Вирок

від 07.03.2024 по справі 761/8448/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8448/24

Провадження №1-кп/761/2893/2024

В И Р О К

іменем України

07 березня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження №22023000000000197 від 27.02.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Малі Ягури Туркменського р-ну Ставропольського краю РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 з метою налагодження фінансово-господарських операцій на території РФ спільно з громадянами РФ ОСОБА_7 та ОСОБА_8 12.08.2015 відповідно до Протоколу загальних зборів прийняли рішення про заснування російського підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Рудхім» (рос. - ООО «Рудхим», ОГРН 1153130001640, Белгородская область, Яковлевский р-н, п. Яковлево, ул. Южная, д. 12), в якому частка в статутному капіталі у розмірі 49% належить ОСОБА_6 .

Так, підприємство ООО «Рудхим» - є господарським товариством, що має статус юридичної особи, яке зареєстроване та діє на підставі Господарського кодексу РФ, закону РФ від 08.02.1998 № 14-ФЗ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» та інших нормативно-правових актів РФ.

Мета створення вказаного підприємства полягає в одержанні прибутку від здійснення своєї підприємницької діяльності та насичення ринку товарами та послугами.

У свою чергу, основними видами діяльності підприємства ТОВ «Рудхім» є виробництво емульгаторів, зворотних емульсій для гірничодобувної та нафтодобувної промисловості, зокрема виробництва компонентів та засобів заряджання промислової вибухової речовини.

Вказане підприємство зареєстроване 21.08.2015 з метою здійснення фінансово-господарської діяльності на території РФ, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Федеральної податкової служби РФ.

Відповідно до Протоколу загальних зборів засновників про заснування товариства з обмеженою відповідальністю «Рудхім» від 12.08.2015 затверджено статут Товариства.

Відповідно до розділу 6 статуту Товариства ОСОБА_6 мав відповідні права та обов`язки, а саме:

п. 6.1.1 брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, встановленому діючим законодавством та статутом Товариства;

п. 6.1.2 отримувати інформацію про діяльність Товариства та знайомитись з його бухгалтерськими книгами та іншою документацією у встановленому його статутом порядку;

п. 6.1.3 брати участь у розподілі прибутку;

п. 6.1.4 продати або здійснити відчуження іншим чином своєї частки чи частини частки у статутному капіталі Товариства одному або декільком учасникам цього Товариства або іншій особі у порядку, передбаченому законодавством та статутом Товариства;

п. 6.1.5 отримувати у разі ліквідації Товариства частину майна, що залишилося після розрахунків з кредиторами, або його вартість;

п. 6.1.6 будь-коли вийти з Товариства шляхом відчуження своєї частки Товариству або вимагати придбання Товариством частки у випадках, передбачених чинним законодавчим;

п. 6.1.7 користуватись іншими правами, що надаються учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю законодавством,

п. 6.2 Учасник зобов`язаний:

п. 6.2.1 сплатити визначену йому частку у статутному капіталі Товариства у порядку, у розмірах та у строки, які передбачені чинним законодавством та договором про заснування Товариства у випадку заснування Товариства декількома особами;

п. 6.2.2 не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

п. 6.2.3 берегти майно Товариства; п. 6.2.4 виконувати прийняті на себе зобов`язання по відношенню Товариства та інших учасників;

п. 6.2.5 сприяти Товариству у здійсненні ним своєї діяльності;

Будучи одним із співзасновників Товариства, відповідно до п.9.3 статуту, до компетенції ОСОБА_6 , у тому числі належало:

п. 9.3.1 визначення основних напрямів діяльності Товариства, а також ухвалення рішення про участь в асоціаціях та інших об`єднаннях комерційних організацій;

п. 9.3.2 зміна статуту Товариства, у тому числі зміна розміру статутного капіталу Товариства;

п. 9.3.3 утворення виконавчих органів Товариства та дострокове припинення їх повноважень, а також прийняття рішення про передачу повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства керуючому, затвердження такого керуючого та умов договору з ним;

п. 9.3.4 затвердження річних звітів річних бухгалтерських балансів;

п. 9.3.5 ухвалення рішення про розподіл чистого прибутку Товариства між учасниками Товариства;

п. 9.3.6 затвердження (прийняття) документів, що регулюють внутрішню діяльність Товариства (внутрішніх документів Товариства).

Тобто, в період з 21.08.2015 і по 07.07.2023 ОСОБА_6 , являвся засновником та учасником ТОВ «Рудхім» та мав відповідні управлінські повноваження щодо зазначеного підприємства.

Крім того, в період з початку збройної агресії РФ проти України, ОСОБА_6 , діючи умисно, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України та проведенням у зв`язку з цим з боку РФ підривної діяльності проти України, незважаючи на встановлену Законом України № 2108-ІХ від 03.03.2022, що набрав чинності 15.03.2022, кримінальну відповідальність за свої дії, не вийшов із складу учасників підприємства РФ та продовжив здійснювати управлінські повноваження щодо зазначеного підприємства до 07.07.2023.

Таким чином, починаючи з 15.03.2022 та по 07.07.2023, ОСОБА_6 , будучи учасником ТОВ «Рудхім», діючи умисно, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, не будучи службовою особою підприємства, але маючи вплив та контроль за діяльністю останнього, з метою збереження майна та своїх особистих корисливих мотивів, що спрямовані на отримання прибутку, вирішив продовжити фінансово-господарську діяльність ТОВ «Рудхім» з державою-агресором.

Встановлено, що ОСОБА_6 , не будучи службовою особою підприємства ТОВ «Рудхім» до 07.07.2023, використовуючи свій мобільний телефон марки «iPhone» моделі «11Pro», за допомогою додатку для обміну повідомленнями та здійснення дзвінків «Whatsapp», прив`язаного до його особистого мобільного номеру телефону НОМЕР_1 , а також поштової скриньки підписаної як «Nikolay Savchenko», здійснював контроль за веденням фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства шляхом надання вказівок щодо виплати заробітної плати працівникам, ведення перемовин із контрагентами та іншими підконтрольними йому особами щодо ведення господарської діяльності підприємства, реєстрації патентів, перевірки відповідності фізико-хімічних показників емульсійних вибухових речовин тощо.

Враховуючи викладене, громадянин України ОСОБА_6 , не будучи службовою особою суб`єкта господарювання, зареєстрованого з метою здійснення господарської діяльності у сфері виробництва та спрямованого на реалізацію продукції, здійснював вирішальний вплив на ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Рудхім», шляхом контролю, надання вказівок службовим особам та працівникам.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, діючи умисно, не будучи службовою особою ТОВ «Рудхім», але маючи вирішальний вплив та значний контроль за діяльністю вказаного підприємства, у період з 15.03.2022 по 07.07.2023 здійснював ведення фінансово-господарської діяльності на території РФ у сфері виробництва, спрямованого на реалізацію продукції та надання послуг, а саме у постачанні емульгаторів, зворотних емульсій для гірничодобувної та нафтодобувної промисловості, зокрема виробництва компонентів та засобів заряджання промислової вибухової речовини в інтересах комерційних підприємств та компаній, що тісно пов`язані з державним сектором РФ.

Так, в період з 25.04.2022 по 31.12.2022, ОСОБА_6 , будучи учасником ТОВ «Рудхім», діючи умисно, використовуючи надані йому повноваження та належне підприємство, здійснюючи контроль за виробничою та фінансово-господарською діяльністю останнього, приймаючи певні управлінські рішення та погоджуючи дії інших невстановлених осіб, разом з іншими невстановленими особами, налагодивши стійкі робочі зв`язки з представниками держави-агресора, за попередніми досягнутими домовленостями, вів фінансово-господарську діяльність в інтересах держави-агресора з рядом підприємств РФ, а саме: ООО «Яковлевский Горно-обогатительный комбинат», ООО «Кузбассразрезуголь-Взрывпром», ООО «Промсбыт», ООО «Новтехсервис», ООО «Спецпетросервис», ООО «Саф-Сервис», ООО «Взрыв-Ресурс», ООО «Вторсырье», ООО «ДНС Ритейл», ООО «Буровые технологии и материалы», під час якої ТОВ «Рудхім» здійснило продаж власної продукції на загальну суму 327 927 754 російських рублів, чим забезпечив здійснення діяльності вказаного суб`єкта господарювання у взаємодії з державою-агресором.

На підставі викладеного, ОСОБА_6 , не будучи службовою особою ТОВ «Рудхім», але маючи вирішальний вплив та значний контроль за діяльністю вказаного підприємства, упродовж 2022-2023 років, у період з 15.03.2022 по 07.07.2023 вчиняв умисні дії, спрямовані на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, шляхом виробництва та реалізації емульгаторів, зворотних емульсій для гірничодобувної та нафтодобувної промисловості, зокрема компонентів та засобів заряджання промислової вибухової речовини в інтересах компаній, зареєстрованих на території держави-агресора.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 КК України, за ознаками умисних дій, спрямованих на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

05.03.2024 року між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_6 повністю і беззастережно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, та сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, - 4 роки позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

У судовому засіданні прокурор уважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.

Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості від 05.03.2024 року, укладену між ОСОБА_6 та прокурором, пояснили, що дана угода відповідає вимогам закону, укладена обвинуваченим у їх присутність, добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 дав показання, відповідно до яких угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 05.03.2024 року і призначити йому узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, викладеного в обвинувальному акті.

Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників розгляду, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, дата її укладення та підписи сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1КК України.

Обставини, що пом`якшують покарання згідно ст.66 КК України, є визнання вини та щире каяття, сприяння розкриттю злочину.

Згідно ст.67 КК України відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Суд уважає, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк 10 років, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України необхідно звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з урахуванням особи обвинуваченого, який вчинив нетяжкий злочин, є пенсіонером, інвалід ІІ групи, позитивно характеризується, є кандидатом наук, має державні нагороди, надавав благодійну допомогу, в тому числі на користь ЗСУ, раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.

За правилами ст.77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений ОСОБА_6 може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

При цьому в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом у підготовчому судовому засіданні також встановлено, що укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За таких підстав суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної від 05.03.2024 року, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №22023000000000197 від 27.02.2023 року, між прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який був застосований відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.01.2024 року, суд скасовує.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, з огляду на те, що підстави для його застосування відпали, конфіскація не застосовується.

Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку, встановленому ст. 100 КПК України.

В рамках даного кримінального провадження залучено експерта, яким проведено судову експертизу, вартість якої становить 22 718,40 грн., а саме: витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи №391/23 від 12.01.2024 на суму 22 718,40 грн., що суд визнає процесуальними витратами, а тому зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 369-376, 475, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 05.03.2024 року, укладену у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №22023000000000197 від 27.02.2023 року, між прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 - затвердити.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб`єктах господарювання державної та комунальної форми власності на строк десять років, без конфіскації майна, на підставі статті 77 КК України.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - скасувати.

Обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Стягнути з ОСОБА_6 , в дохід держави - 22718,40 грн. процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експерта.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «Apple» iPhone 11 Pro, IMEI: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , чорного кольору у чорному чохлі, мобільний телефон марки «Apple» iPhone 13 Pro, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_6

-мобільний телефон білого кольору у червоному чохлі марки «Iphone», модель «11», серійний номер НОМЕР_6 , IMEI: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , повернути ОСОБА_9 ,

-предмети зовні схожі на боєприпаси калібру 5.45. з наявною цифровою позначкою поруч з капсулем «270 83» у кількості 4 шт.- знищити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2023 року, в межах кримінального провадження №22023000000000197 від 27.02.2023 року, а саме: на тимчасово вилучене майно при затриманні ОСОБА_6 під час особистого обшуку, а саме: мобільний телефон марки IPhone, який повернути ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, нероз`яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК Україниугода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі неподання апеляційної скарги.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1