Постанова

від 20.03.2024 по справі 440/7803/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 р.Справа № 440/7803/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.11.23 року по справі № 440/7803/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС в Полтавській області від 14.02.2023 №000/1252/07-02 в частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 249916,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з актом перевірки, на результат декларації за вересень 2022 року вплинуло від`ємне значення попередніх періодів: червень-жовтень 2021, січень-серпень 2022. У зазначених періодах товариство здійснювало придбання товарів/послуг, зокрема, у ТОВ "Перша Насіннєва", ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" та ПАТ "Козельщинський райагропостач". За висновками контролюючого органу, дані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, незнаходження платника за податковою адресою, наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Тобто, ГУ ДПС у Полтавській області зроблено висновок, що господарські операції з вищезазначеними контрагентами є безтоварними, що виключає право ТОВ "АФГ "Еліта" формувати податковий кредит. Позивач вважає, що дані висновки податкового органу зроблені на підставі припущень та є необґрунтованими.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області від 14.02.2023 №000/1252/07-02 в частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 249916,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб`єднання фермерських господарств "Еліта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3748 гривень 74 копійки та витрати, пов`язанні із наданням правової допомоги, у розмірі 24995 гривень 80 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням, Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 14.02.2023 №000/1252/0702 винесено правомірно та відповідно до діючих норм податкового законодавства. Зазначає, що позивачем не надано до перевірки та до суду відповідного акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродукту від його контрагентів ПрАТ "Козельщинський райагропостач" та ТОВ "Паливна компанія "Дизойл". Наявні в матеріалах справи товаро-транспортні накладні не підтверджують перевезення та отримання позивачем дизельного палива, адже вони не відповідають вимогам інструкції. Зазначає, що прослідковується обрив ланцюга постачання "дизельного палива energy-евро-4 з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 та палива моторного альтернативного а-92е-40 з кодом УКТ ЗЕД 3824999610", що придбане згідно з оформленими та наданими до перевірки документами ТОВ "АФГ "Еліта" у квітні-вересні 2022 року у ПАТ "Козельщинський райагропостач" на суму ПДВ 253698 грн, а також відсутність підтвердження факту реального одержання кожним із суб`єктів господарювання ідентифікованого товару від інших продавців доказує у досліджуваному та попередніх звітних періодах нереальність одержання саме цього ідентифікованого товару, засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з цих суб`єктів господарювання відповідного активу, його наступного постачання по всьому ланцюгу його документального оформлення нереального руху.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "АФГ "Еліта" зазначає, що доводи відповідача про ненадання до перевірки та до суду акту матеріально відповідальної особи на підтвердження факту прийняття нафтопродуктів є безпідставними, при цьому зазначені документи не вимагались при проведенні перевірки, відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не надав доказів того, що у позивача відсутні чи ним не додані документи згідно з переліком Додатку 4 до акту перевірки від 23.12.2022. Позиція позивача є підтвердженою, доведеною та не спростованою органом владних повноважень. Зазначає, що апеляційна скарга не містить посилань на докази, які б не досліджено або неправильно досліджено судом першої інстанції, а отже вона є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі направлень ГУ ДПС в Полтавській області №№3713, 3714 від 06.12.2022, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, пункту 79.2 статті 79, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АФГ "Еліта" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2022 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки відповідачем складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АФГ "Еліта" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість від 23.12.2022 №7533/16-31-07-02-04/24389445.

В акті перевірки встановлені наступні порушення, а саме:

1) пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 (з врахуванням вимог відповідно до пункту 120-1.1 статті 120) Податкового кодексу України, у результаті чого виписано та не зареєстровано податкові накладні контрагентам-покупцям в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) підпункту "а" пункту 198.1 статті 198, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3, пунктів 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 2690312 грн, у т.ч. за: червень 2021 року 58872 грн, липень 2021 року 46727 грн, вересень 2021 року 455383 грн, жовтень 2021 року 798799 грн, січень 2022 року 6702 грн, березень 2022 року 19361 грн, квітень 2022 року 44872 грн, травень 2022 року 156903 грн, червень 2022 року 288597 грн, липень 2022 року 60643 грн, серпень 2022 року 44943 грн, вересень 2022 року 708510 грн.

23.01.2023 позивачем до ГУ ДПС у Полтавській області подано заперечення на акт перевірки вих. №14.

ТОВ "АФГ "Еліта" отримано відповідь на заперечення №2888/6/16-31-07-02-04 від 07.02.2023, у якому зазначено, що беручи до уваги всі додатково надані до розгляду заперечення документи, пояснення ТОВ "АФГ "Еліта" (код 24389445), висновки акта перевірки від 23.12.2022 №7533/16-31-07-02-04/24389445, були переглянуті та викладені в новій редакції встановлені порушення, а саме:

1) пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті201 (з врахуванням вимог відповідно до пункту 120-1.1 статті 120) Податкового кодексу України, у результаті чого виписано та не зареєстровано податкові накладні контрагентам-покупцям в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних;

2) підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму на суму 931010 грн, у т. ч. за: жовтень 2021 року у сумі 253 грн, квітень 2022 року 47271 грн, травень 2022 року 208539 грн, червень 2022 року 162 грн, липень 2022 року 674785 грн /а.с. 138-142, том 1; 83-85, том 2/.

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.02.2023 №000/1252/07-02, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2022 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 931010,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 14.02.2023 №000/1252/07-02 в частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 249916,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України наведено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям особам, не зареєстрованим платниками податку, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами в оспорюваній сумі, які покладені в основу акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (чинний на моент спірних правовідносин) передбачено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України №996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704 (далі Положення № 88, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №580/2490/19, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо правовідносинам позивача з ТОВ "Перша Насіннєва", ТОВ "Паливна компанія "Дизойл", ПАТ "Козельщинський райагропостач", колегія суддів зазначає наступне.

16.05.2022 між ТОВ "Перша Насіннєва" (постачальник) та ТОВ "АФГ "Еліта" укладено договір поставки №16-1/05/2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур у погодженому сторонами асортименті.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що сума договору складається з загальної суми всіх видаткових накладних виданих постачальником покупцю у періоді з 16.05.2022 по 31.12.2022. Кількість, асортимент, ціни на товар та строки його поставки визначаються в додатках до цього договору та/або накладних документах на відпуск товару, які становлять його невід`ємну частину, підпис на яких покупця, свідчить про погодження сторонами вартості та кількості товару.

Додатком №01 від 16.05.2022 до договору поставки №16-1/05/2022 від 16.05.2022 погоджено, що постачальник продає, покупець купує товар: насіння соняшника СИ Ласкала; насіння соняшника НК Конді; насіння соняшника СИ Арізона. Сума договору становить 1302179,25 грн, у тому числі ПДВ 159916,75 грн.

Поставка наведеного товару здійснювалась постачальником, що підтверджується товарно-транспортною накладною №РН-00059 від 17.05.2022 та видатковими накладними: №00059/1 від 17.05.2022, 00059/2 від 17.05.2022, 00059/3 від 17.05.2022, 00059/4 від 17.05.2022, 00059/5 від 17.05.2022, 00059/6 від 17.05.2022.

Крім того, матеріали справи містять сертифікати, що засвідчують посівні якості насіння: від 10.03.2022 № 158467 на насіння соняшнику сорту СИ Ласкала; від 10.03.2022 №158469 на насіння соняшнику сорту НК Конді; від 18.02.2022 №156024 на насіння соняшнику сорту СИ Арізона.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінки вказаним вище сертифікатам.

Розрахунки між сторонами проведені, що підтверджується платіжним дорученням №1257 від 17.05.2022.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на всі поставлені товари виписані та зареєстровані податкові накладні: № 24, 25, 33, 34, 35, 36 від 17.05.2022.

В акті перевірки зазначено, що в наданих до перевірки первинних бухгалтерських документах, отриманих ТОВ "АФГ "Еліта" від ТОВ "Перша насіннєва", перевіркою встановлено оформлення первинних документів з порушенням чинного законодавства, а саме: одиниці виміру та кількість різняться між вказаними в податковій, видатковій та рахунку на оплату. В одиницях виміру податкової накладної насіння соняшнику сказано мішки, у видаткових накладних посадкові одиниці, в рахунках на оплату посадкові одиниці. Також є різниця в кількостях придбаної продукції, які вказані в податкових, видаткових накладних та рахунках на оплату. Тобто, встановити в якій саме кількості поставлено насіння соняшника: у мішках чи посадкових одиницях та в якій кількості не можливо.

Відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) ТОВ "Перша насіннєва" декларує склади та офіс; в товарно-транспортній накладній вказано вантажоперевізник ТОВ "Перша насіннєва" та автомобіль Рено Мастер НОМЕР_1 , але в формі 20-ОПП підприємство не декларувало даний вид транспорту.

Підприємство не подає до контролюючих органів податкову звітність щодо наявності найманих працівників, відомостей щодо наявностей земельних ділянок, що унеможливлює зробити висновок щодо можливості самостійного вирощування соняшнику, оскільки по ланцюгам постачання не встановлено походження насіння соняшнику.

Крім того, ТОВ "Перша насіннєва" відповідно до рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 06.07.2022 Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, прийнято рішення відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку встановлено наявність ризикових операцій.

При дослідженні ланцюга постачання ТОВ "Перша насіннєва" баз даних ІС "Податковий блок" та архіву електронної звітності "ЄРПН" зареєстрованих податкових накладних взагалі не придбавала насіння соняшника СИ Ласкала; насіння соняшника НК Конді; насіння соняшника СИ Арізона.

За доводами контролюючого органу, чітко прослідковується обрив ланцюга постачання "насіння соняшника СИ Ласкала; насіння соняшника НК Конді: насіння соняшника СИ Арізона", що було придбане згідно з оформленими та наданими до перевірки документами ТОВ "АФГ "Еліта" у травні 2022 року у ТОВ "Перша насіннєва" на суму ПДВ 159917 грн; а також відсутність підтвердження факту реального одержання кожним із суб`єктів господарювання ідентифікованого товару від інших продавців доказує у досліджуваному та попередніх звітних періодах нереальність одержання саме цього ідентифікованого товару, засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з цих суб`єктів господарювання відповідного активу, його наступного постачання по всьому ланцюгу його документального оформлення нереального руху, що в свою чергу підтверджено даними АС "Податковий блок", згідно з якими перевіркою встановлено, що всі учасники ланцюга сумнівного постачання товару не являються ні імпортерами, ні виробниками насіння соняшника, що було поставлено згідно з виписаними документами ТОВ "Перша насіннєва" та у свою чергу на ТОВ "АФГ "Еліта".

Таким чином, у ході аналізу встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару та інше в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних, трудових ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Перша насіннєва" можливостей для постачання насіння соняшника на адресу ТОВ "АФГ "Еліта".

За результатами проведеного аналізу встановлено недостовірність задекларованих ТОВ "АФГ "Еліта" даних податкового обліку, що відповідно, виключає право формувати податковий кредит за такими операціями з огляду на наступне: діяльність ТОВ "Перша насіннєва" має наступні ознаки проведення безтоварних операцій: відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення господарської діяльності, трудових ресурсів; відсутність факту реального походження та введення в обіг товару; по ланцюгу постачання ТОВ "Перша насіннєва" здійснюється реалізація товару невідомого походження, введеного ним в обіг завдяки оформленню недостовірних документів; нереальність первинного постачання (продажу) товару ТОВ "Перша насіннєва" та його постачальниками по ланцюгу постачання доказує нереальність одержання (купівлі) ТОВ "АФГ "Еліта".

У висновках акта перевірку зазначено, що вказане в сукупності дає підстави для висновку про недоведеність виконання ТОВ "Перша насіннєва" операцій щодо поставки товару (насіння соняшника).

Водночас, колегією суддів встановлено, що факт безпосереднього використання насіння соняшнику в господарській діяльності ТОВ "АФГ "Еліта" підтверджено під час перевірки, про що зазначено в акті перевірки. Так, під час проведення перевірки з метою дослідження наявності чи/або відсутності залишків придбаної продукції, що призвели до декларування від`ємного значення по ПДВ за вересень 2022 року, проведена інвентаризація. За результатами інвентаризації встановлено, що на складах зберігається, зокрема, 5736287,00 кг соняшнику.

13.04.2022 між ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" (продавець) та ТОВ "АФГ "Еліта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13/04/2022, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Ціна кожної конкретної партії товару погоджується сторонами додатково та зазначається у рахунку-фактурі. Покупець у разі погодження ціни товару перераховує повну (100%) оплату узгодженої сторонами партії товару на п/р продавця у розмірі, визначеному у рахунку-фактурі.

Сторони погодили кількість товару паливо дизельне Energy ДП-Л-Євро4-В0 у кількості 12,62 т., продавцем виписано рахунок на оплату №58 від 14.04.2022, вартість партії товару 599449,96 грн, у тому числі ПДВ 39216,35 грн.

Покупцем за товар сплачено, що підтверджується платіжним дорученням №1181 від 14.04.2022.

Транспортування палива підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №129 від 14.04.2022, приймання покупцем також підтверджується ТТН. Отримання палива від продавця до покупця підтверджується видатковою накладною №55 від 14.04.2022.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на поставлений товар виписана та зареєстрована податкова накладна №14 від 14.04.2022.

В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні заповнені з порушенням, а саме: у графах відсутні дати та № довіреностей на отримання товару та номер резервуара; е заповнені рядки ТТН дата і час виїзду з підприємства вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача.

Відповідно до відомостей про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПГ1) підприємство декларує автомобілі у загальній кількості 5 шт, але ні марка, ні номерні знаки не вказано. Тому, за доводами контролюючого органу, неможливо зробити висновок щодо наявності спеціалізованих автотранспортних засобів для перевезення нафтопродуктів на балансі ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" та здійснення транспортування ПММ на адресу ТОВ "АФГ "Еліта".

При дослідженні ланцюга постачання ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" баз даних ІС "Податковий блок" та архіву електронної звітності "ПН" зареєстрованих податкових накладних відсутнє придбання палива дизельного Energy-ДП-Л-ро4-ВО.

У висновках акта зазначено, що чітко прослідковується обрив ланцюга постачання "палива дизельного Energy-ДП-Євро4-ВО", що придбане згідно з оформленими та наданими до перевірки документами ТОВ "АФГ "Еліта" у квітні 2022 року у ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" на суму ПДВ 39216 грн, а також відсутність підтвердження факту реального одержання кожним із суб`єктів господарювання ідентифікованого товару від інших продавців доказує у досліджуваному та попередніх звітних періодах нереальність одержання саме цього ідентифікованого товару, засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з цих суб`єктів господарювання відповідного активу, його наступного постачання по всьому ланцюгу його документального оформлення нереального руху, що в свою чергу підтверджено даними АС "Податковий блок", згідно з якими перевіркою встановлено, що всі учасники ланцюга сумнівного постачання пально-мастильних матеріалів "палива дизельного Energy -ДП-Євро4-ВО не являються ні імпортерами, ні виробниками ПММ, що поставлено згідно з вписаними документами ТОВ "Паливна компанія "Дизойл" та у свою чергу на ТОВ "АФГ "Еліта".

Так. матеріалами справи встановлено, що 04.01.2022 між ПрАТ "Козельщинський райагропостач" (постачальник) та ТОВ "АФГ "Еліта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №ОАО6, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати запасні частини до сільськогосподарської техніки, автомобілів, ПММ, рідкі та мінеральні добрива (в асортименті), а також інші матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити за продукцію, найменування, кількість, ціна яких вказується в документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару.

В акті перевірки зазначено всі первинні документи, на підставі яких здійснювалося постачання за договором №ОАО від 04.01.2022, зокрема:

- зареєстровані податкові накладні №402 від 28.04.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ 231029,78 грн, №420 від 29.04.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143530,99 грн, №458 від 02.05.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ 288016,51 грн, №465 від 04.05.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143862,25 грн, №468 від 05.05.2022 на загальну суму з урахуванням ПДВ 230941,37 грн;

- видаткові накладні №ОАО0000436 від 28.04.2022 на товар: дизпаливо клас F, бензин А-92, дизельне паливо Energy-Євро 4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 231029,78 грн; №ОАО0000451 від 29.04.2022 на товар: бензин А-92, дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143530,99 грн; №ОАО0000486 від 02.05.2022 на товар: дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 288016,51 грн; №ОАО0000493 від 04.05.2022 на товар: дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143862,25 грн; №ОАО0000496 від 05.05.2022 на товар: дизпаливо клас F, дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 230941,37 грн;

- рахунки-фактури №ОАО0000403 від 28.04.2022 на товар: дизпаливо клас F, бензин А-92, дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 231029,78 грн; №ОАО0000418 від 29.04.2022 на товар: бензин А-92, дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143530,99 грн; №ОАО0000453 від 02.05.2022 на товар: дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 288016,51 грн; №ОАО0000460 від 04.05.2022 на товар: дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 143862,25 грн; №ОАО0000463 від 05.05.2022 на товар: дизпаливо клас F, дизельне паливо Energy-Євро-4 на загальну суму з урахуванням ПДВ 230941,37 грн.

Розрахунки з контрагентом податковим органом досліджено на підставі банківських виписок, зокрема, від 06.05.2022 №№1219; 1221; 1228; 1222; 1220.

Відповідно до акта перевірки, зауваження у контролюючого органу були до товарно-транспортних накладних, а саме: не заповнені рядки ТТН дата і час виїзду з підприємства вантажовідправника, дата і час прибуття до вантажоодержувача, дата і час виїзду від вантажоодержувача.

Крім того, до перевірки не надано сертифікатів відповідності та паспортів, які б могли підтвердити якість продукції. Тобто чи була придатна дана продукція до подальшого використання, та чи могло ПАТ "Козельщинський райагропостач" отримати економічний ефект у вигляді доходу від такого використання, встановити не можливо, оскільки визначальною підставою включення сум до складу податкового кредиту є подальше отримання доходу від використання придбаних товарів.

Проведеним аналізом по ланцюгам постачання не встановлено походження дизельного палива energy-євро-4 з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 та палива моторного альтернативного а-92е-40 з кодом УКТ ЗЕД 3824999610; підприємство не є імпортером даного виду товару.

За доводами контролюючого органу, чітко прослідковується обрив ланцюга постачання "дизельного палива energy-свро-4 з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 та палива моторного альтернативного а-92е.-40 з кодом УКТ ЗЕД 3824999610", що було придбане згідно з оформленими та наданими до перевірки документами ТОВ "АФГ "Еліта" у квітні-вересні 2022 року у ПАТ "Козельщинський райагропостач" на суму ПДВ 253698 грн, а також відсутність підтвердження факту реального одержання кожним із суб`єктів господарювання ідентифікованого товару від інших продавців доказує у досліджуваному та попередніх звітних періодах нереальність одержання саме цього ідентифікованого товару, засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з цих суб`єктів господарювання відповідного активу, його наступного постачання по всьому ланцюгу його документального оформлення нереального руху, що в свою чергу підтверджено даними АС "Податковий блок", згідно з якими перевіркою встановлено, що всі учасники ланцюга сумнівного постачання пально-мастильних матеріалів "дизельного палива energy-євро-4 з кодом УКТ ЗЕД 2710194300 та палива моторного альтернативного а-92е-40 з кодом УКТ ЗЕД 3824999610" не являються ні імпортерами, ні виробниками насіння, що було поставлено згідно з виписаними документами ПАТ "Козельщинський райагропостач" та у свою чергу на ТОВ "АФГ "Еліта".

Отже, за результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ТОВ "АФГ "Еліта" з вищенаведеними контрагентами встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 249916,00 грн.

Водночас, позивач зазначає, що наведені висновки зроблені без належних доказів, вони не підтверджують відсутності господарських операцій; ТОВ "АФГ "Еліта" дійсно придбало товари, відобразило їх придбання в бухгалтерській та податковій звітності, використало придбаний товар у виробництві; висновки контролюючого органу базуються лише на припущеннях та неповній інформації податкової бази за спірними контрагентами. Зазначив, що такі реквізити товарно-транспортної накладної як "дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника", "дата і час прибуття до вантажоодержувача", "дата і час виїзду від вантажоодержувача" не є обов`язковими, а отже, не зазначення вказаної інформації не дає підстав вважати товарно-транспортну накладну дефектною. Зазначено, що, "недозаповнена ТТН" не спростовує здійснення самої господарської операції.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини позивача з ТОВ "Перша Насіннєва", ТОВ "Паливна компанія "Дизойл", ПАТ "Козельщинський райагропостач", колегія суддів зазначає наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 24.05.2022 у справі № 640/11594/21.

Крім того, податкова інформація самостійно не може безумовно підтверджувати фінансово-господарську неспроможність господарюючого суб`єкта щодо виконання узятих на себе зобов`язань. Зокрема, відсутність трудових та матеріальних ресурсів самостійно не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у платника первинних документів, які спростовують такі доводи, які перш за все підлягають дослідженню та оцінці судом.

Верховний Суд також неодноразово акцентував на тому, зокрема, у постановах від 02.12.2019 у справі №826/13060/18, від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи контролюючого органу зводяться лише до правових дій, наявності/відсутності відповідних об`єктів, персоналу тощо саме у контрагентів позивача.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підтвердження транспортування позивачем товару в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних: №РН-00059 від 17.05.2022 та отримання товару видаткові накладні: №00059/1 від 17.05.2022, 00059/2 від 17.05.2022, 00059/3 від 17.05.2022, 00059/4 від 17.05.2022, 00059/5 від 17.05.2022, 00059/6 від 17.05.2022; №129 від 14.04.2022.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

При цьому, сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а.

Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену в постанові від 23.07.2020 у справі № 826/6806/17, вказано, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до матеріалами справи господарські операції з вищезазначеними контрагентами підтверджені, належним чином оформленими первинними та бухгалтерськими документами, які підтверджують понесені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Крім того, не визнаючи господарські операції позивача з контрагентами реальними, контролюючий орган також виходив з аналізу податкової інформації про контрагентів, встановив відсутність ланцюга постачання або можливості для виробництва товару (його імпорту, іншого реального джерела введення в обіг у перевіреному та попередніх звітних періодах).

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу. Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (пункт 74.1 статті 74 Податкового кодексу України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Отже, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від правильності ведення його контрагентом податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 26.03.2019 у справі №804/13206/13, від 02.04.2019 у справі №804/1444/14, від 09.04.2019 у справі №822/1602/13-а.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на податковій інформації по спірним контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагенті, є безпідставними.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутность у позивача в окремих випадках документів, що підтверджують походження товарів (сертифікатів (паспортів) якості) та/або оформлення останніх з певними недоліками колегія суддів зазначає, що сертифікати якості товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові 22.02.2022 у справі № 160/8076/21, від 10.10.2023 у справі № 806/442/16. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2019 у справі № 813/123/16.

Водночас, до матеріалів справи позивачем надані відповідні копії сертифікаті якості, які досліджені судом першої інстанції та їх належність не спростована відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 14.02.2023 №000/1252/07-02 в частині зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 249916,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі № 440/7803/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 21.03.2024 року