Ухвала

від 20.03.2024 по справі 400/3857/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 березня 2024 р. № 400/3857/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення у письмовому провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №400/3857/23 за позовом ОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Березнегуватської селищної ради щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяви) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:01:001:0005), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов`язано Березнегуватську селищну раду розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:01:001:0005), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення.

У зв`язку із набранням рішенням суду законної сили 26 лютого 2024 року видано виконавчий лист.

01.03.2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/3857/23, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою від 04.03.2024 року суд призначив розгляд заяви про відстрочення виконання рішення у справі №400/3857/23 на 14 березня 2024 року.

Сторони у судове засідання, призначене на 14.03.2024 року не з`явились, будучи належним чином повідомленими про розгляд заяви.

Відповідно до частини 2 статті 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про можливість вирішення поданої відповідачем заяви в порядку письмового провадження.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із положеннями статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до положень статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Отже, з аналізу вищенаведеної норми вбачається, що вона не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати не лише майнові чи інші інтереси сторін, їхню ступінь вини у виникненні спору, а й наявність інших надзвичайних непереборних подій, які існують у державі та можуть впливати на виконання судового рішення та належне відновлення порушених прав позивача.

При цьому, вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять застережень щодо можливості визначення у інших правових актах відповідних обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення та необхідності їх врахування судом при вирішенні цього питання.

Так, в контексті обставин цієї справи суд враховує те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Зокрема, останнім Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №49/2024 від 06 лютого 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Таким чином, як на дату ухвалення Миколаївським окружним адміністративним судом рішення у цій справі так і на даний час на території України діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12.05.2015 року № 389-VIII.

Статтею 1, 7 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII від 12 травня 2015 року передбачають, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено. До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через медіа.

Судом також встановлено, що Законом України від 24.03.2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Приймаючи цей закон, законодавець, з метою недопущення зловживань, переслідував ціль заборонити прийняття рішення про безоплатну передачу земель, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення відповідної документації із землеустрою.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Таким чином, наведені обставини вказують на неможливість виконання рішення суду від 22.01.2024 року, в частині зобов`язання розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:01:001:0005), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, що в силу положень частини 3 статті 378 КАС України є підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Разом з тим, суд враховує, що рішення суду набрало законної сили 22.02.2024 року, а виконавчий лист виданий судом 26 лютого 2024 року.

Відповідно до частини 5 статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

В свою чергу, Земельний кодекс України містить приписи про заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, які набули чинності 07 квітня 2022 року та спрямовані на врегулювання земельних відносин під час дії воєнного стану (пункт 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

За викладеного правового регулювання, положення частини 5 статті 378 КАС України вступають у певну суперечність з пунктом 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, оскільки на виконання рішення суду органу місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що законодавцем поставлено у залежність від такої події, як припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Отже, суд зазначає, що вданому випадку має місце питання щодо якості закону та неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, вирішуючи яке, слід враховувати теорію та практику застосування норм права у випадку колізії, а також усталену практику Європейського суду з прав людини.

Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

Суд зазначає, що пункт 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою і передачі землі у приватну власність.

Така заборона узгоджується із частиною 2 статті 64 Конституції України у якій передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

При цьому, право власності на землю гарантується частиною 2 статті 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку пріоритетним є застосування положень Земельного кодексу України, а не Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, оскільки у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Застосування норм права у такий спосіб відповідає подіям, обставинам та умовам, за яких законодавцем обумовлено вищевикладене урегулювання земельних відносин та є виправданим в умовах запровадження в Україні воєнного стану і беззаперечно складатиме юридичну визначеність обох сторін при виконанні судового рішення у цій справі.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 акцентував на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п`ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Таким чином, незважаючи на те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року зобов`язано розглянути по суті клопотання (заяву) ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 4821155100:01:001:0005), для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення, виконання цього рішення відповідачем у бажаний для позивача спосіб є неможливим через встановлену законом заборону.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення в Україні воєнного стану та заборона, встановлена пунктом 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, є саме тими обставинами, що об`єктивно роблять неможливим виконання зазначеного рішення суду і таке втручання у право позивача має чітко передбачену підставу в національному законодавстві.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.12.2009 по справі Михайлюк та Петров проти України (заява №11932/02) зазначив, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

При цьому, суд зазначає, що наведені обставини та частина 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

З огляду на зазначене, заява Березнегуватської селищної ради про відстрочення виконання судового рішення підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Березнегуватської селищної ради про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

2. Відстрочити виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 року у справі №400/3857/23 у її зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України. Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Величко