Рішення

від 20.03.2024 по справі 200/7631/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року Справа№200/7631/23

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЗеленоваА.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» (код ЄДРПОУ: 45140265, місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 1-А) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 14) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2023 року через підсистему «Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 14 грудня 2023 року №035211 про застосування штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем 14 грудня 2023 року прийнято постанову №03511 про застосування штрафу в сумі 17 000 грн. На переконання позивача така постанова прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, позивач вказує, що ним не надавалися послуги з перевезення вантажів чи пасажирів, водночас перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб.

Вважаючи вказану постану відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, вказаний перелік не є вичерпним. Під час перевірки 23.11.2023 водій не заперечив обладнання транспортного засобу тахографом. Факт цього не заперечується позивачем за текстом позову. Тому вважає, що транспортний засіб марки IVECO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний тахографом, проте під час проведення перевірки був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Зазначає, що позивачем здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу, що підпадає під визначення «автомобільний перевізник» у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевезення вантажів дорогами загального користування для власних потреб (чи власного обладнання) неможливе (не визначальне), з огляду на завдання, яке постає перед особами, що перевіряють - організація безпечної праці, ефективний контроль за роботою водіїв транспортних засобів та безпека руху. Просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №200/7631/23.

02 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позов.

Правом надання до суду відповіді на відзив відповідно до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України позивач не скористався.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до графіку рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки у період з 20 листопада 2023 року по 26 листопада 2023 року, який затверджено 17 листопада 2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області та на виконання направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17 листопада 2023 року № 000112, 23 листопада 2023 року посадовими особами Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка на а/д М-30, Стрий Умань Дніпро Ізварине, 916 км + 897 км, під час якої зупинений транспортний засіб марки IVECO вантажний фургон, реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено перевезення вантажів без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме під час здійснення перевірки встановлено перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу марки IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТТН або інші визначені законодавством документи на вантаж).

За результатами перевірки складено акт № 005204 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23 листопада 2023 року.

Водій з актом ознайомлений та зазначив у ньому, що він не згоден з інспектором.

Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на підтвердження чого відповідачем надано докази направлення повідомлення про розгляд справи рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача, яке він отримав 12 грудня 2023 року.

На розгляд справи 14 грудня 2023 представник позивача не з`явився. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 грудня 2023 року №035211, якою до ТОВ «Солодке життя» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000 грн на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з позовом.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаєЗакон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятоїстатті 6 Закону № 2344-IIIдержавному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомоїстатті 6 Закону № 2344-IIIцентральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Приписами частини чотирнадцятоїстатті 6 Закону № 2344-IIIвизначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятоїстатті 6 Закону № 2344-IIIрейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою-другоюстатті 48 Закону № 2344-IIIавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положеньстатті 48 Закону № 2344-IIIдає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, а для водія, зокрема, і товарно транспортна накладна.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимогЗакону №2819-ІVбуло прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі -Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3Інструкції №385її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4.Інструкції №385перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 2.4Інструкції № 385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.3Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно п. 3.5.Інструкції № 385, перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, тахокарти, особисті картки водіїв, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, роздруківки даних роботи тахографу водіїв є тими документами, які зобов`язані мати водії перевізника і, відповідно пред`являти ці документи особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР),Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) таЗаконів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340), вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 1.3, Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія .

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Такий підхід щодо застосування наведених нормІнструкції № 385та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21 (пункти 16-21).

Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннямистатті 48 Закону № 2344-IIIвизначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбаченіІнструкцією № 385та Положенням № 340 (пункт 63).

Таким чином суд дійшов висновку, що для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Своєю чергою абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону № 2344-IIIвизначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначенийстаттею 48 цього Законув розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивачем у поданому позові зазначається, що 23.11.2023 року водій ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем IVECO (держ. номер НОМЕР_1 ). Транспортний засіб IVECO зареєстрований та згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ». ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» передало в оренду вищевказаний автомобіль ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» на підставі договору оренди рухомого майна №01/01/23-2 від 01.01.2023 року. Водій здійснював доставку вантажу (холодильне обладнання), яким користується ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» на власні склади, які знаходяться в м. Кривий Ріг та м. Дніпро на підставі виписаної складачем ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» довідки про переміщення торгового обладнання ПТВФ-401.

У статті 1 Закону № 2344-III визначено: автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, та і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб, а винятком щодо обов`язковості складання товарно транспортної накладної становлять лише фізичні особи, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, в розділі інші види економічної діяльності у ТОВ «Солодке життя» зазначено вид економічної діяльності « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт».

Представником позивача у позові підтверджено факт того, що водій ОСОБА_1 , який здійснював 23 листопада 2023 року керування автомобілем IVECO (державний номер НОМЕР_1 ) є водієм ТОВ «Солодке життя», тому слід зазначити, що позивачем використовується наймана праця, то очевидним є висновок про те, що саме позивач є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимогЗакону України «Про автомобільний транспорт».

Більш того, перевезення вантажів дорогами загального користування для власних потреб неможливе, з огляду на завдання, яке постає перед особами, що перевіряють - організація безпечної праці, ефективний контроль за роботою водіїв транспортних засобів та безпека руху.

Тож, ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» здійснював перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності для задоволення особистих господарських потреб, то такий є автомобільним перевізником у розумінніЗакону № 2344-III.

Заперечень щодо обладнання транспортного засобу марки IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 тахографом від сторін не надходило.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу марки IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , товарно транспортної накладної, а тому суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимогЗакону №2344-ІІІ таІнструкції №385є обґрунтованими.

Беручи до уваги зазначене, за відсутності документів, у даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа, товарно транспортної накладної до позивача, який здійснює перевезення вантажу транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначенихстаттею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав належні докази, які підтверджують правомірність постанови від 14 грудня 2023 року №035211 про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу, оскільки у водія позивача були відсутні документи, передбачені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, торгово транспортна накладна або інший законодавчо визначений документ на вантаж.

Щодо доводів позивача в частині того, що водієм здійснювалась доставка вантажу (холодильне обладнання), яким користується ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» на власні склади на підставі виписаної довідки про переміщення торгового обладнання ПТВФ -401, тобто позивачем не надавались послуги з перевезення вантажів та пасажирів, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна довідка про переміщення торгового обладнання ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» ПТВФ -401 від 23.11.2023 року, а саме: морозильних скринь, які перебувають в оренді, власник ТОВ «Торговий дім «НАЙСІ».

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За правилами ч.1ст.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1ст.334 ЦК України).

Згідно з приписамистатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першоюстатті 173 Господарського кодексу Українивстановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбаченихГосподарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертоїстатті 179 Господарського кодексу Українимайново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомоюстатті 179 Господарського кодексу Україниунормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленимиЦивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина першастатті 626 Цивільного кодексу України).

Нормами частини першоїстатті 628 Цивільного кодексу Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.759 ЦК Україниза договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (стаття 765 ЦК України).

У постанові Верховного суду від 23 січня 2019 року по справі № 355/385/17 суд зробив висновок, що реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Відповідно до частини першоїстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

По своїй юридичній сутності договір оренди, за загальним правилом, є реальним.

Водночас, позивачем не надано договору оренди на морозильні скрині, укладеного з ТОВ «Торговий дім «НАЙСІ. Не надано також позивачем і документів про отримання морозильних скринь від ТОВ «Торговий дім «НАЙСІ». Отже, матеріалами справи не підтверджено факту, що договір є реальним та дійсно виконується.

Щодо твердження позивача про те, що у ТОВ «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» відсутній вид економічної діяльності - перевезення вантажів, а відповідно до пункту 1.3Інструкції № 385вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), то такі є необґрунтованими, оскільки сама по собі відсутність реєстрації суб`єктом підприємництва певного виду господарської діяльності не є безумовним свідченням того, що така діяльність ним не здійснюється.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22 (пункт 61).

Таким чином, на думку суду, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛОДКЕ ЖИТТЯ» (код ЄДРПОУ: 45140265, місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 1-А) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 14) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 20 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов