Рішення

від 19.03.2024 по справі 287/2028/23

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2028/23

2/287/119/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Винара Л.В.

з участюсекретаряКострицької Т.П.

представника відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла вищевказана позовна заява. У поданій позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 адвокат Єгоров С.О. просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №265-к від 10.07.2023 року директора Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про звільнення ОСОБА_2 , поновити ОСОБА_2 на посаді професіонала з антикорупційної діяльності апарату Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 10.07.2023 року, зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2023 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі у цій справі. Також, стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000 грн. 00 коп. Крім того, представник позивача просить розподілити судові витрати по справі.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 09.11.2017 року позивача ОСОБА_2 було прийнято на посаду юрисконсульта та з 11.10.2019 року переведено на посаду професіонала з антикорупційної діяльності в апарат підприємства ДП «Олевське лісове господарство», яке в подальшому було реорганізоване у Філію «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДСГП «Ліси України») та відповідно позивача переведено до штату філії. Наказом ДСГП «Ліси України» №425 від 03.02.2023 року, затверджено Антикорупційну програму ДСГП «Ліси України» на 2023-2025 роки. Відповідно до вказаної програми директором Філії «Олевське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» затверджено Посадову інструкцію відповідальної особи із запобігання корупції з якою позивача ознайомлено 23.02.2023 року. Всупереч вимогам вказаної Посадової інструкції через проведення позивачем на філії антикорупційних заходів, пов`язаних з виявленням та повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень було видано наказ №265-к від 10.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_2 » зі змісту якого слідує, що останній був відсутній на роботі 06.07.2023 року, 07.07.2023 року без поважних причин та відмовився письмово пояснити причини своєї відсутності. Підставами винесення наказу зазначені лише доповідні записки 06.07.2023 року, 07.07.2023 року, акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 від 06.07.2023 року, 07.07.2023 року. На переконання представника позивача вказаний наказ є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Зокрема, підстава для звільнення ОСОБА_2 є надуманою та не відповідає дійсності, оскільки він як 06.07.2023 року так і 07.07.2023 року прибував на робоче місце, що підтверджується його підписом в журналі обліку робочого часу, після чого мав зустрічі з викривачами та заплановані зустрічі з працівниками лісу. Також, позивачу ніхто навіть не запропонував надати письмові пояснення щодо причин тимчасової відсутності в офісі філії та відразу ж без врахування вказаних пояснень було прийнято наказ про звільнення. При цьому, представник позивача стверджує, що приймаючи рішення про звільнення позивача ОСОБА_2 , всупереч його Посадовій інструкції та Антикорупційній програмі ДСГП «Ліси України» на 2023-2025 роки, таке не було погоджене директором філії з керівником підрозділу уповноваженого підприємства, на що діє пряма заборона визначена розпорядчими документами підприємства. Не погоджувалося звільнення позивача ОСОБА_2 і з профспілковою організацією, що на переконання представника позивача є прямим порушенням права на працю. Крім того, незаконним звільненням позивачу заподіяна значна матеріальна шкода, оскільки останній переніс психологічний стрес, що призвело до погіршення стану здоров`я, він вимушений на даний час докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, звертатись до суду. При цьому, така підстава звільнення, як прогул значно впливає на можливість позивача працевлаштуватись повторно, особливо на державній службі, у зв`язку з чим його кар`єрний ріст було зведено нанівець, що завдає йому ще більших моральних страждань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

Ухвалою суду від 04.09.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.09.2023 року, засобами електронного зв`язку, на адресу суду від представника відповідача адвоката Крючкової О.Б. надійшов відзив на позовну заяву про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У поданому відзиві адвокат Крючкова О.Б. зазначає, що твердження позивача ОСОБА_2 про те, що його звільнення з роботи пов`язане із проведенням на філії антикорупційних заходів, пов`язаних із виявленням та повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень не відповідає дійсності, оскільки жодного втручання у виконання позивачем посадових обов`язків не було. ОСОБА_2 не наводив роботодавцю та у позовній заяві жодних конкретних фактів та не надав доказів такого втручання та того, що в час відсутності на роботі 06.07.2023 року та 07.07.2023 року ним здійснювалися будь-які дії щодо антикорупційних заходів. Причиною звільнення є саме прогул у вигляді відсутності на роботі більше 16 робочих годин в період з 06 по 07 липня 2023 року без поважних причин, з врахуванням систематичного порушення цим працівником трудової дисципліни. При цьому, факт відсутності працівника на роботі зафіксовано комісією в складі працівників Філії. На переконання адвоката Крючкової О.Б. позивач ОСОБА_2 не надав жодних доказів його присутності на робочому місці чи на території філії протягом робочого дня, твердження позивача про зустріч з викривачами лісу та працівниками лісу є необґрунтованими та не підкріпленими жодними доказами, в тому числі не підтверджувались конкретними особами. Також, керівництво позивача не отримувало попередньої інформації від працівника про необхідність його відсутності на робочому місці, в тому числі з питань пов`язаних із професійними обов`язками та не надавало завдань чи вказівок, які мали виконуватись поза межами філії. В день звільнення, а саме 10.07.2023 року інспектором з кадрів ОСОБА_3 було запропоновано ОСОБА_2 надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, проте він відмовився. Після чого в кабінеті директора філії ОСОБА_2 було ознайомлено з наказом №265-к від 10.07.2023 року про звільнення з роботи за прогул без поважних причин. Крім того, адвокат Крючкова О.Б. вказала про те, що штатна одиниця за посадою «Професіонал з антикорупційної діяльності», яку займав працівник ОСОБА_2 відноситься до штатного розпису філії, тому директор філії мав усі повноваження на звільнення цього працівника. Станом на день звільнення ОСОБА_2 також не був виборним членом профкому, а тому у директора філії не було обов`язку і підстав погоджувати з первинною профспілковою організацією його звільнення. Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

19.10.2023 року засобами поштового зв`язку на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Єгорова С.О. надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. На обґрунтування своєї позиції адвокат Єгоров С.О. зазначає, що представником відповідача до відзиву додано акти про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці від 06.07.2023 року та від 07.07.2023 року за змістом яких слідує, що нібито 06.07.2023 року професіонал з антикорупційної діяльності ОСОБА_2 був відсутній на роботі протягом робочого дня з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та з 13 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., а також 07.07.2023 року з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та з 13 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., тобто в сукупності 10 годин, що суперечить формулюванню, викладеному в наказі про звільнення та у відзиві на позовну заяву щодо відсутності на роботі ОСОБА_2 більше 16 робочих годин. При цьому, серед підписантів вищевказаних актів є особа, яка безпосередньо приймала рішення про звільнення, зокрема директор підприємства Колесник З., об`єктивність якого за даних обставин є сумнівною. Також, представник позивача вказує про те, що 04.08.2023 року він отримав відповідь на свій адвокатський запит до якої додано належним чином завірену копію Табелю обліку використання робочого часу апарату управління Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за липень 2023 року зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 професіонал з антикорупційної діяльності 06-07 липня 2023 року відпрацював у сукупності 16 годин, що спростовує твердження відповідача про прогул. На заперечення тверджень представника відповідача про те, що 06.07.2023 року та 07.07.2023 року позивачем ОСОБА_2 не здійснювалися будь-які дії щодо антикорупційних заходів адвокат Єгоров С.О. зазначив що 06.07.2023 року позивачу надійшло анонімне повідомлення про те, що в період з 06.07.2023 року по 08.07.2023 року на території Журжевицького лісництва в сторону Рівненської області планується перевезення незаконно здобутої деревини за участю посадових осіб Журжевицького лісництва, у зв`язку з чим зроблено запис №3 в Журналі обліку повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» та прийнято рішення попередньо перевірити вказану інформацію та провести зустріч з працівниками лісу. При цьому, відповідно до Порядку організації в ДП «Ліси України» роботи з повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затвердженої наказом №646 від 13.03.2023 року та Антикорупційної програми Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки лише після попередньої перевірки та у разі підтвердження повідомлення відповідальною особою подається керівнику філії доповідна записка з відповідними пропозиціями. На переконання адвоката Єгорова С.О., в даному випадку керівник філії (директор) мав спочатку внести у письмовій формі подання про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 до керівника підрозділу уповноваженого підприємства ДСГП «Ліси України» і лише у разі наявності позитивної відповіді приймати рішення про звільнення. Посилання представника відповідача на п.2.8.2 Правил внутрішнього трудового договору яким передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця здійснюється тільки відповідно до вимог законодавства про працю не спростовують необхідності дотримання спеціального порядку звільнення уповноваженого відповідно до діючих на підприємстві нормативно-правових актів. Крім того, ОСОБА_2 10.07.2023 року дійсно був відсутній на робочому місці через його тимчасову непрацездатність, в зв`язку з хворобою, відтак він був позбавлений можливості надати будь-які письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці. Враховуючи наведене, адвокат Єгоров С.О. просить суд розглянути дану справу за правилами загального позовного провадження, викликати та допитати у судовому засіданні свідків по справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та задоволити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

27.10.2023 року на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника відповідача адвоката Крючкової О.Б. надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Адвокат Крючкова О.Б., зважаючи, що по справі №287/2028/23 не було фактів зміни предмета позову чи збільшення розміру позовних вимог вважає, що відсутні підстави для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Також, представник відповідача адвокат Крючкова О.Б. зазначила, що представником позивача порушено процесуальний строк подачі, як доказу журналу обліку повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» та не подано цього доказу при подачі позовної заяви до суду, також не подавалось письмового повідомлення про неможливість подання такого доказу після строку, встановленого для його подання, позивач не обґрунтував неможливості їх подання у строк, що не залежали від нього. При цьому, на момент звільнення ОСОБА_2 на філії було призначено т.в.о. професіонала з антикорупційної діяльності ОСОБА_7 з доповідної записки якого вбачається, що на момент прийняття повноважень та документації ним не виявлено на робочому місці професіонала з антикорупційної діяльності та в документації філії вказаного Журналу та такий не було запитано при збиранні доказів адвокатом позивача, тому у адвоката Крючкової О.Б. виникають сумніви у законності одержання такого доказу позивачем. Крім того, представник відповідача зазначила, що позовна заява була подана до суду 24.08.2023 року, а докази, зокрема інформаційна довідка, медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 10.07.2023 року, лист №982 від 04.08.2023 року з додатками: табель обліку використання робочого часу за липень 2023 року, наказ №4-к від 13.01.2023 року «Про переведення працівників до штату філії», довідка про доходи від 04.08.2023 року, які долучені до відповіді на відзив, були наявні в сторони позивача на момент написання позовної заяви, а тому такі не мають братися судом до уваги, оскільки подані з порушенням процесуальних строків. Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Крім того, представник відповідача адвокат Крючкова О.Б. надіслала до суду заяву про застосування позовної давності по справі №287/2028/23. У вказаній заяві адвокат Крючкова О.Б. зазначає, що позивачем ОСОБА_2 пропущено місячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, а тому вона просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 01.11.2023 року продовжено строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу на шістдесят днів.

13.11.2023 року засобами електронного зв`язку на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Єгорова С.О. надійшли письмові пояснення щодо заперечення представника відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про застосування позовної давності. Адвокат Єгоров С.О. вказує про те, що відповідь на відзив отримано представником відповідача адвокатом Крючковою О.Б. 19.10.2023 року, що підтверджується трекінгом поштових відправлень, проте, більш як через місяць, а саме 27.11.2023 року, з порушенням 10-денного строку представник відповідача направила на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, до якого в тому числі додано нові докази у справі. Враховуючи наведене та відсутність клопотання про поновлення строку на подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву представник позивача просить не брати таке до уваги. Щодо заяви про застосування строку позовної давності адвокат Єгоров С.О. вказав про те, що днем ознайомлення ОСОБА_2 із наказом про його звільнення є 10.07.2023 року, а датою здачі позовної заяви на пошту є 09.08.2023 року, з чого слідує, що процесуальну дію вчинено в межах місячного строку, передбаченого законодавством для подання позову до суду.

Також, адвокат Єгоров С.О. подав до суду письмове клопотання про поновлення строків на подання додаткових доказів позивачем разом з відповіддю на відзив. На обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначив, що збираючи докази для подання вищенаведеного позову до суду ним було зроблено адвокатський запит відповідачу про витребування доказів, проте оскільки відповідачем не було надано відповіді на вказаний запит до закінчення строків звернення до суду з позовом, частину доказів подано ними вже після їх отримання та додано до відповіді на відзив на позовну заяву. При цьому, копія лікарняного листка позивача та копія Журналу обліку повідомлення про корупційні правопорушення подані виключно для спростування заперечень наведених адвокатом Крючковою О.Б. у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 15.11.2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Єгорова Сергія Олександровича про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про виклик свідків залишено без розгляду. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Єгорова Сергія Олександровича про поновлення строків на подання додаткових доказів задоволено, поновлено строк на подання додаткових доказів доданих до відповіді на відзив на позовну заяву.

14.03.2024 року, засобами електронного зв`язку, на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Єгорова С.О. надійшла письмова заява про розгляд справи без участі. У вказаній заяві адвокат Єгоров С.О. просить вказану справу розглянути без його участі та участі позивача ОСОБА_2 . Позовні вимоги підтримують повністю та просять позов задоволити. Крім того, адвокат Єгоров С.О. додав докази того, що позивачем будуть понесені витрати на правову допомогу надану адвокатом, розмір яких відповідно до договору про надання юридичних (правничих) послуг від 21.07.2023 року та Акту здавання-приймання робіт (послуг) за надану правову допомогу від 10.03.2024 року становить 27000 грн. 00 коп., які останній просить розподілити при постановленні судового рішення та вирішення питання про судові витрати.

19.03.2024 року на адресу суду, засобами електронного зв`язку, від представника відповідача адвоката Крючкової О.Б. надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У вказаному клопотанні адвокат Крючкова О.Б. просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу між сторонами. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що на її переконання, заявлений позивачем розмір судових витрат на правову допомогу є завищеним, необґрунтованим та таким, що є неспівмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання роботи. Зокрема, надаючи власну оцінку співмірності розміру правничої допомоги до категорії справи, то сторона відповідача вважає, що ця категорія справ (скасування наказів та поновлення на роботі) відноситься до справ незначної складності, розглядається за правилами спрощеного провадження та є типовою, зважаючи на велику кількість подібних справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Такий спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи. Адвокат Крючкова О.Б. зазначає, що стороною позивача долучено незначну кількість доказів та не враховано зміни в трудовому законодавстві на період дії воєнного стану. Таким чином, на переконання представника відповідача, вартість послуг адвоката у такого роду справах становить від 2000 грн. 00 коп. до 6000 грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Єгоров С.О. в судове засідання не з`явилися. Як зазначено вище, адвокатом Єгоровим С.О. надано до суду письмову заяву з проханням провести розгляд справи без його участі та участі його довірителя ОСОБА_2 . Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити.

Представник відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвокат Крючкова О.Б. у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Підтримала свою позицію, надану нею у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву. Також, просить не розглядати подану нею раніше заяву про застосування строку позовної давності.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків без поважних причин, а також недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпоряджаннями роботодавця тощо.

Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною першоюстатті 140КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

Згідно зі статтею 148КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно достатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.»

Аналогічне роз`яснення міститься у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 3 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Отже, для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Таким чином, звільнення працівника за прогул передбачає здійснення низки послідовних дій, які можна розділити на декілька етапів. Зокрема, роботодавець має: 1) встановити та зафіксувати факт відсутності працівника на роботі, 2) з`ясувати причини відсутності працівника на роботі, 3) оформити звільнення працівника, який допустив прогул без поважних причин.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками. В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на роботі.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. В таких документах обов`язково вказується не тільки дата, а й конкретний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Безумовно, це мають бути об`єктивні обставини, які перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст.3 Закону України «Про зайнятість населення» робоче місце - місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).

Згідно з частиною першою статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа № 947/6744/21), від 06 лютого 2023 року (справа № 522/17702/21) зазначено, що робоче місце працівника - це певна зона, де працівник знаходиться і працює із застосуванням у процесі роботи різних технічних та/або інших засобів. Основою визначення робочого місця є функціональний розподіл праці у взаємозв`язку із засобами праці, що дозволяє розглядати робоче місце як місце докладання робочої сили працівників.

Трудова діяльність працівника може здійснюватися (а відповідно його робоче місце може знаходиться) безпосередньо на підприємстві (фіксоване робоче місце) або в межах іншого територіального простору, який використовує працівник для виконання трудових обов`язків.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;

2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

3) права та обов`язки, умови праці;

4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;

5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);

6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);

8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;

9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

При цьому судам необхідно також враховувати, що працівник має підпорядковане становище перед працедавцем, а тому потребує підвищеного захисту від неправомірних дій роботодавця.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас за змістом положень статей 147-1, 149 КЗпП України, статті 81 ЦПК України у справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов`язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц).

Наказом Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №4-к від 13.01.2023 року ОСОБА_2 , професіонала з антикорупційної діяльності апарату підприємства, за його згодою, з 16.01.2023 року переведено до штату Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (а.с. 104-106).

Згідно довідки директора Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Колісника З. від 26.09.2023 року №1204 наказом Філії від 20.04.2023 року №126 «Про оплату праці з 01.04.2023 року» було введено тимчасовий штатний розпис філії «Олевське лісове господарство» в якому є штатна одиниця «Професіонал з антикорупційної діяльності» з посадовим окладом згідно штатного розпису 13200 грн. 00 коп. (а.с. 66).

Наказом №265-к від 10.07.2023 року «Про звільнення ОСОБА_11 » у зв`язку з тим, що ОСОБА_12 був відсутній на роботі 06.07.2023 року та 07.07.2023 року без поважних причин, письмово пояснити причини відсутності відмовився останнього звільнено з посади професіонала з антикорупційної діяльності апарату філії «Олевське лісове господарство» 10.07.2023 року (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для винесення наказу зазначені доповідні записки 06.07.2023 року, 07.07.2023 року, акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 від 06.07.2023 року, 07.07.2023 року (а.с. 8).

Згідно Акту від 06.07.2023 року, складеного провідним інженером з лісосировинних ресурсів ОСОБА_13 , в присутності директора філії «Олевське лісове господарство» ОСОБА_14 , юрисконсульта філії ОСОБА_7 , інженера із застосування комп`ютерів ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 з антикорупційної діяльності ОСОБА_2 був відсутній на роботі протягом робочого дня з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.; з 13 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. (а.с. 50).

Також, згідно Акту від 07.07.2023 року, складеного головним лісничим Філії «Олевське лісове господарство» ОСОБА_15 , в присутності головного інженера Філії ОСОБА_16 , юрисконсульта філії ОСОБА_7 , інженера із застосування комп`ютерів ОСОБА_8 07.07.2023 року професіонал з антикорупційної діяльності ОСОБА_2 був відсутній на роботі протягом робочого дня з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.; з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. (а.с. 51).

Відповідно до довідки, виданої профспілковим комітетом Державного підприємства «Олевське лісове господарство» від 26.09.2023 року №1 станом на 10.07.2023 року ОСОБА_2 не був виборним членом профкому згідно рішення Протоколу №121 від 01.06.2023 року спільного засідання профкому та адміністрації підприємства філії «Олевське лісове господарство» (а.с. 64).

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затверджених наказом Генерального директора ДП «Ліси України» від 04.01.2023 року у підприємстві встановлений п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю 8 робочих годин на день та 40 годин на тиждень.

Розпорядок робочого дня для філії ДП «Ліси України»:

- початок робочого дня 08:00 год.;

- закінчення робочого дня (понеділок-п`ятниця) 17:00 год.;

- перерва для відпочинку і харчування: з 12:00 до 13:00 год.;

- вихідні дні: субота, неділя;

- напередодні святкових днів тривалість робочого часу скорочується на одну годину.

Облік явки на роботу та вихід з роботи виконують керівники структурних підрозділів, відділів, секторів та ін. В підрозділах кожен день ведуться книги обліку явки на роботу, табелі обліку робочого часу (а.с. 53-60).

Згідно п. 4.1 - 4.3 Розділу 4 «Облік повідомлень викривачів» Порядку організації в ДП «Ліси України» роботи з повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки, внесеними викривачами, затвердженим наказом ДП «Ліси України» від 13.03.2023 року №646 повідомлення викривачів незалежно від способів надходження (подання) підлягають обліку в Журналі обліку повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», який ведеться працівником уповноваженого підрозділу. У разі отримання анонімного повідомлення у відповідній графі «ПІБ викривача або анонімне» Журналу проставляється позначка «Анонімне».

Облік повідомлень викривачів здійснюється в день їх надходження до уповноваженого підрозділу або наступного робочого дня, якщо вони надійшли в неробочий час, у вихідні чи святкові дні.

Облік повідомлень викривачів здійснюється за кількістю і видами отриманих повідомлень, способами їх надходження, станом виконання та результатами розгляду (а.с. 61-62).

В свою чергу з Журналу обліку повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», що є додатком 3 до Порядку організації в ДП «Ліси України» роботи з повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами (п. 4.1 розділу 4) вбачається, що 06.07.2023 року на телефон ОСОБА_2 надійшло анонімне повідомлення про те, що в період з 06.07.2023 року по 08.07.2023 року на території Руднянського лісництва в сторону Рівненської області буде перевозитись незаконно здобута деревина породи сосна викрадена посадовими особами Журжевицького лісництва. В ході перевірки даної інформації в період з 06.07.2023 року про 07.07.2023 року вказане повідомлення не підтвердилось.

Вказаний Журнал прошитий, пронумерований та скріплений печаткою Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що 06.07.2023 року та 07.07.2023 року позивач виконував свої посадові обов`язки, як професіонала з антикорупційної діяльності, а саме здійснював перевірку повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції». Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 діяв в межах наданих йому повноважень, що виключає факт дисциплінарного проступку.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача адвоката Крючкової О.Б. стосовно незаконності одержання вказаного Журналу, як доказу позивачем, оскільки наявність такого Журналу на Філії прямо передбачена Порядком організації в ДП «Ліси України» роботи з повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки, внесеними викривачами. Крім того, представник відповідача адвокат Крючкова О.Б. у судовому засіданні повідомила, що сторона відповідача не зверталася з будь-якими заявами до правоохоронних органів з приводу зникнення вказаного Журналу з Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме з Табелю обліку використання робочого часу апарату управління Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за липень 2023 року ОСОБА_2 06.07.2023 року та 07.07.2023 року обліковано повні робочі дні (а.с. 102), що спростовує твердження відповідача про допущення ОСОБА_2 факту порушення трудової дисципліни.

Суд також бере до уваги те, що стороною відповідача не надано належних доказів того, що Філією «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вживалися заходи для з`ясування причин відсутності ОСОБА_2 на роботі. При цьому, обидві сторони у судовому засіданні не заперечували того факту, що 06.07.2023 року у період з 15 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., а також 07.07.2023 року у період з 08 год. 00 хв. по 10 год. 00 хв. ОСОБА_2 був присутній безпосередньо на робочому місці у Філії «Олевське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», проте жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача із наміром дізнатися причину його відсутності на роботі матеріали справи не містять.

Таким чином, у разі наявності сумнівів у поважності причин відсутності позивача на роботі, роботодавець не був позбавлений можливості затребувати у нього підтверджуючі документи.

Натомість, не перевіривши належним чином причин відсутності на роботі, відповідач прийняв поспішне рішення про застосування до ОСОБА_2 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достатні, достовірні докази, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, у Філії «Олевське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений 06.07.2023 року та 07.07.2023 року, без поважних причин.

Крім того, щодо статусу позивача як відповідальної особи запобігання корупції слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 «Загальні положення» Положення про Філію «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №210 від 05.01.2023 року, Філія «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі Філія) є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України».

П.п. 5.7.4 п. 5.7 Розділу 5 «Керівництво філії» вказаного Положення визначено, що директор Філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Філії згідно зі штатним розписом, укладає, змінює та розриває трудові договори, приймає рішення з питань оплати праці та робочого часу працівників Філії, згідно законодавства про працю та положень Галузевої угоди, застосовує заходи заохочення та/або притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності працівників Філії, вирішує інші кадрові питання Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом Підприємства, цим Положенням та наказами Генерального директора Підприємства.

Відповідно до п. 12.2, 12.3 Розділу 12 «Соціально-трудові відносини» Положення працівники філії мають права та виконують обов`язки, користуються пільгами та несуть відповідальність відповідно до законодавства про працю, положень Галузевої угоди, інших нормативно-правових актів та внутрішніх документів Підприємства, дія яких поширюється на працівників Філії, наказів і розпоряджень керівника Філії та посадових інструкцій.

Трудові відносини з працівникам Філії, включаючи прийняття на роботу та звільнення з роботи, розпорядок робочого часу, гарантії і компенсації, відпочинок та оплату праці, охорону праці, регулюються законодавством про працю, положеннями Галузевої угоди, Статутом Підприємства, Колективним договором Філії, цим Положенням та Правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 67-72).

Згідно п. 1.1 -1.9 Розділу 1 «Загальні положення» посадової інструкції відповідальної особи із запобігання корупції Філії Олевське лісове господарство ДП «Ліси України» (далі Відповідальна особа), затвердженої директором Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України» ця посадова інструкція визначає функціональні обов`язки, права та відповідальність Відповідальної особи.

Відповідальна особа призначається на посаду наказом директора Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України» (далі Філія) відповідно до вимог законодавства за попереднім письмовим погодженням завідувача Сектора запобігання корупції ДП «Ліси України».

Відповідальна особа звільняється з посади відповідно до законодавства про працю. Звільнення уповноваженого за ініціативою директора Філії можливе за попереднього письмового погодження із завідувачем Сектора запобігання корупції ДП «Ліси України».

Відповідальна особа є посадовою особою. На посаду Відповідальної особи призначається фізична особа, яка за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем здатна виконувати посадові обов`язки.

За відсутності Відповідальної особи його обов`язки виконує працівник філії на підставі наказу директора Філії за попереднього погодження завідувачем Сектора запобігання корупції ДП «Ліси України» з набуттям прав і відповідальності, передбачених цією посадовою інструкцією. Заборонено втручатися у діяльність Відповідальної особи.

Зазначеною посадовою інструкцією визначено завдання та обов`язки Відповідальної особи та її права.

Зокрема, згідно п.п. 2.1.7, 2.1.8, 2.1.14, 2.1.28 та 2.1.30 п. 2.1 Розділу 2 «Завдання та обов`язки» Відповідальна особа співпрацює з працівниками Філії, підприємствами, правоохоронними та контролюючими органами; ініціює та бере участь у внутрішніх перевірках (розслідуваннях) Філії; ініціює проведення у Філії внутрішніх перевірок (розслідувань); розробляє заходи спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушень у майбутньому; у разі виявлення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками (працівником) Філії в межах своїх повноважень вживає заходів щодо припинення цього правопорушення та негайно у письмовій формі інформує про зазначений факт спеціально уповноважений суб`єкт у сфері протидії корупції, директора Філії та завідувача Сектора запобігання корупції; співпрацює з викривачами, забезпечує дотримання їхніх прав та гарантій захисту, передбачених Законом.

Відповідно до п. 7.1 Розділу 7 «Взаємовідносини за посадою» Відповідальна особа взаємодіє з усіма структурними підрозділами Філії та підприємства з питань запобігання та протидії корупції.

23.02.2023 року позивача ОСОБА_2 ознайомлено зі змістом вказаної посадової інструкції, що стверджується його власноручним підписом (а.с. 9-10).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №425 від 03.02.2023 року затверджено Антикорупційну програму Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України на 2023-2025 роки (а.с. 11).

Згідно Розділу ІІІ «Правовий статус Уповноваженого та підпорядкованих йому працівників» зазначеної Антикорупційної програми Уповноважений посадова особа Підприємства, відповідальна за реалізацію цієї антикорупційної програми, правовий статус якого визначається Законом України «Про запобігання корупції» та цією Програмою, керівник підрозділу запобігання корупції.

Відповідальна особа запобігання корупції посадова особа філії Підприємства, на яку покладено здійснення заходів із запобігання корупції, шляхом закріплення відповідних завдань і функцій у посадовій інструкції.

До виконання своїх функцій Уповноважений залучає працівників підпорядкованого йому структурного підрозділу, відповідальних осіб запобігання корупції, а також (за згодою керівника Підприємства) інших посадових осіб/працівників Підприємства шляхом надання їм усних та письмових доручень та здійснення контролю за їх виконанням.

Працівники структурного підрозділу, підпорядкованого Уповноваженому, призначаються на посади та звільняються з посад (у разі розірвання трудового договору з ініціативи керівника Підприємства) за згодою Уповноваженого.

Для реалізації цієї Програми за рішенням керівника Підприємства у відокремлених підрозділах Підприємства без статусу юридичної особи (філіях) можуть призначатися особи (далі Відповідальні особи). Відповідальні особи виконують обов`язки та користуються правами, передбаченими у цій Програмі для Уповноваженого, у межах діяльності відокремлених підрозділів Підприємства без статусу юридичної особи, в яких вони працюють (а.с. 12-14).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №646 від 13.03.2023 року затверджено Порядок організації в ДП «Ліси України» роботи з повідомленнями про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», Антикорупційної програми Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на 2023-2025 роки, внесеними викривачами (а.с. 15).

Проаналізувавши вказані документи, що регулюють діяльність філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», можна дійти висновку, що розірвання трудового договору з Відповідальною особою з ініціативи керівника підприємства не є безумовним. Тобто, зазначені документи містять умову такого звільнення, а саме: надання згоди завідувачем Сектору запобігання корупції ДСГП «Ліси України». Таким чином, гарантується незалежність Відповідальної особи від впливу чи втручання у його роботу, що реалізується, зокрема, через механізм отримання від Сектора запобігання корупції ДСГП «Ліси України» згоди на звільнення Відповідальної особи, якщо воно відбувається за ініціативою керівника.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 за ініціативою керівника Підприємства відбулося всупереч вимогам Закону, тобто без отримання згоди завідувача Сектора запобігання корупції ДСГП «Ліси України» на звільнення позивача з посади як відповідальної особи.

Стосовно тверджень позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_17 про те, що при звільненні позивача з посади професіонала з антикорупційної діяльності відповідачем було порушено вимоги ст. 43 КЗпП України, оскільки директор Філії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» не отримав згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Зазначені положення норм трудового законодавства також закріплені в Законі України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності».

Водночасч. 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в закладі освіти.

Згідно з довідкою, виданою головою профспілкового комітету Державного підприємства «Олевське лісове господарство» Баланчук О. від 26.09.2023 року №1 станом на 10.07.2023 року ОСОБА_2 не був виборним членом профкому згідно рішення Протоколу №121 від 01.06.2023 року спільного засідання профкому та адміністрації підприємства філії «Олевське лісове господарство» (а.с. 64).

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 навиборній посаді в профспілці не перебував, що виключає необхідність отриманнязгоди виборного органу первинної профспілкової організації Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на його звільнення.

Проте, наведені вище обставини свідчать про те, що звільнення позивача із займаної посади професіонала з антикорупційної діяльності є незаконним, а тому наказ №265-квід 10.07.2023року «Прозвільнення ОСОБА_11 » підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення про його поновлення на роботі, що відповідає вимогам ст. 235 КЗпП України.

Зокрема, за правилами частини 3статті 235 Кодексу законів про працю Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за № 100.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто що передують дню звільнення працівника, яке згодом визнано незаконним.

Пунктом 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно пункту 8 обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Час вимушеного прогулу позивача розпочався 10.07.2023 року. Тобто, період по день ухвалення судового рішення (19.03.2024 року) становить 182 робочі дні.

Відповідно до Довідки, виданої керівником Філії «Олевське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» дохід ОСОБА_2 за період з 01.05.2023 року по 30.06.2023 року склав 28170 грн. 00 коп.

Відтак розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 113932 грн. 00 коп.

Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів (п. 6 ППВСУ від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

За таких обставин, позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід також задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

В абзаці другому пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення роботодавцем трудових прав працівника, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг переживань, яких зазнав позивач в зв`язку з незаконним звільненням, характер немайнових втрат, зокрема, враховано вимушені зміни у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення його прав та вважає справедливим визначити суму компенсації моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1060376, копію Договору про надання юридичних (правничих) послуг від 21.07.2023 року та копію Акту здавання-приймання робіт (послуг) за надану правову допомогу від 10.03.2024 року (а.с. 43-49).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, у п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Представник відповідача заперечуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу вказала, що такий є завищеним відносно складності справ, необґрунтованим та недоведеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивача та його представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а адвокат Єгоров С.О. надавав правову допомогу позивачу, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем ОСОБА_2 у розмірі 10000 грн. 00 коп.

У зв`язку із звільненням від сплати судового збору позивача та у відповідності до пропорційності задоволених позовних вимог, виходячи із ціни позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 21, 23, 24, 40, 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 доДержавного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особіФілії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»про скасуваннянаказу прозвільнення,поновлення нароботі тастягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 10.07.2023 року №265-к «Про звільнення ОСОБА_11 ».

Поновити ОСОБА_2 на посаді професіонала з антикорупційної діяльності апарату Філії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» з 10.07.2023 року.

Стягнути з Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особіФілії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2023 року по 19.03.2024 року у розмірі 113932 (сто тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 00 коп. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особіФілії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особіФілії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути із Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України»в особіФілії «Олевськелісове господарство»Державного спеціалізованогогосподарського підприємства«Ліси України» в дохід держави судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Адвокат Єгоров Сергій Олександрович, місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ 44768034, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, в особі Філії «Олевське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ 44943123, місце знаходження: 11002, м. Олевськ, вул. Пушкіна, буд. 18, Коростенського району, Житомирської області.

Представник відповідача: Адвокат Крючкова Олена Богданівна, місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено і оголошено 21.03.2024 року.

Суддя: Л.В.Винар