Рішення

від 21.03.2024 по справі 460/2331/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2024 року м. Рівне№460/2331/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання І.С.Ляшук; представника позивача адвоката В.В.Рищука; представника відповідача Н.В.Іщук; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 ВП №52041084.

Виклад позиції позивача.

Позивач вказує, що на виконанні Рівненського міського відділу ДВС Західного МРУ МЮ (виконавче провадження №52041018) перебував виконавчий лист Рівненського міського суду від 09 лютого 2015 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором Кредиту №87Д від 28.02.2008 в розмірі 892399,29 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 431775,00 грн. Постановою від 02.02.2024 виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою у порядку пункту 1 часини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем винесена постанова від 02.02.2024 про стягнення з позивачу виконавчого збору у розмірі 89239,93 грн. Позивач зазначає, що Постанова про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 була винесена у виконавчому провадженні, під час якого не було виконано виконавчий документ, яким чітко встановлено спосіб виконання рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором Кредиту №87Д від 28.02.2008 в розмірі 892399,29 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 431775,00 грн. Позивач зазначає, що рішенням суду визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах 431775,00 грн, тому з позивача не може підлягати стягненню виконавчий збір у розмірі 89239,93 грн, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, тобто сума виконавчого збору повинна становити 43177,50 грн. Тому оскаржувана постанова від 02.02.2024 про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.

Виклад заперечень відповідача.

Відповідач зазначає, що 25.08.2016 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №52041532 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 09.02.2015 Рівненським міським судом, якою встановлено боржнику строк на самостійне виконання рішення суду до 31.08.2016. Державним виконавцем винесено постанову від 02.02.2024 про стягнення виконавчого збору, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження було відкрите 25.08.2016, тобто в період чинності редакції Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV. На час відкриття виконавчого провадження ВП №52041532 Закон №606-XIV містив імперативне застереження про стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, а також регламентував порядок визначення розміру виконавчого збору від суми, що підлягає стягненню чи поверненню. Законодавче регулювання визначення розміру виконавчого збору як на момент закінчення строку на самостійне виконання рішення, так і на момент винесення оскаржуваної постанови, в контексті спірних правовідносин здійснювалось аналогічним чином - розмір виконавчого збору визначається від суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом та не перебуває в залежності від фактично стягнутої суми або вчинення виконавцем тих чи інших виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу. Стосовно твердження позивача про нарахування суми виконавчого збору від вартості майна, а не від суми заборгованості перед стягувачем, відповідач зазначив, що відповідно до вимог частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Тому твердження про необхідність визначення суми виконавчого збору виходячи з вартості майна, на яке звертається стягнення, є помилковим. Вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у відкритому судовому засіданні на 21.03.2024.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2013 (справа №1715/22129/12) постановлено:

«Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором Кредиту № 87Д від 28.02.2008 року в розмірі 892399,29 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 431775,00 грн.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір у сумі 3219,00 грн».

Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист від 09.02.2015 у справі №1715/22129/12 про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Договором кредиту №87Д від 28.02.2008 в розмірі 892399,29 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 431775,00 грн.

Боржником за виконавчим листом є ОСОБА_1 .

Державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції (правонаступником якого є відповідач) винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №52041532 від 25.08.2016 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 09.02.2015 у справі №1715/22129/12, відповідно до якої боржником є ОСОБА_1 .

Старшим державним виконавцем Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в межах виконавчого провадження №52041084 винесено постанови від 02.02.2024:

про повернення виконавчого документа стягувачу АТ «Сенс Банк»;

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 на загальну суму 300,00 грн;

про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 89239,93 грн (далі Постанова про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 (оскаржувана)).

Оскаржувану Постанову від 02.02.2024 надіслано позивачу супровідним листом від 02.02.2024 №34763.

Старшим державним виконавцем Відділу ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №74048771 щодо примусового виконання Постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 ВП №52041084, відповідно до якої боржником є ОСОБА_1 .

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016№1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами частини першої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За змісту оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 вбачається, що державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню: 892399,29 грн х 10% = 89239,93 грн.

Позивач зазначає, що Постанова про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 була винесена у виконавчому провадженні, під час якого не було виконано виконавчий документ, яким чітко встановлено спосіб виконання рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за Договором Кредиту №87Д від 28.02.2008 в розмірі 892399,29 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 431775,00 грн.

Позивач зазначає, що рішенням суду визначено початкову ціну продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах 431775,00 грн, тому з позивача не може підлягати стягненню виконавчий збір у розмірі 89239,93 грн, оскільки відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, тобто сума виконавчого збору повинна становити 43177,50 грн.

Суд зазначає, що в Заочному рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2013 (справа №1715/22129/12) зазначено, що 28.02.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту №87Д; на забезпечення виконання Кредитного Договору №87Д, 28.02.2008 між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (Іпотекодавці) укладено Іпотечний договір №87Д-1 відповідно до п. 1.1. якого Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцями зобов`язань за Договором кредиту №87Д від 28.02.2008, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником ОСОБА_2 , надалі за текстом «Основне зобов`язання», наступне нерухоме майно трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, наказ № 287 від 17.07.1997.

Постанову про відкриття виконавчого провадження №52041532 винесено державним виконавцем 25.08.2016.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час відкриття виконавчого провадження №52041532 було врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606-XIV).

Відповідно до частини другої статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною восьмою статті 54 Закону №606-XIV передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, положення Закону №606-XIV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-XIV.

Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

З огляду на те, що оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору (як окрема процесуальна дія) винесена державним виконавцем 02.02.2024, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ, то приймаючи таку постанову, державний виконавець повинен був керуватися положеннями Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній на дату винесення оскаржуваної постанови).

Оскаржувану Постанову про стягнення виконавчого збору винесено в період дії Закону №1404-VІІІ у редакції Закону №2475-VIII (далі Закон №2475-VIII).

Законом №2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

За приписами частини сьомої статті 51 Закону №1404-VIII, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положеньЗакону України«Про іпотеку».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від05.06.2003№898-IV (далі Закон №898-IV), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

Тобто, Кредитний договір №87Д був укладений між Банком та позичальником ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 являлася одним з Іпотекодавців майнових поручителів.

За приписами частини першої статті 11 Закону №898-IV, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 39 Закону №898-IV, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 22 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802) (далі Інструкція), якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.

За правилами статті 41 Закону №898-IV (в редакції, чинній на момент оформлення виконавчого листа), реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає виключно примусовому виконанню шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Статтею 57 Закону №1404-VIII передбачено, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, врегульовано статтею 61 Закону №1404-VIII, відповідно до якої реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Таким чином, визначенню обсягу відповідальності позивача (у грошовому виразі) за невиконане боржником зобов`язання за кредитним договором має передувати проведення державним виконавцем оцінки майна (квартири), переданої в іпотеку.

Саме в межах цієї суми (вартості предмета іпотеки) позивач, як один з майнових поручителів, несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в силу норми частини першої статті 11 Закону №898-IV.

З матеріалів справи вбачається, що оцінка іпотечного майна відповідачем не проводилася, натомість Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2013 (справа №1715/22129/12) була визначена лише «початкова» ціна реалізації квартири 431775,00 грн при продажу на прилюдних торгах.

Тому, визначення відповідачем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків (89239,93 грн) від суми заборгованості (892399,29 грн) боржника перед банком за Договором кредиту №87Д, не відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону №1404-VIII, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбаченіпунктами 1і2частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1404-VIII, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що факту реалізації предмета іпотеки не було, а кошти від реалізації заставленого нерухомого майна не надходили, тому жодних правових підстав для визначення позивачу, як майновому поручителю, суми виконавчого збору не існувало.

З огляду на викладене, державним виконавцем неправомірно визначено розмір виконавчого збору.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 8 Розділу III Інструкції у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,7,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 Закону),11,14і15частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

У даному випадку має місце факт повернення виконавчого документа стягувачу у порядку пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, тому визначення суми виконавчого збору може мати місце лише щодо основного боржника позичальника ОСОБА_2 .

Також суд зазначає, що системний аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про відсутність підстав для обчислення розміру виконавчого збору виходячи із визначеної у виконавчому документі початкової ціни предмета іпотеки, оскільки така початкова ціна має значення для передачі предмета іпотеки для подальшої реалізації.

В розумінні частини другої статті 27 Закону №1404-VIII початкова ціна предмета іпотеки не є тотожною сумі, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Оскільки відповідачем не доведено факту проведення ним оцінки вартості майна, переданого в іпотеку, з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за Договором кредиту №87Д, та не доведено факту реалізації заставленого майна, суд доходить висновку, що Постанова про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 з позивача майнового поручителя, є протиправною та підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення Постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 968,96 грн, сплачена відповідно до квитанції від 01.03.2024 №3411-0735-2705-8206.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (село Сіянці, Острозький район, Рівненська область, 35812; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Замкова, 22а, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 35007146) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 02.02.2024 ВП №52041084.

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968 грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу Державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 березня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська