Рішення

від 20.03.2024 по справі 640/16773/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року №640/16773/20

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Діски А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГребінківської міської ради Виконавчого комітету Гребінківської міської ради (37400, Полтавська область, Лубенський район, місто Гребінка, провулок Припутня Олексія, будинок 1, код ЄДРПОУ 04057406)провизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Гребінківської міської ради, у якому просила суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним Рішення Гребінківської міської ради від 29.09.2010р., 27 сесія V скликання «Про затвердження рішень міськвиконкому з питань регулювання земельних відносин за період з 7 квітня по 29 вересня 2010р» в частині передачі Гребінківським міськвиконкомом 23.06.2010р. пунктом №31 за рішенням №383 двох земельних ділянок у власність по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати незаконним та скасувати Рішення Гребінківської міської ради від 29.09.2010р., 27 сесія V скликання «Про затвердження рішень міськвиконкому з питань регулювання земельних відносин за період з 7 квітня по 29 вересня 2010р» в частині передачи під пунктом №31 рішенням Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010р. №383 про затвердження документації із землеустрою на передачу земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;

- визнати нечинним Рішення Гребінківської міської ради від 29.09.2010р., 27 сесія V скликання «Про затвердження рішень міськвиконкому з питань регулювання земельних відносин за період з 7 квітня по 29 вересня 2010р» в частині затвердження під №31 в рішенні Гребінківського міськвиконкому від 23.06.2010р. №383 неіснуючої документації із землеустрою по АДРЕСА_1 на передачу двох земельних ділянок у власність померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянину ОСОБА_2 , з моменту ного ухвалення.

Позивачка обгрунтовує свої вимоги тим, що при слуханні в Гребінківському районному суді Полтавської області позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 528/6/20 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , для введення в експлуатацію самочинно збудованих будівель необхідне виділення земельної ділянки під вже збудовані нею будівлі за цією адресою, позивачці стало відомо, що згідно рішення Гребінківського міськвиконкому № 383 від 23.06.2010 під № 31 внесено неіснуючу людину ОСОБА_2 , якому затвердили неіснуючу документацію із землеустрою за цією ж адресою. Вказаним рішенням передана у власність забудована з 1941 року чужими будівлями ділянка, вже померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який ніколи не мав за цією адресою нерухомості, як і сам ніколи там не був.

Позивачка вказує, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розпорядження землею, виключне право розпоряджатися якою має орган виконавчої влади, суперечить закону і засадам правового порядку, порушує права того державного органу, повноваження якого привласнив орган місцевого самоврядування, а також порушує право власності держави на землю у разі, якщо орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився землею, яка перебуває у державній власності.

За твердженнями позивача Гребінківська міська рада не є титульним володільцем земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Той факт, що ця земельна ділянка має поштову адресу міста, сам по собі не свідчить про наявність у міської ради повноважень передати цю ділянку в приватну власність фізичній особі.

А тому позивачка просить скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 17.02.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому Верховний Суд вказав, що вирішення питання щодо наявності або відсутності спору про право на стадії відкриття провадження у справі є передчасним, оскільки потребує перевірки тверджень позивача та дослідження відповідних документів, що в конкретній ситуації можливо тільки після відкриття провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 позовну заяву було повернуто з огляду на зловживання позивачем процесуальними правами та невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б. та продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Судом було долучено до паперових матеріалів справи матеріали позовної заяви, що містились в програмі Діловодство спеціалізованого суду (Т. 2 а.с. 36-91).

Ухвалою суду від 04.01.2024 було залучено в якості другого відповідача Виконавчий комітет Гребінківської міської ради та прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Крім того вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Витребувано у відповідачів та позивача додаткові документи та пояснення.

Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради у клопотанні про долучення доказів вказано, що позов відповідач не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У додаткових поясненнях позивачка зазначає, що чоловік позивачки ОСОБА_4 за довіреністю та в інтересах ОСОБА_1 придбав будинок «А-1» площею 23,2 кв.м по АДРЕСА_1 шляхом підписання 15.06.2016 акта прийома-передачі. На ділянці окрім будинку «А-1» стояв недобудований не введений в експлуатацію будинок «Б-1», який за домовленістю передано ОСОБА_3 родині позивачки. Родиною позивачки проводилась реконструкція будинку «В-1».

ОСОБА_3 не повідомив родину позивачки про рішення № 383 від 23.06.2010 Гребінківського міськвиконкому, чим ввів в оману родину позивачки. За відсутності земельної ділянки під будинком ОСОБА_3 родина позивачки була позбавлена того, на що розраховувала під час домовленості при купівлі будинку «А-1». Договір про купівлю-продаж будинку «А-1» залишився усним, оскільки для засвідчення договору у нотаріуса не вистачало документів на земельну ділянку. ОСОБА_3 не є власником 24-х наявних на ділянці будівель, побудованих родиною позивачки з 2016 року, не є користувачем або власником двох земельних ділянок за цією адресою, які були передані у власність у 2010 році не його батьку ОСОБА_5 , а сторонній мертвій душі (неіснуючому) ОСОБА_2 .

ОСОБА_6 успадкував від ОСОБА_7 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), будинок «А-1», сарай Б, вбиральню Г, сарай Д, огорожу № 2, колодязь № 3. ОСОБА_3 не оскаржував незаконну передачу землі за рішенням відповідача № 383 від 23.06.2010 ОСОБА_2 .

В рішенні Гребінківської міськради № 460 від 23.08.1988 вказувалося, що будинок «А-1» прийшов в непридатність, і замість нього дозволили будувати новий. Будинок «А-1» на ділянці відсутній. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 759/18854/20, позивачка вказує, що у разі знищення майна право власності на нього існувати не може, воно має припинятися незалежно від того, як далі поводиться власник. Умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦПК України є наявність встановленого факту знищення майна, згідно постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 588/249/20, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним. При цьому наземні і підземні комунікації, що розташовані із житловим будинком на одній земельній ділянці і призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Позивчака вказує, що нею забудовано земельну ділянку ОСОБА_2 , який не заперечував проти забудови землі чи визнання права власності на нерухоме майно за позивачкою.

Дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням № 383 від 23.06.2010 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки мешканців міста та у відповідності з ст.ст. 12, 116, 121, 126 Земельного кодексу України» виконком Гребінківської міської ради Полтавської області вирішив, затвердити технічну документацію із землеустрою та передати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельні ділянки по АДРЕСА_1 : для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,08 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,1084 га (а.с. 114-116 Т. 2).

Позивачка, вважаючи таке рішення протиправним, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З урахуванням приписів статей 2, 5 КАС України суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а та від 12 червня 2020 року у справі № 804/3214/18.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Оскаржуючи рішення Гребінківської міської ради, позивач зазначає, що нею за усною домовленістю з власником домоволодіння по АДРЕСА_1 було придбано зазначене домоволодіння, зроблено перебудову та побудовано нові будівлі. Для введення в експлуатацію та оформлення права власності на нові будівлі вона має отримати в законне володіння земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти нерухомості, та яка на підставі оскаржуваного рішення зайнята ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 111-112 Т. 2).

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 21.07.2020, залишеним без зміни постановою Полтавського апеляційного суду від 04.11.2020 у справі № 528/999/19, було відмовлено у задоволенні позову у позовних вимогах ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради, Державної архітектурно будівельної інспекції України, третя особа ОСОБА_3 , про визнання факту забудови несформованої земельної ділянки, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визнання/спростування факту, що має юридичне значення.

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 11.06.2018 у справі № 528/1285/17, залишеним без зміни постановою Апеляційного суду Полтавської області від 03.09.2018 та постановою Верховного Суду від 15.04.2019 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання права на приватизацію земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Судом було встановлено, що ОСОБА_8 одержала земельну ділянку до 2001 року, тобто до введення в дію Земельного кодексу України. Відповідно вона набула право користування вказаною ділянкою землі, і згідно п.7 Перехідних положень цього Кодексу ділянка їй належала на праві користування на час смерті. Земельна ділянка знаходиться у законному користуванні ОСОБА_3 як спадкоємця, оскільки вона надавалась спадкодавцю ОСОБА_8 під будівництво до 15.03.1991 року, а тому, саме він має право на приватизацію земельної ділянки як власник нерухомого майна.

Суд зазначає, що доказів на підтвердження набуття позивачкою у визначений законом спосіб права власності чи права користування на спірну земельну ділянку чи на інше розташоване на ній нерухоме майно, позивачем суду не надано.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не навів обґрунтувань щодо того, які саме його права та/або охоронювані законом інтереси у сфері публічно - правових відносин були порушені спірним рішенням, прийнятим відповідачем, або які конкретні права він не зміг реалізувати у зв`язку з цим.

Обставин, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок вчинення спірних дій та прийняття оскаржуваного рішення не встановлено й судовим розглядом цієї справи і цього не вбачається з аргументації, наведеної у позовній заяві.

Суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2021 у справі № 640/27891/20, яке набрало законної сили 17.08.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення 40 сесії VII скликання Гребінківської міської ради Полтавської області №1357 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 », зобов`язано Гребінківську міську раду Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) орієнтовною площею 768 кв.м з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, зареєстрованої 20 жовтня 2020 року за вх. №К-262. Також вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення 40 сесії VII скликання Гребінківської міської ради Полтавської області №1358 «Про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 », зобов`язано Гребінківську міську ради Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) орієнтовною площею 1061 кв.м з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, зареєстрованої 20 жовтня 2020 року за вх. №К-263.

Доказів того, що позивачці на виконання рішення суду надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та нею було розроблено такі проекти землеустрою, матеріали справи також не містять.

Суд зазначає, що в обґрунтування вимог позовної заяви позивач лише вказує на наявність, на її думку, певних процедурних порушень з боку відповідача, а також зазначає, що для введення в експлуатацію та оформлення права власності на нові будівлі вона має отримати в законне володіння земельну ділянку, при цьому не обгрунтовує, яким чином оскаржуване рішення перешкоджає їй в реалізації її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради, Виконавчого комітету Гребінківської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.