Постанова

від 21.03.2024 по справі 420/27475/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27475/23Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного від 29 грудня 2023р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕКСТ ВЕЙ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023р. ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» звернулося до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України, Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 24.08.2023р.: за №9403111/36043295 стосовно податкової накладної №77 від 4.03.2022р., за №9403110/36043295 щодо податкової накладної №89 від 11.04.2022р., за №9403108/36043295 стосовно податкової накладної №94 від 19.04.2022р. та за №9403109/36043295 щодо податкової накладної №100 від 4.05.2022р.;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх подання ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ»: за №77 від 4.03.2022р., за №89 від 11.04.2022р., за №94 від 19.04.2022р., за №100 від 4.05.2022р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним для реєстрації податкових накладних надано усі необхідні документи для підтвердження здійснення господарських операцій, проте відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

При цьому, на думку позивача, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або здійснення обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.08.2023р.: №9403111/36043295, №9403110/36043295, №9403108/36043295, №9403109/36043295 про відмову в реєстрації податкових накладних №77 від 4.03.2022р., №89 від 11.04.2022р., №94 від 19.04.2022р., №100 від 4.05.2022р..

Зобов`язано ДПС України зареєструвати податкові накладні ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» №77 від 4.03.2022р., №89 від 11.04.2022р., №94 від 19.04.2022р., №100 від 4.05.2022р. в ЄРПН днем їх надходження на реєстрацію.

Стягнуто на користь ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 10 736грн..

Не погодившись із даним рішенням суду, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» було надано усі необхідні для реєстрації накладних первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність господарських операцій, проте, податковим органом не надано належної оцінки цим первинним документам, що і стало помилковою підставою для висновку про нереальність господарських операцій позивача та про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» є юридичною особою, зареєстровано в ЄДРЮО та є платником ПДВ, основним видом діяльності за КВЕД є 68.20, а саме надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

9.10.2020р. ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» (орендар) уклало договір оренди з МПП «СВІД-1» (орендодавець) за №1/11Б, за яким МПП «СВІД-1» зобов`язується в порядку та строки, визначених договором, передати у строкове платне користування торгові приміщення Торгового комплексу по вул.І.Рабіна у м.Одесі. Згідно з договором орендар має право передавати майно або його частину в суборенду без попередньої згоди Орендодавця (т.1 а.с.45-50).

При цьому, ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» (орендодавець) 9.10.2020р. уклало на вказані приміщення договір суборенди нерухомого майна за №8.1-8.6 з ДП «ІЗЮМІНКА» (орендар), яким з урахуванням додаткових угод встановлені строки та суми плати за оренду приміщень (т.1 а.с.29-44).

В подальшому, ДП «ІЗЮМІНКА» на виконання вказаного договору сплатило за оренду приміщень кошти за платіжними інструкціями: №22473 від 4.03.2022р. - 153 676грн., за №22942 від 11.04.2022р. - 92 205,6грн., за №23149 від 19.04.2022р. на загальну суму 92 205,6грн., за №23437 від 4.05.2022р. на загальну суму 184 411,2грн. (т.1 а.с.51,69,85,96).

Так, за результатами отримання вищевказаних коштів, ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» складено податкові накладні за №77 від 4.03.2022р., за №89 від 11.04.2022р., за №94 від 19.04.2022р., за №100 від 4.05.2022р. (т.1 а.с.22-23,62-63,78-79,89-90) та через автоматизовану систему направило до ДПС України для проведення їх реєстрації в ЄРПН.

Проте, товариство отримало квитанцію податкового органу від 16.08.2023р., яким товариство повідомлено про те, що документ доставлено до центрального рівня ДПС. «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 68.20 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (т.1 а.с.24,64, 80,91).

На виконання вказаної квитанції, товариством направлені повідомлення про подання пояснень та копії документів (т.1 а.с.25,65,81,92).

Однак, 24.08.2023р. Комісія ГУ ДПС прийняла оскаржувані рішення: за №9403111/36043295, за №9403110/36043295, за №9403108/36043295, за №9403109/36043295, якими відмовила в реєстрації податкових накладних за №77 від 4.03.2022р., за №89 від 11.04.2022р., за №94 від 19.04.2022р., за №100 від 4.05.2022р..

Вказані рішення прийняті з підстав надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. При цьому, не вказано які документи та з якими порушеннями складені, у тому числі у графі додаткова інформація (т.1 а.с.20-21,60-61,76-77,87-88).

Не погодившись із зазначеними рішеннями податкового органу та вважаючи, що до податкового органу позивачем надано повний та вичерпний перелік документів, який відображає всі аспекти господарської операції між товариством та його контрагентом, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення податкового органу, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п.201.10. ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

В свою чергу положення п.201.16. ст.201 ПК України визначають, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному КМУ.

Відповідно до п.п.10,11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ №1165 від 11.12.2019р., (далі Порядок №1165) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019р. № 520.

Відповідно до п.п.4,5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Мінфіну 12 грудня 2019р. №520 (далі - Порядок №520) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Відповідно до п.п.9,11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постановах від 18 листопада 2021р. у справі № 380/3498/20, від 20 січня 2022р. у справі № 140/4162/21 дійшов висновку, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом п.5 Порядку №520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 3 листопада 2021р. у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, що у квитанції, якою ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» повідомлено про зупинення реєстрації спірної податкової накладної з підстав: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. У квитанції зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 68.20 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Також, податковим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН / РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, проте в цих квитанціях не вказано конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків.

Згідно із пунктом 6 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що на виконання вимог цієї норми ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» направлено до податкового органу пояснення разом із документами на підтвердження операцій із контрагентом. Необхідно звернути увагу на те, що податковий орган у своїх квитанціях не конкретизував, саме які документи позивач мав надати йому, а після отримання, наданих позивачем документів, ніяких додаткових документів від позивача не вимагав.

Як вбачається із оскаржуваних рішень, податковий орган відмовив ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» в реєстрації податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства.

У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» вказано: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

З наведеного слідує, що відповідачем прийнято рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних з підстав надання копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Водночас, відповідач жодним чином не конкретизував у своїх рішеннях, які з поданих ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» копії документів, складені/оформлені із порушенням законодавства, та у чому полягають ці порушення.

При цьому, відповідач зазначив загальну фразу: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що разом із Повідомленнями позивачем подано достатній перелік документів на підтвердження інформації, зазначених у податкових накладних за №77 від 4.03.2022р., за №89 від 11.04.2022р., за №94 від 19.04.2022р., за №100 від 4.05.2022р..

Отже, матеріалами справи встановлено, що позивачем виписано податкові накладні за першою подією, а саме, датою оформлення документа, що засвідчує факт надання робіт платнику податку, та на підтвердження підстав здійснення операцій по податковим накладним надіслано до контролюючого органу пояснення та документи, що підтверджують вказані операції.

Враховуючи викладене, позивачем виконано вимоги квитанцій та надано необхідні відповідні пояснення і документи для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Що стосується зауважень в апеляційній скарзі відповідача до платіжних інструкцій щодо оплати поставленого товару, а саме щодо відсутності на ній обов`язкових реквізитів, зокрема підпису відповідальної особи, то судова колегія вважає такі зауваження необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, посилання відповідача на Постанову Правління Національного банку України від 4.07.2018р. за №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» є неприйнятними, адже це Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Платіжні інструкції - є документом, що формується у системі клієнт-банка. Позивач не несе відповідальність за форму та зміст банківського документу в частині тих реквізитів, що заповнюються автоматично згідно з алгоритмом, затвердженим банком. ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» отримало виписку з підписом співробітника банку.

Тобто, якщо б відповідач повідомив позивачу про наявність у нього зауважень/сумнівів щодо Платіжних інструкцій №22473 від 4.03.2022р. - 153 676грн., за №22942 від 11.04.2022р. - 92 205,6грн., за №23149 від 19.04.2022р. на загальну суму 92 205,6грн., за №23437 від 4.05.2022р. на загальну суму 184 411,2грн., то позивач мав би змогу надати підтверджуючи документи.

Натомість, судова колегія зазначає, що доводи податкового органу щодо того, що надана позивачем платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, є недійсною і не може бути підставою для бухгалтерського обліку, що стало підставою відмови у реєстрації спірних податкових накладних, наведені лише у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, та не були відомі платнику податків під час зупинення реєстрації ПН та прийняття відповідачем рішення про відмову реєстрації ПН.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи податкового органу щодо надання платником податку копій первинних документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях «документи, надані позивачем є сумнівними та ймовірно складені з порушенням законодавства».

Отже, позиція податкового органу не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податку рішення.

При цьому, спірні рішення не обґрунтовані фактом ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було направлено ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, за формою згідно з додатком 2 до Порядку №520, з пропозицією щодо надання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.

Таким чином, неможливо встановити, що саме порушив позивач, а саме: товариством надано копії документів, що складені з порушенням законодавства, чи документи є недостатніми, або документи надано у недостатній кількості та складені з порушенням законодавства.

Надаючи правову оцінку прийнятому відповідачем рішенню про відмову у реєстрації податкової накладної, апеляційний суд вкотре зазначає про те, що контролюючий орган визначив лише загальні підстави прийняття такого рішення, не зазначивши конкретної інформації щодо причин та підстав його прийняття.

На вирішення питання щодо правомірності оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкової накладної впливає й той факти, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації ПН, теж не є законним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019р. у справі за №815/2985/18, від 10.04.2020р. у справі за №819/330/18, висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, контролюючий орган не довів обґрунтованості відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №4 від 23.09.2023р..

Під час розгляду даної справи, позивачем, на підтвердження своїх тверджень, були надані відповідні докази та документи, а саме ті документи, які товариством було надано ДПС при подачі спірної податкової накладної.

Розглянувши надані документи, судова колегія вважає, що ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» було надано до податкового органу: весь перелік первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій та у податкового органу при дослідженні вказаних документів не виникало питань щодо їх оформлення чи фіктивності.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ «НЕКСТ ВЕЙ» та скасування оскаржуваного рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем надано усі необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за поданими податковими накладними, а податковим органом не доведено протилежне.

Апеляційний суд також враховує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 12 листопада 2019р. у справі за №816/2183/18, від 18 лютого 2020р. у справі за №360/1776/19, від 27 квітня 2020р. у справі за №360/1050/19, від 18 червня 2020р. у справі за №824/245/19-а та ряді інших наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Окрім того, судова колегія зазначає, що доводи податкового органу щодо ненадання позивачем певних документів наведені лише у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, та не були відомі платнику податків під час зупинення реєстрації ПН та прийняття відповідачем рішень про відмову реєстрації ПН.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р. урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що дії Комісії ГУ ДПС в Одеської області по прийняттю спірного рішення, в якому не наведено мотиви його ухвалення свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., а також свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко