупівлю UA-2020-12-31- 002614-с за предметом: "Електрична енергія".

Надалі, між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021 (а.с. 22-27).

Згідно з п. 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі ПРРЕЕ).

Згідно договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

За змістом пункту 5.1 цього договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору. Оплата за електричну енергію здійснюється за рахунок бюджетних коштів та власних коштів підприємства.

Відповідно до додатку № 2 до договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021 ціна за електричну енергію становить 2,48 (2,48333) грн/кВт*год без ПДВ., та визначається відповідно до формули: Ц(спож) = Цзак + Цп + Тпередача + Трозподіл, де: Цзак закупівельна ціна за розрахунковий період; Цп ціна на послуги пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу; Тпередача тариф на послугу з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК"Укренерго"; Трозподіл тариф на послуги з розподілу електричної енергії відповідного оператора системи розподілу.

Згідно з п. 13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток №1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток №3 до договору) ста укладається на строк до 31.12.2021 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) Договір діє до повного їх виконання.

Відповідно по пункту 13.8 договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньо добовому ринку (далі ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https//www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП "Оператор ринку" за відповідний період, які оприлюднюються ДП "Оператор ринку" згідно із законодавством або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціпи товару на ринку;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послугу разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару па ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих ній (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін на нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКН про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

8) зміни умов у зв`язку із продовженням дії договору па строк, достатній для проведення процедури закупівлі спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.

У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди (а.с. 28-39).

А саме:

- додатковою угодою № 2 від 26.04.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,6095 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2021 (збільшено ціну на 5,22 %);

- додатковою угодою № 3 від 24.06.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,7483 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2021 (збільшено ціну на 10,81 %);

- додатковою угодою № 4 від 25.06.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 2,88553 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 11.06.2021 (збільшено ціну на 16,35 %);

- додатковою угодою № 5 від 30.07.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,0519 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2021 (збільшено ціну на 23,06 %);

- додатковою угодою №6 від 20.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,23490 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 30,43 %);

- додатковою угодою №7 від 26.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,43617 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 38,55 %);

- додатковою угодою №8 від 30.08.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,65755 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2021 (збільшено ціну на 47,48 %);

- додатковою угодою №9 від 27.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 3,87667 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.09.2021 (збільшено ціну на 56,31 %);

- додатковою угодою № 10 від 28.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,06110 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.09.2021 (збільшено ціну на 63,75 %);

- додатковою угодою №11 від 29.09.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,31510 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15.09.2021 (збільшено ціну на 73,99 %);

- додатковою угодою № 12 від 22.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,62590 грн./кВт*годбез ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.10.2021 (збільшено ціну на 86,52 %);

- додатковою угодою № 13 від 25.10.2021 визначено, що ціна за 1 кВт/год спожиту електричну енергію за становить 4,96775 грн./кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14.10.2021 (збільшено ціну на 100,31 %).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на понад 100 %.

Встановлено, що TOB "РОЕК" на виконання Договору поставлено 3033800 кВт*год електричної енергії на загальну суму 13 244 454,94 грн., а саме:

-згідно акту №А-6074628824 за березень 2021 року - 483 006 кВт*год на суму 1 439 356,25 грн. з ПДВ;

-згідно акту №А-6122275537 за квітень 2021 року - 373 059 кВт*год на суму 1 168 096,39 грн. з ПДВ;

-згідно акту №А-6122371484 за травень 2021 року - 232 833 кВт*год на суму 729 093,35 грн. з ПДВ;

-згідно акту №А-6220746926 за червень 2021 року - 203 165 кВт*год на суму 693 242,57 грн. з ПДВ;

-згідно акту №А-6078214944 за липень 2021 року - 178 918 кВт*год на суму 655 247,74 грн. з ПДВ;

-згідно акту №А-6125214707 за серпень 2021 року - 237 569 кВт*год на суму 1 042 704,67 грн. з ПДВ;

-згідно акту №479008896/9/1 за вересень 2021 року - 295 414 кВт*год на суму 1459 357,02 грн. з ПДВ;

-згідно акту №479008896/10/1 за жовтень 2021 року - 380 451 кВт*год на суму 2 186 178,17 грн. з ПДВ;

-згідно акту №479008896/11/1 за листопад 2021 року - 469 830 кВт*год на суму 2800 797,56 грн. з ПДВ;

- згідно акту №479008896/12/1 за грудень 2021 року - 179 555 кВт*год на суму 1 070 381,22 грн. з ПДВ.

На переконання прокуратури, додаткові угоди № 3 від 24.06.2021, № 4 від 25.06.2021, № 5 від 30.07.2021, № 6 від 20.08.2021, № 7 від 26.08.2021, № 8 від 30.08.2021, № 9 від 27.09.2021, № 10 від 28.09.2021, № 11 від 29.09.2021, № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та надмірно сплачені кошти в сумі 3 817 643,00 грн - стягненню з відповідача-1 на користь Рівненської міської ради.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Відносно позову керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради слід зазначити наступне.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналоргічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод відповідачем-2 фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б".

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"),

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Рівненської міської ради відповідний лист №50-56-8620вих-23 від 17.10.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії.

Згідно з наданою Рівненською міською радою відповіддю, остання повідомляє, що заходи щодо стягнення коштів радою не здійснювались та не плануються.

Вказане відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Рівненської міської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Так, в обґрунтування необхідності підписання додаткової угоди № 2 від 26.04.2021 TOB "РОЕК" надано роздруківку з веб-сайту ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" щодо порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку за 20 днів березня та квітня 2021 року.

За даними щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії у квітні 2021 року, ціна на РДН у квітні 2021 збільшилась на 4,85% в порівнянні з березнем 2021 та склала 1 474,43 грн/МВт*год., на ВДР ціна у квітні 2021 збільшилась на 3,51% в порівнянні з попереднім місяцем та склала 1 408,25 грн/МВт*год.

Як наслідок, подальше укладення додаткової угоди №3 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 10,8 % відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 4 - на 16,3%, додаткової угоди № 5 - на 23 %, додаткової угоди № 6 - на 30,4 %, додаткової угоди № 7 - на 38,5%, додаткової угоди № 8 - на 47,5%, додаткової угоди № 8 - на 56,3 %, додаткової угоди №10 - на 63,7%, додаткової угоди № 11 - на 74 %, додаткової угоди № 12 - на 86,5 %, додаткової угоди № 13 - на 100,3 %.

Зокрема, TOB "РОЕК" ініційовано підписання додаткових угод № 3 від 24.06.2021 та №4 від 25.06.2021, внаслідок чого збільшено ціну на 16,35% у порівнянні з первинним Договором.

Для обґрунтування збільшення цін Постачальником надано порівняння цін за аналогічні періоди - у червні в порівнянні з травнем 2021 року.

Проте, як встановлено з оприлюдненої на сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" інформації, середньозважена ціна на РДН у червні 2021 склала 1 456,15 грн/МВт*год, на ВДН - 1 354,96 грн/МВт*год., тобто фактично була навіть нижчою у порівнянні з квітнем 2021 року (станом на момент підписання попередньої додаткової угоди №2).

При цьому, у травні середньозважені ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" знизились на 25,51% від квітня 2021, а на ВДН - знизились на 31,45% від квітня 2021 року.

Отже, надане ТОВ "РОЕК" підтвердження зростання цін у червні 2021 року зумовлене саме значним зниженням середньозважених цін у травні (період, коли додаткові угоди про зміну ціни за Договором не укладались).

У серпні 2021 року Постачальником тричі ініційовано збільшення ціни за одиницю товару (шляхом укладення додаткових угод № 6 від 20.08.2021, № 7 від 26.08.2021,№ 8 від 30.08.2021).

Зокрема, ТОВ "РОЕК" надано експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати від 19.08.2021 та 25.08.2021, в яких наведено порівняно цін виключно станом на окремі дати серпня 2021 року.

Однак, як вбачається з Подекадного аналізу середньозважених цін на РДН та ВДР за серпень 2021 року з веб-сайту ДП "Оператор ринку", у межах місяця мала місце динаміка цін на електричну енергію саме у бік зниження.

При цьому, слід зауважити, що згідно з п. 2.3.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №12, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць.

Пунктом 4.19 вказаних Правил встановлено, що розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

У п. 5.6 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Виходячи із викладеного, для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку слід керуватися показниками середньозваженої ціни електричної енергії за відповідний календарний місяць, а не окремих дат в межах такого місяця, як це відображено у зазначених вище експертних висновках Рівненської торгово-промислової палати.

Аналогічна ситуація щодо неодноразового підвищення цін в межах 1 календарного місяця (розрахункового періоду) мала місце також у вересні (додаткові угоди № 9 від 27.09.2021, № 10 від 28.09.2021, № 11 від 29.09.2021) та жовтні 2021 року (додаткові угоди № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021).

Шляхом підписання додаткових угод №№9-11 у вересні 2021 року, ціну за договором збільшено з 3,65755 до 4, 31510 грн./кВт*год без ПДВ (тобто на 20 %).

Однак, як встановлено з оприлюдненого на сайті ДП "Оператор ринку" щодо аналізу роботи ринку електричної енергії за вересень 2021 року, середньозважена ціна на РДН у вересні 2021 збільшилась на 6,65% в порівнянні з серпнем 2021 та склала 2 170,02 грн/МВт.год.

На ВДР середньозважена ціна у вересні 2021 зменшилась на 0,96% в порівнянні з попереднім місяцем та склала 2 948,15 грн/МВт.год.

Отже, у вересні спостерігалось незначне коливання цін електричної енергії у бік збільшення, отже ТОВ "РОЕК" безпідставно ініційовано підняття тарифу на 20% у порівняння з ціною за умовами, додаткової угоди №8, підписаної у серпні 2021 року.

Докази надані для підтвердження обгрунтованості внесення змін до Договору зі сторони TOB "РОЕК", а саме висновки Рівненської торгово-промислової палати, а також роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку", - не відображають реальне коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У Законі № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди № 3 від 24.06.2021, № 4 від 25.06.2021, № 5 від 30.07.2021, № 6 від 20.08.2021, № 7 від 26.08.2021, № 8 від 30.08.2021, № 9 від 27.09.2021, № 10 від 28.09.2021, № 11 від 29.09.2021, № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021 до Договору укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визанню недійсними в судовому порядку.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, вищевказані додаткові угоди № 3 від 24.06.2021, № 4 від 25.06.2021, № 5 від 30.07.2021, № 6 від 20.08.2021, № 7 від 26.08.2021, № 8 від 30.08.2021, № 9 від 27.09.2021, № 10 від 28.09.2021, № 11 від 29.09.2021, № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021 до Договору підлягають визнанню недійсними, як такі, які укладені з порушенням вимог законодавства, яке вказувалася вище.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача переплачених за додатковими угодами коштів в розмірі 3 817 643,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки вказані додаткові угоди визнані судом недійсними, розрахунок за поставлену електроенергію (3 033 800 кВт*год) повинен здійснюватися за ціною, визначеною за умовами Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору, за спожиту енергію за період з квітня по грудень 2021 року за ціною, визначеною за умовами додаткової угоди №6 від 27.09.2022 (2,6095 грн./кВт*год без ПДВ) визначено, що загальна сума, яку КП "Міськсвітло" мало би сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 3033800 кВт*год, становить 9426812,11 гривень.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 3817 643,00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК

Відповідно, отримана відповідачем-1 оплата у сумі 3817 643,00 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем-1 для позивача зазначеної суми переплати, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.

У п. 1-3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дорішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України"суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатами розгляду справи та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорюванні додаткові угоди № 3 від 24.06.2021, № 4 від 25.06.2021, № 5 від 30.07.2021, № 6 від 20.08.2021, № 7 від 26.08.2021, № 8 від 30.08.2021, № 9 від 27.09.2021, № 10 від 28.09.2021, № 11 від 29.09.2021, № 12 від 22.10.2021, № 13 від 25.10.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 3817 643,00 грн, а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача-1 зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 86 788,64 грн. покладаються порівну на обох відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 24.06.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.06.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30.07.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 20.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 26.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

7. Визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 30.08.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

8. Визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 27.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

9. Визнати недійсною Додаткову угоду № 10 від 28.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

10. Визнати недійсною Додаткову угоду № 11 від 29.09.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

11. Визнати недійсною Додаткову угоду № 12 від 22.10.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

12. Визнати недійсною Додаткову угоду № 13 від 25.10.2021 до Договору №16677-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 12.03.2021, укладеного між Комунальним підприємством "Міськсвітло" Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської міської ради (вул. Соборна, 12-а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 34847334) кошти у розмірі 3 817 643 (три мільйони вісімсот сімнадцять тисяч шістсот сорок три) грн 00 коп.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 43 394 (сорок три тисячі триста дев`яносто чотири) грн 32 коп.

15. Стягнути з Комунального підприємства "Міськсвітло" Рівненської міської ради (код ЄДРПОУ 03352283, адреса: вул.П.Дорошенка, 55А, м.Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 43 394 (сорок три тисячі триста дев`яносто чотири) грн 32 коп.

16. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

-Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "21" березня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.