Рішення

від 19.03.2024 по справі 545/4660/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4660/23

Провадження № 2/545/682/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетій А.Г.,

при секретарі Мамишева А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до суду до Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову пояснив, що він ОСОБА_1 був Боржником, в виконавчому провадженні ВП 18671370 від 15.04.2010 р., в межах якого був накладений арешт, Стягувачем є АТ «ВТБ Банк», а органом виконавчої служби: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі.

В 2023 році Позивач вирішив продати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий № 53240837 00:00:003:0349, що розташована на території Нестеренківської Сільської ради Полтавського району. Тому звернувся до приватного нотаріуса для отримання відповідної консультації та необхідного переліку документів для вчинення договору купівлі продажу.

За результатами звернення нотаріус повідомила, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який був запроваджений у травні 1997 року значиться обтяження у вигляді арешту невизначеного, всього нерухомого майна за реєстраційним номером № 9748620 від 20.04.2010 р., яке було внесено реєстратором - Полтавською філією державного підприємства «інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Підставою даного обтяження є - Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 18671370 від 15.04.2010 р., ВДВС Полтавського РУЮ, заступник начальника ОСОБА_2 .

Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-152 від 19.02.2010 року виданого Полтавським районним судом.

З метою з`ясування вказаних обставин Позивач 06.07.2023 року звернувся з письмовою заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням надати роз`яснення та відомості щодо боргу перед АТ « ВТБ Банк».

Листом № 49-036-8581/23 від 22.07.2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що наразі, повноваження під час здійснення ліквідації Акціонерного товариства «ВТБ Банк» здійснюється Фондом безпосередньо.

В єдиній операційно інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутня будь-яка інформація щодо заборгованості ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед АТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № 869422 від 19.09.2008, та інформація щодо договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором.

01 серпня 2023 року Позивач звернувся з письмовою заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо надання інформації по існуючим відкритим виконавчим провадженням стосовного його та тих які були закриті.

Відповідно до листа Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі № 28294 від 11.08.2023 року зазначено що перевіркою АСВП встановлено, що у відділі на виконання перебувало виконавче провадження № 23674653 з примусового виконання виконавчого листа № 2-152 виданого 19.02.2010 року Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 92667,56 грн.

14.01.2011 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №23674653.

12.02.2013 р. державним виконавцем керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» (що діяв на той час) винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Вказані обставини підтверджуються відповідною інформаційною довідкою.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Втім наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В зв`язку з тим, що Постанови Полтавського ВДВС про зняття арешту зі всього нерухомого майна немає, слід дійти висновку про безпідставність накладення арешту на належне йому майно та просити суд захистити порушене право Позивача розпорядженням власністю шляхом постановлення рішення про скасування арешту.

Враховуючи вищевикладене, просить ухвалити рішення, яким скасувати арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби Полтавського РУЮ (код ЄДРПОУ - 34962946), на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 18671370, виданої 15.04.2010 року на підставі виконавчого листа, виданого Полтавським районним судом Полтавської області №2-152 від 19.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 9748620 від 20.04.2010 року.

У судове засіданняпредставник позивача та позивач не з`явилися, попередньо надавши заяву, у якій просять суд розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, своїм правомна поданнявідзиву напозовну заявуне скористався,у визначенийсудом строквідзив неподавпроте попередньо надавши суду клопотання, у якому зазначили, що в ЄОІС відсутня будь яка інформація, щодо договору ПОРУКИ, укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором. На виконання приписів статті 521 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» АТ «ВТБ БАНК» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи Банку, а також довідковий апарат до них, про що складено відповідні акти. Отже, у Фонді відсутні первинні документи АТ «ВТБ БАНК», в тому числі документи кредитних справ позичальників та/або ті, що стосуються відступлення активів.

Третя особа Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили.

Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що в 2023 році Позивач вирішив продати належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, кадастровий № 53240837 00:00:003:0349, що розташована на території Нестеренківської Сільської ради Полтавського району. Тому звернувся до приватного нотаріуса для отримання відповідної консультації та необхідного переліку документів для вчинення договору купівлі продажу.

За результатами звернення нотаріус повідомила, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який був запроваджений у травні 1997 року значиться обтяження у вигляді арешту невизначеного, всього нерухомого майна за реєстраційним номером № 9748620 від 20.04.2010 р., яке було внесено реєстратором - Полтавською філією державного підприємства «інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Підставою даного обтяження є - Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП 18671370 від 15.04.2010 р., ВДВС Полтавського РУЮ, заступник начальника ОСОБА_2 .

Виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа № 2-152 від 19.02.2010 року виданого Полтавським районним судом.

Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було запроваджено у травні 1997 року. Метою його створення було підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і організацій шляхом накопичення та використання нотаріусами України, а також правоохоронними органами даних про заборони відчуження та арешти нерухомого майна юридичних та фізичних осіб.

Положення про єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було затверджено наказом Міністра юстиції України від 27.05.1997 № 41/5 (втратив чинність).

З метою подальшого розвитку Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 (втратив чинність), було затверджено нове Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 N9 85/5 (втратив чинність) було внесено зміни до деяких актів Мін`юсту, зокрема, Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було викладено в новій редакції. Пов`язано це з тим, що нормативна база функціонування реєстру потребувала приведення її у відповідність до вимог нового Цивільного кодексу України. Зазначеним наказом також затверджена Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Також було змінено й програмне забезпечення самого реєстру, оскільки старе програмне забезпечення (1997 року) вже погребувало вдосконалень, а враховуючи швидкість науково-технічного прогресу у галузі інформаційних технологій, проаналізувавши проблемні моменти реєстру, врахувавши звернення з цього приводу приватних та державних нотаріусів, вирішили змінити програмне забезпечення взагалі. Такі зміни змусили переносити базу даних старого реєстри заборон до бази даних нового прикладного програмного забезпечення,

З 1 січня 2013 року реєстрація в цьому реєстрі припинена, його відомості містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в закладці «Реєстри до 2013 року».

З метою з`ясування вказаних обставин Позивач 06.07.2023 року звернувся з письмовою заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з проханням надати роз`яснення та відомості щодо боргу перед АТ « ВТБ Банк».

Листом № 49-036-8581/23 від 22.07.2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що наразі, повноваження під час здійснення ліквідації Акціонерного товариства «ВТБ Банк» здійснюється Фондом безпосередньо.

В єдиній операційно інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутня будь-яка інформація щодо заборгованості ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед АТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № 869422 від 19.09.2008, та інформація щодо договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором.

01 серпня 2023 року Позивач звернувся з письмовою заявою до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо надання інформації по існуючим відкритим виконавчим провадженням стосовного його та тих які були закриті.

Відповідно до листа Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі № 28294 від 11.08.2023 року зазначено що перевіркою АСВП встановлено, що у відділі на виконання перебувало виконавче провадження № 23674653 з примусового виконання виконавчого листа № 2-152 виданого 19.02.2010 року Полтавським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованості в розмірі 92667,56 грн.

14.01.2011 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження №23674653.

12.02.2013 р. державним виконавцем керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (що діяв на той час) винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Вказані обставини підтверджуються відповідною інформаційною довідкою.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Втім наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

В зв`язку з тим, що Постанови Полтавського ВДВС про зняття арешту зі всього нерухомого майна немає, слід дійти висновку про безпідставність накладення арешту на належне йому майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 5 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 вказаного Закону, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Частинами четвертою, п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Кожна сторона, у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з досліджених матеріалів цивільної справи, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження відсутності заборгованості по виконавчим провадженнях.

Також суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зістаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції Українита Конвенції.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також суд враховує, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном таперешкоджає позивачу розпоряджатися майном.

За таких підстав позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає вирішенню згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, який було накладено в межах виконавчого провадження відділом державної виконавчої служби Полтавського РУЮ (код ЄДРПОУ - 34962946), на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 18671370, виданої 15.04.2010 року на підставі виконавчого листа, виданого Полтавським районним судом Полтавської області №2-152 від 19.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 9748620 від 20.04.2010 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: А. Г. Потетій