Вирок

від 18.03.2024 по справі 712/2025/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/2025/23

Провадження № 1-кп/712/249/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючий ОСОБА_1

секретар ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 62023100140000047 по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області, українця, громадянина України, паспорт громадянина України МО864778, виданого 08.11.2000 Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 у період з 07.11.2015 по 23.05.2022 проходив службу в структурних підрозділах ГУНП в Херсонській області.

У період з 09.06.2021 по 23.05.2022 перебував на посаді командира взводу № 2 роти поліції особливого призначення ГУНП в Херсонській області. Наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 23.05.2022 № 257 о/с ОСОБА_7 звільнено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 зі змінами та доповненнями, до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_7 , як працівник поліції, повинен діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» працівник поліції повинен керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 , як працівник поліції, зобов`язаний забезпечувати дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», на працівника поліції, покладено, серед іншого, обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; тощо.

У відповідності до Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський має дотримуватись Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; тощо.

Частиною 5 розділу І, ч. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, визначено, що Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, справедливості, неупередженості та рівності, тощо, та зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами, поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя, на повагу до гідності, на свободу та особисту недоторканність, інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, тощо.

Під час складання Присяги працівника поліції ОСОБА_7 заприсягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Поліцейський, керуючись Присягою, відповідно до службових обов`язків, дотримуючись честі і гідності, бере на себе певні моральні зобов`язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Окрім того, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.

Кожна держава має невід`ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.

Кожна держава зобов`язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканою.

Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.

31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).

Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов`язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.

При цьому, ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Водночас, ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

В порушення вищевказаних умов міжнародних договорів та ігноруючи положення Конституції України, 24.02.2022 вище політичне та військове командування російської федерації розпочало агресію та вторгнення до суверенних кордонів України.

24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

За результатами воєнних дій, збройними силами російської федерації починаючи з березня 2022 року до цього часу російською федерацією тимчасово окуповано територію Херсонської області

Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (в редакції від 25.04.2022) «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Бериславський район (Бериславська міська територіальна громада; Борозенська сільська територіальна громада; Великоолександрівська селищна територіальна громада; Високопільська селищна територіальна громада; Калинівська селищна територіальна громада; Кочубеївська сільська територіальна громада; Милівська сільська територіальна громада; Нововоронцовська селищна територіальна громада; Новоолександрівська сільська територіальна громада; Новорайська сільська територіальна громада; Тягинська сільська територіальна громада); Генічеський район (Генічеська міська територіальна громада; Іванівська селищна територіальна громада; Нижньосірогозька селищна територіальна громада; Новотроїцька селищна територіальна громада); Каховський район (Асканія-Нова селищна територіальна громада; Великолепетиська селищна територіальна громада; Верхньорогачицька селищна територіальна громада; Горностаївська селищна територіальна громада; Зеленопідська сільська територіальна громада; Каховська міська територіальна громада; Костянтинівська сільська територіальна громада; Любимівська селищна територіальна громада; Новокаховська міська територіальна громада; Присиваська сільська територіальна громада; Рубанівська сільська територіальна громада; Тавричанська сільська територіальна громада; Таврійська міська територіальна громада; Хрестівська сільська територіальна громада; Чаплинська селищна територіальна громада); Скадовський район (Бехтерська сільська територіальна громада; Голопристанська міська територіальна громада; Долматівська сільська територіальна громада; Каланчацька селищна територіальна громада; Лазурненська селищна територіальна громада; Мирненська селищна територіальна громада; Новомиколаївська сільська територіальна громада; Скадовська міська територіальна громада; Чулаківська сільська територіальна громада); Херсонський район (Білозерська селищна територіальна громада; Великокопанівська сільська територіальна громада; Виноградівська сільська територіальна громада; Дар`ївська сільська територіальна громада; Музиківська сільська територіальна громада; Олешківська міська територіальна громада; Станіславська сільська територіальна громада; Херсонська міська територіальна громада; Чорнобаївська сільська територіальна громада; Ювілейна сільська територіальна громада) Херсонської області віднесені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Представниками російської федерації на тимчасово окупованій території Херсонської області в березні 2022 року створено підпорядковану, керовану та фінансовану російській федерації окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

У той же час, у невстановлений досудовим розслідуванням час представниками держави-агресора на тимчасово окупованій території Херсонської області, серед іншого, створено не передбачений законодавством України правоохоронний орган, так зване «главное управление министерства внутрених дел Херсонской области», на який останніми покладено обов`язок здійснювати протиправні функції з захисту окупаційної влади російської федерації, у тому числі наданні всілякої допомоги збройним формуванням російської федерації, обмеження конституційних прав громадян України, протидіяти діючій владі України, Збройним Силам України та правоохоронним органам України, захищати інтереси представників влади російської федерації, зокрема з питань утримання захопленої території Херсонської міської області, та розпочато набір кадрів до вказаного органу.

Так, ОСОБА_7 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу російської федерації, орієнтовно в кінці березня на початку квітня 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів російської федерації, перебуваючи у м. Херсон прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.

З цією метою, ОСОБА_7 , будучи обізнаним про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Херсонської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи у м. Херсон (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено) добровільно погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званої «Херсонской военно-гражданской администрации российской федерации», зайняти посаду у незаконному правоохоронному органі так званому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у зв`язку з чим, представниками вказаного незаконного правоохоронного органу видано «приказ № 1 л/с от 17.05.2022 гу мвд херсонськой области», яким ОСОБА_7 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя командира батальона патрульно-постовой службы ІНФОРМАЦІЯ_3 », присвоєно спеціальне звання незаконного правоохоронного органу «капитан полиции», та в подальшому, 01.07.2022 відповідно до «приказа № 16 л/с гу мвд херсонськой области» ОСОБА_7 було переведено на посаду «временно исполняющего обязанности командира отряда специального назначения «Гром» гу мвд херсонской области», та з моменту призначення на посаду в незаконному правоохоронному органі, виконує вказівки окупаційної адміністрації, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою-агресором частини території України.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_7 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.

При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Черкаси.

Відповідно до ухвали суду від 27.06.2023, вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України.

Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимогст. 323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який в свою чергу повинний був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім свого невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України,стороною обвинуваченнянадано диски ізслідчої дії,про допитсвідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , отриманих відповідно до вимог ст.ст. 40, 65, 66, 95, 104, 106, 223, 224, 615 КПК України, з письмовими протоколами допиту останніх та письмові докази, які були оглянуті та досліджені судом, а саме:

- даними допиту свідка ОСОБА_8 , який булооголошено тапереглянуто навідео всудовому засіданні,де останнійпояснив,що він працював 15 років в м. Херсоні, там і жив та працював. На момент окупації знаходився в Херсоні, де спілкувався та працював зі своїми колегами. Допомагав знайомим виїжджати на де окуповану частину. Після окупації його знайомий сусід запропонував йому роботу, суть якої полягала у передавані українським співробітникам інформації. Тобто вони збирали інформацію від окупантів, вичислили координати, слідкували, спілкувались з працівниками так званих «правоохоронних органів». Але тривало це не довго нас викрили, спочатку арештували сусіда, потім маму і дружину. Сина маленького залишили. Йому почали погрожувати , на момент погроз він був на де окупованій території. В разі не повернення до міста, йому погрожували ліквідацією членів сім`ї. Йому вдалося витягнути дружину та сина, він їх вивіз в м. Київ. Вони матір катували рівно місяць, знущались від чого вона не витримала та померла. Після того як померла мама погрози закінчились, але обшуки в його домі в Херсоні досі продовжувались. Його робота полягала в тому що він отримував завдання від української розвідки, і він повинен був максимально дізнатись інформацію, тому здійснював візуальний нагляд та передавав дані. Він спілкувався з співробітниками окупаційних органів та передавав про них дані українській розвідці. Співробітники, які працювали на боці ворога були його знайомі, з якими він особисто працював. Так було зібрано інформацію на ОСОБА_7 , який працював в підрозділі міліції «Беркут» у м. Херсоні, а потім в підрозділі «Корд» також у м. Херсоні, спецназі патрульної поліції. Потім перейшов на сторону окупантів. Брав участь в розгоні мітингів починаючи з перших днів війни та вторгнення рф на територію Херсонської області;

-даними допитусвідка ОСОБА_9 , який було оголошено та переглянуто на відео в судовому засіданні, де останній пояснив, що він навчався та працював в м. Херсоні. Закінчив юридичний університет та після закінчення працював в правоохоронних органах ГУНП в Херсонській області. Після звільнення він займався юридичною практикою, почав свій бізнес, в сфері сільхозгосподарства. У 2019 році вступив до аспірантури до Херсонського національного університету. Після 24.02.2022 перебував в Херсоні до отримання поранення під час бойового завдання та був вимушений евакуюватись. Постійно підтримував зв`язки з своїми колегами правоохоронцями. 01.03.2022 відбувалася окупація Херсону, почали працювати так звані «правоохоронні органи». Почали залучати працівників поліції, пенітенціарної, податкової служби, СБУ, АТОшників, та бувших працівників. Їм почали пропонувати роботу з заробітною платою 60 тис. рублів. Багато хто погоджувались. Вони починали працювати в Федеральних службах. Всі хто перейшов на окупаційний біг, він знав особисто. Він працював з ними з 2002 року. Серед них був ОСОБА_7 ;

-даними допиту свідка ОСОБА_10 , який було оголошено та переглянуто на відео в судовому засіданні, де остання пояснила, що ОСОБА_7 працював в російському спецпідрозділі на посаді керівника. Він разом з іншими протягом місяця приїжджав до неї додому та проводив обшук, в результаті якого вони забрали флешку та ноутбук. ОСОБА_7 був у форменому одязі з нашивками «Z» . Також погрожували , за відмову співпрацювати на боці рф;

-даними допиту свідка ОСОБА_11 , який було оголошено та переглянуто на відео в судовому засіданні, де останній пояснив, що з 2015 працює у поліції особливого призначення ГУНП в Херсоніській області. З ОСОБА_7 був особисто знайомий та разом з ним співпрацював. Під час окупації ОСОБА_16 знав, що ОСОБА_7 працює у російському мвд в спецпідрозділі. В травні 2022 випадково зустрівся з ОСОБА_7 та під час розмови з ним, останній пропонував працювати в поліції рф, однак він відмовився. Після де окупації Херсона, йому стало відомо, що ОСОБА_7 виїхав до м. Генічеськ;

-даними допиту свідка ОСОБА_12 , який було оголошено в судовому засіданні, де останній пояснив, що знайом з ОСОБА_7 , з давніх часів майже 15 років та знає його добре так, як працювали разом у РПОП. Про коллабораційну діяльність ОСОБА_7 він дізнався в середині червня. Під час зустрічі на ОСОБА_17 ринці ОСОБА_7 пропонував йому роботу у нього в поліції рф. Він відмовився та після цього більше ОСОБА_7 не бачив;

-даними допиту свідка ОСОБА_14 який було оголошено в судовому засіданні, де останній пояснив, що він знав, що ОСОБА_7 перейшов на бік рф та працює у російському спецпідрозділі на посаді керівника;

даними допиту свідка ОСОБА_13 , який було оголошено в судовому засіданні, де останній пояснив, що був знайомий з ОСОБА_7 по роботі. Йому було відомо, що ОСОБА_7 працює разом з ОСОБА_18 в правоохоронних органах рф. Вони пропонували йому робити на окупантів у російському спецпідрозділі у Беркуті.

-даними допиту свідка ОСОБА_15 , який було оголошено в судовому засіданні, де останній пояснив, що за адресою АДРЕСА_2 . 18.03.2022 частина працівників УПО покинула це місце, інші працівники залишились та працювали на постійній основі на окупаційну владу рф. 12.11.2022 поліція охорони повернулась, приміщення було частково зруйновано та під час обходу виявили значну кількість документів відділу або управління російської поліції.;

- даними протоколу огляду речей від 17.08.2022 відповідно до якого було оглянуто сайт ОСОБА_19 , що знаходиться за посиланням : ІНФОРМАЦІЯ_4 на якому міститься ряд описів доступного на ньому функціоналу, які вказують на те, що на ньому зібрані ряд матеріалів щодо злочинів про національної безпеки України. Так, отримано відомості відносно ОСОБА_7 ;

- даними протоколу від 24.01.2023 про огляд та вилучення документів з описом, відповідно до якого у присутності та за участю заступника начальник Управління поліції охорони в Херсонській області капітана поліції ОСОБА_15 проведено огляд та вилучено оригінали документів, в яких містяться відомості на підтвердження фактів вчинення колабораційної діяльності осіб, серед яких є ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 62022100140000052 від 01.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме: прикази (выпыски) № 1 л/с от 17.05.2022 та № 16 л/с от 01.07.2022 главного управления мвд херсонской области» з печаткою про призначення ОСОБА_7 ;

- даними постанови ДБР від 31.01.2023 про визнання документів в якості речових доказів, відповідно до якого, а саме: прикази (выпыски) № 1 л/с от 17.05.2022 та № 16 л/с от 01.07.2022 главного управления мвд херсонской области» з печаткою про призначення ОСОБА_7 та інші документи, які стосуються громадян України, які добровільно зайняли посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території Херсонської області, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження;

- даними завіреної копії про послужний список ОСОБА_7 , службової характеристики, автобіографії, присяги на вірність Українському народові, паспорт громадянина України з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток;

- даними протоколу огляду від 06.10.2022, згідно якого контактний номер мобільного телефону ОСОБА_7 після окупації постійно був на території Херсонської області;

- даними листа прикордонної служби, відповідно до якого ОСОБА_7 не виїжджав за межі України;

- даними наказу ГУНП в Херсоніській області № 153 о/с від 09.06.2021 про призначення ОСОБА_7 командиром взводу № 2 роти поліції особливого призначення;

- даними наказу ГУНП в Херсонській області № 257 о/с від 23.05.2022 про звільнення ОСОБА_7 за власним бажанням;

- даними протоколів огляду Інтернет ресурсу від 20.01.2023, 23.02.2023 з додатками, відповідно до яких проведено огляд відомостей в Інтернет ресурсі, а саме: відомості опублікованих на сайті «Офісу Генерального прокурора» у розділі «Повістки про виклик» щодо розміщення у вказаному розділі сканованих процесуальних документів зокрема: повідомлення про підозру ОСОБА_7 , пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_7 , повісток про виклик ОСОБА_7 на 26.01.2023, 27.01.2023, 28.01.2023; на 26.02.2023, 27.02.2023, 28.02.2023.

- даними постанови від 08.02.2023 про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням та даними доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги з ордером та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_6 ;

- даними вимоги про судимість ОСОБА_7 , відповідно до якого останній раніше не судимий;

- даними выписки из Единого государственного реестра юридических лиц от 08.02.2023, відповідно до якого «главное управление министерства внутренних дел херсонской области» є органом рф.

- даними постанови слідчого ДБР від 08.02.2023 про оголошення ОСОБА_7 в розшук;

З дослідженихдоказів судомвстановлено,що ОСОБА_7 , перебуваючи наокупованій територіїУкраїни добровільно, увійшов до складу так званої « ІНФОРМАЦІЯ_5 », та зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі так званому «главное управление министерства внутрених дел Херсонской области», у зв`язку з чим, представниками вказаного незаконного правоохоронного органу ОСОБА_7 призначено на посаду «временно исполняющего обязанности заместителя командира батальона патрульно-постовой службы ІНФОРМАЦІЯ_3 », присвоєно спеціальне звання незаконного правоохоронного органу «капитан полиции», та в подальшому, переведено на посаду «временно исполняющего обязанности командира отряда специального назначения «Гром» гу мвд херсонской области» та з моменту призначення на посаду в незаконному правоохоронному органі, виконує вказівки окупаційної адміністрації, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації державою-агресором частини території України.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначенихКПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-7КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення:витяги з ЄРДР; постанови від 07.02.2023; 01.08.2022, 17.08.2022 про визначення слідчої групи, яка здійснюватиме досудове розслідування та призначення старшого слідчої групи; постанови від 07.02.2023, 01.08.2022 про призначення групи прокурорів; постанову від 07.02.2023 про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 62022100140000052 від 01.08.2022 за фактом вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України в окреме кримінальне провадження; повідомлення про початок досудового розслідування від 01.08.2022; постанову про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 17.08.2022; рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 01.08.2022; доручення про проведення слідчих та процесуальних дій від 05.08.2022; 03.10.2022; 30.12.2022; 13.01.2023, 08.02.2023, 15.02.2023, 22.02.2023; доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 21.02.2023; рапорт від 30.01.2023 відповідно до якого вжитими заходами розшуку, проведеними слідчими та процесуальними діями встановити місцезнаходження ОСОБА_7 не надалося можливим та у визначені у повістках дати та час останній не прибув до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління державного бюро розслідувань , розташованого у місті Києві, про своє місцезнаходження та про причини неявки орган досудового розслідування не повідомив; рапорти оперативного підрозділу на виконання доручення від 01.09.2022; 06.10.2022; 12.01.2023; 12.01.2023, 14.01.2023; клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 30.08.2022 та клопотання; ухвали слідчих судді від 05.09.2022; 29.09.2022; 03.10.2022; 13.02.2023, 22.02.2023; супровідні листи, запити, інші доручення та повідомлення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.

Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7ст. 111-1 КК України.

Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Обставин, які б, відповідно до вимогст. 66 КК України, пом`якшували покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.

Обставиною, яка, відповідно до вимогст. 67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_7 є вчинення ним злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 65 КК України, суд, враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111 -1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, особу винного, який на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого та приходить до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі.

Санкцією ч.7 ст.111-1КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Крім того, ОСОБА_7 скоїв злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачений своїми діями фактично допомагав державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинив злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення обіймати будь-які посади саме в органах державної влади України.

Відповідно до ст.ст. 52 ч. 2, 54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «капітана поліції».

Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1ст.59КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Під час судового розгляду судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520355100:04:001:0252 площею 2,5655 га а з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Херсонська обл., Білозерський район, сщ/рада Білозерська, на яку ухвалою слідчого судді від 13.02.2023 (справа № 712/1344/23, провадження № 1-кс/712/762/23) накладено арешт, яка підлягає конфіскації в дохід держави відповідно до вимог ч.1ст.59 КК України.

При цьому,з оглядуна вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечногокримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_7 не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Таке покарання стосовно ОСОБА_7 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його під варту.

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до положеньст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

На підставі ч.2 ст.52, ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «капітана поліції».

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Конфіскувати в дохід держави - земельну ділянку з кадастровим номером 6520355100:04:001:0252 площею 2,5655 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_7 .

Речові докази, які знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження, а саме: приказ № 1 л/с от 17.05.2022 гумвд херсонськой области», «приказ № 16 л/с от 01.07.2022 гу мвд херсонськой области», залишити при матеріалах кримінального провадження.

Виконання вироку покласти на Херсонське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1